Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію.

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Хронічний гайморит

Записатись на прийом

4.9

1000+ відгуків

‍Що таке хронічний гайморит

Хронічний гайморит — це тривале або повторюване запалення слизової оболонки верхньощелепних (гайморових) пазух, яке триває понад 12 тижнів або має часті рецидиви (загострення кілька разів на рік).

Цей стан зазвичай розвивається після невилікуваного гострого гаймориту або як наслідок постійного порушення дренажу пазух. Через це слизова оболонка потовщується, вентиляція погіршується, а в пазухах утворюється хронічний запальний осередок.

‍Причини розвитку

Найтиповішою причиною є неправильне або неповне лікування гострого гаймориту. Якщо терапію завершили занадто рано, не використали повний курс антибіотиків (при бактеріальній формі) або не забезпечили належний дренаж пазух, гострий процес переходить у хронічний.

Також ризик зростає при самостійній терапії судинозвужувальними краплями — вони полегшують дихання, але без лікування основного процесу приховують проблему.

Хронічні ЛОР-захворювання

Часті інфекції носоглотки підвищують ймовірність розвитку хронічного гаймориту. Постійне запалення слизової створює сприятливе середовище для мікробів та утруднює природне очищення пазух.

До таких станів належать:

рецидивний або хронічний риносинусит;
часті фарингіти та ларингіти;
аденоїдит у дітей та дорослих;
рецидивуючий тонзиліт.

Поєднання кількох ЛОР-патологій посилює перебіг та ускладнює лікування.

Алергічний риніт і набряк слизової

Алергічні процеси — один із найважливіших чинників формування хронічного гаймориту. Постійний набряк слизової звужує носові ходи та блокує природний відтік слизу з пазух. Це спричиняє:

застій секрету;
утворення умов для бактеріального запалення;
часті загострення у сезон алергії.

Без контролю алергії навіть повноцінне лікування гаймориту може бути менш ефективним.

Вигнута носова перегородка, поліпи, порушення анатомії носа

Анатомічні зміни у носі часто є ключовою причиною хронічного гаймориту. Навіть невелике викривлення перегородки або наявність поліпів здатні порушити вентиляцію та дренаж пазух.

Чинники:

викривлена носова перегородка;
поліпи носа та пазух;
гіпертрофія носових раковин;
вузькі носові ходи;
післятравматичні зміни.

У таких умовах слиз накопичується, що веде до запалення та повторних інфекцій.

Зубні інфекції верхньої щелепи (одонтогенний гайморит)

Верхньощелепні пазухи анатомічно розташовані близько до коренів верхніх зубів. Тому запальні процеси в стоматологічній сфері можуть переходити на пазухи.

Поширені причини:

карієс та періодонтит задніх верхніх зубів;
ускладнення після видалення зубів;
неякісне ендодонтичне лікування;
ускладнення після імплантації.

Одонтогенний гайморит часто має однобічний характер і потребує комплексного підходу — включно зі стоматологічним лікуванням.

Знижений імунітет та часті ГРВІ

Ослаблений імунітет означає, що організм не може повноцінно контролювати інфекції. При частих вірусних інфекціях слизова носа постійно подразнена, набрякла та вразлива до бактеріального ураження.

Провокуючі фактори:

хронічний стрес;
порушення сну;
недостатність харчування;
ендокринні порушення;
тривале куріння;
дефіцит вітамінів та мікроелементів.

У таких умовах навіть легка застуда може завершитися загостренням хронічного гаймориту.

Переваги отоларингології symbiotyka

ЛОР-експерти

Досвід лікування складних захворювань

Повний цикл допомоги

Від діагностики до повного одужання

Індивідуальні схеми лікування

Персональний підхід для кожного

Зручне
розташування

Медичні центри у Львові та Стрию

Записатись на консультацію

Симптоми хронічного гаймориту

При хронічному гаймориті симптоми зазвичай не такі гострі, як при гострому запаленні, однак вони тривалі, виснажливі та мають тенденцію до періодичних загострень. Пацієнт може почуватися «постійно недужим» — із закладеністю носа, головним дискомфортом та зниженням якості життя. Часто ці симптоми помилково списують на «затяжну застуду», алергію або втому, що затримує діагностику і початок правильного лікування.

