.svg)
Пухлини слинних залоз
Що таке пухлини слинних залоз?
Пухлини слинних залоз — це новоутворення, які виникають у тканинах привушної, підщелепної або під’язикової залоз. Вони можуть мати як доброякісний, так і злоякісний характер. Слинні залози відповідають за вироблення слини, яка зволожує ротову порожнину, сприяє травленню та захищає слизову оболонку від інфекцій. Утворення пухлини в цих структурах може порушити їхню функцію та викликати помітний дискомфорт.
Пухлини розвиваються з різних типів клітин: епітеліальних, міоепітеліальних або стромальних. Часто на початкових стадіях вони протікають безсимптомно, тому своєчасна діагностика має критичне значення для успішного лікування.
Пухлини слинних залоз поділяються на дві основні категорії:
- Доброякісні пухлини: найпоширеніші — це плейоморфна аденома та аденолімфома. Вони повільно ростуть, рідко проростають у сусідні тканини та не дають метастазів. Проте можуть досягати великих розмірів і з часом перероджуватись у злоякісні форми.
- Злоякісні пухлини: характеризуються агресивним ростом, інвазією в сусідні структури та ризиком метастазування. До них належать мукоепідермоїдна карцинома, аденокарцинома, ацинозноклітинна карцинома та інші. Часто потребують комбінованого лікування — хірургії, променевої терапії, іноді хіміотерапії.
Важливо розрізняти ці типи пухлин, оскільки тактика лікування, прогноз і підхід до спостереження суттєво відрізняються.
Ураження найчастіше виникає в:
- Привушних залозах — до 80% усіх пухлин слинних залоз. Більшість із них — доброякісні, але саме тут можуть з’являтись і злоякісні новоутворення.
- Підщелепних залозах — зустрічаються рідше (10–15%), проте ризик злоякісного процесу тут вищий.
- Під’язикових залозах — найменш поширене місце локалізації, але майже половина пухлин у цій ділянці — злоякісні.
Також пухлини можуть розвиватися в дрібних слинних залозах, розташованих у слизовій оболонці рота, щік, піднебіння. В таких випадках клінічна картина менш типова, а діагностика — складніша.
Причини та фактори ризику розвитку
Генетичні порушення та мутації
Однією з можливих причин розвитку пухлин слинних залоз є генетичні зміни в клітинах залозистої тканини. Деякі доброякісні новоутворення пов’язані з хромосомними перебудовами, які порушують нормальний цикл росту та поділу клітин. У випадку злоякісних пухлин можуть виявлятись мутації, що активують онкогени або блокують функції генів-супресорів пухлин. Такі генетичні аномалії можуть бути як спадковими, так і набутими під впливом зовнішніх чинників (радіація, токсини, віруси).
Радіаційне опромінення в анамнезі
Історія променевого опромінення голови та шиї (особливо в дитячому віці) вважається доведеним фактором ризику розвитку пухлин слинних залоз. Це може бути наслідком лікування інших онкологічних захворювань або впливу високого фону радіації. Радіація спричиняє пошкодження ДНК у клітинах, що підвищує ймовірність мутацій і злоякісної трансформації. Ризик може зберігатися протягом десятиліть після впливу.
Вірусні інфекції та хронічні запалення
Хронічні інфекційні процеси у слинних залозах також можуть сприяти розвитку новоутворень. Особливо це стосується перенесених епізодів епідемічного паротиту (свинки), а також інфікування вірусами Епштейна–Барр, цитомегаловірусом або вірусами герпесу. У деяких випадках вірус здатен змінювати функцію клітини, сприяючи її атиповому росту.
Крім того, хронічні запальні процеси (наприклад, хронічний сіаладеніт) створюють умови постійного клітинного оновлення і можуть запускати патологічні механізми проліферації.
Робота з токсичними речовинами
Тривалий контакт з промисловими канцерогенами та токсичними речовинами також підвищує ризик розвитку пухлин слинних залоз. Йдеться насамперед про роботу в хімічній, нафтопереробній, деревообробній промисловості, а також у виробництві гуми, лакофарбових матеріалів, металургії. Інгаляція або проковтування токсинів у малих дозах протягом тривалого часу може чинити мутагенну дію.
Особливо небезпечні речовини, які містять нітрозаміни, формальдегід, свинець, бензол, а також деякі розчинники.
Основні симптоми та прояви
Безболісне або болісне утворення в ділянці залози
Найпоширенішим симптомом пухлини слинної залози є вузлувате утворення або припухлість у зоні привушної, підщелепної чи під’язикової ділянки. Зазвичай такі новоутворення на ранніх етапах безболісні та можуть залишатися непоміченими тривалий час.
