Пухлини глотки

Залишити звернення

Що таке пухлини глотки?

Пухлини глотки — це новоутворення, які виникають у тканинах глотки (фаринкса) і можуть бути як доброякісними, так і злоякісними. Вони суттєво впливають на функцію дихання, ковтання та мову, тому вимагають ретельної діагностики й своєчасного лікування.

Доброякісні пухлини глотки:

  • ростуть повільно;
  • не проростають у сусідні тканини;
  • рідко дають рецидиви після видалення;
  • практично не дають метастазів.

До таких утворень належать фіброми, папіломи, ангіоми, ліпоми. У більшості випадків вони не становлять прямої загрози для життя, однак можуть порушувати ковтання, голос чи дихання, особливо якщо розташовані у верхньому або нижньому відділі глотки.

Злоякісні пухлини:

  • характеризуються агресивним ростом;
  • проростають у сусідні тканини та органи;
  • часто метастазують у регіонарні лімфовузли або віддалені органи;
  • потребують комплексного лікування: хірургія, променева терапія, хіміотерапія.

Локалізація пухлини значно впливає на клінічні прояви й складність лікування:

  • Пухлини носоглотки часто довго залишаються безсимптомними або проявляються закладеністю носа, кровотечами, болем у вусі через ураження євстахієвої труби.
  • Ураження ротоглотки призводить до порушення ковтання, зміни голосу, болю в горлі, особливо при ковтанні.
  • Пухлини гортаноглотки можуть зумовити утруднене дихання, відчуття стороннього тіла, осиплість голосу або навіть його втрату

Також важливо враховувати густу мережу лімфатичних судин і вузлів у глотці — це сприяє швидкому поширенню злоякісних клітин.

Пухлини глотки

Основні причини розвитку

Фактори ризику — куріння, віруси, хронічні запалення

Розвиток пухлин глотки зумовлений поєднанням зовнішніх впливів та внутрішніх змін в організмі. Основні чинники ризику включають:

Куріння та вживання алкоголю

  • Тютюновий дим містить канцерогени, що пошкоджують слизову оболонку глотки, спричиняючи клітинні мутації.
  • Вживання алкоголю посилює вплив тютюну, діючи як хімічний подразник і знижуючи здатність клітин до регенерації.
  • Найвищий ризик виникає при поєднанні куріння і регулярного споживання міцного алкоголю.

Інфекційні агенти

  • Вірус папіломи людини (ВПЛ) — особливо штами 16 та 18 — відіграє значну роль у розвитку плоскоклітинної карциноми ротоглотки.
  • Вірус Епштейна-Барр (EBV) пов’язують із деякими формами раку носоглотки, особливо в ендемічних регіонах.
  • Хронічні бактеріальні інфекції глотки також створюють умови для персистуючого запалення, що підвищує ризик клітинної трансформації.

Хронічні запальні процеси

  • Часті ангіни, фарингіти, тонзиліти можуть призвести до структурних змін слизової оболонки.
  • Постійне подразнення стимулює проліферацію клітин — це підвищує ризик атипових змін.

Генетична схильність та роль імунітету

Не менш важливу роль у розвитку пухлин глотки відіграють індивідуальні особливості організму, насамперед генетичні чинники та стан імунної системи.

Спадковість

  • У деяких людей спостерігається вроджена схильність до злоякісних новоутворень, пов’язана з порушенням механізмів репарації ДНК та контролю клітинного поділу.
  • Генетичні мутації в онкогенах або генах-супресорах пухлин можуть передаватися у родинах.

Імунодефіцитні стани

  • Ослаблений імунітет (вроджений, віковий, медикаментозний чи пов'язаний із хронічними хворобами) знижує здатність організму виявляти та знищувати атипові клітини.
  • Пацієнти після трансплантацій, ВІЛ-інфіковані, а також ті, хто проходить хіміотерапію чи приймає імуносупресивні препарати, мають підвищений ризик розвитку онкології.

