Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію.

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Хронічний риніт

Записатись на прийом

4.9

1000+ відгуків

Що таке хронічний риніт

Хронічний риніт — це тривалий запальний процес слизової оболонки носа, який зберігається більше 12 тижнів і проявляється стійкою закладеністю, виділеннями з носа, періодичною носовою обструкцією та зниженням якості життя. На відміну від гострого риніту, який найчастіше пов'язаний із вірусною інфекцією та минає за кілька днів або тижнів, хронічна форма розвивається поступово і потребує комплексного підходу до діагностики й лікування.

При цьому стані слизова оболонка носа втрачає нормальну здатність реагувати на подразники та відновлюватися, може змінюватися її структура, порушується робота війчастого епітелію, що утруднює очищення носових ходів. Хронічний риніт має декілька клінічних форм — алергічний, вазомоторний, медикаментозний, атрофічний та гіпертрофічний — і кожна має свої механізми розвитку й специфіку симптомів.

Причини хронічного риніту

Хронічний риніт формується під впливом тривалого подразнення або запалення слизової носа. Важливо розуміти, що це не просто «затяжний нежить», а довготривалий патологічний процес, який підтримується зовнішніми факторами, внутрішніми порушеннями в організмі або анатомічними особливостями носових ходів. Часто хронічний риніт має мультифакторну природу — кілька причин діють одночасно, погіршуючи перебіг і роблячи лікування більш комплексним.

Алергічні реакції

Алергія — одна з найчастіших причин хронічного риніту. При контакті з алергенами (пилок, пилові кліщі, шерсть тварин, цвіль) імунна система реагує гіперактивно, викликаючи:

набряк слизової;
рясні водянисті виділення;
свербіж у носі та часте чхання;
періодичне або постійне утруднення дихання.

Без контролю алергії запалення стає хронічним і може ускладнюватися поліпозом носа та супутнім риносинуситом.

Тривалий вплив подразників (пил, дим, хімікати)

Постійний контакт зі шкідливими чинниками навколишнього середовища призводить до подразнення та виснаження слизової оболонки. До таких факторів належать:

промисловий або будівельний пил;
тютюновий дим (активне та пасивне куріння);
вихлопні гази;
хімічні аерозолі та агресивні запахи;
сухе або забруднене повітря.

Цей тип риніту часто зустрічається у людей, що працюють на виробництві, у перукарів, малярів, працівників хімічних та деревообробних підприємств.

Хронічні інфекції верхніх дихальних шляхів

Повторні або недоліковані інфекції спричиняють постійне запалення слизової носа. Найчастіше це:

хронічний синусит;
аденоїдит (у дітей);
часті респіраторні інфекції.

Постійний інфекційний вплив порушує роботу війчастого епітелію, знижує місцевий імунітет та підтримує хронічне набрякання слизової.

Викривлення носової перегородки та порушення анатомії

Анатомічні зміни у структурі носа можуть перешкоджати нормальній циркуляції повітря й дренажу слизу. До них належать:

викривлення носової перегородки;
вузькі носові ходи;
гіпертрофія носових раковин;
посттравматичні деформації.

У таких умовах слизова постійно перевантажена, швидко набрякає та стає сприйнятливою до подразників і інфекцій.

Судинні та нейрогенні фактори

Вазомоторний риніт пов'язаний із порушенням регуляції судин слизової носа. При зміні температури, вологості, запахів або навіть емоційних факторів відбувається:

розширення судин;
набряк слизової;
підвищена секреція слизу.

Це не інфекційний процес, а порушення нервової та судинної реактивності, яке потребує особливого терапевтичного підходу.

Зловживання судинозвужувальними краплями

Тривале, безконтрольне використання деконгестантів (судинозвужувальних крапель) призводить до медикаментозного риніту. Слизова стає залежною від препарату, і після його припинення:

носова обструкція швидко відновлюється;
з’являється виражений набряк;
стан прогресивно погіршується.

Це одна з найчастіших причин хронічного риніту у людей, які самостійно лікують «закладеність носа» місяцями.

Гормональні зміни

Гормональні стани можуть впливати на тонус судин та реактивність слизової носа. Причиною хронічного риніту можуть бути:

вагітність;
захворювання щитоподібної залози;
ендокринні порушення;
гормональна терапія.

Особливо характерний так званий «риніт вагітних», коли закладеність носа з'являється у другій половині вагітності та зникає після пологів.