У разі інфікування пухлини, активного росту або здавлення сусідніх структур з’являється болісність при пальпації, натисканні чи русі щелепою. Біль може віддавати у вухо або нижню щелепу.
Порушення жування, ковтання або мови
Великі або глибоко розташовані пухлини здатні здавлювати сусідні м’язи та нерви, що бере участь у жуванні, ковтанні й артикуляції. Пацієнти можуть скаржитись на:
- скутість або болючість під час прийому їжі;
- порушення рухливості нижньої щелепи;
- відчуття "перешкоди" в роті або горлі;
- зміни мови або артикуляції звуків.
Такі прояви часто виникають при ураженні під’язикової чи підщелепної залози, особливо в разі злоякісного росту.
Оніміння, асиметрія обличчя
Порушення чутливості або оніміння шкіри обличчя може бути пов’язане зі здавленням або ураженням лицевого нерва чи його гілок. Часто це спостерігається при злоякісних пухлинах привушної залози, які інфільтрують нервові структури.
Також може виникати:
- асиметрія обличчя;
- опущення кута рота;
- зменшення міміки з одного боку;
- утруднене заплющування ока (при ураженні лицьового нерва).
Ці симптоми є тривожними та вимагають негайної консультації лікаря.
Ознаки запалення або здавлення нервів
У разі вторинного запалення пухлини можуть спостерігатися класичні ознаки:
- почервоніння шкіри над залозою;
- набряк та локальне підвищення температури;
- пульсуючий біль;
- загальна слабкість або підвищення температури тіла.
Якщо пухлина здавлює нервові стовбури або судини, можливі:
- біль при жуванні або ковтанні;
- парестезії (поколювання, печіння);
- слабкість м’язів обличчя.
Такі симптоми характерні для злоякісних процесів і потребують детального дообстеження.
Як проводиться діагностика
Огляд отоларинголога або щелепно-лицевого хірурга
Діагностика пухлин слинних залоз починається з фізикального огляду спеціаліста. Залежно від локалізації новоутворення пацієнта може оглядати:
- отоларинголог (ЛОР);
- щелепно-лицевий хірург;
- онколог або хірург-онколог.
Під час огляду лікар проводить пальпацію ділянки пухлини, оцінює її розмір, щільність, рухливість, болісність, а також наявність регіонарних лімфовузлів. Важливо виключити ознаки інфільтрації навколишніх тканин і ураження лицевого нерва. Первинне клінічне враження дозволяє запланувати подальші інструментальні обстеження.
УЗД слинних залоз, КТ або МРТ
Наступним етапом є візуалізація пухлини для визначення її точного розташування, розміру, структури й ступеня інвазії:
- УЗД слинних залоз — доступне й неінвазивне дослідження, яке дозволяє виявити новоутворення, оцінити його межі та щільність.
- КТ (комп’ютерна томографія) — детально візуалізує тверді тканини, підходить для оцінки привушних пухлин та ураження кісткових структур.
- МРТ (магнітно-резонансна томографія) — інформативна для аналізу м’яких тканин, залоз і можливого проростання в глибші структури шиї.
Ці методи допомагають спланувати хірургічне втручання та виключити наявність метастазів.
Біопсія або пункція новоутворення
Для остаточного підтвердження діагнозу проводиться тонкоголкова аспіраційна пункція (ТГАП) або відкрита біопсія:
- ТГАП — малоінвазивна процедура, під час якої тонкою голкою під контролем УЗД беруть клітини з пухлини.
- Відкрита біопсія — проводиться хірургічно, якщо попередні методи не дають достатньої інформації або виникає потреба в заборі більшого об’єму тканини.
Пункція дозволяє попередньо оцінити характер утворення (доброякісне чи злоякісне) й обрати подальшу тактику лікування.
Гістологічне та цитологічне дослідження
Зразки тканини чи клітин надсилаються на гістологічне та цитологічне дослідження. Це ключовий етап діагностики, що дає відповідь на питання:
- який тип пухлини;
- чи є ознаки злоякісності;
- чи присутні інвазивні властивості;
- які рецептори або генетичні маркери виявлено (у складніших випадках).
На основі результатів гістології встановлюється остаточний діагноз, формується прогноз і складається індивідуальний план лікування.
Сучасні методи лікування
Хірургічне видалення пухлини
Основним методом лікування пухлин слинних залоз є хірургічне втручання. Обсяг операції залежить від типу, розміру та локалізації новоутворення.
