.svg)
Кісти придаткових пазух носа
Що таке кіста пазухи носа
Кіста пазухи носа — це утворення, заповнене рідиною, яке виникає внаслідок блокування вивідних проток залоз слизової оболонки. Найчастіше кісти формуються в гайморових (верхньощелепних) пазухах, рідше — в лобних або решітчастих.
Такі утворення можуть довго не давати симптомів, але в деяких випадках викликають дискомфорт, біль, відчуття тиску або часті рецидиви синуситів.
Ретенційна кіста — утворюється, коли протока слизової залози блокується, а секрет накопичується всередині. Вона має тонку стінку, часто виявляється випадково на КТ чи МРТ.
Мукоцеле — більш агресивна форма кісти, яка здатна розширювати кістки пазухи і викликати серйозні ускладнення, зокрема порушення зору або деформацію обличчя.
Псевдокісти — можуть утворюватися при хронічному запаленні або алергії. На відміну
У більшості випадків кісти носових пазух не становлять загрози і не потребують активного лікування, якщо:
- не викликають симптомів,
- не змінюються в розмірах,
- не ускладнюють дихання або не спричиняють інфекції.
Причини утворення кіст у носових пазухах
Кісти в носових пазухах не виникають випадково. Вони формуються як реакція організму на тривале подразнення слизової оболонки. Зазвичай цьому передує хронічне запалення, порушення анатомії або зовнішні впливи.
Хронічні запалення та синусити
Найпоширеніша причина утворення кіст — повторювані або затяжні запальні процеси в носових пазухах. Коли слизова оболонка постійно подразнюється інфекцією, її залози можуть закупорюватися, що веде до утворення ретенційних кіст.
До факторів, що сприяють:
- хронічний гайморит або етмоїдит;
- часті застуди без повного одужання;
- самостійне або неправильне лікування синуситів.
Анатомічні особливості будови пазух
У деяких людей є вроджені або набуті анатомічні зміни, які ускладнюють вентиляцію та дренаж пазух. Це створює сприятливі умови для запалення та формування кіст.
До таких особливостей належать:
- викривлення носової перегородки;
- вузькі вивідні отвори гайморових пазух;
- гіпертрофія носових раковин;
- наявність додаткових перегородок у пазухах.
Ці фактори часто поєднуються з хронічним запаленням, підвищуючи ризик формування кіст.
Алергії, травми, інші чинники
Інші потенційні причини:
- алергічний риніт — спричиняє набряк слизової і порушення виведення секрету;
- травми обличчя або носа — можуть викликати зміщення тканин, гематоми, зниження вентиляції пазух;
- порушення гормонального фону або системні захворювання, що впливають на слизову оболонку;
- довготривалий вплив шкідливих речовин (пил, хімікати, дим) — чинить подразнювальну дію на носові ходи.
У кожному випадку варто враховувати комбінацію факторів — кіста рідко виникає без передумов.
Основні симптоми, на які варто звернути увагу
Кісти в носових пазухах часто не проявляються одразу — багато пацієнтів навіть не підозрюють про їх наявність. Однак за певних умов утворення починає тиснути на навколишні структури, провокуючи неприємні симптоми.
Закладеність носа та біль у ділянці обличчя
Один із найчастіших симптомів — відчуття закладеності, особливо з одного боку. Це може супроводжуватись:
- ниючим або пульсуючим болем у зоні щоки, чола або перенісся;
- посиленням болю при нахилах голови;
- асиметрією обличчя при великих мукоцеле.
Такий біль часто плутають із симптомами гаймориту, але він не завжди супроводжується підвищенням температури чи виділеннями гною.
Часті головні болі та відчуття тиску
Кіста, особливо велика, може викликати відчуття внутрішнього тиску — наче щось розпирає зсередини.
Зазвичай:
- локалізується в ділянці лоба або скронь;
- виникає вранці або після зміни положення тіла;
- не знімається звичайними знеболювальними.
У деяких випадках кісти тиснуть на навколоносові нерви, що викликає відлуння болю в зубах або очах.
Погіршення нюху та виділення з носа
Коли кіста порушує прохідність носових ходів, з’являються:
- зниження або втрата нюху (аносмія);
- прозорі або жовтуваті виділення з однієї ніздрі;
- хронічне відчуття «вологого носа» без риніту.
Усе це — сигнали, що потребують консультації з отоларингологом та дообстеження (КТ або МРТ), аби виключити ускладнення та підібрати лікування.
Як діагностують кісти у пазухах
Для точного виявлення кіст недостатньо лише скарг пацієнта — потрібне комплексне обстеження, що поєднує клінічний огляд і візуалізаційні методи. У більшості випадків кісти виявляють випадково під час обстеження з іншого приводу.
