.svg)
Синдром обструктивного апное сну (СОАС)
Що таке синдром обструктивного апное сну?
Синдром обструктивного апное сну (СОАС) — це порушення дихання, що виникає під час сну внаслідок часткової або повної блокади верхніх дихальних шляхів. У таких випадках людина не отримує достатньо кисню, що призводить до періодичних зупинок дихання тривалістю понад 10 секунд. Такі епізоди можуть повторюватися десятки або навіть сотні разів за ніч.
СОАС не є просто хропінням — це серйозне захворювання, що впливає на роботу серцево-судинної системи, метаболізм і загальний стан організму. Воно підвищує ризик артеріальної гіпертензії, інфаркту міокарда, інсульту та навіть раптової смерті уві сні.
Під час сну мʼязи тіла розслабляються — це природний процес. Але у пацієнтів із СОАС розслаблення стінок глотки стає надмірним.
У результаті:
- дихальні шляхи звужуються або повністю перекриваються;
- потік повітря тимчасово припиняється (апное) або значно зменшується (гіпопное);
- знижується рівень кисню в крові;
- мозок реагує на гіпоксію мікропробудженням, щоб відновити дихання.
Порушення дихання може виникати на будь-якій стадії сну, але найчастіше — під час фази REM, коли мʼязовий тонус найнижчий. СОАС зустрічається частіше у людей з ожирінням, анатомічними особливостями верхніх дихальних шляхів (наприклад, велике піднебіння, коротка шия), а також у чоловіків після 40 років.
Причини розвитку СОАС
Анатомічні особливості верхніх дихальних шляхів
Однією з головних причин розвитку синдрому обструктивного апное сну є будова верхніх дихальних шляхів. У нормі повітря вільно проходить через носоглотку, гортань і трахею. Але при певних анатомічних змінах відбувається звуження або блокування просвіту:
- Гіпертрофія піднебінних мигдаликів або язичка — особливо у дітей та молодих дорослих.
- Заднє розташування нижньої щелепи (ретрогнатія) — зменшує простір для проходження повітря.
- Мікрогнатія, макроглосія — маленька щелепа або збільшений язик можуть спричинити обструкцію.
- Низьке м’яке піднебіння або вузька глотка — сприяють колапсу дихальних шляхів під час сну.
- Поліпи або викривлення носової перегородки — ускладнюють носове дихання, що підвищує ризик СОАС.
Ці анатомічні особливості можуть бути вродженими або набутими з віком, після травм чи операцій.
Ожиріння, вік та інші фактори ризику
Ожиріння — провідний фактор ризику для СОАС. Жирові відкладення навколо шиї звужують глотку й підвищують тиск на дихальні шляхи. Чим більший індекс маси тіла (ІМТ), тим вищий ризик апное. Навіть невелике збільшення маси тіла може викликати або погіршити перебіг СОАС.
Вік також має значення. Після 40–50 років тонус м'язів глотки природно знижується, що підвищує ймовірність колапсу дихальних шляхів уночі.
Інші чинники:
- Стать — чоловіки частіше мають СОАС, хоча після менопаузи ризики для жінок зростають.
- Сімейна схильність — генетичні фактори можуть впливати на анатомію або регуляцію сну.
- Гормональні порушення — зокрема, гіпотиреоз, який знижує м’язовий тонус.
Вплив алкоголю, медикаментів та куріння
Алкоголь перед сном розслабляє м’язи глотки ще сильніше, ніж зазвичай, що сприяє частішим епізодам апное. Також він пригнічує активність мозку, зменшуючи чутливість до нестачі кисню.
Снодійні та седативні препарати (бензодіазепіни, барбітурати) мають схожий ефект: знижують тонус дихальних м’язів і пригнічують реакцію пробудження при гіпоксії.
Куріння подразнює слизову оболонку дихальних шляхів, викликає хронічне запалення та набряк, що звужує дихальні шляхи. У курців СОАС виникає частіше й має важчий перебіг.