Для доброякісних пухлин зазвичай проводиться:
- екстракапсулярна резекція — видалення пухлини з капсулою;
- субтотальна або тотальна паротидектомія — у разі привушного ураження.
У випадку злоякісного процесу хірургія може включати:
- видалення залози разом із навколишніми тканинами;
- дисекцію лімфовузлів шиї, якщо є ознаки метастазування;
- відновні реконструктивні операції, якщо залучені нерви чи м’язи обличчя.
Завдання хірургічного етапу — повне видалення пухлини з мінімальним порушенням функцій жування, мови та міміки.
Променева терапія при злоякісних утвореннях
Променева терапія застосовується як доповнення до операції у разі злоякісних пухлин або як основний метод при неоперабельних випадках. Її цілі:
- знищення залишкових пухлинних клітин;
- зменшення ризику рецидиву;
- контроль локального поширення новоутворення.
Сучасні методики (3D-конформна терапія, IMRT) дозволяють максимально точно впливати на уражену ділянку, зберігаючи здорові тканини.
Хіміотерапія (у складних випадках)
Хіміотерапія застосовується рідше й зазвичай у рамках комбінованого лікування при:
- поширених або метастатичних формах раку;
- неоперабельних пухлинах;
- рецидивах після операції та променевої терапії.
Призначення препаратів індивідуальне — залежить від гістологічного типу пухлини, чутливості до ліків, загального стану пацієнта. У сучасних протоколах можливе використання таргетної терапії або участь у клінічних дослідженнях.
Супровідне лікування для зменшення ускладнень
У рамках мультидисциплінарного підходу важливим є медичний супровід пацієнта під час і після лікування. Це включає:
- знеболення та протизапальна терапія;
- профілактика інфекцій і сухості в роті;
- фізіотерапія, логопедичні заняття при ураженні мімічних м’язів або язика;
- психоемоційна підтримка — особливо після видалення частини залози або при зміні зовнішності.
Також проводиться регулярний контроль стану пацієнта, УЗД та МРТ для моніторингу ефективності лікування та раннього виявлення рецидивів.
Реабілітація після лікування
Відновлення функцій жування, мови, слиновиділення
Після хірургічного втручання або променевої терапії можуть виникати порушення жувальної функції, мови, слиновиділення — особливо якщо залучені привушна чи під’язикова залоза, м’язи або нерви. Важливими етапами реабілітації є:
- поступове відновлення жування за допомогою спеціального харчування та вправ;
- тренування мови в разі ураження м’язів язика чи лицьових м’язів;
- зволоження слизової оболонки рота при зниженні слиновиділення (ксеростомія) — за допомогою медикаментів, замінників слини або рясного пиття.
Реабілітація починається вже в перші дні після операції або лікування та є невід’ємною частиною повного відновлення пацієнта.
Фізіотерапія та робота з реабілітологом
Фізіотерапевтичне лікування спрямоване на відновлення тонусу, чутливості, симетрії обличчя та загального стану тканин після втручання. У рамках реабілітації можуть використовуватися:
- електростимуляція м’язів обличчя;
- масаж і вправи на відновлення міміки;
- лазерна терапія або ультразвук для покращення загоєння тканин;
- вправи з реабілітологом для усунення контрактур та нормалізації функцій щелепи.
Індивідуальний реабілітаційний план складається на основі обсягу операції, типу пухлини та функціонального стану пацієнта.
Психоемоційна підтримка пацієнтів
Лікування пухлин слинних залоз часто супроводжується зміною зовнішності, порушенням звичних функцій або тривалим періодом відновлення. Це може спричинити емоційне виснаження, тривогу або навіть депресивні стани.
Тому важливо забезпечити:
- консультації психолога;
- підтримку від медичного персоналу та родини;
- групи підтримки або спілкування з іншими пацієнтами, які проходили подібне лікування.
Психоемоційна стабільність є важливою умовою успішного фізичного одужання.
Спостереження для попередження рецидивів
Після завершення основного лікування пацієнтам рекомендовано регулярне диспансерне спостереження, що включає:
- огляди у ЛОР-лікаря або онколога 1–2 рази на рік (перші роки — частіше);
- контрольне УЗД або МРТ у разі необхідності;
- оцінку стану шраму, залоз і лімфатичних вузлів.
Також важливо стежити за будь-якими новими симптомами: ущільненням, болем, змінами на шкірі. Раннє виявлення рецидиву значно підвищує шанси на успішне повторне лікування.
