Синдром обструктивного апное сну (СОАС) — це порушення дихання, що виникає під час сну внаслідок часткової або повної блокади верхніх дихальних шляхів. У таких випадках людина не отримує достатньо кисню, що призводить до періодичних зупинок дихання тривалістю понад 10 секунд. Такі епізоди можуть повторюватися десятки або навіть сотні разів за ніч.
СОАС не є просто хропінням — це серйозне захворювання, що впливає на роботу серцево-судинної системи, метаболізм і загальний стан організму. Воно підвищує ризик артеріальної гіпертензії, інфаркту міокарда, інсульту та навіть раптової смерті уві сні.
Під час сну мʼязи тіла розслабляються — це природний процес. Але у пацієнтів із СОАС розслаблення стінок глотки стає надмірним.
У результаті:
Порушення дихання може виникати на будь-якій стадії сну, але найчастіше — під час фази REM, коли мʼязовий тонус найнижчий. СОАС зустрічається частіше у людей з ожирінням, анатомічними особливостями верхніх дихальних шляхів (наприклад, велике піднебіння, коротка шия), а також у чоловіків після 40 років.
Однією з головних причин розвитку синдрому обструктивного апное сну є будова верхніх дихальних шляхів. У нормі повітря вільно проходить через носоглотку, гортань і трахею. Але при певних анатомічних змінах відбувається звуження або блокування просвіту:
Ці анатомічні особливості можуть бути вродженими або набутими з віком, після травм чи операцій.
Ожиріння — провідний фактор ризику для СОАС. Жирові відкладення навколо шиї звужують глотку й підвищують тиск на дихальні шляхи. Чим більший індекс маси тіла (ІМТ), тим вищий ризик апное. Навіть невелике збільшення маси тіла може викликати або погіршити перебіг СОАС.
Вік також має значення. Після 40–50 років тонус м'язів глотки природно знижується, що підвищує ймовірність колапсу дихальних шляхів уночі.
Інші чинники:
Алкоголь перед сном розслабляє м’язи глотки ще сильніше, ніж зазвичай, що сприяє частішим епізодам апное. Також він пригнічує активність мозку, зменшуючи чутливість до нестачі кисню.
Снодійні та седативні препарати (бензодіазепіни, барбітурати) мають схожий ефект: знижують тонус дихальних м’язів і пригнічують реакцію пробудження при гіпоксії.
Куріння подразнює слизову оболонку дихальних шляхів, викликає хронічне запалення та набряк, що звужує дихальні шляхи. У курців СОАС виникає частіше й має важчий перебіг.
Таким чином, поєднання анатомічних особливостей і зовнішніх чинників формує підґрунтя для розвитку синдрому обструктивного апное сну.
Найпоширенішими проявами обструктивного апное сну є гучне хропіння та періодичні зупинки дихання під час нічного сну. У більшості випадків саме близькі люди першими помічають, що:
Ці зупинки дихання (апное) тривають понад 10 секунд і можуть траплятися десятки або сотні разів за ніч. Через часті пробудження сон стає поверхневим, неякісним, а організм — хронічно недоотримує кисень.
Наслідком нічних порушень сну є виражена денна сонливість, навіть після, здавалося б, «повноцінного» сну. Люди з СОАС часто скаржаться на:
Такі симптоми значно знижують якість життя, ускладнюють роботу та соціальні взаємодії. Для водіїв і людей, чия робота потребує постійної уваги, СОАС становить додаткову загрозу.
У дітей апное сну проявляється інакше, ніж у дорослих, і часто не пов’язується одразу з порушенням дихання. Основні симптоми:
У більшості випадків причина СОАС у дітей — збільшені піднебінні або глоткові мигдалики (аденоїди). Такий стан потребує своєчасної діагностики та лікування, щоб уникнути впливу на розвиток дитини.
Діагностика синдрому обструктивного апное сну починається з первинної консультації лікаря — зазвичай сомнолога, отоларинголога або невролога. Важливою частиною є збір анамнезу та клінічна оцінка симптомів:
Лікар також проводить фізикальний огляд — оцінює стан верхніх дихальних шляхів, шийного об’єму, анатомічних особливостей (мʼяке піднебіння, язик, щелепи). Часто використовується опитувальник Епворта для оцінки ступеня денної сонливості.
Полісомнографія — золотий стандарт діагностики СОАС. Це комплексне нічне дослідження, яке проводиться у спеціалізованому медичному центрі або клініці сну. Під час сну пацієнта реєструються:
Результатом дослідження є індекс апное-гіпопное (AHI) — середня кількість порушень дихання за годину сну. Він дозволяє визначити ступінь тяжкості СОАС (легкий, середній, тяжкий).
У деяких випадках можливе проведення домашнього скринінгу за допомогою портативних пристроїв. Вони записують базові показники дихання, насичення крові киснем і хропіння, проте не дають повної картини фаз сну, як при повноцінній полісомнографії.
Окрім основної діагностики, можуть бути призначені додаткові тести для уточнення діагнозу або визначення супутніх порушень:
У разі підозри на серцево-судинні ускладнення можуть проводитися ЕКГ, добове моніторування тиску, консультація кардіолога.
