Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Ларингіт

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке ларингіт?

Ларингіт — це запальне захворювання гортані, при якому уражається слизова оболонка голосових зв’язок. Найчастіше виникає внаслідок вірусної або бактеріальної інфекції, переохолодження, перенапруження голосу або впливу шкідливих чинників (дим, пил, хімічні випари).

Ларингіт може розвиватися як самостійне захворювання або бути наслідком грипу, ГРВІ, фарингіту чи бронхіту.

Гострий ларингіт виникає раптово, триває до 2 тижнів і найчастіше пов’язаний із вірусною інфекцією або подразненням слизової. Йому характерні:

швидкий початок,
сильна захриплість,
дискомфорт при ковтанні,
підвищення температури тіла (у деяких випадках).

Хронічний ларингіт — це тривале або повторюване запалення гортані, яке може тривати понад 3 тижні. Причинами можуть бути:

тривалий вплив подразників (куріння, пил, хімічні речовини),
постійне перенапруження голосових зв’язок (викладачі, співаки),
наявність супутніх захворювань (рефлюкс, хронічний синусит, алергії).

Ключова відмінність — тривалість і перебіг. Гострий ларингіт зазвичай минає повністю після лікування, тоді як хронічна форма потребує довготривалого нагляду, лікування та усунення провокуючих чинників.

Причини розвитку ларингіту

Вірусні та бактеріальні інфекції

Найпоширенішою причиною ларингіту є гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), зокрема грип, парагрип, аденовірусна або риновірусна інфекція. У процесі хвороби запалення із носоглотки може поширюватися на гортань, спричиняючи її подразнення.

У деяких випадках до вірусного процесу приєднується бактеріальна інфекція, найчастіше стрептококи або стафілококи. Такий перебіг ларингіту зазвичай складніший, з вищою температурою тіла, болем при ковтанні й гнійним нальотом на голосових зв’язках.

Поширення інфекції відбувається повітряно-крапельним шляхом, тому ларингіт може бути наслідком сезонних спалахів вірусів або перебування в контакті з хворими.

Переохолодження, голосове перенапруження, куріння

Переохолодження — один із класичних факторів розвитку ларингіту. Воно знижує місцевий імунітет слизової, роблячи гортань вразливою до інфекцій.

Іншою частою причиною є надмірне голосове навантаження — тривале або гучне розмовляння, крик, спів без належного голосового відпочинку. У зону ризику входять викладачі, вчителі, актори, співаки.

Куріння, зокрема активне й пасивне, постійно подразнює слизову гортані токсичними речовинами, висушує її та змінює структуру епітелію. Це підвищує ризик розвитку як гострого, так і хронічного ларингіту, особливо у поєднанні з іншими шкідливими чинниками.

Вплив алергій, кислотного рефлюксу, шкідливих речовин

Алергічні реакції можуть спричинити набряк слизової оболонки гортані та викликати симптоми, схожі на ларингіт. Такий стан характерний для людей із бронхіальною астмою, сезонною алергією або підвищеною чутливістю до пилку, пилу, шерсті тварин.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) або кислотний рефлюкс також часто стає причиною хронічного подразнення гортані. Кислотний вміст шлунка, який піднімається в стравохід, може досягати гортані, спричиняючи мікропошкодження та запалення голосових зв’язок.

Промислові забруднювачі, хімічні речовини у повітрі, лакофарбові матеріали, випари кислот, а також тривале перебування у запилених чи задимлених приміщеннях можуть постійно травмувати слизову гортані та провокувати розвиток як гострої, так і хронічної форми ларингіту.

Основні симптоми ларингіту

Осиплість або втрата голосу

Найхарактерніший симптом ларингіту — осиплість голосу (дисфонія), яка може варіюватися від легкої захриплості до повної втрати голосу (афонії). Це відбувається внаслідок набряку та запалення голосових зв’язок, які стають менш рухомими або повністю втрачають здатність вібрувати під час мовлення.

Особливо виражена осиплість:

у ранковий час,
після тривалого мовлення,
під час крику або співу.

У хронічному перебігу голос може залишатися осиплим постійно, з періодичним погіршенням.

Біль у горлі, сухий кашель

Біль або першіння в горлі — частий супутній симптом, особливо при гострому ларингіті. Відчуття може посилюватися під час ковтання або розмови. Деякі пацієнти описують це як "грудку" або "садно" в горлі.

Також характерний сухий, подразливий кашель, який часто має напади, посилюється вночі або при розмові. У деяких випадках, особливо в дітей, кашель набуває гавкаючого характеру, що є сигналом ураження гортані.

Згодом кашель може ставати вологим, з незначним відходженням слизового мокротиння.