Переваги отоларингології symbiotyka

ЛОР-експерти

Досвід лікування складних захворювань

Повний цикл допомоги

Від діагностики до повного одужання

Індивідуальні схеми лікування

Персональний підхід для кожного

Зручне
розташування

Медичні центри у Львові та Стрию

Записатись на консультацію

Види хронічного риніту

Хронічний риніт — це не одне захворювання, а група станів, які мають різні механізми розвитку та клінічні прояви. Розуміння типу риніту є ключем до правильного лікування, тому ЛОР-лікар під час діагностики визначає не лише наявність запалення, а й його природу. Нижче — основні форми хронічного риніту та їх особливості.

Алергічний

Алергічний риніт виникає внаслідок гіперчутливої реакції імунної системи на алергени. Для нього характерні:

сезонність або цілорічна форма перебігу;
рясні водянисті виділення з носа;
свербіж, чхання, сльозотеча;
закладеність, що посилюється під впливом алергену.

Без контролю алергії стан може хронізуватися та ускладнюватися поліпозом носа або хронічним синуситом. Лікування включає антигістамінні препарати, бар’єрні засоби, носові стероїди та, за показами, специфічну імунотерапію.

Вазомоторний

Ця форма пов’язана з порушенням нервової та судинної регуляції слизової носа. Симптоми провокуються:

зміною температури або вологості;
різкими запахами;
стресом;
гормональними змінами.

Прояви включають закладеність носа, водянисті виділення, утруднення дихання без явного інфекційного чи алергічного фактору. Часто потребує комплексної терапії, включно з відновленням функції слизової, фізіотерапією та тренуванням носового дихання.

Атрофічний

При атрофічному риніті слизова носа стоншується, втрачає свої природні функції та стає сухою і чутливою. Основні симптоми:

сухість у носі;
наявність кірочок;
періодичні кровотечі;
неприємний запах;
зниження нюху.

Атрофія слизової часто розвивається після частих інфекцій, операцій на носі або через тривалий вплив агресивних факторів. Потребує тривалої регенеративної терапії, зволоження та делікатного догляду.

Гіпертрофічний

Ця форма проявляється розростанням слизової та носових раковин, що призводить до механічної обструкції носових ходів. Характерні симптоми:

стійка закладеність носа;
погіршення нюху;
гугнявість голосу;
напруженість при диханні.

Гіпертрофічний риніт погано піддається медикаментозній терапії, часто потребує хірургічної корекції (зменшення об'єму носових раковин, ендоскопічні методики).

Лікарсько-індукований (від крапель)

Медикаментозний риніт — наслідок тривалого та неконтрольованого використання судинозвужувальних крапель. Виникає через:

звикання слизової до препарату;
постійне розширення судин після припинення дії крапель;
прогресуючий набряк.

Симптом — постійна залежність від крапель, без яких ніс «не дихає». Лікування потребує повної відміни деконгестантів, протизапальної терапії, відновлення функції слизової та іноді застосування топічних стероїдів.

Симптоми хронічного риніту

Хронічний риніт може проявлятися по-різному залежно від форми та причин, але ключова ознака — стійке або рецидивуюче порушення носового дихання, яке триває понад 12 тижнів. Симптоми можуть бути постійними або хвилеподібними, загострюватися при контакті з тригерами (холод, пил, квітування, стрес) або у сезон застуд. Часто вони настільки звичні для пацієнта, що сприймаються як «норма», хоча суттєво знижують якість життя, концентрацію, сон і працездатність.

Постійна або періодична закладеність носа

Це найпоширеніший прояв хронічного риніту. Закладеність може бути:

однобічною або двобічною;
постійною чи перемінною протягом дня;
посилюватися вночі або вранці.

Через набряк слизової та порушення судинної регуляції повітря проходить важко, людина змушена дихати ротом, що веде до пересихання горла, частих фарингітів та підвищеної втоми.

Виділення з носа (слизові, водянисті, іноді сухість)

Тип виділень залежить від форми риніту:

алергічний — переважно водянисті, прозорі;
вазомоторний — слизові, періодично рясні;
інфекційний — слизово-гнійні у фазу загострення;
атрофічний — переважно сухість, мінімальні виділення.

Секрет може стікати по задній стінці глотки, викликаючи першіння, кашель і відчуття «слизу в горлі».

Утруднене носове дихання

Пацієнти часто відзначають, що:

дихати носом важко навіть у спокої;
дихання погіршується під час фізичного навантаження;
вдих через ніс відчувається «холодним» або недостатнім.

Хронічна гіпоксія (нестача кисню) може спричиняти головний біль, зниження уваги та загальну слабкість.

Часте чхання та свербіж (при алергії)

Ці симптоми характерні насамперед для алергічної форми і зазвичай супроводжуються:

свербінням у носі;
сльозотечею;
свербінням у горлі або вухах;
періодами інтенсивного чхання (іноді «серіями»).

