.svg)
Пухлини носа та навколоносових пазух
Що таке пухлини носа та пазух?
Пухлини носа та навколоносових пазух — це аномальні утворення, які виникають у порожнині носа або в одній з навколоносових пазух (гайморовій, лобній, клиноподібній чи решітчастій). Такі новоутворення можуть бути доброякісними або злоякісними, кожен тип має свої особливості перебігу, симптоми та прогнози. Хоча пухлини цієї зони зустрічаються рідше, ніж у інших частинах голови й шиї, вони потребують особливої уваги, оскільки часто довго залишаються непоміченими через неспецифічні симптоми.
Найчастіше діагностують:
- Ювенільна ангіофіброма носоглотки — доброякісна, але агресивна пухлина, що трапляється у підлітків чоловічої статі. Викликає рясні носові кровотечі, утруднення дихання, деформацію обличчя.
- Інвертована папілома — доброякісна пухлина слизової оболонки носа. Має тенденцію до рецидивів і потенціал до переродження в рак.
- Аденокістозна карцинома — злоякісна пухлина, яка може вражати слинні залози в пазухах. Характеризується повільним, але інвазивним ростом.
- Плоскоклітинна карцинома — найпоширеніший вид раку носа й пазух. Зазвичай пов’язаний із впливом шкідливих речовин, хронічними інфекціями, курінням.
- Ольфакторна нейробластома — рідкісна злоякісна пухлина, що виникає з нюхової області. Може викликати порушення нюху, головні болі, симптоми з боку очей.
Раннє виявлення пухлин дозволяє зберегти функції носа, уникнути ускладнень і забезпечити ефективне лікування. Важливо звертатися до лікаря при тривалих носових симптомах, які не піддаються звичайній терапії.
Основні причини виникнення пухлин
Виникнення пухлин носа та навколоносових пазух пов’язане з впливом різних зовнішніх і внутрішніх чинників. Злоякісні утворення, як правило, є результатом тривалого пошкодження клітин епітелію — наприклад, через хронічне запалення, токсичні речовини або спадкову схильність. Доброякісні пухлини можуть розвиватися внаслідок порушення регенерації слизової оболонки, гормональних змін або імунних реакцій.
Хронічне запалення та інфекції
Тривале запалення слизової оболонки носа та пазух (наприклад, при хронічному синуситі, ринітах) створює умови для клітинних мутацій:
- постійне подразнення епітелію;
- порушення кровообігу та обміну речовин у тканинах;
- зниження імунного контролю над атиповими клітинами.
До групи ризику входять пацієнти з хронічним гнійним синуситом, поліпами, грибковими ураженнями пазух, а також ті, хто тривалий час не лікує носові інфекції.
Вплив шкідливих речовин і факторів довкілля
Носова порожнина постійно контактує з повітрям, у якому можуть бути канцерогенні домішки. До найбільш небезпечних факторів належать:
- вдихання пилу деревини, борошна, цементу, нікелю, хрому, азбесту;
- хронічне куріння або пасивне вдихання тютюнового диму;
- вплив хімічних речовин на виробництві (фарби, лаки, формальдегід)
Ці речовини здатні пошкоджувати ДНК клітин слизової оболонки та запускати процеси малігнізації.
Генетичні та вікові фактори
Хоча пухлини носа рідко мають чітко успадкований характер, спадкова схильність може відігравати роль у формуванні новоутворень, особливо при наявності сімейної історії онкопатологій голови й шиї. З віком також зростає ризик виникнення злоякісних пухлин через:
- накопичення клітинних мутацій;
- зниження імунного нагляду;
- триваліший вплив шкідливих факторів.
Особливо уважними мають бути чоловіки віком 40+, які працюють у шкідливих умовах або мають хронічні проблеми з носом і пазухами.
Симптоми, які можуть вказувати на пухлину
Пухлини носа та навколоносових пазух тривалий час можуть перебігати безсимптомно або маскуватися під хронічний риніт чи синусит. Саме тому важливо звертати увагу на нестандартні, тривалі або однобічні симптоми, які не зникають при звичайному лікуванні. Рання діагностика значно підвищує ефективність лікування, особливо у випадках злоякісних новоутворень.
Закладеність носа та ускладнене дихання
- Постійна або періодична закладеність однієї половини носа.
- Відчуття стороннього тіла або "закупорки" носового ходу.
- Відсутність ефекту від судинозвужувальних препаратів.
- Утруднене носове дихання без інших симптомів застуди.
Це найпоширеніша й найперша ознака, яка виникає внаслідок зростання пухлини, що перекриває дихальні шляхи.
Виділення з носа, у т.ч. з кров’ю
- Слизові або гнійні виділення з однієї ніздрі.