Постійна або періодична закладеність носа

Закладеність — найчастіший симптом. Вона може бути:

однобічною або двобічною;
постійною чи такою, що періодично посилюється;
супроводжуватись утрудненим диханням уночі.

Тривалий набряк слизової та порушення вентиляції пазух не дають носу «прокинутися», тому пацієнт часто дихає ротом, що додатково подразнює горло та збільшує ризик інфекцій.

Слизові або гнійні виділення з носа

Виділення можуть бути:

слизові, густі, тягучі;
жовтувато-зелені при бактеріальному процесі;
однобічні при одонтогенному гаймориті.

Часто слиз стікає по задній стінці глотки, що спричиняє першіння, кашель і неприємний присмак.

Відчуття тиску або тупий біль у ділянці щоки

Характерний симптом — тиск або ниючий біль у зоні нижньої орбіти та щоки. Дискомфорт може посилюватися:

при нахилі голови вперед;
під час жування;
при натисканні на ділянку пазухи.

Біль не завжди інтенсивний, але він виснажує, створює відчуття «важкої голови» та погіршує самопочуття.

Головний біль, втома, “туман” у голові

Запалення та порушення вентиляції пазух погіршують насичення організму киснем і спричиняють загальне інтоксикаційне навантаження. Пацієнти часто скаржаться на:

постійну втому;
зниження концентрації;
сонливість;
головний біль різної інтенсивності;
відчуття «туману» або «важкості» у голові.

Ці прояви знижують продуктивність і можуть впливати на емоційний стан.

Погіршення нюху

Через тривалий набряк слизової рецептори нюху працюють гірше. Пацієнт може відчувати:

часткову втрату нюху (гіпосмія);
зміну сприйняття запахів;
у важких випадках — повну втрату нюху (аносмія).

Проблеми з нюхом також впливають на сприйняття смаку.

Неприємний запах із носа чи рота

Цей симптом часто пов’язаний із скупченням слизу, гнійним процесом та постійним стіканням секрету по задній стінці глотки. Характерні прояви:

відчуття стороннього запаху самому пацієнту;
неприємний запах з рота, особливо вранці;
неприємний присмак у роті.

При одонтогенній формі запах може бути більш вираженим.

Тривалий нічний кашель (особливо в дітей)

У нічний час слиз активніше стікає у глотку, подразнюючи її та викликаючи кашель. Він зазвичай:

сухий або малопродуктивний;
посилюється у положенні лежачи;
з’являється переважно вночі або зранку.

У дітей цей симптом особливо частий і може бути тривалий без видимої причини — що часто плутають з алергією чи астмою.

Діагностика

Оцінка стану при підозрі на хронічний гайморит має бути комплексною. Важливо не лише визначити наявність запалення, а й встановити його причину, форму, ступінь поширення та можливі супутні проблеми. Саме тому обстеження включає огляд, інструментальні методи та за потреби — лабораторні аналізи.

Комплексна діагностика дозволяє підібрати індивідуальний план лікування, уникнути рецидивів і запобігти ускладненням.

Огляд ЛОР-лікаря та анамнез

На прийомі лікар:

з'ясовує скарги, тривалість симптомів, частоту загострень;
уточнює попередні випадки гаймориту та перенесені інфекції;
оцінює фактори ризику (алергії, анатомічні особливості, стоматологічні проблеми);
проводить зовнішній огляд та пальпацію ділянки гайморових пазух.

Правильно зібраний анамнез допомагає відрізнити хронічний процес від повторних гострих рецидивів та визначити напрямок подальших обстежень.