Дефіцит антиоксидантів та мікроелементів

  • Недостатність вітамінів А, С, Е, а також цинку й селену може погіршувати захисні властивості епітелію глотки, підвищуючи його вразливість до канцерогенів.

Як проявляються пухлини глотки

Ранні ознаки — дискомфорт при ковтанні, біль, зміни голосу

На ранніх стадіях пухлини глотки часто протікають безсимптомно або з незначними, неспецифічними проявами, які пацієнти можуть ігнорувати або пов’язувати з простудними захворюваннями.

До типових ранніх симптомів належать:

  • Відчуття стороннього тіла у горлі, що не минає після ковтання або полоскання;
  • Дискомфорт або біль при ковтанні, особливо твердої їжі;
  • Першіння, сухість, покашлювання, які не зникають із часом;
  • Зміна тембру голосу, осиплість, «глухий» голос — особливо при ураженні нижніх відділів глотки;
  • Односторонній біль у горлі або вусі, що посилюється під час ковтання;
  • Збільшення шийних лімфовузлів, не пов’язане з гострою інфекцією.

Важливо: навіть мінімальні, але тривалі зміни в голосі чи ковтанні, які не минають понад 2 тижні, потребують консультації отоларинголога.

Пізні симптоми — утруднене дихання, кровотечі, схуднення

На пізніх стадіях пухлина збільшується, може проростати у сусідні структури й порушувати основні функції глотки. Симптоматика стає яскравішою й часто свідчить про злоякісний процес.

До пізніх проявів пухлин глотки належать:

  • Утруднене дихання — особливо при ураженні гортаноглотки, може потребувати термінової медичної допомоги;
  • Постійний біль у горлі, який не знімається анальгетиками й посилюється вночі;
  • Кровохаркання або домішки крові у слині;
  • Гнильний запах із рота;
  • Порушення ковтання аж до повної дисфагії — людина не може ковтати навіть рідину;
  • Різке схуднення, загальна слабкість, втрата апетиту — ознаки системного впливу пухлини;
  • Видимі або пальповані новоутворення на шиї — ураження лімфовузлів, можливі метастази.

Часто пацієнти звертаються до лікаря саме на цій стадії, коли захворювання вже вимагає складного комплексного лікування. Саме тому рання діагностика має критичне значення.

Методи діагностики

Огляд лікаря-отоларинголога

Першим кроком у діагностиці пухлин глотки є консультація отоларинголога. Саме цей спеціаліст проводить первинний клінічний огляд і вирішує, які інструментальні та лабораторні методи обстеження потрібні далі.

Під час огляду лікар оцінює:

  • загальний стан глотки, мигдаликів, слизової;
  • наявність візуально помітних новоутворень або асиметрії;
  • стан шийних лімфовузлів (пальпація).

Якщо виявлено підозрілі зміни, пацієнта скеровують на додаткові обстеження для уточнення діагнозу.

Ларингоскопія, МРТ, КТ, біопсія

Для точної візуалізації новоутворення та визначення його характеру застосовують сучасні інструментальні методи:

  • Непряма або пряма ларингоскопія — дозволяє оглянути структури глотки, виявити утворення, оцінити їх розміри, рухомість, локалізацію.
  • Ендоскопія з відеофіксацією — застосовується для детального обстеження за допомогою гнучкого або жорсткого ендоскопа.
  • Комп’ютерна томографія (КТ) — дає змогу оцінити поширення пухлини у глибокі структури, кісткові тканини, лімфовузли.
  • Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — дозволяє точніше візуалізувати м’які тканини, особливо при ураженні носоглотки чи основи черепа.
  • Біопсія — золотий стандарт діагностики. Забір зразка тканини з підозрілої ділянки для гістологічного аналізу дозволяє точно визначити, чи є пухлина злоякісною, і яка її гістологічна форма.

У деяких випадках додатково призначають ПЕТ-КТ для виявлення метастазів або оцінки ефективності лікування.