- Домішки крові у носових виділеннях — тривожний симптом, що потребує негайної діагностики.
- Часті спонтанні носові кровотечі, особливо односторонні.
Наявність крові у виділеннях часто свідчить про ураження судин або інвазію пухлини у слизову оболонку.
Біль у ділянці обличчя, втрата нюху, набряки
- Біль або тиск у щелепі, лобі, навколо очей.
- Зниження або втрата нюху — типова ознака ураження верхньої носової раковини чи нюхової зони.
- Набряки обличчя (особливо в ділянці щоки, ока), які виникають при поширенні пухлини за межі пазух.
- Поколювання, оніміння ділянок обличчя — може свідчити про залучення трійчастого нерва.
Такі симптоми вказують на прогресування процесу або ураження навколишніх структур.
Порушення зору або слуху при розростанні утворення
- Погіршення зору, двоїння в очах, зсув очного яблука (екзофтальм) при проростанні пухлини в очну орбіту.
- Зниження слуху або закладеність вуха — можливі при ураженні євстахієвої труби.
- Сльозотеча внаслідок тиску на сльозові шляхи.
- Головний біль і запаморочення, якщо пухлина поширюється до основи черепа.
Поява таких симптомів вимагає термінової консультації ЛОР-лікаря, адже вони можуть свідчити про серйозне розростання утворення та ризик ускладнень.
Як діагностують пухлини носа та пазух
Точна й своєчасна діагностика пухлин носа та навколоносових пазух — критично важлива для вибору тактики лікування. Через схожість симптомів із хронічним синуситом або поліпами, потрібен комплексний підхід, що включає візуальні методи, інструментальні обстеження та морфологічну верифікацію діагнозу.
Огляд ЛОР-лікаря та ендоскопічне обстеження
Первинне обстеження починається з:
- Оцінки скарг пацієнта та тривалості симптомів.
- Передньої та задньої риноскопії — дозволяє оглянути слизову оболонку, виявити асиметрію, новоутворення, гіперплазії.
- Ендоскопії носа та пазух — основний метод для візуалізації утворень. Завдяки гнучким або жорстким ендоскопам лікар може оглянути глибокі відділи носової порожнини, зробити фото- та відеофіксацію.
Цей етап допомагає визначити наявність пухлини, її розміри, локалізацію та візуальні ознаки (форма, кровоточивість, поверхня).
КТ або МРТ для оцінки поширеності
Для оцінки глибини ураження та поширення пухлини за межі носа та пазух використовують:
- Комп’ютерну томографію (КТ) — дозволяє чітко побачити кісткові структури, оцінити деформацію пазух, зруйновані стінки, проростання в орбіту або череп.
- Магнітно-резонансну томографію (МРТ) — краще підходить для візуалізації м’якотканинних структур, оцінки пухлин, що поширюються в орбіту, мозок, м’які тканини обличчя.
Обидва методи часто використовують разом, особливо при підозрі на злоякісну пухлину.
Біопсія та гістологічне дослідження
Жоден діагноз пухлини не може бути підтверджений без морфологічного аналізу тканини.
Біопсія проводиться:
- Під контролем ендоскопа — безпечно, точково й мінімально травматично.
- Іноді — під загальним наркозом, якщо утворення розташоване глибоко або має великий розмір
Після забору зразка проводиться гістологічне дослідження, яке дозволяє:
- підтвердити наявність пухлини;
- визначити її тип (доброякісна чи злоякісна);
- встановити підтип раку (плоскоклітинний, аденокарцинома тощо).
Результат біопсії є основою для планування лікування.
Диференціальна діагностика з поліпами й синуситом
Через схожі клінічні прояви пухлини носа часто плутають з іншими захворюваннями:
- Поліпами — доброякісні гіперпластичні утворення, м’які, бліді, без кровотечі. Пухлини, навпаки, можуть бути щільні, кровоточити, мати нерівну поверхню.
- Хронічним гайморитом чи синуситом — викликає схожу закладеність, біль, виділення. Але при пухлинах часто спостерігається односторонній процес, кровотечі, а також відсутність ефекту від антибіотиків.
- Фронтитом, кістами, інверсованою папіломою — кожен із цих станів має свої особливості, тому важлива точна верифікація.
Саме комплексний підхід — клініка, ендоскопія, візуалізація, біопсія — дозволяє виключити помилки в діагностиці та підібрати ефективну тактику лікування.
Методи лікування пухлин носа та пазух
Тактика лікування пухлин носа й навколоносових пазух залежить від типу новоутворення (доброякісне чи злоякісне), його локалізації, розміру, поширеності, віку пацієнта та загального стану здоров’я. У більшості випадків потрібен комбінований підхід, який включає хірургію, променеву або хіміотерапію та подальше спостереження.
