Головна › Отоларингологія › ЛОР - Захворювання
Хронічний гайморит
Загальна інформація
_edited_edited.jpg)
Хронічним гайморитом називають запальний процес у верхньощелепній (гайморовій) пазусі носа, що триває понад чотири тижні. Захворювання має хвилеподібний характер, у якому стадія ремісії змінюється періодом загострення. За відсутності грамотного лікування, запалення може переміститися на прилеглі органи та викликати серйозні ускладнення, аж до менінгіту та сепсису.
Якщо протягом тривалого часу вас турбує закладеність та гнійні виділення з носа, головний біль, першіння в горлі, кашель, обов'язково зверніться до отоларинголога для уточнення діагнозу та призначення лікування. Досвід лікарів та наявне обладнання дозволяють нам успішно лікувати різні форми хронічного гаймориту.
Хронічний гайморит – один із різновидів синуситів, при якому запалення розвивається в гайморовій пазусі. Захворювання може спровокувати занедбаний нежить, викривлення носової перегородки, алергія, захворювання зубів та інші причини. Внаслідок ослаблення імунітету патогенні мікроорганізми проникають у порожнину пазухи та активно розмножуються, викликаючи запалення.
Види хронічного гаймориту
Тактику лікування хронічного гаймориту отоларинголог визначає, з кількох чинників, зокрема різновидів захворювання.
Залежно від характеру запалення хронічний гайморит може бути:
• катаральним,
• гнійним,
• поліпозним,
• кістозним,
• мішаним.
Залежно від того, як інфекція проникла у пазуху, діагностують такі форми хронічного гаймориту:
• риногенний, що розвинувся внаслідок риніту чи синуситу;
• гематогенний, спричинений інфекційним збудником, що циркулює у крові;
• одонтогенний, що виник унаслідок захворювань зубів;
• травматичний, спровокований травмами у сфері гайморових пазух.
Незалежно від форми хронічний гайморит може бути одностороннім (діагностується найчастіше) та двостороннім. Крім того, хронічний гайморит відрізняється за характером збудника і може бути бактеріальним або грибковим.
Після точної діагностики захворювання досвідчені лікарі успішно лікують усі форми хронічного гаймориту.
Симптоми
Як будь-яке хронічне захворювання, гайморит має дві стадії: ремісії та загострення.
У першому випадку скарги практично відсутні. Загострення хронічного гаймориту супроводжується такими симптомами:
• закладеністю носа;
• болем у ділянці гайморової пазухи, що віддає зуби, вилиці або лоб;
• підвищенням температури тіла до 37,5 ° С;
• виділеннями з носа білястого кольору, які через кілька днів зеленіють і набувають гнійного характеру.
Через стікання слизу по задній стінці глотки з'являється кашель, який мучить хворого не лише вдень, а й уночі. Всі симптоми в сукупності значно погіршують якість життя пацієнта: розвивається безсоння, з'являється відчуття втоми через головний біль та кашель.
Якщо вас турбують перелічені вище симптоми, не займайтеся самолікуванням, обов'язково зверніться до лікаря. Хронічний гайморит може стати причиною розвитку серйозних ускладнень, що загрожують життю.
Причини
Розвитку захворювання сприяють такі фактори:
• викривлення носової перегородки;
• вузький та довгий лобово-носовий канал;
• наявність поліпів порожнини носа та пазух, які ускладнюють дренажну та вентиляційну функцію;
• часті застуди;
• алергія;
• наявність хронічних осередків інфекції у верхніх дихальних шляхах;
• вазомоторний та алергічний риніт.
Деякі з цих факторів можна усунути медикаментозним шляхом та шляхом нормалізації способу життя, деякі вимагають проведення хірургічного втручання.