Сезонність або чіткий зв’язок із алергенами є важливим діагностичним маркером.

Зниження нюху

Порушення нюху може бути:

частковим — гіпосмія;
повним — аносмія (рідше);
періодичним — залежно від набряку.

Зміна нюху також впливає на смакові відчуття, що може знижувати апетит та якість життя.

Сухість та кірки (при атрофічній формі)

При атрофічному риніті слизова стає тонкою й уразливою. Пацієнти відзначають:

виражену сухість;
утворення щільних кірок;
неприємний запах із носа;
схильність до носових кровотеч.

Через порушення захисних функцій носа зростає ризик інфекцій.

Хропіння та погіршення сну

Хронічна закладеність носа порушує нічне дихання, що призводить до:

хропіння;
поверхневого або переривчастого сну;
частих пробуджень;
ранкової втоми та сонливості;
зниження когнітивної продуктивності.

У деяких випадках може формуватися синдром обструктивного апное сну.

Діагностика

Для встановлення діагнозу хронічного риніту важливо не тільки підтвердити наявність запалення, а й визначити його форму, причину та можливі супутні порушення. Комплексна діагностика дозволяє підібрати індивідуальне лікування, уникнути рецидивів і правильно скорегувати фактори, що підтримують запалення. Важливо оцінити стан не лише носових ходів, а й суміжних структур — навколоносових пазух, носоглотки, зубощелепної системи.

Консультація ЛОР-лікаря

Перший етап — детальний огляд та збір анамнезу. Лікар:

вислуховує скарги та уточнює тривалість симптомів;
аналізує фактори, що погіршують стан (алергени, холод, стрес, медикаменти);
оцінює наявність супутніх ЛОР-захворювань;
виконує пальпацію, зовнішній огляд та базову риноскопію.

Вже на цьому етапі часто можна припустити форму риніту та окреслити діагностичну тактику.

Ендоскопія носа

Ендоскопічне обстеження — один із ключових методів діагностики. Воно дозволяє оцінити:

стан слизової;
наявність набряку або гіпертрофії носових раковин;
поліпи чи інші утворення;
деформації перегородки;
рясність секрету та його характер;
прохідність носових ходів.

Ендоскопія — «візуальна правда» про слизову: точний і безпечний метод, який допомагає визначити форму та ступінь патологічного процесу.

Алергопроби (за показами)

При підозрі на алергічний риніт проводять специфічну діагностику:

шкірні алергопроби;
визначення специфічних IgE у крові.

Ці обстеження дозволяють встановити конкретний алерген і підібрати правильну терапію, включно з алергенспецифічною імунотерапією, якщо вона показана.

КТ пазух при підозрі на супутню патологію

Комп’ютерна томографія показана, якщо є:

підозра на хронічний синусит;
ймовірність анатомічних перешкод для вентиляції;
симптоми, що не піддаються терапії;
необхідність планування хірургічного втручання (при гіпертрофії, поліпах, девіації перегородки).

КТ дає детальне зображення пазух, дозволяє оцінити структуру слизової та виявити супутню патологію.

Аналізи при хронічному запаленні

Додаткові лабораторні дослідження можуть бути рекомендовані при підозрі на інфекційний процес або системні порушення. Це може включати:

загальний аналіз крові;
С-реактивний білок (СРБ);
за потреби — мазок або бакпосів із носа;
дослідження імунного профілю при частих інфекціях.

Такі аналізи допомагають відрізнити алергічну, інфекційну й інші форми риніту та оцінити ступінь системного запалення.

Порада лікаря

Подбайте про здорове дихання та комфортне життя

Захворювання вуха, горла чи носа можуть суттєво впливати на якість життя — від постійних закладеностей і болю до хронічних інфекцій. Своєчасне звернення до ЛОР-спеціаліста допомагає уникнути ускладнень і відновити повноцінне самопочуття.

Запишіться на консультацію вже сьогодні — зробіть перший крок до одужання та покращення якості життя.

Безкоштовна online консультація ЛОРа

Залишити звернення

Іван Салдан

Головний ЛОР клініки Симбіотика

Залишити звернення

Безкоштовну online консультація ортопеда

Лікування хронічного риніту

Лікування хронічного риніту завжди комплексне й залежить від форми, причин та супутніх станів. Мета терапії — зменшити запалення, відновити функцію слизової, нормалізувати носове дихання та запобігти рецидивам. У більшості випадків лікування стартує з консервативних методів, але при анатомічних порушеннях або тривалому неконтрольованому перебігу може знадобитися хірургічна корекція.