Диференціальна діагностика з іншими захворюваннями

Оскільки симптоми пухлин глотки можуть нагадувати інші захворювання ЛОР-органів, важливо провести диференціальну діагностику. Це допомагає уникнути помилкових діагнозів і забезпечити правильне лікування.

З пухлинами глотки слід відрізняти:

  • Хронічні тонзиліти, фарингіти — також можуть спричиняти біль і дискомфорт у горлі.
  • Доброякісні новоутворення — фіброми, поліпи, папіломи мають інший ріст і прогноз.
  • Гіпертрофію мигдаликів — часто зустрічається у дітей, але потребує виключення онкопатології при атиповому перебігу.
  • Абсцеси, кісти, запальні інфільтрати — можуть мати схожий зовнішній вигляд, але інший перебіг та лікування.
  • Пухлини суміжних органів (гортані, стравоходу) — іноді проявляються аналогічною симптоматикою.

Для точного діагнозу важливо поєднувати клінічну картину з даними інструментальних досліджень і гістології.

Сучасні підходи до лікування

Хірургічне видалення пухлини

Хірургічне лікування є основним методом при локалізованих пухлинах глотки, особливо якщо новоутворення доброякісне або злоякісне, але обмежене у поширенні.

Особливості хірургічного лікування:

  • Тип втручання залежить від локалізації та розміру пухлини. Це може бути ендоскопічна резекція, часткова або повна фарингектомія.
  • При злоякісних процесах іноді проводиться одночасне видалення регіонарних лімфовузлів (шийна лімфодисекція) для профілактики метастазів.
  • Сучасна хірургія часто використовує лазерні або радіохвильові технології, що дозволяє зменшити травматичність і покращити результати.

Після операції важливо відновити функцію ковтання та мови, тому пацієнтам часто потрібна реабілітація з логопедом, фізіотерапевтом та дієтологом.

Радіотерапія та хіміотерапія

Ці методи застосовують як самостійно, так і в комбінації з хірургічним лікуванням, залежно від стадії та типу пухлини.

Променева терапія (радіотерапія):

  • Застосовується при неможливості оперативного втручання, на до- або післяопераційному етапі.
  • Впливає безпосередньо на пухлинні клітини, зупиняючи їх ріст і розмноження.
  • Часто призначається при раку носоглотки, ротоглотки, а також у разі метастазів у лімфовузли.

Хіміотерапія:

  • Вводиться системно (внутрішньовенно) або місцево.
  • Діє на всі швидкоростучі клітини організму, включаючи злоякісні.
  • Може бути неоад’ювантною (до операції), ад’ювантною (після), або паліативною — для покращення якості життя при поширеному процесі.

Побічні ефекти обох методів потребують медичного супроводу: відновлення слизової, підтримки кровотворення, корекції імунітету.

Імунотерапія та таргетне лікування (за показаннями)

Імунотерапія — один із найновіших напрямів у лікуванні злоякісних пухлин, зокрема при наявності пухлин, асоційованих з вірусом папіломи людини (ВПЛ).

  • Препарати активують імунну систему пацієнта, допомагаючи їй розпізнавати та знищувати ракові клітини.
  • Застосовується при рецидивуючих або метастатичних формах пухлин глотки, коли стандартні методи малоефективні.

Таргетна терапія:

  • Спрямована на специфічні молекулярні мішені в пухлинних клітинах (наприклад, рецептори росту).
  • Підходить для лікування пухлин з відомими мутаціями або біомаркерами.
  • Має менше побічних ефектів порівняно з класичною хіміотерапією, але вимагає попереднього тестування.

Ці методи не є першою лінією терапії, однак можуть значно покращити прогноз у складних випадках, коли стандартне лікування не дало результату.