Детальна діагностика дозволяє точно встановити діагноз, оцінити ступінь тяжкості СОАС та обрати ефективну тактику лікування.
У легких випадках СОАС, а також як базовий компонент лікування при середньо- та тяжкому перебігу, рекомендується модифікація способу життя. Це допомагає зменшити частоту апное та покращити якість сну:
Зміна поведінкових звичок — це основа довгострокового контролю захворювання, особливо при початкових формах СОАС.
CPAP (Continuous Positive Airway Pressure) — найефективніший метод лікування середнього та тяжкого СОАС. Пацієнт надягає на ніч спеціальну маску, підключену до апарата, який подає повітря під постійним тиском.
Цей тиск:
CPAP-терапія значно зменшує ризик серцево-судинних ускладнень і підвищує якість життя. При правильному підборі маски та адаптації пацієнтів до пристрою — це золотий стандарт лікування СОАС.
Хірургія застосовується в разі, коли:
Основні типи хірургічного втручання при СОАС:
Рішення про хірургію приймається індивідуально після обстеження та консультації з ЛОР-лікарем або щелепно-лицьовим хірургом.
Для пацієнтів із легким або помірним СОАС, а також тим, хто не переносить CPAP, можливе використання внутрішньоротових ортезів (сплінтів). Вони виготовляються індивідуально стоматологом і мають на меті:
Переваги:
Ці апарати не замінюють CPAP при тяжкому СОАС, але можуть бути альтернативою в окремих випадках. Важливо проходити регулярні огляди, щоб оцінити ефективність і стан зубощелепної системи.
Хоча CPAP-терапія є найбільш ефективним методом лікування СОАС, початок її використання може викликати труднощі. Адаптація до апарата є критично важливим етапом для успішного лікування.
Основні виклики, з якими стикаються пацієнти:
Щоб покращити адаптацію, рекомендується:
Правильна адаптація — запорука високої ефективності CPAP-терапії та покращення якості життя вже в перші тижні лікування.
Лікування СОАС вимагає динамічного медичного супроводу, особливо в перші місяці після встановлення діагнозу та початку терапії. Лікар-сомнолог:
Регулярні візити до сомнолога — це не лише контроль технічних аспектів терапії, а й важлива психологічна підтримка для пацієнта, що проходить адаптацію до нового стилю життя.
Хронічне порушення сну при СОАС негативно впливає не лише на фізичний стан, а й на психоемоційне здоров’я. Постійна втома, тривожність, дратівливість або депресія — поширені супутники захворювання.
Після початку лікування пацієнту важливо:
Також рекомендується дотримання гігієни сну:
Комплексна підтримка — медична, технічна й емоційна — допомагає досягти довготривалого успіху в лікуванні СОАС та покращенні якості життя пацієнта.
Без лікування синдром обструктивного апное сну значно підвищує навантаження на серцево-судинну систему. Щоночі організм переживає десятки або сотні епізодів гіпоксії (нестачі кисню), на які реагує активізацією симпатичної нервової системи. Це призводить до:
Статистика показує: пацієнти з нелікованим СОАС мають у 2–3 рази вищий ризик серцево-судинних ускладнень порівняно з тими, хто проходить ефективну терапію.
Хронічні порушення сну та нічна гіпоксія також впливають на метаболічну рівновагу. У пацієнтів із СОАС частіше розвиваються:
Механізм цих змін пов'язаний із хронічним стресом організму, активацією кортизолу та зниженням якості глибоких фаз сну. У пацієнтів із діабетом СОАС часто залишається недіагностованим, але значно ускладнює компенсацію рівня глюкози в крові.
Синдром апное сну — це не лише про хропіння або втому. Це системне порушення, що впливає на емоційний стан, психіку та соціальну активність. Без лікування пацієнти часто відзначають:
У деяких випадках спостерігається підвищення ризику дорожньо-транспортних пригод через денну сонливість.
Загалом, відсутність лікування СОАС призводить до поступової втрати контролю над якістю життя, підвищення смертності та розвитку хронічних захворювань. Саме тому рання діагностика та ефективна терапія є критично важливими.
Найефективніший профілактичний захід при апное сну — контроль маси тіла. Надмірна вага, особливо жирові відкладення в ділянці шиї та тулуба, тиснуть на дихальні шляхи та сприяють їх звуженню під час сну.
Для зниження ризику СОАС рекомендується:
Навіть незначна втрата ваги може зменшити вираженість симптомів або запобігти розвитку СОАС у групі ризику.
Ключову роль у профілактиці відіграє відмова від факторів, що послаблюють тонус дихальних м’язів і погіршують якість сну:
Усвідомлений підхід до цих звичок значно зменшує ризик розвитку не лише СОАС, а й пов’язаних із ним ускладнень.
Порушення носового дихання, збільшення мигдаликів, хронічний риніт або викривлення носової перегородки можуть провокувати або посилювати прояви апное сну. Тому важливо:
Профілактика апное сну — це поєднання здорового способу життя, медичної пильності та активного підходу до власного здоров’я.