.svg)
Дитяча оториноларингологія / ЛОР – Отоларинголог Львів, Стрий
.png)
Хто такий дитячий ЛОР і чим він займається
Дитячий ЛОР (оториноларинголог) — це лікар, який спеціалізується на діагностиці, профілактиці та лікуванні захворювань вуха, горла та носа у дітей від перших місяців життя і до підліткового віку. Саме він допомагає батькам своєчасно розпізнати проблеми зі слухом, диханням чи голосом у дитини та обрати оптимальний метод лікування.
Основні напрями роботи дитячого оториноларинголога:
- лікування гострих і хронічних інфекцій верхніх дихальних шляхів (ангіна, фарингіт, риніт, синусит, отит);
- діагностика та терапія аденоїдів і тонзилітів;
- контроль розвитку слухового апарату, вчасне виявлення зниження слуху;
- допомога при порушеннях носового дихання, у тому числі при викривленні перегородки;
- профілактика ускладнень після частих застуд;
- консультації щодо профілактики ЛОР-захворювань у дитячому віці.
Вчасне звернення до спеціаліста дозволяє уникнути серйозних наслідків: проблем із мовленням, хронічних запальних процесів чи уражень слуху.
Симптоми, які повинні насторожити батьків
Здоров’я ЛОР-органів у дітей безпосередньо впливає на їхнє мовлення, слух, навчання та загальний розвиток. Часто батьки вважають, що нежить чи хропіння з часом «переросте», але насправді ці прояви можуть свідчити про серйозні захворювання. Щоб не допустити ускладнень, важливо знати, які симптоми є тривожними сигналами та вимагають консультації дитячого оториноларинголога.
Дитина постійно дихає ротом, навіть у стані спокою. Це може свідчити про аденоїди, викривлення перегородки чи хронічний риніт.
Гучне нічне хропіння у дітей — не норма. Воно часто вказує на збільшені аденоїди або мигдалики та може призводити до апное сну.
Регулярні запальні процеси в горлі з високою температурою є сигналом хронічного тонзиліту, який потребує контролю ЛОР-лікаря.
Дитина перепитує, робить гучніше телевізор або стає неуважною. Це може бути ознакою отиту чи скупчення рідини за барабанною перетинкою.
Гнійні чи серозні виділення з вуха, біль або шум вказують на середній отит чи інше ураження слухового апарату.
Нежить, який не минає понад 10 днів, може бути ознакою синуситу, а не звичайної застуди.
Скарги на тиск у ділянці чола або щік часто супроводжують синусити й потребують огляду лікаря.
Стійка хриплість чи зміна тембру голосу у дитини може сигналізувати про ларингіт або хронічне перенапруження голосових зв’язок.
Нічний або постійний кашель без температури чи нежитю може свідчити про аденоїди чи рефлекторне подразнення задньої стінки глотки.
Короткі епізоди апное (зупинки дихання) небезпечні для розвитку мозку й серцево-судинної системи дитини та потребують негайної консультації.
Хронічне порушення дихання чи слуху веде до дефіциту кисню, через що дитина стає млявою, дратівливою і втрачає концентрацію.
Методи діагностики в дитячій оториноларингології
Це базовий метод, з якого починається будь-який прийом у дитячого отоларинголога. Лікар за допомогою спеціальних інструментів оглядає носові ходи, глотку, мигдалики та зовнішнє вухо, щоб швидко оцінити стан слизових оболонок і виявити запальні процеси.
Що дає огляд:
- швидко виявляє запальні процеси;
- дозволяє оцінити розмір і стан мигдаликів;
- допомагає визначити початкову картину захворювання.
Цей метод є першим кроком для постановки діагнозу та визначення подальшої тактики лікування.
Отоскопія — це обстеження слухового проходу та барабанної перетинки за допомогою спеціального приладу — отоскопа. Метод дозволяє не лише виявити запальні зміни, а й оцінити цілісність барабанної перетинки та наявність сторонніх утворень.
Переваги та можливості:
- виявлення середнього отиту на ранній стадії;
- діагностика сірчаних пробок чи рідини за барабанною перетинкою;
- безболісна процедура, що підходить навіть немовлятам.
Отоскопія дозволяє швидко оцінити стан слуху та запобігти ускладненням.