Таким чином, поєднання анатомічних особливостей і зовнішніх чинників формує підґрунтя для розвитку синдрому обструктивного апное сну.
Основні симптоми апное сну
Хропіння, зупинки дихання під час сну
Найпоширенішими проявами обструктивного апное сну є гучне хропіння та періодичні зупинки дихання під час нічного сну. У більшості випадків саме близькі люди першими помічають, що:
- хропіння стає гучним, нерівномірним, переривчастим;
- після періоду гучного хропіння настає тиша (зупинка дихання);
- через кілька секунд людина раптово хапає повітря, видаючи гучкий вдих;
- такі епізоди повторюються багаторазово протягом ночі.
Ці зупинки дихання (апное) тривають понад 10 секунд і можуть траплятися десятки або сотні разів за ніч. Через часті пробудження сон стає поверхневим, неякісним, а організм — хронічно недоотримує кисень.
Денна сонливість, головний біль, зниження концентрації
Наслідком нічних порушень сну є виражена денна сонливість, навіть після, здавалося б, «повноцінного» сну. Люди з СОАС часто скаржаться на:
- постійне відчуття втоми, слабкість упродовж дня;
- головний біль уранці, який минає після пробудження;
- знижену концентрацію уваги, погіршення пам’яті;
- дратівливість, перепади настрою, депресивні стани;
- підвищену потребу в денному сні або засинання за кермом.
Такі симптоми значно знижують якість життя, ускладнюють роботу та соціальні взаємодії. Для водіїв і людей, чия робота потребує постійної уваги, СОАС становить додаткову загрозу.
Ознаки у дітей та особливості перебігу
У дітей апное сну проявляється інакше, ніж у дорослих, і часто не пов’язується одразу з порушенням дихання. Основні симптоми:
- неспокійний сон, часті перевертання, потіння вночі;
- дихання ротом під час сну, хропіння;
- періодичні зупинки дихання, які можуть залишатися непоміченими;
- денна гіперактивність, а не сонливість (дитина виглядає збудженою);
- затримка росту та розвитку, зниження успішності в школі;
- енурез (нічне нетримання сечі) у дітей шкільного віку.
У більшості випадків причина СОАС у дітей — збільшені піднебінні або глоткові мигдалики (аденоїди). Такий стан потребує своєчасної діагностики та лікування, щоб уникнути впливу на розвиток дитини.
Як проводиться діагностика СОАС
Огляд лікаря та збір анамнезу
Діагностика синдрому обструктивного апное сну починається з первинної консультації лікаря — зазвичай сомнолога, отоларинголога або невролога. Важливою частиною є збір анамнезу та клінічна оцінка симптомів:
- наявність хропіння, зупинок дихання уві сні (зі слів пацієнта або партнера);
- оцінка якості сну, частоти нічних пробуджень, відчуття відпочинку після сну;
- денна сонливість, втома, зміни настрою та працездатності;
- розпитування про хронічні захворювання, прийом медикаментів, шкідливі звички.
Лікар також проводить фізикальний огляд — оцінює стан верхніх дихальних шляхів, шийного об’єму, анатомічних особливостей (мʼяке піднебіння, язик, щелепи). Часто використовується опитувальник Епворта для оцінки ступеня денної сонливості.
Полісомнографія та домашній скринінг
Полісомнографія — золотий стандарт діагностики СОАС. Це комплексне нічне дослідження, яке проводиться у спеціалізованому медичному центрі або клініці сну. Під час сну пацієнта реєструються:
- дихальні зусилля;
- насичення крові киснем (SpO₂);
- ЕКГ, ЕЕГ, рухи очей і кінцівок;
- положення тіла та хропіння;
- фази сну (REM/NREM) та їхня структура.
