Головна › Отоларингологія › ЛОР - Захворювання
Гіпертрофічний риніт
Опис захворювання
_edited_edited.jpeg)
Гіпертрофічний, або гіперпластичний, риніт - це хронічне захворювання порожнини носа, що характеризується розростанням слизової оболонки, а в ряді випадків - кісткової тканини.
Гіпертрофічний риніт входить до групи хронічних захворювань, частіше діагностується в осіб віком 25-50 років і становить до 16% патологій ЛОР-органів. Стан характеризується запальними змінами тканин порожнини носа, які призводять до патологічного потовщення слизової оболонки та збільшення кількості залоз. У важких випадках запальний процес може переходити і на кісткові елементи раковин, у результаті вони збільшуються у розмірах.
Гіпертрофічний риніт призводить до появи постійного нежитю та закладеності носа. Значні труднощі з носовим диханням значно знижують якість життя хворого.
Патологію діагностують на підставі анамнезу, даних огляду та інструментального обстеження. Лікування проводять відповідно до форми захворювання. Можливе застосування як консервативних, і радикальних способів.
Види
Виходячи зі ступеня поширення гіпертрофічних змін, виділяють 2 види захворювання:
• Дифузний. Уражаються м'які тканини, окістя та кісткові елементи. Оболонки назальної порожнини поступово товщають.
• Обмежений. Спостерігаються локальні гіперпластичні процеси. Здорові ділянки не потовщені та функціонують нормально.
Залежно від характеру та локалізації патологічного процесу виділяють такі форми гіпертрофічного риніту:
• Судинна. Зміни обумовлені порушенням тонусу судин кавернозної тканини раковин. Така ситуація трапляється при запущеному вазомоторному риніті.
• Фіброзна. Потовщення обумовлено розростанням сполучнотканинних волокон у відповідь на млявий запальний процес. Найчастіше уражаються задні та верхні відділи порожнини носа.
• Набрякла. У передньому відділі середньої раковини спостерігається потовщення м'яких тканин як поліпа на товстій ніжці.
• Сосочкова. Розростання формуються у задніх відділах носових раковин та зовні нагадують малину.
• Кісткова. Збільшується обсяг кісткових основ раковин, найчастіше по всій протяжності.
Нерідко зустрічаються змішані форми гіперпластичного риніту із поєднанням перерахованих вище ознак.
Симптоми
Ознаки гіпертрофічного риніту є неспецифічними і можуть нагадувати симптоми інших захворювань порожнини носа. Провідним симптомом є стійка закладеність носа (одно-або двостороння). Як правило, пацієнти намагаються коригувати її самостійно за допомогою судинозвужувальних назальних крапель. Однак препарати не розв'язують проблему – закладеність повертається, а згодом ефективність деконгестантів зводиться нанівець. Через порушення носового дихання людина змушена дихати через рот, що веде до пересихання слизових оболонок, першіння в горлі та відчуття стороннього тіла в глотці.
Другим частим симптомом гіперпластичного риніту є ринорея – наявність виділень із носа. Спочатку вони можуть бути рідкими і прозорими, через деякий час стають густішими. Вранці хворі помічають гнійні виділення та наявність кірок. При механічному очищенні слизова оболонка носа ушкоджується з виділенням крові.
Серйозне потовщення тканин раковин веде до часткової або повної втрати нюху (аносмії). Людина перестає розрізняти запахи та смаки. Пацієнти з гіпертрофічним ринітом страждають від хропіння та синдрому нічного апное. Деякі з них подають скарги на часті пробудження вночі, пов'язані із закладеністю носа.
Порушення вентиляції ведуть до гіпоксії, що проявляється загальними симптомами. Людину турбують швидка стомлюваність, дефіцит уваги, забудькуватість, сонливість та дратівливість.
Причини
Необоротні зміни анатомічних структур порожнини носа обумовлені тривалим впливом несприятливих зовнішніх чи внутрішніх чинників, які викликають гіпоксію тканин, порушують роботу миготливого епітелію, ускладнюють відтік секрету, що у результаті провокує запальні реакції. Тривалий перебіг запалення призводить до розростання слизової оболонки.
Підвищують ймовірність розвитку гіпертрофічного риніту як зовнішні, і внутрішні несприятливі чинники.
Зовнішніми є:
• вдихання пилу, хімічних речовин;
• вплив високих чи низьких температур;
• інфекції (вірусні та бактеріальні);
• механічні травми носа;
• нераціональне застосування медикаментів.
Внутрішні фактори, здатні запустити гіперпластичні процеси, є:
• особливості анатомії носових ходів (вроджені порушення, деформації носової перегородки та ін.);
• захворювання серцево-судинної системи;
• порушення у роботі імунітету;
• запущені інфекційно-запальні процеси;
• інші патології ЛОР-органів (аденоїди, поліпи слизової носа та ін.)
• алергічний статус організму;
• гормональний дисбаланс;
• спадковість.
Гіпертрофічний риніт не виникає раптово. Цей патологічний стан розвивається протягом кількох років і є результатом тривалого порушення.