Цей метод дає можливість лікарю детально оглянути порожнину носа та носоглотку. Завдяки спеціальним інструментам можна оцінити стан слизової, виявити поліпи, аденоїдні розростання чи викривлення перегородки.
Що виявляє:
- аденоїди та поліпи;
- викривлення носової перегородки;
- сторонні предмети в носі.
Риноскопія допомагає з’ясувати причину постійної закладеності носа та обрати оптимальне лікування.
Ці методи застосовуються для огляду глотки, гортані та голосових зв’язок. Вони особливо важливі, якщо дитина скаржиться на хриплість голосу, тривалий кашель чи постійний біль у горлі.
Можливості дослідження:
- діагностика тонзиліту, фарингіту, ларингіту;
- виявлення хронічних запальних процесів;
- оцінка функції голосових зв’язок.
Таке обстеження дозволяє вчасно виявити патології, які можуть впливати на мовлення та дихання дитини.
Це сучасний і високоточний метод, який проводиться за допомогою тонких гнучких ендоскопів. Він дозволяє оглянути важкодоступні ділянки носоглотки, вух чи пазух без значного дискомфорту для маленького пацієнта.
Переваги:
- висока точність та інформативність;
- безпечний і майже безболісний для дітей;
- можливість оглянути ділянки, недоступні при звичайному огляді.
Ендоскопія допомагає лікарю побачити найменші зміни та поставити точний діагноз.
Це комплекс досліджень для оцінки слухової функції у дітей. Аудіометрія перевіряє здатність сприймати звуки різної частоти та сили, а імпедансометрія оцінює роботу середнього вуха та рухливість барабанної перетинки.
Що визначають:
- рівень і гостроту слуху;
- стан середнього вуха та рухливість барабанної перетинки;
- приховане або початкове зниження слуху.
Такі методи допомагають вчасно виявити проблеми зі слухом і попередити затримку розвитку мовлення у дитини.
Це додатковий етап діагностики, який дозволяє уточнити природу захворювання. Мазки з носа чи горла, аналізи крові та бактеріологічні посіви допомагають визначити, чи викликане захворювання бактеріями, вірусами або алергією.
Які аналізи застосовуються:
- мазки з горла чи носа;
- загальні аналізи крові для визначення запалення;
- бактеріологічні посіви для підбору антибіотиків.
Лабораторні дослідження дозволяють лікарю підібрати максимально ефективну терапію.
Інструментальні методи візуалізації, які застосовуються у складних випадках, коли клінічного огляду недостатньо. Вони допомагають побачити внутрішні структури пазух носа чи вуха з високою точністю.
Що дозволяють оцінити:
- стан придаткових пазух носа;
- поширеність запального процесу;
- наявність ускладнень після ЛОР-захворювань.
Рентген та КТ використовуються тільки за медичними показаннями, щоб уникнути зайвого навантаження на дитячий організм.
Порада лікаря
Не відкладайте візит до оториноларинголога, якщо у вашої дитини з’явилися тривожні симптоми — частий нежить, хропіння, скарги на біль у вусі чи зниження слуху.
Багато захворювань ЛОР-органів на ранніх етапах лікуються швидко і без ускладнень, але у запущених випадках можуть впливати на мовлення, навчання та розвиток дитини.
Найпоширеніші ЛОР-захворювання у дітей
У дитячому віці ЛОР-захворювання зустрічаються дуже часто, адже імунна система ще формується, а анатомічні особливості (коротші та вужчі слухові труби, аденоїдні розростання) роблять дітей більш вразливими до інфекцій.
– викликають хропіння, утруднене носове дихання, рецидивуючі отити та синусити.
– супроводжуються нежитем, закладеністю носа, підвищенням температури, кашлем і загальним погіршенням самопочуття.
– викликає різкий біль у вусі, погіршення слуху, підвищення температури та може мати гнійні виділення.
– проявляється сильним болем у горлі, збільшенням мигдаликів, нальотом на них, високою температурою та загальною слабкістю.
– спричиняє тривалий нежить, закладеність носа, головний біль, тиск у ділянці щік та лоба, зниження нюху.
– проявляється частими ангінами, гнійними пробками у мигдаликах, неприємним запахом із рота та зниженням імунітету.
– супроводжується болем у вусі, підвищенням температури, закладеністю та зниженням слуху.