Результатом дослідження є індекс апное-гіпопное (AHI) — середня кількість порушень дихання за годину сну. Він дозволяє визначити ступінь тяжкості СОАС (легкий, середній, тяжкий).
У деяких випадках можливе проведення домашнього скринінгу за допомогою портативних пристроїв. Вони записують базові показники дихання, насичення крові киснем і хропіння, проте не дають повної картини фаз сну, як при повноцінній полісомнографії.
Додаткові обстеження (ЕНМГ, пульсоксиметрія)
Окрім основної діагностики, можуть бути призначені додаткові тести для уточнення діагнозу або визначення супутніх порушень:
- Пульсоксиметрія під час сну — неінвазивний метод оцінки коливань рівня кисню в крові. Повторні епізоди гіпоксії вказують на можливу наявність СОАС.
- Електронейроміографія (ЕНМГ) — допоміжне дослідження для оцінки м’язового тонусу або виключення нейром’язових захворювань.
- Ендоскопічне дослідження гортані — дає змогу побачити анатомічні перешкоди на рівні глотки та гортані.
У разі підозри на серцево-судинні ускладнення можуть проводитися ЕКГ, добове моніторування тиску, консультація кардіолога.
Детальна діагностика дозволяє точно встановити діагноз, оцінити ступінь тяжкості СОАС та обрати ефективну тактику лікування.
Сучасні методи лікування
Зміна способу життя та зниження ваги
У легких випадках СОАС, а також як базовий компонент лікування при середньо- та тяжкому перебігу, рекомендується модифікація способу життя. Це допомагає зменшити частоту апное та покращити якість сну:
- Зниження ваги — навіть втрата 5–10% маси тіла може суттєво зменшити симптоми СОАС. Жирова тканина в ділянці шиї звужує дихальні шляхи.
- Відмова від алкоголю, особливо перед сном — алкоголь розслабляє м’язи глотки й посилює обструкцію.
- Припинення куріння — зменшує набряк та запалення дихальних шляхів.
- Режим сну — регулярний графік засинання та пробудження, уникнення положення на спині (де апное трапляється частіше).
- Фізична активність — покращує загальний тонус і роботу дихальних м’язів.
Зміна поведінкових звичок — це основа довгострокового контролю захворювання, особливо при початкових формах СОАС.
CPAP-терапія (постійний позитивний тиск у дихальних шляхах)
CPAP (Continuous Positive Airway Pressure) — найефективніший метод лікування середнього та тяжкого СОАС. Пацієнт надягає на ніч спеціальну маску, підключену до апарата, який подає повітря під постійним тиском.
Цей тиск:
- запобігає звуженню або колапсу дихальних шляхів;
- забезпечує вільний прохід повітря під час сну;
- усуває хропіння та апное;
- покращує якість сну вже з першої ночі застосування.
CPAP-терапія значно зменшує ризик серцево-судинних ускладнень і підвищує якість життя. При правильному підборі маски та адаптації пацієнтів до пристрою — це золотий стандарт лікування СОАС.
Хірургічні методи лікування
Хірургія застосовується в разі, коли:
- CPAP-терапія непереносима або неефективна;
- є виражені анатомічні перешкоди диханню.
Основні типи хірургічного втручання при СОАС:
- Увулопалатофарингопластика (УПФП) — усуває надлишкові тканини м’якого піднебіння, язичка та глотки;
- Тонзилектомія — видалення збільшених мигдаликів, які обструкціюють глотку;
- Операції на носовій перегородці або зменшення нижніх носових раковин — покращують носове дихання;
- Щелепно-лицьова хірургія — у складних випадках для розширення дихальних шляхів.
Рішення про хірургію приймається індивідуально після обстеження та консультації з ЛОР-лікарем або щелепно-лицьовим хірургом.
