.svg)
Ексудативний отит
Що таке ексудативний отит?
Ексудативний (серозний) отит — це форма середнього отиту, яка характеризується скупченням рідини (ексудату) в порожнині середнього вуха без виражених симптомів гострого запалення, таких як біль або підвищення температури. Ураження найчастіше виникає через порушення вентиляції середнього вуха, коли є проблеми з прохідністю слухової труби (євстахієвої труби).
У нормі середнє вухо сполучається з носоглоткою за допомогою слухової труби, що відповідає за вентиляцію та вирівнювання тиску. Якщо прохідність порушується, у вусі створюється вакуум, який призводить до накопичення стерильної або слабозапальної рідини. Згодом ця рідина може спричинити порушення слуху, а за відсутності лікування — хронічні зміни структури барабанної перетинки.
Ексудативний отит найчастіше зустрічається в дітей віком 2–7 років, але може виникати і в дорослих, особливо після перенесених респіраторних захворювань.
Причини розвитку ексудативного отиту
Ексудативний (серозний) отит не виникає раптово — це наслідок тривалого порушення вентиляції середнього вуха. Найчастіше до захворювання призводить поєднання кількох чинників: анатомічних особливостей, частих інфекцій, алергічних реакцій чи хронічних запальних процесів у носоглотці.
Порушення вентиляції слухової труби
Головна причина ексудативного отиту — дисфункція слухової (євстахієвої) труби, яка забезпечує нормальне вирівнювання тиску між середнім вухом і зовнішнім середовищем. Коли трубка звужена або заблокована, повітря не надходить у барабанну порожнину, і там формується вакуум. Під тиском з судин починає виділятись серозна рідина — ексудат.
Причини порушення вентиляції:
- збільшені аденоїди;
- запалення слизової носоглотки;
- механічні обструкції (кісти, поліпи, пухлини);
- рубцеві зміни після перенесених інфекцій;
- тривале застосування судинозвужувальних препаратів.
Алергії, інфекції та анатомічні особливості
Алергічні захворювання (наприклад, алергічний риніт) сприяють набряку слизової оболонки носоглотки та слухової труби, що також ускладнює вентиляцію.
Вірусні та бактеріальні інфекції — одна з найпоширеніших причин тимчасового порушення прохідності. Навіть після лікування ГРВІ або синуситу залишкове запалення може триматися довго, створюючи умови для розвитку отиту.
Анатомічні особливості черепа у дітей — коротка та широка слухова труба, близьке розташування аденоїдів — роблять дитячий вік особливо вразливим. У дорослих — викривлення носової перегородки чи хронічний гіпертрофічний риніт також можуть сприяти виникненню хвороби.
Рецидивуючі простудні захворювання у дітей
У дітей ексудативний отит часто є ускладненням частих ГРВІ, фарингітів, тонзилітів чи риносинуситів. Через недосконалість імунної системи та анатомічну схильність (вкорочена слухова труба, активний ріст аденоїдної тканини), після кожного простудного захворювання збільшується ризик порушення вентиляції вуха.
До факторів ризику належать:
- відвідування дитячих колективів (садочок, школа);
- пасивне куріння в сім’ї;
- недостатня санація носоглотки після хвороби;
- відсутність регулярних оглядів ЛОР-лікаря.
У дітей із частими застудами ексудативний отит може тривати тижнями або місяцями без явних симптомів, поступово призводячи до зниження слуху — тому важливо вчасно виявити проблему.
Основні симптоми серозного отиту
Серозний (ексудативний) отит має малосимптомний перебіг, тому часто залишається непоміченим — особливо у дітей, які не завжди можуть чітко описати свої відчуття. На відміну від гострого отиту, хвороба не супроводжується сильним болем або температурою, тому батьки звертаються по допомогу вже при порушеннях слуху. Раннє розпізнавання симптомів дозволяє уникнути ускладнень і відновити слух повністю.
Закладеність вуха та зниження слуху
Найчастіший прояв — відчуття закладеності у вусі, яке пацієнти порівнюють із станом після польоту в літаку або занурення у воду. Водночас поступово розвивається кондуктивна приглухуватість — зниження слуху через порушення проходження звукових хвиль до внутрішнього вуха.
У дітей цей симптом проявляється як:
- відсутність реакції на звертання;
- підвищена гучність під час перегляду телевізора;
- труднощі зі сприйняттям мови у шумному середовищі;
- проблеми з навчанням і поведінкою в школі.
У дорослих — це часте перепитування, відчуття «ватного» вуха, зменшення чіткості звуків.
