Головна › Отоларингологія › ЛОР - Захворювання
Кіста верхньощелепної пазухи
Про кісту верхньощелепної пазухи
_edited_edited.jpeg)
Кіста гайморової пазухи - це доброякісне утворення всередині верхньощелепного синуса, що походить зі слизової оболонки.
Кіста верхньощелепної пазухи - це кулясте об'ємне утворення з тонкими еластичними стінками та рідинним вмістом. Такі патологічні структури утворюються через порушення прохідності вивідних проток залоз слизової оболонки, що вистилає зсередини придаткові синуси носа.
Кісти відносять до найчастіше діагностованих доброякісних утворень ЛОР-органів. Згідно зі статистичними даними, кістозні структури виявляються майже у 10% населення. Причому багато пацієнтів живуть з кістою без будь-якого дискомфорту. Патологію частіше виявляють випадково під час проведення комплексного обстеження щодо стоматологічного лікування чи протезування зубів.
80% кіст придаткових синусів розташовані саме у верхньощелепних пазухах.
Захворювання може протікати безсимптомно. Яскраві клінічні прояви виникають на фоні інфекційно-запальних процесів чи у зв'язку із серйозним збільшенням кісти.
Захворювання лікується хірургічним шляхом.
Види кіст верхньощелепної пазухи
Виходячи з морфології, причин та механізму виникнення, виділяють наступні види кіст:
• Справжні. Утворюються при закорковуванні залоз. Стінки складаються зі сполучної тканини. У структурі визначаються грубі волокна колагену. Оболонка покрита миготливим епітелієм зовні та зсередини.
• Помилкові. Відрізняються від істинних кіст відсутністю епітеліального шару.
• Одонтогенні. Зубні кісти обумовлені проникненням інфекції у пазуху через кореневі канали верхніх зубів.
• Вроджені. Розвиваються за наявності відхилень в анатомії носа та пара назальних пазух.
Виходячи з характеру рідинного вмісту, кіста гайморової пазухи може бути:
• слизової (мукоцеле);
• водянистої (гідроцелі);
• гнійний (піоцеле);
• повітряної (пневмоцілі).
Найчастіше зустрічаються кісти, заповнені слизом і гноєм. Гідроцеле виявляють набагато рідше.
Симптоми
Ранні етапи розвитку захворювання протікають безсимптомно. Прихована течія може тривати кілька років. Кіста нерідко створює труднощі повноцінного дренування пазух, що зумовлює схильність до хронічного синуситу з частими рецидивами. У період загострення пацієнта турбують слизові та гнійні виділення з носа, гугнявість голосу, порушення носового дихання, підвищення температури тіла, болі в області проєкції пазухи, порушення нюху. В період стабілізації можливі періодичні закладення, мізерні слизові виділення, стікання слизу по задній стінці глотки.
Яскраві клінічні прояви виникають при значному збільшенні кісти у своїх розмірах. Можливі головні болі, біль у лицьовому відділі черепа, які з'являються при нахилі голови. Якщо утвір великий, то можливі навіть деформації лицьового скелета. В результаті витончення стінок синусів можуть виникати характерні потріскуючі звуки при натисканні подушечками пальців на щоку.
Причини кіст верхньощелепної пазухи
Кісти формуються, коли є перешкоди для відтоку секрету, який виробляють носові залози. Такі ситуації спостерігаються при хронічному запаленні, неповноцінній регенерації слизових оболонок, порушеннях місцевого імунітету.
Сприятливі умови для формування кіст виникають при частих простудних захворюваннях, затяжних інфекційних та алергічних ринітах, синуситах. Стан слизових носа та пазух також погіршується при регулярному вдиханні пилу та агресивних хімічних речовин.
Певну роль у формуванні кіст грають стоматологічні захворювання. Новоутворення може виникнути при зараженні зачатків корінних зубів (карієс молочного прикусу). Також, утворення кісти у гайморових пазухах пов'язують із травмами обличчя. Причому наслідки можуть розвиватися, через кілька років, коли сам пацієнт вже й забув про пошкодження, що мало місце.
Діагностика
На консультації отоларинголог збирає анамнез, уточнює скарги, проводить огляд порожнини носа та горлянки. За потреби здійснюють ендоскопічне дослідження верхніх дихальних шляхів.
Для оцінки стану пазух проводять комп'ютерну томографію чи магнітно-резонансну томографію. За результатами інструментальних діагностичних процедур визначають розташування, об'єм кісти, її вплив на навколишні структури, наявність ускладнень (запальні процеси у м'яких тканинах, нагноєння кісти). Всі ці дані використовують для постановки діагнозу і підбору оптимальної тактики лікування.
Методи лікування
Кісти не лікуються консервативним способом. Якщо кіста є випадковою знахідкою, враховують стан пацієнта та його подальші плани. Наприклад, у межах підготовки до імплантації зуба краще заздалегідь видалити кісту, ніж пізніше зіткнутися з ускладненнями, зокрема, з таким, як відторгнення зубного імплантата.
Якщо новоутворення не турбує пацієнта, проводять динамічний моніторинг, оцінюють швидкість зростання кісти, після чого визначають необхідність хірургічного втручання. Якщо пацієнта турбують головний біль, симптоми синуситу та інші прояви, оперативне лікування планують на найближчий час.
Хірургічне
В цей час оптимальним способом видалення кістозних утворень верхньощелепної пазухи є ендоназальна ендоскопічна хірургія, коли видалення кісти проводять за допомогою ендоскопа через ніс. Прилад вводять у порожнину носа, розширюють пазухи, після чого видаляють кісту разом із капсулою. Синус промивають і дренують.
Такий високотехнологічний метод забезпечує високу точність проведення маніпуляцій та мінімальний рівень травматичності. Водночас суттєво знижується ризик ускладнень, скорочуються терміни реабілітації, а період відновлення проходить комфортно для пацієнта.
Консервативне
Консервативне лікування не є ефективним за наявності кісти верхньощелепної пазухи. Таке лікування може застосовуватися тільки, як тимчасовий захід для полегшення стану перед хірургічним втручанням.
Профілактика
Специфічних методів профілактики немає. Превентивні заходи включають здоровий спосіб життя, своєчасне лікування зубів, інфекційні захворювання та зміцнення імунітету. Лікарі рекомендують приділяти особливу увагу здоров'ю зубів, причому з раннього віку.
Експертна думка спеціаліста
Кіста може збільшуватися у розмірах дуже повільно. За відсутності симптомів органів дихання зазвичай вибирається наглядова тактика ведення пацієнта. У разі швидкого зростання кісти з лікуванням зволікати не можна. У міру збільшення обсягу утворення може повністю заповнювати пазуху та здавлювати її стінки. Кісткова оболонка синусів дуже тонка, під тиском вона легко деформується, а у важких випадках руйнується. Це загрожує значними деформаціями особи та порушеннями роботи інших органів. Наприклад, викривлення дна очниці може призвести до зорових порушень. За наявності інфекційних факторів підвищується ризик формування нориць.
Реабілітація
Період відновлення триває близько місяця. Носовий подих відновлюється через 5-8 днів. Протягом 3 тижнів пацієнту слід відмовитись від теплових процедур, купання у водоймах, фізичних навантажень, інтенсивних занять спортом та вживання алкоголю.