.svg)
Хронічний середній отит
Що таке хронічний середній отит
Хронічний середній отит — це тривале або повторюване запалення середнього вуха, яке триває понад 6 тижнів і супроводжується стійким ушкодженням структури вуха (перфорацією барабанної перетинки, порушенням функції слухових кісточок, наявністю виділень). Це не просто залишковий процес після гострого отиту — хронічна форма має свої причини, механізми розвитку та наслідки.
Поширено серед дітей і дорослих, особливо у випадках, коли гострі отити лікувалися неправильно або несвоєчасно. Якщо не лікувати хронічний середній отит, він може призвести до зниження слуху, ускладнень із боку внутрішнього вуха, а в рідкісних випадках — до інфекцій головного мозку.
Існує кілька клінічних форм хронічного середнього отиту. Основні з них:
- Туботимпанальний (доброякісний) — найпоширеніша форма. Запалення обмежене слизовою оболонкою середнього вуха. Часто супроводжується виділенням слизу або гною, але без кісткових руйнувань. Характеризується стабільним або помірним зниженням слуху.
- Епімастоїдит або епітимпаніт (холестеатомний отит) — більш агресивна форма, яка супроводжується утворенням холестеатоми — патологічного новоутворення з клітин шкіри, яке руйнує кісткові структури. Цей тип отиту може призводити до серйозних ускладнень, таких як запалення внутрішнього вуха або абсцеси мозку.
- Адгезивний середній отит — розвивається внаслідок частих запалень або порушення функції євстахієвої труби. Характеризується утворенням спайок і рубців, які обмежують рухливість слухових кісточок та барабанної перетинки. Це одна з причин прогресуючого зниження слуху без активного запалення.
Кожна форма потребує окремого підходу до діагностики та лікування, тому точне визначення типу хронічного середнього отиту є критично важливим для вибору ефективної терапії.
Причини розвитку захворювання
Хронічний середній отит зазвичай не виникає раптово — він формується поступово на тлі частих гострих запалень, недолікованих інфекцій та порушень анатомії носоглотки. Розуміння причин дозволяє не лише ефективно лікувати, а й запобігати переходу гострої форми в хронічну.
Часті гострі отити в анамнезі
Однією з головних причин розвитку хронічного середнього отиту є повторювані епізоди гострих отитів, які не були повністю вилікувані або завершувались залишковим запаленням.
У таких випадках:
- слизова оболонка середнього вуха втрачає здатність до повного відновлення;
- накопичується в'язкий ексудат, що призводить до тривалого запального процесу;
- поступово формується стійка дисфункція слухової труби.
Наявність в анамнезі більше трьох гострих отитів за рік значно підвищує ризик хронізації.
Недоліковані інфекції та порушення вентиляції вуха
Захворювання верхніх дихальних шляхів (риніти, синусити, аденоїди) та порушення прохідності слухової труби знижують вентиляцію середнього вуха. Це створює умови для:
- постійного зниження тиску в барабанній порожнині;
- застою рідини та розвитку бактеріального середовища;
- утворення спайок і перфорацій барабанної перетинки.
Ігнорування або неправильне лікування таких інфекцій призводить до переходу гострого процесу в хронічний.
Анатомічні особливості та хронічні захворювання носа
Будь-які структурні порушення в носоглотці можуть впливати на вентиляційну функцію слухової труби. Серед них:
- викривлення носової перегородки;
- гіпертрофія носових раковин;
- поліпи або новоутворення в носовій порожнині;
- хронічні запальні захворювання (наприклад, вазомоторний риніт або гайморит).
Такі порушення створюють умови для постійного запалення середнього вуха, особливо у поєднанні зі зниженим імунітетом чи алергічними реакціями.
Основні симптоми хронічного середнього отиту
Хронічний середній отит має менш виражену, але тривалу симптоматику. У більшості випадків пацієнти не відчувають сильного болю, як при гострій формі, але відзначають постійний дискомфорт, порушення слуху та інші неприємні прояви. Своєчасне розпізнавання симптомів дозволяє уникнути ускладнень і зберегти слухову функцію.
Виділення з вуха
Одним із найхарактерніших симптомів є виділення з вуха (оторея), які можуть бути:
- прозорими або слизово-гнійними;
- періодичними або постійними;
- з неприємним запахом — при наявності інфекції.
Ці виділення зазвичай свідчать про перфорацію барабанної перетинки або про запальний процес у середньому вусі.
Зниження слуху
Погіршення слуху — ще один частий симптом хронічного отиту. Воно може бути різного ступеня:
- легке — лише в шумному середовищі;
- середнє — під час звичайного спілкування;
- значне — при ураженні кісткових структур або ускладненнях.
Поступове зниження слуху часто ігнорується пацієнтами, що сприяє розвитку незворотних змін.
Періодичний біль або відчуття тиску
Хоча гострий біль не характерний, пацієнти можуть скаржитися на:
- тупий, ниючий біль, який посилюється при застуді чи після водних процедур;
- відчуття тиску або «закладеності» у вусі, особливо після зміни положення тіла або переохолодження.