Діагностика
Діагностика гіперпластичного риніту починається з докладного опитування пацієнта, збору скарг та анамнезу. На другому етапі проводять об'єктивний огляд - виконується передня та задня риноскопія. Для більш детальних відомостей здійснюють відеоендоскопію (дослідження носових ходів за допомогою ендоскопа).
Лабораторне обстеження містить загальний клінічний аналіз крові. За підозри на інфекційну природу риніту проводять бактеріологічний посів мазків. Щоб виключити патології придаткових пазух та оцінити стан кісткового скелета структур носа, призначається рентгенографія чи комп'ютерна томографія. За підозри на супутню патологію організовуються консультації з профільними фахівцями (неврологом, пульмонологом, терапевтом).
Методи лікування
Лікування гіпертрофічного риніту спрямоване на відновлення носового дихання та нюху, нормалізацію роботи слизових та профілактику повторного розростання тканин. При доборі терапії обов'язково враховують причинні фактори та патологічні механізми. За умови їх усунення пацієнт може розраховувати повне одужання. На початкових етапах розвитку захворювання можливе комплексне консервативне лікування. У разі низької ефективності консервативних методик проводять склерозування чи коагуляцію слизових. Якщо консервативний підхід виявляється безуспішним, вдаються до радикального методу – хірургічної операції.
Хірургічне
Показаннями щодо операції є стійкі порушення носового дихання після курсу консервативної терапії. Методику втручання підбирають у персональному порядку з урахуванням особливостей локалізації та ступеня поширеності гіпертрофічних змін.
У сучасній ЛОР-хірургії перевага надається малотравматичним операціям.
Гіпертрофію раковин усувають за допомогою наступних методик:
• Шейверна турбінопластика. Шейвер - це прилад, який подрібнює та аспірує тканини. Його вводять під слизову оболонку і поступово видаляють елементи, що розрослися. При цьому цілісність слизового шару не порушується.
• Підслизова вазотомія нижніх носових раковин. Гіпертрофовані тканини ліквідують за допомогою распатора через невеликі розрізи передньої частини раковин.
• Редукція раковин. Змінені тканини усувають за допомогою біполярного пінцету. Об'єм раковин зменшується за рахунок випарювання вологи та деструкції потовщеної кавернозної тканини.
Також, корекція гіпертрофічних змін можлива шляхом лазерної вазотомії (коагуляції судин, які мають м'які тканини) або ультразвукової дезінтеграції (метод передбачає склерозування судин).
Кріодеструкцію раковин, різні види конхотомії (видалення м'яких тканин носових раковин) та остеоконхотомії (видалення оболонок та кісткових елементів) в даний час застосовують рідко, тільки у важких та занедбаних випадках.
Консервативне
Якщо захворювання виявлено на ранніх стадіях, прогресування гіперпластичних змін можна зупинити за допомогою консервативного лікування. Терапевтична тактика включає:
• Немедикаментозні методи. Пацієнту призначають дієту з винятком гострих, запашних, гарячих страв. Позитивний вплив на функцію слизових має дихальна гімнастика.
- Медикаментозні методи. Проводять лікування супутніх захворювань інфекційно-запального характеру. Можлива короткострокова симптоматична терапія судинозвужувальними спреями або триваліше лікування протиалергічними препаратами, а також показано застосування топічних гормональних засобів.
• Фізіотерапія. Призначають ультрафіолетове та високочастотне опромінення, електрофорез, масаж.
При помірному розростанні слизових оболонок проводять склеротерапію (ін'єкції склерозуючих речовин у нижні відділи раковин), а також припікання слизових оболонок.
Профілактика
Щоб уникнути розвитку гіпертрофічного риніту, слід регулярно приділяти увагу загальному оздоровленню організму. Рекомендуються активний спосіб життя, раціональне харчування, дихальна гімнастика, загартовування та відпочинок на морських, гірських курортах. Важливо вчасно лікувати хвороби ЛОР-органів інфекційно-запального характеру.
За наявності підвищеної алергічної чутливості організму слід звести до мінімуму контакти з алергенами. Варто звертати увагу на умови життя та праці. Якщо робота має на увазі контакти зі шкідливими речовинами або пилом, потрібно використовувати ефективні засоби захисту або змінити рід діяльності. Сприятливі мікрокліматичні умови у житлових приміщеннях позитивно впливають на стан верхніх дихальних шляхів.
Експертна думка спеціаліста
Нерідко пацієнти звертаються до отоларингологу вже у занедбаних випадках, т.к. не надають серйозної уваги тривалому нежитю та тривалої закладеності носа. Однак наявність подібних симптомів, що зберігаються довше 2 тижнів, є вагомим приводом для звернення до лікаря. Потрібно виявити причини цих симптомів, встановити діагноз та провести правильну терапію. Якщо залишити нежить без уваги, згодом він стане постійним.
Порушення носового дихання несприятливо впливають працювати центральної нервової системи, серця, судин. Крім того, гугнявість голосу, втрата нюху, хропіння та інші супутні нежиті проблеми знижують якість життя. Немає сенсу терпіти симптоми захворювання, коли існує маса способів позбутися його.
Реабілітація
У ранньому реабілітаційному періоді проводять гігієнічну обробку порожнини носа.
Протягом 2-3 тижнів після операції краще уникати значних перепадів температури, надлишкових фізичних навантажень та теплових процедур.