– спричиняє тривалий нежить, закладеність носа, головний біль та зниження нюху.
– викликає чхання, водянисті виділення з носа, свербіж у носі й очах, сезонні загострення.
– проявляється болем і першінням у горлі, сухим кашлем, відчуттям дискомфорту при ковтанні.
– супроводжується осиплістю голосу, гавкаючим кашлем, утрудненим диханням, особливо вночі.
– виникає через збільшені аденоїди чи мигдалики, проявляється зупинками дихання під час сну, денними головними болями та втомою.
Сучасні методи лікування дитячих ЛОР-захворювань
Сучасна отоларингологія поєднує безпечні консервативні методи та високотехнологічні малоінвазивні втручання, що дозволяють швидко відновити здоров’я й мінімізувати ризик ускладнень.
Призначається у більшості випадків як перший етап терапії:
- антибактеріальні препарати при бактеріальних інфекціях;
- противірусні та протизапальні засоби;
- антигістамінні препарати при алергічних ринітах;
- місцеві засоби (спреї, краплі, розчини для промивання носа);
- знеболювальні та жарознижувальні препарати.
Медикаментозне лікування дозволяє швидко зняти симптоми, зменшити запалення та попередити розвиток ускладнень.
Застосовуються як допоміжні, особливо у випадках хронічних або часто рецидивуючих хвороб:
- інгаляції (зволожувальні, протизапальні);
- УВЧ-терапія, лазеротерапія;
- промивання носових пазух спеціальними розчинами;
- дренажні процедури для покращення відтоку слизу.
Фізіотерапія допомагає скоротити терміни лікування, підвищує ефективність медикаментів та знижує ризик рецидивів.
Призначається рідко, лише при важких формах або коли інші методи неефективні:
- при значних деформаціях носової перегородки;
- у випадках ускладнених синуситів;
- при рецидивуючих отитах, що не піддаються терапії.
Сучасна хірургія забезпечує високу ефективність і мінімальні ризики навіть при складних патологіях.
Хірургічне лікування ЛОР-захворювань у дітей
Хірургічні втручання у дитячій отоларингології застосовуються тоді, коли консервативні методи не дають достатнього ефекту, а захворювання негативно впливає на дихання, слух чи розвиток дитини. Завдяки сучасним технологіям операції проводяться щадними методами, з мінімальним травматизмом і швидким відновленням.
Аденотомія — це операція з видалення аденоїдних вегетацій, які значно збільшилися та перекривають носоглотку, спричиняючи проблеми з диханням і розвитком дитини.
Показання:
- постійна закладеність носа;
- хропіння та епізоди апное під час сну;
- повторні отити й синусити;
- зниження слуху.
Видалення аденоїдів відновлює нормальне носове дихання й допомагає уникнути частих респіраторних інфекцій.
Тонзилектомія — це видалення піднебінних мигдаликів, які втратили свою захисну функцію й перетворилися на хронічне джерело інфекції для всього організму.
Показання:
- часті ангіни (5–6 епізодів на рік і більше);
- хронічний тонзиліт із гнійними пробками;
- ускладнення з боку серця, нирок чи суглобів.
Операція дозволяє зупинити постійні запалення та суттєво покращує якість життя дитини.
Шунтування — це метод встановлення вентиляційних трубочок у барабанну перетинку, який застосовують при стійких скупченнях рідини або хронічних отитах, що впливають на слух і розвиток мовлення.
Показання:
- стійке зниження слуху через рідину у вусі;
- повторні середні отити;
- порушення мовленнєвого розвитку.
Процедура забезпечує нормальну вентиляцію вуха та запобігає подальшому зниженню слуху.
Це сучасний малоінвазивний метод, що дозволяє очистити пазухи від патологічного вмісту, відновити дренаж та усунути причину тривалих запальних процесів.
Показання:
- хронічні або гнійні синусити;
- головні болі та постійна закладеність носа;
- відсутність ефекту від медикаментозного лікування.
Ендоскопічні операції проводяться щадно, з мінімальними розрізами, і забезпечують швидке відновлення дихання.
Септопластика — це хірургічне втручання для виправлення викривлення носової перегородки, яке заважає дитині нормально дихати та часто провокує хронічні захворювання.