Ендоскопія носа

Ендоскопічне обстеження дозволяє побачити внутрішній стан носових ходів і носоглотки, оцінити прохідність соустья верхньощелепної пазухи та виявити:

набряк слизової;
поліпи або інші утворення;
деформації перегородки;
гній або слиз у носових ходах;
ознаки хронічного запалення.

Це сучасний і точний метод, який значно підвищує точність діагностики.

КТ навколоносових пазух — “золотий стандарт”

Комп'ютерна томографія — основний інструмент для підтвердження діагнозу хронічного гаймориту. Вона дозволяє:

оцінити ступінь запалення пазух;
визначити, чи є потовщення слизової;
виявити рівень рідини, кісти, поліпи;
побачити анатомічні варіанти чи деформації;
відділити одонтогенний процес від риносинуситного.

КТ дає детальну тривимірну картину й допомагає лікарю спланувати лікування або хірургічне втручання, якщо воно необхідне.

Риноскопія

Риноскопія — це огляд носових ходів за допомогою спеціальних дзеркалець або оптичних приладів. Метод дозволяє визначити:

стан слизової оболонки;
набряк;
наявність виділень;
особливості будови носа.

Риноскопія часто застосовується разом з ендоскопією для точнішої оцінки картини.

Бакпосів виділень (за необхідності)

При частих рецидивах або підозрі на бактеріальний процес лікар може рекомендувати бактеріологічне дослідження слизу або гною з носа. Воно дозволяє:

визначити тип збудника;
підібрати найбільш ефективний антибіотик;
оцінити резистентність мікрофлори.

Цей метод особливо корисний у випадках неефективності стандартних схем лікування.

Оцінка зубів верхньої щелепи при підозрі на одонтогенний процес

Оскільки корені верхніх зубів анатомічно близько розташовані до гайморових пазух, стоматологічні проблеми можуть провокувати хронічний гайморит. При підозрі на одонтогенне походження проводять:

огляд стоматолога;
прицільні рентгенівські знімки;
КТ зубів (за потреби);
оцінку стану пломб, кореневих каналів, імплантів.

Це дозволяє виявити приховані джерела інфекції та усунути їх як частину лікувального плану.

Лікування хронічного гаймориту

Терапія хронічного гаймориту спрямована на усунення запалення, відновлення дренажу пазух, поліпшення вентиляції та попередження рецидивів. Лікування завжди комплексне й залежить від причини: від бактеріального процесу до алергії чи стоматологічної інфекції. У багатьох випадках можливо досягти стійкого поліпшення без операції, проте при анатомічних порушеннях або вираженій хронізації може бути потрібне хірургічне втручання.

Промивання носа сольовими розчинами

Регулярне промивання носа допомагає:

видалити слиз та алергени;
зменшити набряк;
покращити роботу війчастого епітелію;
полегшити носове дихання.

Перевагу надають ізотонічним або гіпертонічним сольовим розчинам. Процедура може виконуватися вдома або в умовах клініки (апаратні методики, зокрема промивання по Проетцу — «кукушка»).

Протизапальна та протинабрякова терапія

Протинабрякові та протизапальні засоби зменшують симптоми та відновлюють вентиляцію пазух. Застосовують:

препарати, що знижують набряк слизової;
засоби для зменшення запалення;
місцеві секретолітики для розрідження слизу.

Судинозвужувальні краплі можуть призначатися коротким курсом, але довготривале використання небажане.

Інтраназальні кортикостероїди

Назальні стероїди — ключовий елемент лікування при хронічному запаленні, особливо якщо присутній алергічний компонент або поліпи. Вони:

зменшують набряк слизової;
пригнічують хронічне запалення;
покращують носове дихання;
знижують частоту загострень.

Ефект накопичується поступово: максимальний результат — через 2–4 тижні регулярного використання.

