Ексудативний (серозний) отит — це форма середнього отиту, яка характеризується скупченням рідини (ексудату) в порожнині середнього вуха без виражених симптомів гострого запалення, таких як біль або підвищення температури. Ураження найчастіше виникає через порушення вентиляції середнього вуха, коли є проблеми з прохідністю слухової труби (євстахієвої труби).
У нормі середнє вухо сполучається з носоглоткою за допомогою слухової труби, що відповідає за вентиляцію та вирівнювання тиску. Якщо прохідність порушується, у вусі створюється вакуум, який призводить до накопичення стерильної або слабозапальної рідини. Згодом ця рідина може спричинити порушення слуху, а за відсутності лікування — хронічні зміни структури барабанної перетинки.
Ексудативний отит найчастіше зустрічається в дітей віком 2–7 років, але може виникати і в дорослих, особливо після перенесених респіраторних захворювань.
Ексудативний (серозний) отит не виникає раптово — це наслідок тривалого порушення вентиляції середнього вуха. Найчастіше до захворювання призводить поєднання кількох чинників: анатомічних особливостей, частих інфекцій, алергічних реакцій чи хронічних запальних процесів у носоглотці.
Головна причина ексудативного отиту — дисфункція слухової (євстахієвої) труби, яка забезпечує нормальне вирівнювання тиску між середнім вухом і зовнішнім середовищем. Коли трубка звужена або заблокована, повітря не надходить у барабанну порожнину, і там формується вакуум. Під тиском з судин починає виділятись серозна рідина — ексудат.
Причини порушення вентиляції:
Алергічні захворювання (наприклад, алергічний риніт) сприяють набряку слизової оболонки носоглотки та слухової труби, що також ускладнює вентиляцію.
Вірусні та бактеріальні інфекції — одна з найпоширеніших причин тимчасового порушення прохідності. Навіть після лікування ГРВІ або синуситу залишкове запалення може триматися довго, створюючи умови для розвитку отиту.
Анатомічні особливості черепа у дітей — коротка та широка слухова труба, близьке розташування аденоїдів — роблять дитячий вік особливо вразливим. У дорослих — викривлення носової перегородки чи хронічний гіпертрофічний риніт також можуть сприяти виникненню хвороби.
У дітей ексудативний отит часто є ускладненням частих ГРВІ, фарингітів, тонзилітів чи риносинуситів. Через недосконалість імунної системи та анатомічну схильність (вкорочена слухова труба, активний ріст аденоїдної тканини), після кожного простудного захворювання збільшується ризик порушення вентиляції вуха.
До факторів ризику належать:
У дітей із частими застудами ексудативний отит може тривати тижнями або місяцями без явних симптомів, поступово призводячи до зниження слуху — тому важливо вчасно виявити проблему.
Серозний (ексудативний) отит має малосимптомний перебіг, тому часто залишається непоміченим — особливо у дітей, які не завжди можуть чітко описати свої відчуття. На відміну від гострого отиту, хвороба не супроводжується сильним болем або температурою, тому батьки звертаються по допомогу вже при порушеннях слуху. Раннє розпізнавання симптомів дозволяє уникнути ускладнень і відновити слух повністю.
Найчастіший прояв — відчуття закладеності у вусі, яке пацієнти порівнюють із станом після польоту в літаку або занурення у воду. Водночас поступово розвивається кондуктивна приглухуватість — зниження слуху через порушення проходження звукових хвиль до внутрішнього вуха.
У дітей цей симптом проявляється як:
У дорослих — це часте перепитування, відчуття «ватного» вуха, зменшення чіткості звуків.
Пацієнти іноді описують неприємне відчуття рідини, що переливається всередині вуха, особливо під час зміни положення голови. Також можливе відчуття тиску або розпирання в середньому вусі без вираженого болю.
Цей симптом зумовлений наявністю в’язкого ексудату у барабанній порожнині, що змінює передавання звукових коливань і створює внутрішній дискомфорт. У ряді випадків людина може чути «відлуння» власного голосу — так званий феномен аутофонії.