Показання:
- тривале утруднене носове дихання;
- схильність до частих ринітів і синуситів;
- регулярні носові кровотечі.
Операція відновлює правильне носове дихання, знижує частоту захворювань і покращує загальне самопочуття дитини.
Рекомендації для батьків
Дитячі ЛОР-захворювання часто розвиваються непомітно, тому важливу роль у профілактиці та своєчасному лікуванні відіграють саме батьки. Дотримання простих правил допоможе знизити ризик хронічних запалень, ускладнень та сприятиме правильному розвитку дитини.
- Слідкуйте за диханням дитини
Якщо малюк часто дихає ротом, хропе у сні або має постійну закладеність носа — це сигнал звернутися до ЛОР-лікаря.
- Не ігноруйте нежить і кашель
Затяжний нежить (понад 10 днів) чи регулярний кашель можуть бути ознаками синуситу, аденоїдів або інших серйозних захворювань.
- Регулярно проходьте профілактичні огляди
Навіть без скарг варто раз на рік показувати дитину спеціалісту, щоб вчасно виявити приховані проблеми.
- Дотримуйтеся правил гігієни
Навчіть дитину правильно сякатися, полоскати горло після хвороб та мити руки, щоб зменшити ризик інфекцій.
- Зміцнюйте імунітет
Повноцінне харчування, свіже повітря, фізична активність і якісний сон допомагають організму краще протистояти захворюванням.
- Уникайте самолікування
Антибіотики, спреї чи краплі повинні призначатися лише лікарем, адже неправильне лікування може призвести до ускладнень.
- Створіть комфортні умови вдома
Оптимальна температура (18–22°C) і вологість повітря (40–60%), регулярне провітрювання та зволоження знижують ризик розвитку хвороб.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Несвоєчасне звернення до дитячого ЛОРа або ігнорування симптомів може призвести до серйозних ускладнень, які впливають не лише на здоров’я ЛОР-органів, а й на загальний розвиток дитини.
Невилікуваний риніт, тонзиліт чи синусит переходять у хронічну форму, що супроводжується частими загостреннями та стійкими проблемами зі здоров’ям.
Часті отити та накопичення рідини у вусі можуть викликати стійке зниження слуху, яке без лікування стає незворотним.
Проблеми зі слухом призводять до труднощів із формуванням мови та впливають на навчання дитини у школі.
Хропіння та зупинки дихання у сні небезпечні для роботи мозку, серцево-судинної системи й загального розвитку.
Хронічний тонзиліт може ускладнитися захворюваннями серця, нирок і суглобів через постійне джерело інфекції в організмі.
Часті запальні процеси виснажують організм дитини, роблячи його більш вразливим до інших інфекцій.
Постійний дискомфорт, втома та слабкість через проблеми з диханням і сном можуть призвести до дратівливості, зниження концентрації та поганої успішності у школі.
Які ЛОР-захворювання ми лікуємо
Поширені запитання про ЛОР
Рекомендується вперше відвідати дитячого ЛОРа ще у ранньому віці, особливо якщо малюк часто хворіє на застуди чи має нежить, що не минає. Плановий огляд бажано пройти у 1–2 роки, а надалі — за потреби або при появі тривожних симптомів (хропіння, часті отити, погіршення слуху).
Так, проблеми зі слухом і хронічні захворювання ЛОР-органів безпосередньо впливають на розвиток мовлення. Якщо дитина погано чує через аденоїди чи отити, вона може неправильно вимовляти звуки, відставати у мовному розвитку й гірше сприймати інформацію в садочку чи школі.
Основні ознаки — різка закладеність, однобічні виділення з носа (часто з неприємним запахом), біль, неспокійна поведінка або скарги на дискомфорт у вусі. У таких випадках не варто намагатися самостійно видалити сторонній предмет — краще негайно звернутися до ЛОР-лікаря.
Так, надмірне застосування таких крапель викликає звикання слизової носа та може призвести до медикаментозного риніту. Використовувати їх можна лише коротким курсом і строго за рекомендацією лікаря.
Термінова консультація потрібна, якщо у дитини виник сильний біль у вусі, гнійні виділення, висока температура, утруднене дихання, зупинки дихання уві сні або підозра на стороннє тіло в ЛОР-органах. Також негайний візит потрібен при різкому погіршенні слуху чи повторних носових кровотечах.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