Відновлення після лікування

Реабілітація функцій дихання, ковтання, мови

Після лікування пухлин глотки, особливо якщо проводилось хірургічне втручання чи променева терапія, пацієнти часто стикаються з порушенням базових функцій:

  • Труднощі з диханням — у разі втрати частини гортаноглотки або встановлення трахеостоми;
  • Порушення ковтання (дисфагія) — внаслідок рубцевих змін, ураження м’язів або нервових структур;
  • Зміни голосу або втрата мови (афонія) — особливо при видаленні частини гортані.

Для покращення якості життя важливо проходити реабілітацію під керівництвом мультидисциплінарної команди, до якої входять:

  • Логопед — відновлення голосової функції, навчання альтернативним методам мовлення (наприклад, езофагеальне мовлення);
  • Фахівець з лікувальної фізкультури та фізіотерапії — тренування ковтальних та дихальних м’язів;
  • Дієтолог — підбір раціону для безпечного та повноцінного харчування;
  • Отоларинголог — контроль відновлення структур глотки та при необхідності — корекція наслідків лікування.

Комплексна реабілітація має розпочинатися якнайраніше, одразу після завершення основного лікування, і часто триває кілька місяців.

Психологічна підтримка пацієнтів

Онкологічне захворювання глотки часто супроводжується сильним емоційним стресом, тривожністю та депресивними станами. Особливо це стосується пацієнтів, які втратили голос або зазнали зовнішніх змін після операції.

Психологічна допомога — важлива частина реабілітації, яка включає:

  • Психотерапевтичну підтримку — індивідуальні або групові консультації;
  • Адаптацію до змін у зовнішності чи голосі;
  • Допомогу в подоланні страху рецидиву;
  • Роботу з родиною пацієнта, щоб покращити взаєморозуміння та підтримку вдома.

Підтримка ментального здоров’я суттєво впливає на успішність лікування, мотивацію до реабілітації та соціальну адаптацію.

Регулярне спостереження для запобігання рецидивам

Навіть після успішного лікування пухлин глотки пацієнтам необхідно знаходитися під постійним медичним наглядом. Це критично важливо для раннього виявлення можливих рецидивів або нових утворень.

Стандартне спостереження включає:

  • Планові огляди в отоларинголога або онколога — у перший рік кожні 2–3 місяці, надалі — 1–2 рази на рік;
  • Повторні ендоскопічні дослідження — контроль за станом слизової, загоєнням після операції;
  • МРТ або КТ — при підозрі на рецидив чи ускладнення;
  • Контроль стану лімфовузлів — як візуальний, так і за допомогою УЗД.

Окрім медичних оглядів, пацієнтам рекомендується:

  • відмова від куріння та алкоголю;
  • дотримання голосового режиму;
  • збалансоване харчування та активний спосіб життя;
  • уникання контакту з потенційними канцерогенами.

Регулярне спостереження дозволяє вчасно виявити найменші зміни й розпочати лікування на ранньому етапі.

Ускладнення при відсутності лікування

Поширення пухлини на сусідні органи

Одне з найнебезпечніших ускладнень запущеної пухлини глотки — інвазійний ріст у прилеглі тканини та органи. Через анатомічну близькість до життєво важливих структур навіть невелике новоутворення може спричинити серйозні наслідки.

Можливі напрямки поширення пухлини:

  • На гортань — призводить до порушення дихання, голосової функції, потреби у трахеостомії;
  • У стравохід — утруднює ковтання, викликає ризик аспірації;
  • На основу черепа, нервові стовбури, великі судини — може спричинити неврологічні симптоми, порушення кровопостачання або небезпечні кровотечі;
  • На порожнину носа або вухо — викликає гнійні ускладнення, стійке зниження слуху.

Чим довше пухлина залишається без лікування, тим більша ймовірність незворотного ураження навколишніх органів.

Ризик метастазів

Злоякісні пухлини глотки здатні метастазувати вже на ранніх стадіях. Першими зазвичай уражаються регіонарні лімфатичні вузли шиї, але без лікування пухлина може поширитися і за межі голови та шиї.