Використання внутрішньоротових апаратів
Для пацієнтів із легким або помірним СОАС, а також тим, хто не переносить CPAP, можливе використання внутрішньоротових ортезів (сплінтів). Вони виготовляються індивідуально стоматологом і мають на меті:
- зміщення нижньої щелепи вперед;
- фіксацію язика в передньому положенні;
- запобігання обструкції глотки під час сну.
Переваги:
- компактність і зручність у користуванні;
- ефективність при легких формах СОАС;
- покращення якості сну та зниження хропіння.
Ці апарати не замінюють CPAP при тяжкому СОАС, але можуть бути альтернативою в окремих випадках. Важливо проходити регулярні огляди, щоб оцінити ефективність і стан зубощелепної системи.
Реабілітація та підтримка пацієнта
Адаптація до CPAP-апарата
Хоча CPAP-терапія є найбільш ефективним методом лікування СОАС, початок її використання може викликати труднощі. Адаптація до апарата є критично важливим етапом для успішного лікування.
Основні виклики, з якими стикаються пацієнти:
- відчуття дискомфорту через маску;
- сухість носоглотки або подразнення шкіри;
- утруднене засинання в перші ночі;
- шум пристрою або психологічний бар’єр перед його використанням.
Щоб покращити адаптацію, рекомендується:
- поступово збільшувати тривалість використання (від кількох годин до повної ночі);
- обрати зручну маску відповідного типу та розміру;
- використовувати зволожувач повітря, щоб уникнути сухості слизової;
- звертатися за допомогою до лікаря або технічного спеціаліста при будь-яких труднощах.
Правильна адаптація — запорука високої ефективності CPAP-терапії та покращення якості життя вже в перші тижні лікування.
Спостереження лікаря-сомнолога
Лікування СОАС вимагає динамічного медичного супроводу, особливо в перші місяці після встановлення діагнозу та початку терапії. Лікар-сомнолог:
- аналізує результати полісомнографії або домашнього скринінгу;
- підбирає оптимальні параметри CPAP-апарата;
- проводить оцінку ефективності лікування (AHI, рівень SpO₂, якість сну);
- коригує тактику при виникненні ускладнень або побічних ефектів;
- направляє пацієнта до суміжних спеціалістів (ЛОРа, стоматолога, кардіолога) при потребі.
Регулярні візити до сомнолога — це не лише контроль технічних аспектів терапії, а й важлива психологічна підтримка для пацієнта, що проходить адаптацію до нового стилю життя.
Психоемоційна підтримка та якість сну
Хронічне порушення сну при СОАС негативно впливає не лише на фізичний стан, а й на психоемоційне здоров’я. Постійна втома, тривожність, дратівливість або депресія — поширені супутники захворювання.
Після початку лікування пацієнту важливо:
- відновити відчуття повноцінного нічного сну;
- відчути контроль над своїм станом та підтримку з боку медичної команди;
- навчитися управляти стресом та емоціями;
- за потреби — звернутися до психолога або психотерапевта.
Також рекомендується дотримання гігієни сну:
- стабільний графік засинання й пробудження;
- відмова від електронних пристроїв перед сном;
- спокійне, темне, добре провітрене спальне середовище.
Комплексна підтримка — медична, технічна й емоційна — допомагає досягти довготривалого успіху в лікуванні СОАС та покращенні якості життя пацієнта.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Підвищення ризику інфаркту, інсульту та гіпертензії
Без лікування синдром обструктивного апное сну значно підвищує навантаження на серцево-судинну систему. Щоночі організм переживає десятки або сотні епізодів гіпоксії (нестачі кисню), на які реагує активізацією симпатичної нервової системи. Це призводить до:
- стійкого підвищення артеріального тиску (особливо вночі);
- зростання ризику гіпертонічної хвороби, резистентної до лікування;
- порушення ритму серця — зокрема фібриляції передсердь;
- підвищення ймовірності інфаркту міокарда;
- зростання ризику інсульту через коливання тиску та погіршення оксигенації мозку.