Відчуття тиску чи рідини у вусі
Пацієнти іноді описують неприємне відчуття рідини, що переливається всередині вуха, особливо під час зміни положення голови. Також можливе відчуття тиску або розпирання в середньому вусі без вираженого болю.
Цей симптом зумовлений наявністю в’язкого ексудату у барабанній порожнині, що змінює передавання звукових коливань і створює внутрішній дискомфорт. У ряді випадків людина може чути «відлуння» власного голосу — так званий феномен аутофонії.
Повільний початок без вираженого болю
Особливість серозного отиту — повільний, майже непомітний початок. Хвороба може тривати тижнями або місяцями, перш ніж пацієнт звернеться по допомогу. Гострий біль у вусі відсутній, тому батьки часто вважають, що все в нормі, особливо після нещодавнього застудного захворювання.
Ознаки, які мають насторожити:
- зниження концентрації у дітей;
- скарги на «глухоту» або «туман» у вусі;
- періодичне погіршення слуху після ГРВІ;
- зміни у мовленні, особливо в дітей до 5 років.
Через малосимптомний перебіг важливо регулярно проводити огляд у отоларинголога, особливо якщо дитина часто хворіє або вже мала проблеми зі слухом.
Як діагностують ексудативний отит
Оскільки ексудативний отит має прихований перебіг, точна діагностика потребує спеціального обстеження у ЛОР-лікаря. Без інструментального підтвердження визначити наявність рідини у середньому вусі практично неможливо. Особливо це стосується дітей, які не завжди скаржаться на зниження слуху або не помічають його. Комплексна діагностика дозволяє виявити хворобу на ранній стадії та обрати оптимальну тактику лікування.
Огляд ЛОР-лікаря та отоскопія
Першим етапом діагностики є огляд отоларинголога, який включає:
- збір анамнезу (частота застуд, алергії, скарги на слух);
- візуальну оцінку вушної раковини та слухового проходу;
- отоскопію — огляд барабанної перетинки зі збільшенням.
Під час отоскопії лікар може побачити:
- змінену, втягнуту або тьмяну барабанну перетинку;
- наявність рідини за перетинкою;
- відсутність типових ознак гострого запалення (почервоніння, набряку).
Цей метод дозволяє з великою ймовірністю запідозрити серозний отит уже на первинному прийомі.
Тимпанометрія та аудіометрія
Для підтвердження діагнозу лікар проводить тимпанометрію — безболісне дослідження, яке оцінює рухливість барабанної перетинки під впливом тиску. У разі ексудативного отиту характерна типова крива типу B — вона вказує на наявність рідини у середньому вусі.
Додатково може проводитись:
- акустична рефлексометрія — оцінка функції слухової труби;
- тональна або мовна аудіометрія — визначає ступінь зниження слуху (частіше кондуктивний тип приглухуватості).
Ці методи особливо важливі у дітей, які не можуть чітко описати свої відчуття, а також при підозрі на двобічне ураження.
Коли призначають додаткові дослідження
У деяких випадках ЛОР-лікар може призначити розширене обстеження, якщо:
- є підозра на пухлину носоглотки;
- присутні постійні рецидиви отиту;
- неефективне попереднє лікування;
- порушення слуху значне або прогресує;
- підозрюється алергічний компонент захворювання.
Можливі додаткові дослідження:
- ендоскопія носоглотки — оцінка аденоїдної тканини, поліпів, анатомічних перешкод;
- КТ або МРТ при підозрі на ускладнення чи пухлинні утворення;
- імунологічне або алергологічне тестування;
- консультація аудіолога або сурдолога.
Комплексна діагностика дозволяє не лише підтвердити наявність ексудативного отиту, а й з’ясувати причину його розвитку, що критично важливо для ефективного лікування.
Сучасні методи лікування
Лікування ексудативного отиту залежить від стадії хвороби, її тривалості, причини виникнення та віку пацієнта. Основна мета — відновлення вентиляції середнього вуха, усунення скупченої рідини та запобігання хронізації процесу. На початкових етапах переважає консервативне лікування, але при затяжному або рецидивуючому перебігу може знадобитися мікрохірургічне втручання.
Медикаментозна терапія — протизапальні, антигістамінні засоби
Консервативне лікування передбачає усунення набряку слизової носоглотки та слухової труби, зменшення запалення і стимуляцію її прохідності.