Можливі ускладнення без лікування
Розростання пухлини та здавлення тканин
Навіть доброякісні пухлини слинних залоз можуть поступово збільшуватись у розмірах, що призводить до здавлення навколишніх структур. Без лікування відбувається:
- дискомфорт або біль у зоні ураженої залози;
- утруднення під час жування, ковтання або розмови;
- деформація обличчя у разі великих утворень;
- порушення кровообігу та лімфовідтоку через компресію судин.
Зростання пухлини може значно ускладнити хірургічне втручання в майбутньому та підвищити ризик ускладнень.
Малігнізація доброякісних утворень
Деякі доброякісні пухлини, зокрема плейоморфна аденома, мають потенціал до злоякісного переродження, особливо за умов тривалого існування без лікування. Цей процес називається малігнізацією і супроводжується:
- прискореним ростом утворення;
- втратою чітких меж;
- проростанням у навколишні тканини;
- появою симптомів здавлення або болю.
У разі малігнізації лікування стає складнішим, вимагає комбінованих підходів (операція + променева терапія) і має гірший прогноз.
Порушення роботи лицьового нерва
Одна з найсерйозніших небезпек при пухлинах привушної залози — ураження лицевого нерва. Без своєчасного лікування пухлина може:
- здавлювати нерв із частковим або повним порушенням його функції;
- викликати асиметрію обличчя, слабкість мімічних м’язів;
- призводити до постійного паралічу обличчя у запущених випадках.
Відновити функцію нерва після його пошкодження — складне завдання, тому раннє втручання є критично важливим.
Метастазування (при злоякісному процесі)
При злоякісних пухлинах слинних залоз існує ризик метастазування, тобто поширення ракових клітин до інших органів і систем. Найчастіше метастази вражають:
- лімфатичні вузли шиї;
- легені, печінку, кістки (при агресивних формах раку);
- мозок та інші віддалені структури у пізніх стадіях.
Наявність метастазів суттєво ускладнює лікування, обмежує хірургічні можливості й погіршує загальний прогноз. Саме тому відсутність лікування при злоякісному процесі — критична загроза для життя пацієнта.
Профілактика пухлин слинних залоз
Уникнення шкідливих факторів (радіація, токсини)
Одним із найефективніших способів зниження ризику розвитку пухлин слинних залоз є усунення або мінімізація впливу канцерогенних факторів. До них належать:
- іонізуюче опромінення, особливо в ділянці голови та шиї;
- контакт із промисловими токсинами — формальдегід, бензол, нітрозаміни, важкі метали;
- робота у шкідливих умовах без належного захисту (нафтопереробка, лакофарбові виробництва, металургія, деревообробка).
Важливо дотримуватися правил техніки безпеки на виробництві, використовувати захисні маски та уникати впливу шкідливих речовин у побуті.
Лікування хронічних запалень слинних залоз
Хронічні запальні процеси в слинних залозах, такі як сіаладеніт, створюють умови для постійної регенерації клітин, що з часом може призвести до атипових змін. Для профілактики пухлин рекомендовано:
- своєчасно лікувати бактеріальні та вірусні інфекції;
- уникати травм і переохолодження області щелепи та шиї;
- дотримуватись гігієни ротової порожнини;
- звертатись до лікаря при появі болючості, припухлості або сухості в роті.
Запущені запалення можуть стати передумовою до розвитку новоутворень, тому їх не можна ігнорувати.
Зміцнення імунітету та здоровий спосіб життя
Загальний стан організму відіграє важливу роль у здатності протистояти пухлинним процесам. Щоб знизити ризик розвитку як доброякісних, так і злоякісних утворень, важливо:
- вести здоровий спосіб життя — збалансоване харчування, фізична активність, повноцінний сон;
- уникати стресу та шкідливих звичок, зокрема куріння й зловживання алкоголем;
- зміцнювати імунітет за допомогою вітамінів, загартовування, активного способу життя.
Сильний імунітет здатен ефективніше виявляти та знищувати атипові клітини на ранніх етапах.
Регулярні профілактичні огляди
Періодичні огляди у отоларинголога або стоматолога допомагають виявити новоутворення на ранніх стадіях, коли лікування найбільш ефективне. Особливо це важливо для людей із підвищеним ризиком:
- після опромінення в ділянці голови та шиї;
- з хронічними захворюваннями слинних залоз;
- при спадковій схильності до пухлинних процесів.
Рекомендована частота оглядів — 1 раз на рік, або частіше за показаннями.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