Статистика показує: пацієнти з нелікованим СОАС мають у 2–3 рази вищий ризик серцево-судинних ускладнень порівняно з тими, хто проходить ефективну терапію.
Порушення обміну речовин, діабет
Хронічні порушення сну та нічна гіпоксія також впливають на метаболічну рівновагу. У пацієнтів із СОАС частіше розвиваються:
- інсулінорезистентність — клітини гірше реагують на інсулін;
- порушення глюкозного обміну — навіть без надмірної ваги;
- цукровий діабет 2 типу — ризик підвищується вдвічі.
Механізм цих змін пов'язаний із хронічним стресом організму, активацією кортизолу та зниженням якості глибоких фаз сну. У пацієнтів із діабетом СОАС часто залишається недіагностованим, але значно ускладнює компенсацію рівня глюкози в крові.
Депресія, зниження працездатності та якості життя
Синдром апное сну — це не лише про хропіння або втому. Це системне порушення, що впливає на емоційний стан, психіку та соціальну активність. Без лікування пацієнти часто відзначають:
- депресивні розлади та тривожність;
- зниження когнітивних функцій — пам’яті, уваги, швидкості мислення;
- зменшення працездатності — особливо в розумових видах діяльності;
- порушення соціальної активності, труднощі у стосунках.
У деяких випадках спостерігається підвищення ризику дорожньо-транспортних пригод через денну сонливість.
Загалом, відсутність лікування СОАС призводить до поступової втрати контролю над якістю життя, підвищення смертності та розвитку хронічних захворювань. Саме тому рання діагностика та ефективна терапія є критично важливими.
Профілактика апное сну
Контроль ваги та фізична активність
Найефективніший профілактичний захід при апное сну — контроль маси тіла. Надмірна вага, особливо жирові відкладення в ділянці шиї та тулуба, тиснуть на дихальні шляхи та сприяють їх звуженню під час сну.
Для зниження ризику СОАС рекомендується:
- підтримувати індекс маси тіла (ІМТ) у межах норми (18,5–24,9);
- уникати переїдання, особливо у вечірній час;
- зменшити споживання жирної, солодкої та висококалорійної їжі;
- регулярно займатись аеробною фізичною активністю (30 хвилин на день, 5 разів на тиждень);
- залучити фахівця-дієтолога або ендокринолога при наявності ожиріння.
Навіть незначна втрата ваги може зменшити вираженість симптомів або запобігти розвитку СОАС у групі ризику.
Відмова від шкідливих звичок
Ключову роль у профілактиці відіграє відмова від факторів, що послаблюють тонус дихальних м’язів і погіршують якість сну:
- алкоголь — особливо перед сном, розслабляє мʼязи глотки та сприяє апное;
- паління — спричиняє хронічне запалення слизової дихальних шляхів, збільшує набряк та ризик хропіння;
- седативні препарати — снодійні, транквілізатори пригнічують дихальний центр та знижують мʼязовий тонус;
- порушення режиму сну — недосипання або перевтома можуть поглиблювати порушення дихання.
Усвідомлений підхід до цих звичок значно зменшує ризик розвитку не лише СОАС, а й пов’язаних із ним ускладнень.
Своєчасне лікування захворювань ЛОР-органів
Порушення носового дихання, збільшення мигдаликів, хронічний риніт або викривлення носової перегородки можуть провокувати або посилювати прояви апное сну. Тому важливо:
- регулярно проходити огляди у отоларинголога;
- своєчасно лікувати гайморити, тонзиліти, риносинусити;
- розглянути оперативне втручання при значних анатомічних змінах, які ускладнюють дихання (наприклад, аденоїди у дітей, гіпертрофія мигдаликів у дорослих);
- не ігнорувати хронічне хропіння — це не косметична проблема, а можливий симптом порушення дихання уві сні.
Профілактика апное сну — це поєднання здорового способу життя, медичної пильності та активного підходу до власного здоров’я.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