Антибіотики при бактеріальному процесі

Антибіотикотерапія застосовується лише при підтверджених ознаках бактеріального запалення. Лікар:

підбирає препарат індивідуально;
визначає тривалість курсу (зазвичай довше, ніж при гострому процесі);
може орієнтуватися на результати бакпосіву при частих рецидивах або неефективності попередніх схем.

Самолікування антибіотиками неприпустиме — воно може погіршити перебіг та сприяти резистентності бактерій.

Антигістамінні при алергічній природі

Якщо хронічний гайморит пов'язаний з алергією, лікування включає:

сучасні антигістамінні препарати;
контроль контакту з алергенами;
у деяких випадках — алергенспецифічну імунотерапію.

Контроль алергії зменшує набряк, частоту загострень і допомагає уникнути рецидивів.

Лікування зубів при одонтогенній формі

Коли гайморит має зубне походження, ключовим етапом є усунення джерела інфекції. Може знадобитися:

лікування або перелікування кореневих каналів;
санація вогнищ інфекції;
видалення проблемного зуба при неможливості лікування;
корекція ускладнень після імплантації.

Без стоматологічної санації повноцінне лікування одонтогенного гаймориту неможливе.

Ендоскопічне хірургічне лікування (FESS)

Функціональна ендоскопічна хірургія пазух (FESS) застосовується при неефективності консервативної терапії або наявності анатомічних перешкод. Процедура проводиться під візуальним контролем і дозволяє максимально зберегти здорові тканини.

Основні можливості FESS:

відновлення вентиляції пазухи — розширення природних отворів, усунення блокади;
видалення поліпів та гіпертрофованої слизової — зменшення об'єму тканин, що заважають дренажу;
корекція анатомічних перешкод — корекція перегородки, усунення вузьких ходів.

Операція проводиться малоінвазивно, з мінімальною травматизацією і швидким відновленням, що значно підвищує якість життя та знижує ризик рецидивів.

Порада лікаря

Подбайте про здорове дихання та комфортне життя

Захворювання вуха, горла чи носа можуть суттєво впливати на якість життя — від постійних закладеностей і болю до хронічних інфекцій. Своєчасне звернення до ЛОР-спеціаліста допомагає уникнути ускладнень і відновити повноцінне самопочуття.

Запишіться на консультацію вже сьогодні — зробіть перший крок до одужання та покращення якості життя.

Безкоштовна online консультація ЛОРа

Залишити звернення

Іван Салдан

Головний ЛОР клініки Симбіотика

Залишити звернення

Безкоштовну online консультація ортопеда

Відновлення та рекомендації

Після лікування хронічного гаймориту важливо підтримувати здоровий стан слизової та запобігати повторним епізодам запалення. Навіть після усунення причини — чи то анатомічної, інфекційної, чи алергічної — пазухам потрібен час, щоб відновити повноцінну вентиляцію та функцію війчастого епітелію. Регулярний догляд, контроль тригерів та спостереження у фахівця допоможуть забезпечити стабільне довготривале покращення.

Регулярні промивання носа та зволоження слизової

Щоденний догляд — ключ до стабільного стану після лікування. Рекомендується:

промивати ніс сольовими або морськими розчинами;
використовувати зволожуючі спреї на основі гіалуронової кислоти або морської води;
уникати зловживання судинозвужувальними препаратами.

Це очищає слизову, покращує її функцію та зменшує ризик повторного запалення.

Уникнення різких перепадів температури, сухого повітря

Слизова носа дуже чутлива до умов навколишнього середовища. Щоб уникати подразнення та запалення, варто:

не переміщатися різко із теплого у холодне приміщення й навпаки;
уникати переохолодження обличчя та області носа;
підтримувати достатню вологість у приміщенні, особливо у зимовий сезон;
користуватися побутовими зволожувачами повітря.

Оптимальна вологість для носоглотки — близько 40–60%.

