Зовнішній отит — це запалення шкіри зовнішнього слухового проходу та/або вушної раковини. Найчастіше його викликають бактерії, рідше — грибкові інфекції. Захворювання може мати гострий або хронічний перебіг і проявляється болем, свербінням, виділеннями з вуха, а також зниженням слуху при набряку слухового проходу.
Запалення розвивається внаслідок мікротравм шкіри (наприклад, через часте чищення вух або контакт із забрудненою водою), що створює умови для розмноження збудників. У більшості випадків хвороба не загрожує життю, але потребує своєчасного лікування, щоб уникнути ускладнень і переходу в хронічну форму.
Зовнішній отит частіше діагностується у:
У групі ризику також люди, схильні до алергій, дерматитів або мають надмірну сіркоутворюваність. Розуміння факторів ризику важливе як для діагностики, так і для профілактики захворювання.
Найпоширенішою причиною зовнішнього отиту є бактеріальна інфекція. У більшості випадків збудником стає Pseudomonas aeruginosa (синьогнійна паличка) або Staphylococcus aureus. Ці бактерії швидко розмножуються у вологому середовищі та при наявності мікротравм шкіри слухового проходу.
Грибкові збудники (переважно Aspergillus або Candida) зустрічаються рідше, але частіше виникають при тривалому вживанні антибіотиків або за зниженого імунітету. Грибковий отит має схильність до хронічного перебігу та супроводжується свербінням, білим або чорним нальотом у вусі.
Слуховий прохід має природну здатність до самоочищення, тому надмірне або неправильне чищення вух ватними паличками порушує захисний шар шкіри, травмує епітелій і створює "вхідні ворота" для інфекції.
Особливо небезпечно чухати вухо нігтем, шпильками або сторонніми предметами. Навіть незначна подряпина в умовах вологості або забруднення може спровокувати запалення.
Тривалий контакт із водою, особливо у басейнах або відкритих водоймах, призводить до розм’якшення шкіри слухового проходу та вимивання природного захисного жирового шару. Це підвищує ризик інфікування, особливо якщо вода забруднена або має хлор.
Термін «вухо плавця» саме й описує гострий зовнішній отит, який часто виникає у професійних та аматорських плавців, дайверів або дітей, що багато часу проводять у воді.
Алергічні прояви, зокрема контактний дерматит від шампунів, лаків для волосся чи засобів гігієни, можуть спричинити подразнення шкіри слухового проходу. Це відкриває шлях для запалення або вторинної інфекції.
Також зовнішній отит може бути ускладненням екземи, псоріазу, атопічного дерматиту чи себорейного дерматиту. У таких випадках важливо лікувати не лише інфекцію, а й основне захворювання шкіри.
Найхарактернішим симптомом зовнішнього отиту є локалізований біль у вусі. Він зазвичай посилюється при натисканні на козелок (хрящову частину перед входом у слуховий прохід) або при легкому потягуванні вушної раковини. Це — діагностично важлива ознака, що допомагає відрізнити зовнішній отит від середнього.
Біль може бути постійним або пульсуючим, іноді — різким, особливо при рухах щелепою (жуванні, розмові).
У початкових стадіях хвороба часто починається зі свербіння у слуховому проході. Поступово з’являється почервоніння шкіри та набряк, що ускладнює огляд глибоких ділянок вуха та провокує відчуття закладеності.
У важчих випадках отвір слухового проходу може повністю перекриватися, що посилює дискомфорт і призводить до тимчасової втрати слуху.
У багатьох пацієнтів спостерігаються серозні, гнійні або сукровичні виділення. Їхня кількість і характер залежать від збудника:
Виділення часто супроводжуються мокнуттям, склеюванням волосся біля вуха, подразненням шкіри навколо слухового проходу.
При значному набряку стінок слухового проходу звук перестає нормально доходити до барабанної перетинки. Це проявляється зниженням слуху на боці ураження. Як правило, цей симптом тимчасовий і зникає після зменшення запалення.
Також пацієнти можуть скаржитися на відчуття "переповненості" або "вати" у вусі, шум або аутофонию (коли свій голос здається гучнішим).
Діагностика зовнішнього отиту починається з консультації отоларинголога. Основним методом обстеження є отоскопія — огляд слухового проходу та барабанної перетинки за допомогою спеціального інструмента (отоскопа).
Під час огляду лікар звертає увагу на:
У більшості випадків цього огляду достатньо для встановлення діагнозу.
Якщо хвороба має рецидивуючий або хронічний перебіг, а також при неефективності стандартної терапії, лікар може призначити аналіз вушних виділень на бактеріологічне або мікологічне дослідження.