Можуть призначатися:
- топічні кортикостероїди у формі спреїв у ніс — знімають набряк і запалення;
- антигістамінні препарати (при алергічному компоненті) — зменшують секрецію і покращують вентиляцію;
- муколітики — розріджують в'язкий ексудат;
- нестероїдні протизапальні засоби — при мінімальних ознаках активного запалення;
- деконгестанти — тимчасово, під контролем лікаря, щоб уникнути медикаментозного риніту.
При приєднанні інфекції або ризику бактеріального ускладнення можуть бути призначені антибіотики, але лише за чіткими показами.
Продування слухової труби (метод Політцера)
Один із найефективніших фізіотерапевтичних методів — продування слухової труби за Політцером. Суть методу полягає в подачі повітря через ніс за допомогою спеціального балона, коли пацієнт ковтає або вимовляє певні звуки. Це дозволяє відновити прохідність труби й покращити вентиляцію середнього вуха.
Переваги методу:
- неінвазивний, безболісний;
- застосовується як у дітей, так і в дорослих;
- ефективний на ранніх стадіях захворювання;
- може поєднуватися з медикаментозним лікуванням.
Процедура проводиться ЛОР-лікарем у кілька сеансів. Для дітей молодшого віку застосовують модифіковані методики з меншою подачею тиску.
Шунтування барабанної перетинки при хронічному перебігу
Якщо після кількох місяців лікування рідина в середньому вусі не зникає, слух не відновлюється, а хвороба переходить у хронічну форму, рекомендоване шунтування барабанної перетинки.
Процедура передбачає:
- мікрохірургічний розріз барабанної перетинки (міринготомія);
- встановлення вентиляційного шунта (трубочки), який забезпечує постійне вирівнювання тиску та відтік рідини.
Шунт зазвичай залишається у вусі кілька місяців і самостійно випадає або видаляється лікарем. Метод є ефективним і широко застосовується в дитячій отоларингології, особливо при частих рецидивах або наявності аденоїдної гіпертрофії.
Хірургічне лікування дозволяє уникнути стійких порушень слуху, деформацій барабанної перетинки та зниження якості життя внаслідок хронічного ексудативного отиту.
Реабілітація після лікування
Після завершення основного курсу лікування ексудативного отиту важливо не просто усунути рідину з порожнини вуха, а й відновити повноцінне функціонування слуху, вентиляції та захисних механізмів середнього вуха. Комплексна реабілітація дозволяє запобігти повторним епізодам, особливо в дітей, які мають анатомічну або функціональну схильність до рецидивів.
Відновлення слуху та функцій вуха
Після виведення ексудату з порожнини середнього вуха слух може повністю відновитися протягом кількох тижнів. У деяких випадках, особливо після тривалого перебігу хвороби, потрібно більше часу.
Що включає реабілітаційний етап:
- аудіометричний контроль слуху (особливо у дітей до 6 років);
- вправи для активізації слухової труби — наприклад, надування кульки носом або ковтання зі зімкнутим носом;
- дихальна гімнастика та логопедичні вправи — у разі затримки мовного розвитку.
У дітей, які тривалий час мали порушення слуху, можливо, знадобиться додаткове педагогічне супроводження — з боку логопеда або сурдопедагога.
Контрольні огляди для попередження рецидиву
Ексудативний отит має схильність до повторення, особливо якщо не усунуто причини, що призвели до порушення вентиляції середнього вуха. Тому регулярні візити до ЛОР-лікаря — ключова частина профілактики.
Рекомендації:
- перший огляд — через 2–4 тижні після завершення лікування;
- повторна тимпанометрія — для оцінки стану барабанної перетинки;
- спостереження протягом 3–6 місяців — для виключення рецидиву;
- при наявності шунта — контроль за його положенням і терміном перебування.
У дітей з частими ГРВІ або алергіями доцільно проводити огляди ще частіше — особливо в період сезонного загострення.
Лікування супутніх ЛОР-захворювань
Щоб запобігти поверненню ексудативного отиту, важливо своєчасно лікувати супутні захворювання носоглотки, які можуть блокувати слухову трубу або спричиняти запалення.
До таких станів належать:
- аденоїдит та гіпертрофія аденоїдів — одна з головних причин порушення вентиляції у дітей;
- алергічний або хронічний риніт;
- гайморит, етмоїдит, тонзиліт;
- викривлення носової перегородки.
Комплексне лікування та санація ЛОР-органів значно знижує ризик повторного накопичення рідини у вусі та хронізації процесу. У деяких випадках показана хірургічна корекція (наприклад, видалення аденоїдів або пластика перегородки носа).