Огляд ЛОР-лікаря
Первинна діагностика починається з прийому у отоларинголога:
- аналіз анамнезу — частота застуд, синуситів, головного болю;
- пальпація обличчя — для виявлення чутливості в зоні пазух;
- передня риноскопія — оцінка стану слизової носа, наявності набряку, поліпів чи деформацій.
Лікар може запідозрити кісту при характерних скаргах або асиметрії пазух, але підтвердити її наявність допоможуть лише візуалізаційні дослідження.
Рентген, КТ або МРТ придаткових пазух
Найбільш інформативні методи діагностики:
- Рентгенографія — бюджетний метод, що може виявити округлу тінь у пазусі, але не дає чіткого уявлення про розміри та межі утворення.
- Комп’ютерна томографія (КТ) — «золотий стандарт» у діагностиці кіст. Дозволяє побачити точне розташування, розміри, контури кісти та її вплив на сусідні структури.
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — показана при підозрі на мукоцеле або для оцінки стану м’яких тканин та слизової.
Вибір методу залежить від клінічної ситуації та цілей обстеження.
Додаткові методи для виключення інших патологій
У деяких випадках лікар може призначити додаткові обстеження:
- ендоскопія носа — для візуального огляду носових ходів і виявлення супутніх поліпів чи змін слизової;
- аналізи крові — при підозрі на інфекційний процес;
- консультація стоматолога або щелепно-лицевого хірурга, якщо кіста розташована поблизу коренів зубів або виявлена перед дентальною імплантацією.
Це допомагає виключити пухлини, поліпи, запальні процеси або сторонні тіла, що можуть імітувати кісту на зображеннях.
Сучасні методи лікування
Лікувальна тактика залежить від розмірів кісти, наявності симптомів і ризику ускладнень. Не кожна кіста потребує негайного втручання — у багатьох випадках достатньо динамічного спостереження. Втім, при зростанні утворення або появі скарг, лікар підбирає індивідуальний план дій.
Спостереження при безсимптомному перебігу
Якщо кіста виявлена випадково під час КТ або МРТ, не викликає скарг і не має ознак росту — її можна не лікувати активно.
У таких випадках рекомендовано:
- регулярне спостереження у ЛОР-лікаря (1 раз на рік або за потреби);
- контрольні КТ/МРТ — для оцінки динаміки розмірів;
- уникнення факторів, що провокують запалення (куріння, алергії, хронічні інфекції).
Спостереження — безпечна стратегія, якщо кіста не впливає на якість життя та не ускладнює дихання.
Медикаментозна терапія при супутніх запаленнях
Кіста не лікується медикаментами напряму, але призначення ліків виправдане при наявності запального процесу. Це дозволяє зняти симптоми, стабілізувати стан слизової оболонки й уникнути хірургії.
Можуть застосовуватись:
- антибіотики — при приєднанні бактеріальної інфекції;
- глюкокортикостероїдні спреї — для зменшення набряку слизової;
- антигістамінні препарати — при алергічному компоненті;
- промивання носа сольовими розчинами — для очищення носових ходів.
Така терапія — тимчасове рішення. Якщо симптоми повертаються або погіршуються, розглядається хірургічне лікування.
Хірургічне видалення (ендоскопічна операція, мікрогайморотомія)
Основний метод лікування симптомних кіст — ендоскопічне хірургічне втручання, яке виконується через носові ходи без зовнішніх розрізів.
Найпоширеніші варіанти:
- ендоскопічна ендоназальна операція — безболісно і малотравматично видаляється кіста, відновлюється вентиляція пазухи;
- мікрогайморотомія — при великих або глибоко розташованих утвореннях може виконуватись через невеликий отвір у передній стінці верхньощелепної пазухи.
Переваги сучасної хірургії:
- короткий період відновлення;
- мінімальний ризик ускладнень;
- збереження анатомії та функцій носа.
Після операції пацієнт, як правило, повертається до звичного життя вже за кілька днів.
Реабілітація після лікування
Після видалення кісти в носовій пазусі важливо не лише усунути саму проблему, а й забезпечити повне відновлення функції носа та знизити ризик повторного утворення. Сучасні малоінвазивні операції дозволяють швидко повернутись до активного життя, однак період після втручання вимагає уваги до деталей.
Відновлення носового дихання та зниження набряку
Протягом перших днів після операції пацієнт може відчувати:
- помірну закладеність носа;
- легкий біль або дискомфорт у зоні втручання;
- набряк слизової оболонки.
Щоб прискорити відновлення дихання, ЛОР-лікар може призначити:
- ізотонічні або гіпертонічні розчини для промивання носа;
- глюкокортикостероїдні спреї для зменшення набряку;
- знеболювальні засоби при потребі.