Промивання носа сольовими розчинами

Базова частина лікування та профілактики. Регулярні промивання:

очищають слизову від секрету, алергенів і пилу;
зменшують набряк;
покращують роботу війчастого епітелію;
підвищують ефективність інших препаратів.

Перевагу надають ізотонічним або гіпертонічним розчинам. Важливо виконувати процедуру правильно, не створюючи надмірного тиску, щоб уникнути подразнення.

Інтраназальні кортикостероїди

Назальні стероїди — ключова терапія при хронічному риніті, особливо алергічному та вазомоторному. Вони:

зменшують запалення та набряк;
покращують носове дихання;
знижують секрецію слизу;
запобігають утворенню поліпів.

Ефект накопичується поступово, тому препарати застосовують курсами, часто тривалими.

Антигістамінні та антиалергічна терапія

При алергічній формі хронічного риніту терапія включає:

сучасні антигістамінні препарати (переважно другого/третього покоління);
протизапальні препарати та назальні спреї;
бар’єрні засоби для носа;
контроль контактів з алергенами;
у певних випадках — алергенспецифічну імунотерапію (АСІТ).

Мета — знизити гіперреактивність слизової та запобігти рецидивам.

Відміна судинозвужувальних крапель (при залежності)

Якщо хронічний риніт викликаний надмірним використанням деконгестантів, перший крок лікування — повна відміна судинозвужувальних засобів. Це може бути складно через «ефект відміни» — короткочасне посилення закладеності після припинення використання.

Стратегія може включати:

поступове зменшення частоти застосування;
заміну на інтраназальні стероїди;
зволоження та промивання носа;
короткі курси протизапальних засобів.

Відновлення нормальної функції слизової займає час, але результат — відсутність залежності та стійке покращення дихання.

Препарати для зволоження слизової

При сухості, подразненні та атрофічних змінах застосовують:

сольові спреї на основі морської води;
засоби з гіалуроновою кислотою;
масла для носа (за рекомендацією лікаря);
регенеруючі креми та гелі.

Зволоження допомагає відновити захисну функцію слизової та зменшити симптоми.

Хірургічне лікування при гіпертрофії або викривленні перегородки

Якщо консервативна терапія не дає результату, а причиною хронічного риніту є механічна перешкода чи розростання тканин, розглядається хірургічне лікування.

Основні методи:

Вазотомія — зменшення об’єму носових раковин для покращення носового дихання.
Корекція перегородки (септопластика) — усунення викривлення, що блокує носові ходи.
Турбінопластика — щадне моделювання носових раковин із максимальним збереженням функції слизової.

Сучасні хірургічні методики виконуються ендоскопічно, з мінімальною травматичністю та швидким відновленням.

Відновлення та рекомендації

Після лікування хронічного риніту важливо підтримувати стабільну роботу слизової носа та запобігати повторним загостренням. Навіть після полегшення симптомів носові ходи потребують догляду, відновлення природних механізмів очищення та зміцнення місцевого імунітету. Регулярність і системність у домашньому догляді допомагають зберегти результат терапії та уникнути рецидивів.

Зволоження слизової та промивання носа

Основний принцип відновлення — підтримувати нормальну вологість слизової. Рекомендується:

промивати ніс сольовими розчинами;
застосовувати зволожувальні спреї або гелі;
використовувати побутові зволожувачі повітря, особливо взимку;
уникати надмірного використання судинозвужувальних препаратів.

Такий підхід сприяє регенерації епітелію, покращує носове дихання та знижує ризик повторного запалення.

Контроль алергенів та подразників

Пацієнтам із алергічними або вазомоторними проявами важливо мінімізувати вплив тригерів. До ключових рекомендацій належать:

регулярне вологе прибирання вдома;
використання очищувачів повітря та фільтрів;
уникання контакту з тваринами при наявності алергії;
захист дихальних шляхів при роботі з пилом чи хімічними речовинами;
сезонний контроль симптомів та профілактичні курси терапії.

Зменшення контакту з подразниками — найефективніший спосіб попередження рецидивів.

Підтримка імунітету та здоровий режим

Загальний стан організму впливає на роботу слизової та стійкість до інфекцій. Для профілактики повторних епізодів варто:

дотримуватися збалансованого харчування;
підтримувати достатній рівень вітамінів та мікроелементів;
уникати переохолодження;
повноцінно спати;
займатися помірною фізичною активністю;
обмежити куріння та вживання алкоголю.

Здоровий спосіб життя — важливий елемент контролю хронічного запалення.