Такі симптоми можуть свідчити про активізацію запального процесу або накопичення рідини в середньому вусі.
Можливе погіршення загального самопочуття
У деяких випадках хронічний отит супроводжується системними симптомами:
- загальна слабкість;
- підвищена втомлюваність;
- незначне підвищення температури;
- головний біль;
- порушення сну.
Це може вказувати на загострення або розвиток ускладнень — наприклад, мастоїдиту чи внутрішньочерепних інфекцій.
Як діагностують хронічний середній отит
Точна діагностика хронічного середнього отиту — ключ до ефективного лікування та профілактики ускладнень. Вона включає клінічний огляд, інструментальні методи та функціональні тести, які допомагають оцінити стан барабанної перетинки, виявити наявність перфорації, рідини, а також ступінь зниження слуху.
Огляд отоларинголога (ЛОР-лікаря)
Перший етап діагностики — консультація ЛОР-лікаря, під час якої:
- збирається анамнез (скарги, частота загострень, історія захворювань);
- оцінюється загальний стан пацієнта;
- проводиться візуальний огляд вуха, носа та горла для виявлення супутніх проблем.
Цей етап дозволяє запідозрити хронічний отит навіть при стертій або нетиповій симптоматиці.
Отоскопія та мікроскопія
Для детального вивчення стану зовнішнього та середнього вуха проводять:
- отоскопію — огляд слухового проходу та барабанної перетинки за допомогою спеціального інструмента;
- мікроскопію вуха — високоточне збільшення дозволяє виявити мікроперфорації, рубцеві зміни, грануляції.
Ці методи дають змогу визначити форму отиту (мезотимпаніт, епітимпаніт тощо) та оцінити активність запального процесу.
Аудіометрія та тести слуху
Оцінка слуху — обов’язкова частина діагностики. Найчастіше застосовують:
- тональну порогову аудіометрію — визначає рівень слухового сприйняття на різних частотах;
- тест Рінне та Вебера — дозволяють диференціювати тип порушення (провідникове чи нейросенсорне);
- тимпанометрію — оцінює рухливість барабанної перетинки та тиск у середньому вусі.
Результати тестів впливають на вибір тактики лікування та необхідність подальшого спостереження.
Комп’ютерна томографія при підозрі на ускладнення
У разі підозри на ускладнення (наприклад, ураження кісткових структур, холестеатому, мастоїдит) призначають:
- комп’ютерну томографію (КТ) скроневих кісток — дозволяє оцінити анатомічні особливості, поширення процесу, наявність руйнування кісткової тканини;
- іноді — магнітно-резонансну томографію (МРТ) для оцінки м’якотканинних змін або підозри на внутрішньочерепні ускладнення.
Інструментальна візуалізація є критично важливою для планування хірургічного втручання, якщо воно необхідне.
Сучасні методи лікування
Лікування хронічного середнього отиту залежить від форми захворювання, ступеня ураження та наявності ускладнень. Підхід має бути комплексним: поєднувати медикаментозну терапію, хірургічне втручання (за потреби) та функціональне відновлення слуху. Головна мета — зупинити запальний процес, усунути джерело інфекції, відновити структури вуха та покращити слух.
Медикаментозна терапія — антибіотики, антисептики, протизапальні засоби
На початкових етапах лікування або під час загострення застосовують:
- антибіотики — місцеві (вушні краплі) або системні (при поширеній інфекції), підбираються на основі бактеріального збудника;
- антисептичні розчини — для промивання вуха й зниження мікробного навантаження (наприклад, борна кислота, фурацилін);
- нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) — зменшують набряк, біль, покращують загальний стан.
Курс медикаментів визначає лікар після клінічного й мікробіологічного обстеження.
Хірургічне лікування: тимпанопластика, санація порожнин
У разі наявності перфорації, хронічного гнійного процесу або холестеатоми рекомендовано хірургічне втручання, зокрема:
- тимпанопластика — реконструкція барабанної перетинки та слухових кісточок для відновлення структури й функції вуха;
- радикальна або санаційна операція — очищення середнього вуха від грануляцій, холестеатоми, некротичних тканин;
- мастоїдектомія — за потреби, при ураженні соскоподібного відростка.
Хірургія дозволяє уникнути рецидивів та розвитку внутрішньочерепних ускладнень.
Місцеві процедури та слухопротезування
Для підтримки слухової функції та місцевого контролю за запаленням застосовують:
- вушні промивання антисептиками та під контролем мікроскопії;
- фізіотерапевтичні процедури (лазеротерапія, ультразвук, УВЧ) — покращують мікроциркуляцію, зменшують запалення;
- слухопротезування — при стійкому зниженні слуху, якщо хірургічне лікування неможливе або недостатньо ефективне.
Слуховий апарат підбирається індивідуально після аудіологічного обстеження, що дозволяє значно покращити якість життя пацієнта.
Реабілітація після лікування
Після основного лікування хронічного середнього отиту важливо зосередитися на етапі реабілітації. Навіть після усунення запалення чи хірургічного втручання можуть зберігатися зміни слуху або ризик повторного загострення. Правильне спостереження та підтримка дозволяють запобігти ускладненням і забезпечити повноцінне відновлення слухової функції.