Хірургічне видалення (ендоназальна або відкрита резекція)
Хірургічне втручання — основний метод лікування як доброякісних, так і злоякісних пухлин. Сучасна отоларингологія використовує два основні підходи:
Ендоскопічна (ендоназальна) хірургія:
- малотравматична, без розрізів на обличчі;
- проводиться через носові ходи з використанням ендоскопа;
- підходить для більшості доброякісних утворень і частини злоякісних, якщо пухлина не вийшла за межі пазух;
- дозволяє скоротити період реабілітації й зберегти анатомічні структури.
Відкрита резекція (через шкірні або кісткові доступи):
- застосовується при великих або складних пухлинах;
- дає можливість повного видалення утворення із сусідніх зон (орбіти, черепа);
- може потребувати пластичних і реконструктивних втручань.
При злоякісних пухлинах часто виконується радикальна операція, щоб уникнути рецидиву.
Променева терапія та/або хіміотерапія при злоякісних пухлинах
Для лікування раку носа та навколоносових пазух хірургії зазвичай недостатньо. Залежно від типу пухлини й її стадії застосовують:
Променеву терапію:
- використовують для знищення залишкових ракових клітин після операції або як основний метод при неоперабельних пухлинах;
- може призначатися перед операцією для зменшення розміру новоутворення;
- сучасні методи (IMRT, протонна терапія) дозволяють максимально щадити здорові тканини.
Хіміотерапію:
- призначають при агресивних формах раку або в комбінації з опроміненням;
- застосовується як неоад’ювантна (до операції) або ад’ювантна (після) терапія;
- може бути системною або місцевою (через артерії голови).
Комбіноване лікування дає найкращі шанси на ремісію при злоякісних процесах.
Післяопераційний моніторинг і контроль рецидиву
Пухлини носа мають ризик рецидиву, особливо інвертовані папіломи та злоякісні утворення. Тому після завершення лікування пацієнт повинен перебувати під динамічним спостереженням:
- регулярні огляди ЛОР-лікаря (періодичність визначає спеціаліст);
- ендоскопічний контроль слизової оболонки;
- періодичні КТ або МРТ-обстеження, особливо у перші 2–3 роки після лікування;
- у разі підозри на рецидив — повторна біопсія.
Пацієнтам також рекомендується уникати впливу шкідливих факторів (куріння, пил, хімікати) та своєчасно лікувати будь-які хронічні запальні процеси в носі.
Реабілітація після лікування
Етап реабілітації після видалення пухлини носа чи пазух є не менш важливим, ніж саме лікування. Відновлення залежить від типу операції, обсягу втручання, наявності ускладнень і загального стану організму. У випадках злоякісних новоутворень реабілітація також охоплює психологічну підтримку та адаптацію до змін у якості життя.
Відновлення дихання та нюху
Після хірургічного втручання пацієнти можуть стикатися з:
- тривалою закладеністю носа;
- тимчасовим порушенням нюху або повною його втратою;
- сухістю або скоринками в носовій порожнині.
Для полегшення стану та прискорення загоєння рекомендовано:
- регулярне зрошення носа сольовими розчинами;
- м'яке очищення порожнини носа під контролем лікаря;
- спостереження у ЛОРа — для виявлення можливих спайок, грануляцій чи рецидивів.
У більшості випадків дихання та нюх поступово відновлюються протягом декількох тижнів або місяців.
Поради щодо догляду після операції
Післяопераційний період потребує дотримання низки правил, які допоможуть уникнути ускладнень і сприятимуть кращому загоєнню:
- не висмаркуватися протягом 7–10 днів після втручання;
- уникати фізичних навантажень і нахилів голови;
- спати з піднятим головним кінцем ліжка (зменшує набряк);
- використовувати зволожувач повітря для запобігання сухості;
- приймати лише призначені лікарем препарати (знеболювальні, протинабрякові, антибіотики);
- вчасно приходити на контрольні огляди.
У разі підвищеної температури, сильних кровотеч або болю — слід негайно звернутися до лікаря.
Психоемоційна підтримка при онкопатологіях
Пацієнти, які проходять лікування злоякісних пухлин, часто стикаються з психоемоційними труднощами:
- тривожністю, страхом рецидиву, депресією;
- зміною зовнішності після відкритих хірургічних втручань;
- соціальною ізоляцією або труднощами в спілкуванні.
У таких випадках рекомендовано:
- консультації з медичним психологом або психотерапевтом;
- участь у групах підтримки онкопацієнтів;
- комплексну роботу з психоемоційним станом під час та після лікування (у тому числі арттерапію, тілесноорієнтовану терапію тощо).