Лікування алергій та корекція факторів ризику

Якщо гайморит мав алергічну основу, контроль алергена — обов’язкова частина реабілітації. Рекомендовано:

регулярно приймати антигістамінні засоби за показами;
уникати тригерів (пиленкові кліщі, пилок, шерсть тварин);
проводити вологе прибирання;
розглянути алергенспецифічну імунотерапію при виражених проявах.

Також важливо коригувати інші фактори ризику — лікувати риніт, підтримувати імунітет, слідкувати за станом носових ходів.

Контроль стану зубів і ясен

Пацієнтам із одонтогенним гайморитом або ризиком його розвитку необхідно:

регулярно відвідувати стоматолога;
ретельно дбати про гігієну порожнини рота;
лікувати каріозні зуби та запальні процеси вчасно;
контролювати стан пломб, кореневих каналів, імплантів.

Здорові зуби верхньої щелепи знижують ймовірність повторного запалення пазух.

Планові огляди ЛОР-спеціаліста

Навіть у разі доброго самопочуття бажані періодичні консультації отоларинголога. Це дозволяє:

контролювати стан слизової;
своєчасно виявляти рецидиви;
коригувати лікування, знижуючи ризик переходу в активну фазу;
отримувати рекомендації щодо сезонної профілактики.

Оптимальна частота — 1–2 рази на рік, частіше при схильності до загострень або в сезон підвищеної захворюваності.

Можливі ускладнення

Хронічний гайморит — це не просто «затяжна нежить». Тривалий запальний процес у пазухах поступово змінює слизову, знижує її функцію та створює умови для структурних змін і поширення інфекції. Без контролю та адекватного лікування можуть розвиватися ускладнення, які впливають на дихання, нюх, зір та загальне самопочуття. Частина з них формується повільно, інші — можуть виникати раптово при загостренні процесу.

Поліпоз носа та пазух

Хронічне запалення слизової може призвести до утворення поліпів — доброякісних розростань тканини, які:

звужують носові ходи;
погіршують носове дихання;
знижують нюх;
сприяють частим інфекціям та новим загостренням.

Поліпоз значно ускладнює лікування хронічного гаймориту й часто потребує хірургічної корекції через ендоскопічні методи.

Поширення інфекції на орбіту (очі)

При загостренні або вираженому хронічному процесі інфекція може проникати в область очниці. Це небезпечний стан, який може проявлятися:

набряком повік;
болем і обмеженням рухів очного яблука;
зниженням гостроти зору;
почервонінням навколо ока;
загальним погіршенням стану.

Поширення інфекції на орбіту — це невідкладний стан, що потребує термінової медичної допомоги.

Загострення до гострого гаймориту

Навіть при стабільному перебігу хронічного гаймориту можливі періоди різкого загострення. Вони можуть супроводжуватися:

різким посиленням болю в ділянці обличчя;
підвищенням температури тіла;
значною закладеністю носа;
густими гнійними виділеннями;
вираженим погіршенням самопочуття.

Загострення потребує активного лікування та інколи корекції терапевтичної схеми.

Хронічний кашель, зниження нюху

Тривале запалення часто призводить до стікання слизу в горло та подразнення верхніх дихальних шляхів, що викликає:

постійний або періодичний кашель;
першіння в горлі;
відчуття стікання слизу;
проблеми зі сном.

Паралельно може погіршуватися нюх — від легкого зниження до часткової або повної втрати. Ці зміни негативно впливають на якість життя та сприйняття смаку.

Підвищений ризик внутрішньочерепних ускладнень (рідко)

У виняткових випадках, особливо при ігноруванні симптомів або тяжкому перебігу, інфекція може поширюватися на структури черепа та мозкові оболонки. Можливі стани:

менінгіт;
абсцес мозку;
тромбоз венозних синусів.

Це рідкісні, але серйозні ускладнення, які потребують невідкладної госпіталізації і можуть бути життєзагрозливими. Своєчасне лікування хронічного гаймориту практично усуває цей ризик.