Це дозволяє:
Зовнішній отит часто виникає на фоні атопічного дерматиту, псоріазу, екземи або алергічного контактного дерматиту. Тому важливо виявити супутні шкірні патології чи алергії, які можуть бути першопричиною або ускладнюючим фактором.
ЛОР-лікар може направити пацієнта до дерматолога або алерголога, якщо:
Комплексний підхід дозволяє не лише усунути запалення, а й запобігти рецидивам.
Основою лікування зовнішнього отиту є місцеве застосування крапель до вуха. Вибір препарату залежить від збудника та клінічної картини:
Ліки вводять у слуховий прохід кілька разів на день протягом 5–7 днів, за призначенням лікаря. При правильному застосуванні симптоми зменшуються вже через 2–3 дні.
У випадках поширеного запалення, наявності цукрового діабету, сильного набряку або ризику ускладнень, може знадобитися системна антибіотикотерапія (пероральні або ін'єкційні препарати).
Системні антибіотики призначаються також при:
Препарати та тривалість курсу підбираються індивідуально.
Для ефективності лікування необхідне ретельне очищення слухового проходу від гною, сірки та кірок. Це дозволяє лікам проникати до шкіри та діяти ефективніше.
Процедура виконується:
У разі значного набряку лікар може ввести м’який турунду з лікувальним препаратом у вухо для тривалої дії.
Оскільки біль — один із головних симптомів отиту, знеболення є важливою частиною лікування.
Для цього застосовують:
Крім того, важливо обмежити вплив води на вухо, уникати купання, не вводити сторонніх предметів у слуховий прохід та суворо дотримуватись рекомендацій спеціаліста.
Після завершення курсу терапії важливо підтримувати здоров’я шкіри слухового проходу та не допустити повторного запалення.
Основні правила гігієни:
Вушна сірка виконує захисну функцію, тому надмірне очищення лише шкодить. У разі сумнівів щодо гігієни краще проконсультуватися з отоларингологом.
Навіть після зникнення основних симптомів слід оберігати вухо від вологи щонайменше 7–10 днів, поки шкіра слухового проходу повністю не відновиться.
Потрапляння води може:
Рекомендовано:
Після завершення лікування важливо пройти контрольний огляд у отоларинголога. Навіть якщо симптоми зникли, лікар має оцінити:
У деяких випадках потрібне додаткове очищення або корекція догляду за вухом. Це особливо актуально для пацієнтів із хронічними формами отиту, цукровим діабетом або частими рецидивами.
Регулярне медичне спостереження допомагає запобігти ускладненням і повторному розвитку хвороби.
Без належного лікування запалення може вийти за межі слухового проходу. Інфекція поширюється на вушну раковину (перихондрит), що супроводжується сильним болем, набряком і почервонінням. У тяжких випадках можливе гнійне розплавлення тканин та деформація вуха.
Крім того, запалення може проникнути глибше — до середнього вуха, спричинивши гострий середній отит. Такий перебіг потребує вже системної терапії і збільшує ризик серйозних ускладнень (наприклад, мастоїдиту або перфорації барабанної перетинки).
При локальному гнійному процесі часто формується фурункул — запалений гнійник, що виникає внаслідок інфікування волосяного фолікула шкіри слухового проходу. Його симптоми:
Фурункул потребує хірургічного розкриття або місцевого лікування антибіотиками, залежно від розміру та стадії.
Якщо гострий зовнішній отит часто повторюється або не лікується повністю, виникає хронічна форма. У такому разі:
Хронічний процес важче піддається лікуванню й часто потребує не лише терапії, а й зміни способу життя — відмова від водних процедур, регулярне спостереження у ЛОРа, догляд за шкірою вуха.
Найефективніший спосіб запобігти зовнішньому отиту — не травмувати слуховий прохід. Використання ватних паличок для глибокого очищення — одна з основних причин мікротравм і втрати захисного шару шкіри.
Рекомендації:
Здоровий слуховий прохід очищається самостійно, і втручання в цей процес частіше шкодить, ніж допомагає.
Для тих, хто часто перебуває у воді, особливо у басейнах або водоймах, важливо запобігти потраплянню вологи до вуха:
Якщо після водних процедур виникає свербіж, закладеність або біль — це може бути ознакою початкового запалення. У такому випадку важливо звернутися до лікаря на ранньому етапі.
Шкірні захворювання — часта прихована причина зовнішнього отиту. Тому:
Лікування основного захворювання знижує ризик повторного отиту.
Ослаблений імунітет сприяє частим інфекціям, зокрема й отиту. Для профілактики важливо:
Особам із хронічними хворобами, цукровим діабетом або імунодефіцитом варто проходити регулярні профілактичні огляди у ЛОРа.