Також важливо уникати сильного сякання протягом перших 7–10 днів та не займатися фізичними навантаженнями.
Контрольні огляди та зменшення ризику рецидиву
Післяопераційне спостереження включає:
- контрольний огляд через 7–10 днів після операції;
- повторні консультації через 1–3 місяці — для оцінки динаміки загоєння;
- КТ або ендоскопічне обстеження, якщо є скарги або підозра на рецидив.
Для зменшення ймовірності повторного утворення кісти важливо:
- лікувати хронічні синусити;
- контролювати алергічні реакції;
- дотримуватись рекомендацій щодо гігієни носа.
Дотримання рекомендацій ЛОР-лікаря
Успіх лікування залежить не лише від самої операції, а й від відповідального підходу до реабілітації.
Пацієнту варто:
- чітко виконувати призначення лікаря (медикаменти, промивання, спостереження);
- уникати переохолодження, тривалого перебування в запиленому або задимленому середовищі;
- припинити куріння, якщо воно було одним з факторів ризику.
Такий підхід забезпечує стійкий результат і значно знижує ризик повторного втручання в майбутньому.
Можливі ускладнення, якщо не лікувати кісту
Хоча кіста носових пазух часто протікає безсимптомно, її ігнорування може призвести до розвитку ускладнень, особливо при рості утворення або приєднанні інфекції. Вчасна діагностика й лікування дозволяють уникнути хронічних проблем зі здоров’ям.
Зростання кісти та деформація стінок пазух
З часом кіста може поступово збільшуватись у розмірах і почати тиснути на навколишні структури.
Це може спричинити:
- деформацію кісткових стінок пазух;
- зміщення перегородок або носових раковин;
- порушення вентиляції носа.
У разі тривалого тиску з боку великих мукоцеле можливе навіть розширення кісткових контурів пазух та ураження сусідніх анатомічних зон.
Вторинні інфекції та хронічні синусити
Кіста — ідеальне середовище для накопичення секрету, що при зниженні імунітету або наявності бактерій може спричинити запалення.
Часто спостерігаються:
- повторювані епізоди гаймориту;
- тривалі нежиті з утрудненим диханням;
- гнійні виділення та біль у зоні пазух.
Хронічний запальний процес знижує якість життя, провокує стомлюваність, порушення сну та концентрації.
Вплив на зір або головний біль
У запущених випадках кіста (особливо мукоцеле) може поширюватися в бік очниці або лобової ділянки, що загрожує:
- порушенням зору (подвоєння, зниження гостроти, зміщення очного яблука);
- стійкими головними болями, не пов’язаними із сезонними застудами;
- ризиком переходу запалення на мозкові оболонки — у вкрай рідкісних, але небезпечних випадках.
Такі ситуації потребують негайного хірургічного втручання та можуть мати серйозні наслідки для здоров’я.
Профілактика утворення кіст у пазухах
Хоча не завжди можна повністю запобігти появі кіст, дієва профілактика дозволяє знизити ризик їх утворення та запобігти ускладненням. Особливо важливо дбати про здоров’я носа людям із хронічними ЛОР-захворюваннями, алергіями чи анатомічними особливостями пазух.
Своєчасне лікування ринітів та синуситів
Одна з головних умов профілактики — не запускати запальні процеси у носі. Кожна затяжна застуда чи нелікований нежить може стати поштовхом до утворення кісти.
Рекомендації:
- звертатися до ЛОРа при симптомах, що не минають за 7–10 днів;
- уникати самостійного прийому антибіотиків і судинозвужувальних препаратів;
- дотримуватись повного курсу лікування при синуситі.
Своєчасна терапія дозволяє уникнути хронізації процесів і зберегти здоров’я слизової.
Уникнення алергенів і переохолодження
Алергічний риніт — одна з частих причин набряку слизової й порушення дренажу пазух.
Щоб знизити ризик:
- уникайте контактів із відомими алергенами;
- регулярно прибирайте й зволожуйте повітря в приміщенні;
- користуйтесь антигістамінними засобами за рекомендацією лікаря.
Крім того, важливо не допускати переохолодження, особливо в осінньо-зимовий період — це зменшить ймовірність загострень ЛОР-захворювань.
Профілактичні огляди при хронічних ЛОР-проблемах
Пацієнтам із частими синуситами, викривленням перегородки носа або після хірургічних втручань важливо:
- проходити планові огляди у ЛОРа 1–2 рази на рік;
- виконувати контрольні КТ або ендоскопію при появі симптомів;
- дотримуватись рекомендацій щодо догляду за носом та гігієни дихальних шляхів.
Такий підхід дозволяє вчасно виявляти кісти на ранній стадії та уникати серйозного втручання в майбутньому.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