Відновлення слуху
Слух не завжди відновлюється одразу після лікування, особливо якщо були уражені барабанна перетинка або слухові кісточки. Що може включати програма відновлення:
- аудіологічна реабілітація — контроль змін у слуховій чутливості за допомогою регулярних тестів;
- заняття з логопедом або слуховим терапевтом — у випадку стійких проблем зі сприйняттям звуків;
- слухопротезування — для компенсації постійного порушення (за потреби).
Після тимпанопластики чи санаційних втручань слух відновлюється поступово, і цей процес потребує контролю з боку фахівців.
Регулярні огляди для контролю стану вуха
Після завершення лікування пацієнт повинен перебувати під наглядом ЛОР-лікаря, особливо протягом перших 6–12 місяців. Це включає:
- огляди з використанням отоскопа або мікроскопа;
- оцінку стану барабанної перетинки;
- контроль виділень (при їх наявності);
- своєчасне виявлення нових запальних змін або рецидиву.
При виявленні навіть незначних відхилень лікар зможе скоригувати тактику лікування або профілактики.
Ускладнення при відсутності або неправильному лікуванні
Хронічний середній отит — не лише неприємний, а й потенційно небезпечний стан. Якщо його не лікувати або займатися самолікуванням, це може призвести до серйозних і навіть загрозливих для життя ускладнень. Ураження може поширюватися на сусідні структури, погіршувати слухову функцію, спричиняти внутрішньочерепні інфекції.
Поширення інфекції на внутрішнє вухо
Одним із найнебезпечніших ускладнень є лабіринтит — запалення внутрішнього вуха. Воно розвивається, коли інфекція з середнього вуха проникає у внутрішнє:
- з’являється запаморочення, порушення рівноваги, нудота;
- виникає шум у вухах або раптова втрата слуху;
- в окремих випадках можливе ураження слухового чи вестибулярного нерва.
Лабіринтит потребує невідкладного лікування, часто — в умовах стаціонару.
Постійна втрата слуху
Без своєчасного втручання зниження слуху може стати незворотним. Причини:
- руйнування слухових кісточок через тривалий запальний процес;
- склеротичні зміни та рубцювання тканин середнього вуха;
- повторні перфорації та дистрофія барабанної перетинки;
- ураження слухового нерва при поширенні інфекції.
У важких випадках слух не відновлюється навіть після операції або потребує постійного використання слухового апарата.
Ризик менінгіту чи абсцесу мозку
Найнебезпечніші ускладнення хронічного отиту — внутрішньочерепні інфекції, зокрема:
- менінгіт — запалення оболонок головного мозку з високим ризиком летальності;
- абсцес головного мозку — гнійне утворення, що потребує термінового хірургічного втручання;
- синус-тромбоз — закупорка венозних судин голови.
Ці стани супроводжуються високою температурою, сильним головним болем, порушенням свідомості й вимагають негайної госпіталізації.
Профілактика хронічного отиту
Хронічний середній отит часто виникає внаслідок недолікованих або повторюваних гострих запалень. Саме тому головний акцент у профілактиці полягає в своєчасному лікуванні ЛОР-захворювань, зміцненні імунної системи та правильному догляді за вухами. Ці прості заходи значно знижують ризик хронізації процесу та ускладнень.
Лікування гострих отитів до повного одужання
Найчастіше хронічний отит розвивається на фоні неповністю вилікуваних гострих отитів.
Щоб уникнути цього:
- не припиняйте прийом ліків раніше, ніж призначено лікарем — навіть якщо симптоми зникли;
- обов’язково проходьте контрольний огляд після завершення курсу лікування;
- звертайтесь до лікаря повторно при появі залишкових симптомів (шум у вусі, закладеність, виділення).
Лише повне загоєння запального процесу гарантує відсутність хронічних змін.
Профілактика інфекцій ЛОР-органів
Запалення вуха часто виникає як ускладнення ринітів, гайморитів, аденоїдиту чи ангіни.
Тому варто:
- своєчасно лікувати гострі респіраторні інфекції;
- уникати переохолодження;
- контролювати хронічні ЛОР-захворювання (у тому числі алергічного походження);
- дотримуватися гігієни носа та носоглотки (регулярні промивання, використання сольових спреїв).
Це допоможе зменшити ризик поширення інфекції до середнього вуха.
Підвищення імунітету та гігієна вух
Загальний стан імунної системи напряму впливає на схильність до запальних процесів. Для профілактики хронічного отиту рекомендується:
- вести активний спосіб життя, дотримуватись збалансованого харчування;
- приймати вітаміни в осінньо-зимовий період (за потреби — після консультації з лікарем);
- уникати самолікування вушних захворювань;
- не використовувати ватні палички — вони лише проштовхують сірку глибше та можуть травмувати слуховий прохід;
- після купання в басейні або водоймах ретельно просушуйте вуха, особливо дітям.
Сформовані з дитинства звички правильно доглядати за вухами є найкращою профілактикою не лише хронічного отиту, а й багатьох інших ЛОР-проблем.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