Особливість серозного отиту — повільний, майже непомітний початок. Хвороба може тривати тижнями або місяцями, перш ніж пацієнт звернеться по допомогу. Гострий біль у вусі відсутній, тому батьки часто вважають, що все в нормі, особливо після нещодавнього застудного захворювання.
Ознаки, які мають насторожити:
Через малосимптомний перебіг важливо регулярно проводити огляд у отоларинголога, особливо якщо дитина часто хворіє або вже мала проблеми зі слухом.
Оскільки ексудативний отит має прихований перебіг, точна діагностика потребує спеціального обстеження у ЛОР-лікаря. Без інструментального підтвердження визначити наявність рідини у середньому вусі практично неможливо. Особливо це стосується дітей, які не завжди скаржаться на зниження слуху або не помічають його. Комплексна діагностика дозволяє виявити хворобу на ранній стадії та обрати оптимальну тактику лікування.
Першим етапом діагностики є огляд отоларинголога, який включає:
Під час отоскопії лікар може побачити:
Цей метод дозволяє з великою ймовірністю запідозрити серозний отит уже на первинному прийомі.
Для підтвердження діагнозу лікар проводить тимпанометрію — безболісне дослідження, яке оцінює рухливість барабанної перетинки під впливом тиску. У разі ексудативного отиту характерна типова крива типу B — вона вказує на наявність рідини у середньому вусі.
Додатково може проводитись:
Ці методи особливо важливі у дітей, які не можуть чітко описати свої відчуття, а також при підозрі на двобічне ураження.
У деяких випадках ЛОР-лікар може призначити розширене обстеження, якщо:
Можливі додаткові дослідження:
Комплексна діагностика дозволяє не лише підтвердити наявність ексудативного отиту, а й з’ясувати причину його розвитку, що критично важливо для ефективного лікування.
Лікування ексудативного отиту залежить від стадії хвороби, її тривалості, причини виникнення та віку пацієнта. Основна мета — відновлення вентиляції середнього вуха, усунення скупченої рідини та запобігання хронізації процесу. На початкових етапах переважає консервативне лікування, але при затяжному або рецидивуючому перебігу може знадобитися мікрохірургічне втручання.
Консервативне лікування передбачає усунення набряку слизової носоглотки та слухової труби, зменшення запалення і стимуляцію її прохідності.
Можуть призначатися:
При приєднанні інфекції або ризику бактеріального ускладнення можуть бути призначені антибіотики, але лише за чіткими показами.
Один із найефективніших фізіотерапевтичних методів — продування слухової труби за Політцером. Суть методу полягає в подачі повітря через ніс за допомогою спеціального балона, коли пацієнт ковтає або вимовляє певні звуки. Це дозволяє відновити прохідність труби й покращити вентиляцію середнього вуха.
Переваги методу:
Процедура проводиться ЛОР-лікарем у кілька сеансів. Для дітей молодшого віку застосовують модифіковані методики з меншою подачею тиску.
Якщо після кількох місяців лікування рідина в середньому вусі не зникає, слух не відновлюється, а хвороба переходить у хронічну форму, рекомендоване шунтування барабанної перетинки.
Процедура передбачає:
Шунт зазвичай залишається у вусі кілька місяців і самостійно випадає або видаляється лікарем. Метод є ефективним і широко застосовується в дитячій отоларингології, особливо при частих рецидивах або наявності аденоїдної гіпертрофії.
Хірургічне лікування дозволяє уникнути стійких порушень слуху, деформацій барабанної перетинки та зниження якості життя внаслідок хронічного ексудативного отиту.
Після завершення основного курсу лікування ексудативного отиту важливо не просто усунути рідину з порожнини вуха, а й відновити повноцінне функціонування слуху, вентиляції та захисних механізмів середнього вуха. Комплексна реабілітація дозволяє запобігти повторним епізодам, особливо в дітей, які мають анатомічну або функціональну схильність до рецидивів.