Психологічна підтримка сприяє кращій адаптації, підвищує якість життя та може позитивно впливати на загальні результати лікування.
Можливі ускладнення без лікування
Ігнорування симптомів або відмова від лікування пухлин носа та навколоносових пазух може мати серйозні наслідки для здоров’я й життя пацієнта. Особливо небезпечні злоякісні утворення, які здатні швидко прогресувати, поширюватися на критично важливі структури та давати метастази. Навіть доброякісні пухлини, залишені без нагляду, можуть викликати значні ускладнення.
Поширення пухлини на очниці, мозок або інші структури
Через анатомічну близькість носа до очей, мозку, основи черепа, пухлина, що розростається, може проникати в сусідні зони:
- ураження очниці — призводить до зниження або втрати зору, двоїння в очах, зсуву очного яблука (екзофтальму), болю;
- поширення на оболонки головного мозку — загрожує менінгітом, енцефалітом, абсцесом мозку;
- проникнення в ротову порожнину або глотку — порушення жування, ковтання, гугнявість мови;
- ураження кісткових структур — руйнування стінок пазух, орбіти, основи черепа.
У таких випадках потрібне вже не локальне, а агресивне мультимодальне лікування, яке має нижчу ефективність і складніші наслідки.
Хронічна закладеність, біль, інфекції
Доброякісні пухлини, особливо великі, хоч і не проникають у сусідні тканини, можуть суттєво впливати на якість життя:
- постійна закладеність носа та утруднене дихання;
- відчуття тиску або болю в ділянці обличчя;
- головні болі, які не знімаються стандартними препаратами;
- часті бактеріальні інфекції (гайморит, фронтит, етмоїдит) через порушення вентиляції пазух;
- хронічне запалення слизової оболонки, що посилює симптоматику.
Ці стани не лише виснажують пацієнта, а й підвищують ризик вторинних ускладнень.
Ризик трансформації доброякісних пухлин у злоякісні
Хоча більшість доброякісних пухлин не становлять онкологічної загрози, деякі з них мають потенціал малігнізації — переродження в рак. Це стосується, зокрема:
- інвертованої папіломи — вважається передраковим станом;
- повторюваних папілом — особливо при частих рецидивах;
- пухлин зі швидким ростом, нетиповою формою чи частими кровотечами.
Регулярне спостереження або своєчасне видалення таких утворень дозволяє попередити серйозні наслідки, включаючи онкопатологію.
Профілактика пухлин носа та пазух
Хоча неможливо повністю виключити ризик розвитку пухлин, особливо злоякісних, багато факторів можна контролювати. Основне завдання профілактики — зменшити вплив шкідливих чинників і вчасно виявляти зміни слизової оболонки носа та пазух. Це особливо важливо для людей із груп ризику: тих, хто має хронічні ЛОР-захворювання, працює на шкідливому виробництві або має онкологічну спадковість.
Своєчасне лікування хронічних ЛОР-захворювань
Довготривалі запальні процеси — один із ключових тригерів для клітинних мутацій. Щоб зменшити ризики:
- лікуйте хронічний риніт, синусит, поліпи;
- не ігноруйте тривалу закладеність носа, кров’янисті виділення або втрату нюху;
- уникайте самопризначення судинозвужувальних засобів, які можуть маскувати серйозні проблеми;
- дотримуйтеся рекомендацій після оперативного лікування (якщо проводилися ендоскопічні втручання на пазухах чи перегородці).
Підтримання нормального функціонування носа та пазух — ключ до зниження онкологічних ризиків.
Захист органів дихання від шкідливих речовин
Контакт із токсичними або канцерогенними речовинами значно підвищує ймовірність утворення пухлин:
- використовуйте засоби індивідуального захисту (маски, респіратори) під час роботи з пилом, хімікатами, деревиною, цементом;
- провітрюйте приміщення, особливо в майстернях, цехах, лабораторіях;
- обмежте вплив пасивного куріння — особливо у приміщеннях;
- уникайте тривалого перебування в загазованих або забруднених місцях.
Людям, які працюють у шкідливих умовах, рекомендовано проходити регулярні медичні огляди зі спеціальним акцентом на ЛОР-зону.
Регулярні профілактичні огляди у ЛОРа
Огляд отоларинголога дозволяє виявити підозрілі утворення ще на ранній стадії, коли лікування є максимально ефективним:
- рекомендується хоча б раз на рік проходити профілактичну консультацію, особливо при наявності хронічних проблем;
- за появи незвичних або односторонніх симптомів — негайно звертатися до лікаря;
- у разі видалених поліпів або доброякісних пухлин — динамічне спостереження з ендоскопічним контролем.
Регулярна профілактика — не лише про уникнення хвороб, а й про збереження якості життя, дихання та нюху на довгі роки.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