Регулярні огляди при тривалих симптомах

Якщо симптоми періодично повертаються або зберігаються протягом тривалого часу, рекомендується:

проходити огляд у ЛОР-лікаря;
коригувати лікування за показами;
проводити контрольну ендоскопію або інші дослідження при необхідності.

Своєчасний моніторинг дозволяє запобігти ускладненням, у тому числі розвитку хронічного синуситу або поліпозу носа.

Можливі ускладнення

Хронічний риніт — це не лише тривала закладеність носа. За відсутності правильного лікування або контролю провокуючих факторів стан може прогресувати, уражаючи навколоносові пазухи, слухові структури та погіршуючи загальне самопочуття. Деякі ускладнення формуються поступово, інші — стають наслідком систематичного неправильного догляду, наприклад довготривалого використання судинозвужувальних крапель.

Своєчасне звернення до ЛОР-спеціаліста й дотримання рекомендацій значно знижують ризик розвитку цих станів.

Хронічний риносинусит

Тривалий набряк слизової, застій секрету та порушення вентиляції пазух можуть призвести до поширення запалення на навколоносові пазухи. Внаслідок цього розвивається хронічний риносинусит, який характеризується:

стійкою закладеністю носа;
періодичними або постійними виділеннями;
відчуттям тиску в ділянці обличчя;
зниженням нюху;
частими загостреннями.

Цей стан потребує більш складного лікування та часто — ендоскопічного контролю.

Євстахіїт та зниження слуху

При тривалому запаленні слизова носоглотки може впливати на прохідність євстахієвих труб, що поєднують носоглотку з середнім вухом. Це здатне спричинити:

відчуття закладеності у вусі;
зниження слуху;
періодичний шум або «клацання» у вухах;
підвищений ризик середнього отиту.

Євстахіїт особливо часто виникає в пацієнтів з алергією, хронічним набряком та рецидивуючим ринітом.

Формування поліпів носа

Тривале запалення та гіперреактивність слизової можуть стимулювати розростання тканин — поліпоз носа. Поліпи:

створюють додаткову механічну перешкоду носовому диханню;
знижують нюх;
підвищують ризик хронічного синуситу;
потребують часто хірургічного лікування.

Поліпоз частіше зустрічається при алергічному та вазомоторному риніті.

Залежність від судинозвужувальних препаратів

Найпоширеніше «побутове» ускладнення — медикаментозний риніт, який формується внаслідок тривалого застосування деконгестантів. Він проявляється:

різким поверненням закладеності після припинення використання крапель;
набряком слизової, що прогресує;
необхідністю постійно повторювати дозу.

Розвиток залежності різко погіршує перебіг риніту та потребує спеціальної терапії і часто — поступової відміни препаратів.

Постійне ротове дихання та сухість слизової

Коли носове дихання хронічно порушене, пацієнт змушений дихати через рот. Це призводить до:

пересушування слизової ротової порожнини;
підвищеного ризику фарингітів та ларингітів;
хропіння та порушень сну;
підвищеної втомлюваності;
можливих змін прикусу у дітей.

Тривале ротове дихання негативно впливає на стан горла, голосових зв’язок та загальний рівень кисневого забезпечення організму.

Команда оториноларингологів

Консультації з експертами symbiotyka

Подивитись всіх лікарів

Профілактика

Запобігання хронічному риніту та рецидивам — це насамперед про правильний догляд за слизовою носа, контроль провокуючих факторів та здоровий спосіб життя. Регулярні профілактичні заходи дозволяють підтримувати нормальну функцію носових ходів, зменшувати частоту загострень та забезпечувати комфортне носове дихання протягом року.

Це особливо важливо для людей із сезонними алергіями, чутливістю до змін температури, пилу або тютюнового диму, а також тих, хто працює в умовах підвищеного пилового навантаження.

Зволоження повітря вдома та правильний мікроклімат

Суха слизова більш вразлива до подразників та інфекцій. Щоб підтримувати здоровий стан носа, рекомендується:

користуватися зволожувачем повітря в опалювальний сезон;
підтримувати вологість на рівні 40–60%;
уникати перегріву приміщень;
регулярно провітрювати кімнати.

Оптимальний мікроклімат допомагає знизити ризик висихання слизової і утворення кірок.

Уникнення тютюнового диму та пилу

Контакт із тютюновим димом та забрудненим повітрям суттєво погіршує стан слизової. Рекомендації включають:

повну відмову від куріння;
уникання місць із пасивним курінням;
захист органів дихання при роботі з пилом чи хімічними речовинами (маски, респіратори);
регулярне вологе прибирання вдома.

Це особливо важливо у міських умовах та для людей з алергією або хронічними ЛОР-захворюваннями.