Після виведення ексудату з порожнини середнього вуха слух може повністю відновитися протягом кількох тижнів. У деяких випадках, особливо після тривалого перебігу хвороби, потрібно більше часу.
Що включає реабілітаційний етап:
У дітей, які тривалий час мали порушення слуху, можливо, знадобиться додаткове педагогічне супроводження — з боку логопеда або сурдопедагога.
Ексудативний отит має схильність до повторення, особливо якщо не усунуто причини, що призвели до порушення вентиляції середнього вуха. Тому регулярні візити до ЛОР-лікаря — ключова частина профілактики.
Рекомендації:
У дітей з частими ГРВІ або алергіями доцільно проводити огляди ще частіше — особливо в період сезонного загострення.
Щоб запобігти поверненню ексудативного отиту, важливо своєчасно лікувати супутні захворювання носоглотки, які можуть блокувати слухову трубу або спричиняти запалення.
До таких станів належать:
Комплексне лікування та санація ЛОР-органів значно знижує ризик повторного накопичення рідини у вусі та хронізації процесу. У деяких випадках показана хірургічна корекція (наприклад, видалення аденоїдів або пластика перегородки носа).
Ексудативний отит часто сприймається як несерйозне захворювання через відсутність болю чи температури. Однак відсутність лікування або затягування з візитом до ЛОР-лікаря може призвести до серйозних ускладнень, особливо у дітей, в яких слух і мовлення активно формуються. У дорослих тривалий перебіг хвороби також може порушити якість життя, професійну активність і соціальну взаємодію.
Найбільш поширене й небезпечне ускладнення — стійке зниження слуху. При тривалому накопиченні ексудату барабанна перетинка втрачає еластичність, порушується рухливість слухових кісточок, можливі спайкові процеси у середньому вусі.
Результат:
У дітей навіть незначне зниження слуху негативно впливає на мовлення, навчання та розвиток соціальних навичок.
За відсутності своєчасного втручання серозний отит може перейти у хронічний гнійний середній отит. Це вже інфікований процес, який супроводжується:
Гнійний отит має значно складніше лікування, часто потребує хірургічної санації вуха та може призвести до внутрішньочерепних ускладнень у разі поширення інфекції.
У ранньому віці слух — основа для формування мовлення, сприйняття звуків, навчання читанню і письму. Якщо ексудативний отит призводить до тривалого зниження слуху, дитина може:
Батьки часто помічають проблему тоді, коли затримка вже стала вираженою, і потрібна допомога логопеда, дефектолога чи сурдопедагога. Тому своєчасне виявлення і лікування отиту — критичне для правильного розвитку дитини.
Оскільки ексудативний отит часто виникає на тлі порушеної вентиляції слухової труби, основне завдання профілактики — зберігати вільну прохідність носоглотки. Це особливо важливо для дітей, які хворіють на ГРВІ кілька разів на рік і мають анатомічну схильність до виникнення отиту. Комплексна профілактика дозволяє знизити ризик розвитку хвороби, а також запобігти її рецидивам після лікування.
Найчастіша причина серозного отиту — це хронічні або недоліковані захворювання носоглотки, які порушують вентиляцію слухової труби.
До них належать:
Щоб запобігти отиту:
Підтримка імунної системи — основа профілактики будь-яких інфекцій, включно з тими, що провокують отит.
Корисні заходи:
Дотримання цих правил особливо важливе для дітей, які відвідують садок чи школу, та дорослих, які часто хворіють.
Навіть за відсутності активних скарг важливо періодично проходити профілактичні огляди у отоларинголога, якщо:
У ЛОРа можна своєчасно виявити втягнуту барабанну перетинку, рідину у середньому вусі або гіпертрофію аденоїдів — навіть без явних симптомів. Регулярний контроль дозволяє почати лікування на ранній стадії й запобігти ускладненням.