Типові напрямки метастазування:

  • Шийні та надключичні лімфовузли — часто безболісні, але помітно збільшені;
  • Легені, печінка, кістки — при віддалених метастазах, особливо на пізніх стадіях;
  • Мозок — у рідкісних, але агресивних випадках.

Метастази значно ускладнюють лікування, потребують системної терапії й суттєво погіршують прогноз.

Зниження якості життя та загроза життю

Навіть без інвазії або метастазів пухлина глотки поступово погіршує якість життя пацієнта:

  • Хронічний біль, що не знімається звичайними анальгетиками;
  • Постійні труднощі з ковтанням і харчуванням — людина втрачає вагу, сили, виникає ризик зневоднення та дефіциту поживних речовин;
  • Розлади дихання — вимагають термінового втручання;
  • Психоемоційні наслідки — тривога, ізоляція, депресія, страх смерті;
  • Втрата голосу — значно ускладнює соціальну комунікацію.

У запущених випадках, без належного лікування, пухлина може спричинити летальний наслідок через асфіксію, кровотечу, системне виснаження або масивне метастазування.

Профілактика пухлин глотки

Відмова від куріння та алкоголю

Ключовим профілактичним заходом є усунення основних канцерогенних факторів, зокрема тютюну та алкоголю. За даними досліджень, саме ці звички найбільш тісно пов’язані з розвитком злоякісних новоутворень глотки.

Рекомендації:

  • Повна відмова від куріння — як активного, так і пасивного. Тютюновий дим містить понад 70 канцерогенних речовин, які ушкоджують слизову глотки.
  • Обмеження або повне припинення вживання алкоголю, особливо міцних напоїв. Спиртне подразнює слизову та посилює дію тютюнових канцерогенів.
  • Уникнення електронних сигарет та тютюнових замінників, оскільки їх вплив на глотку ще до кінця не вивчений, але потенційно також шкідливий.

Відмова від цих звичок суттєво знижує ризик як виникнення пухлин, так і їх рецидиву після лікування.

Лікування хронічних захворювань горла

Хронічне запалення слизової глотки створює сприятливе середовище для клітинних мутацій, тому важливо своєчасно лікувати захворювання верхніх дихальних шляхів.

До факторів ризику належать:

  • Хронічний фарингіт і тонзиліт — постійне подразнення та мікропошкодження епітелію;
  • ГРВІ, рефлюкс-езофагіт, алергічні реакції, що спричиняють запалення слизової;
  • Неправильне голосове навантаження — у співаків, викладачів, дикторів;
  • Недостатня гігієна ротової порожнини — як джерело хронічної бактеріальної інфекції.

Поради:

  • Регулярно відвідувати отоларинголога;
  • Своєчасно лікувати гострі інфекції, не допускаючи хронізації;
  • Використовувати зволожувачі повітря та уникати пересушеного середовища.

Захист від шкідливих речовин і вірусів

Ще одним важливим напрямом профілактики є захист органів дихання від впливу зовнішніх шкідливих факторів, а також запобігання інфекціям, що пов’язані з підвищеним ризиком онкології.

Що варто врахувати:

  • Професійні шкідливості — контакт із пилом, хімікатами, фарбами, газами підвищує ризик розвитку пухлин. Необхідно використовувати індивідуальні засоби захисту (маски, респіратори).

Додаткові рекомендації:

  • Дотримання правил особистої гігієни;
  • Посилення імунітету через здорове харчування, фізичну активність, загартовування;
  • Проведення профілактичних оглядів, особливо для людей із груп ризику (курці, працівники промисловості, пацієнти з хронічними ЛОР-захворюваннями).
A red heart on a black background.A red heart on a black background.The vitrup of the human body in a circle.
віднайди свій симбіоз
запишись на консультацію до експерта symbiotyka
Онлайн запис
+38 067 888 3 000
Привіт! 🖐🏻
Виникли питання? Зв’яжіться з нами зручнуим способом