Ускладнення при відсутності або несвоєчасному лікуванні
Ексудативний отит часто сприймається як несерйозне захворювання через відсутність болю чи температури. Однак відсутність лікування або затягування з візитом до ЛОР-лікаря може призвести до серйозних ускладнень, особливо у дітей, в яких слух і мовлення активно формуються. У дорослих тривалий перебіг хвороби також може порушити якість життя, професійну активність і соціальну взаємодію.
Стала втрата слуху
Найбільш поширене й небезпечне ускладнення — стійке зниження слуху. При тривалому накопиченні ексудату барабанна перетинка втрачає еластичність, порушується рухливість слухових кісточок, можливі спайкові процеси у середньому вусі.
Результат:
- часткова або повна кондуктивна туговухість;
- зниження здатності сприймати звуки середньої та низької частоти;
- труднощі у спілкуванні, особливо в шумному середовищі;
- потреба у слухових апаратах у майбутньому.
У дітей навіть незначне зниження слуху негативно впливає на мовлення, навчання та розвиток соціальних навичок.
Перехід у хронічний гнійний отит
За відсутності своєчасного втручання серозний отит може перейти у хронічний гнійний середній отит. Це вже інфікований процес, який супроводжується:
- перфорацією барабанної перетинки;
- постійними виділеннями з вуха (оторея);
- періодичними загостреннями;
- стійким зниженням слуху.
Гнійний отит має значно складніше лікування, часто потребує хірургічної санації вуха та може призвести до внутрішньочерепних ускладнень у разі поширення інфекції.
Порушення мовного розвитку в дітей
У ранньому віці слух — основа для формування мовлення, сприйняття звуків, навчання читанню і письму. Якщо ексудативний отит призводить до тривалого зниження слуху, дитина може:
- почати пізніше говорити;
- спотворювати звуки або окремі слова;
- мати обмежений словниковий запас;
- мати труднощі в школі (читання, письмо, концентрація).
Батьки часто помічають проблему тоді, коли затримка вже стала вираженою, і потрібна допомога логопеда, дефектолога чи сурдопедагога. Тому своєчасне виявлення і лікування отиту — критичне для правильного розвитку дитини.
Профілактика ексудативного отиту
Оскільки ексудативний отит часто виникає на тлі порушеної вентиляції слухової труби, основне завдання профілактики — зберігати вільну прохідність носоглотки. Це особливо важливо для дітей, які хворіють на ГРВІ кілька разів на рік і мають анатомічну схильність до виникнення отиту. Комплексна профілактика дозволяє знизити ризик розвитку хвороби, а також запобігти її рецидивам після лікування.
Своєчасне лікування ринітів, аденоїдів, алергій
Найчастіша причина серозного отиту — це хронічні або недоліковані захворювання носоглотки, які порушують вентиляцію слухової труби.
До них належать:
- аденоїдна гіпертрофія — надмірно збільшена лімфоїдна тканина у дітей;
- алергічний або вазомоторний риніт — регулярний набряк слизової;
- хронічні синусити — запалення придаткових пазух носа.
Щоб запобігти отиту:
- лікуйте гострі риніти до повного одужання;
- при алергії — проконсультуйтеся з алергологом щодо базисної терапії;
- не відкладайте видалення аденоїдів при частих отитах або порушенні носового дихання;
- уникайте самолікування судинозвужувальними препаратами.
Зміцнення імунітету та гігієна носоглотки
Підтримка імунної системи — основа профілактики будь-яких інфекцій, включно з тими, що провокують отит.
Корисні заходи:
- регулярне промивання носа ізотонічними розчинами (особливо в сезон ГРВІ);
- зволоження повітря у дитячих кімнатах та робочому середовищі;
- раціональне харчування, багате на вітаміни A, C, D;
- загартовування та фізична активність відповідно до віку;
- обмеження контактів під час епідемій застуди;
- уникання пасивного куріння.
Дотримання цих правил особливо важливе для дітей, які відвідують садок чи школу, та дорослих, які часто хворіють.
Регулярні ЛОР-огляди в дітей та дорослих із частими застудами
Навіть за відсутності активних скарг важливо періодично проходити профілактичні огляди у отоларинголога, якщо:
- дитина часто хворіє на ГРВІ (5 і більше разів на рік);
- була історія отитів у минулому;
- є скарги на зниження слуху, шум або закладеність у вусі;
- у дитини є затримка мовного розвитку або проблеми зі сприйняттям мови.
У ЛОРа можна своєчасно виявити втягнуту барабанну перетинку, рідину у середньому вусі або гіпертрофію аденоїдів — навіть без явних симптомів. Регулярний контроль дозволяє почати лікування на ранній стадії й запобігти ускладненням.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