Діагностика
Для діагностики захворювання застосовуються класичні та сучасні методики. Насамперед лікар оглядає пацієнта та збирає анамнез. Дослідження порожнини носа проводиться за допомогою риноскопії – традиційних інструментів – або мікрохірургічного обладнання, що дозволяє детальніше оцінити стан пазух та особливості анатомічної будови носа. Для уточнення форми захворювання та вибору тактики лікування проводиться рентгенологічне обстеження чи комп'ютерна томографія. У період загострення патології можливе проведення діагностичної пункції для визначення типу збудника та його чутливості до антибіотиків.
Методи лікування
Лікування може проводитись консервативним методом та хірургічним втручанням. Якщо курси консервативної терапії виявляються неефективними та загострення тривають, необхідно провести хірургічне лікування. У ході оперативного втручання лікар видаляє гній, кісти, поліпи, пломбувальний матеріал із пазухи та промиває її антисептичним препаратом.
В цей час успішно застосовують різні методики, і лікар обирає оптимальну, виходячи з форми та стадії захворювання, загального стану пацієнта.
Хірургічне
Лікування хронічного гаймориту проводять досвідчені отоларингологи з використанням сучасних технологій та обладнання.
Суть оперативного лікування – в очищенні пазух від гнійного вмісту та їх промиванні.
Залежно від форми та тяжкості захворювання ЛОР-хірурги виконують такі операції.
Пункція. Цю процедуру проводять амбулаторно з використанням місцевої анестезії. Лікар вводить у стінку гайморової пазухи тонку голку, відсмоктує гній, а потім промиває порожнину антибактеріальним, протигрибковим чи антисептичним розчином. Залежно від форми та тяжкості захворювання процедура може проводитись кілька разів. Щоб не робити кілька проколів, встановлюють катетер, через який проводять подальші маніпуляції.
Мікрохірургічна мікрогайморотомія. Проводиться під загальним наркозом за наявності новоутворень чи великої кількості гною. Для доступу до вмісту пазухи лікар виконує невеликий прокол під губою в порожнині рота. Через отвір вводиться мікрохірургічний інструмент, за допомогою якого оториноларинголог досліджує стан пазухи, видаляє гній, вводить ліки. Мікрохірургічна мікрогайморотомія – малотравматична та ефективна операція, що відрізняється швидким періодом відновлення.
Мікрохірургічна ендоназальна гайморотомія. Операція виконується без проколів та розрізів, а доступ до пазухи здійснюється через природне або штучно створене спів устя в зоні нижнього або середнього носового ходу. Наступні дії лікаря аналогічні тим, що виконуються при мікрохірургічній мікрогайморотомії.
Класична гайморотомія. Якщо з будь-яких причин проведення мікрохірургічної операції неможливе, лікарі виконують радикальне втручання. У цьому випадку ЛОР-хірург робить розріз слизової оболонки довжиною 5-6 см під верхньою губою. Потім спеціальним інструментом в кістки роблять отвір для введення інструментів, видаляють пазухи та вводять ліки.
Лікування хронічного гаймориту проводять висококваліфіковані спеціалісти з великим досвідом проведення різноманітних операцій.
Консервативне
Консервативне лікування неефективне. Використовується лише для підготовки до хірургічного лікування.
Профілактика
Необхідно періодично проходити обстеження у ЛОР-спеціаліста, та вчасно проводити лікування причинних захворювань.
Експертна думка спеціаліста
ЛОР-лікарі звертають увагу на те, що хронічний гайморит може спровокувати інші серйозні захворювання органів голови та внутрішніх органів. Щоб уникнути розвитку ускладнень, отоларингологи радять звертатися за медичною допомогою з появою перших ознак захворювання та не займатися самолікуванням.
Реабілітація
Час післяопераційного перебування залежить від виду хірургічного втручання. Зазвичай пацієнти можуть вирушити додому за кілька годин або наступного дня після процедури. У середньому період відновлення триває до 2 тижнів.
У цей час обов'язково дотримуйтесь рекомендацій лікаря з приймання лікарських препаратів, гігієні порожнини рота і носа, способу життя. За сприятливого перебігу післяопераційного періоду через два тижні ви зможете повернутися до звичного режиму.