Підвищення температури, загальна слабкість

У гострій формі ларингіт супроводжується загальними симптомами інтоксикації:

підвищення температури тіла (частіше до 37,5–38,5°C),
головний біль,
озноб,
загальна слабкість,
зниження працездатності.

У дітей ці симптоми можуть поєднуватися з утрудненням дихання, особливо при ларингоспазмі або набряку гортані.

У хронічному ларингіті температура зазвичай не підвищується, але відчуття втоми, подразнення в горлі й періодичний кашель зберігаються тривалий час.

Як діагностують ларингіт

Огляд ЛОР-лікаря та оцінка голосу

Діагностика ларингіту починається з клінічного огляду отоларинголога (ЛОРа). Лікар вислуховує скарги пацієнта, оцінює тривалість симптомів, умови їх появи, наявність супутніх захворювань та можливих тригерів (куріння, голосове навантаження, ГРВІ).

Під час огляду фахівець звертає увагу на:

характер голосу — осиплість, тремтіння, нестійкість,
наявність болю при мовленні або ковтанні,
тип кашлю,
стан слизової оболонки глотки і гортані (наскільки вона набрякла, почервоніла, суха тощо).

Також може проводитись голосова проба — прослуховування тембру, сили, витривалості голосу, що дозволяє запідозрити ураження голосових зв’язок навіть без приладів.

Ларингоскопія та інші інструментальні методи

Найінформативніший метод дослідження — ларингоскопія, яка дозволяє безпосередньо оцінити стан гортані та голосових зв’язок.

Існує два основні варіанти:

Непряма ларингоскопія — виконується за допомогою спеціального дзеркала. Проста, але менш точна.
Фіброоптична або відеоларингоскопія — сучасний метод з використанням гнучкого ендоскопа з камерою. Дозволяє отримати зображення гортані на екрані, оцінити рух голосових зв’язок, виявити набряк, вузлики, поліпи або інші зміни.

Додатково можуть застосовуватися:

стобоскопія голосу — для вивчення мікрорухів зв’язок,
акустичний аналіз голосу — цифрова оцінка параметрів голосу.

Інструментальні методи особливо важливі при хронічному ларингіті, підозрі на новоутворення, професійних порушеннях голосу або при неефективності лікування.

Додаткові аналізи при ускладненому перебігу

У стандартних випадках додаткові обстеження не потрібні, однак при тяжкому або затяжному перебігу, а також при підозрі на бактеріальну інфекцію, лікар може призначити:

загальний аналіз крові — для виявлення запалення,
бактеріологічний посів із глотки — дозволяє визначити збудника та чутливість до антибіотиків,
аналіз на віруси або COVID-19 (за потреби),
рівень С-реактивного білка, ШОЕ — для оцінки ступеня запального процесу.

У пацієнтів із хронічними формами можуть також бути призначені:

консультація гастроентеролога (при підозрі на рефлюкс),
алергопроби (при підозрі на алергічну форму),

КТ або МРТ — за наявності підозрілих структурних змін у гортані.

Сучасні методи лікування

Лікування гострого ларингіту: симптоматична терапія, голосовий режим

Основна мета лікування гострого ларингіту — зменшити запалення, полегшити симптоми та запобігти ускладненням. У більшості випадків захворювання має вірусну природу, тому потребує симптоматичної терапії, а не антибіотиків.

Ключові рекомендації:

Голосовий спокій — мінімізувати розмови, уникати крику та шепоту (він теж перенавантажує голосові зв’язки).
Тепле пиття — сприяє зволоженню слизової (вода, лужна мінералка, відвари трав).
Вологе повітря в приміщенні — особливо в сезон опалення.
Полоскання горла (відвари ромашки, календули, сольові розчини).
Відмова від куріння та впливу інших подразників.

Антибіотики призначаються лише за показами — при високій температурі, гнійному нальоті, підозрі на бактеріальне ускладнення.

Підхід до хронічного ларингіту: усунення причин, фізіотерапія

У лікуванні хронічного ларингіту основний акцент робиться на усуненні провокуючих чинників:

відмова від куріння,
лікування рефлюксної хвороби,
зниження голосового навантаження,
контроль алергій та хронічних ЛОР-захворювань.

Додатково застосовуються:

регулярні голосові паузи та навчання правильній техніці мовлення (особливо для професій, пов’язаних із голосовим навантаженням),
фізіотерапевтичні процедури — інгаляції, ультразвук, магнітотерапія, електрофорез з протизапальними препаратами,
заняття з фоніатром або логопедом — для корекції голосових порушень.

Хронічний ларингіт потребує тривалого комплексного підходу. Самолікування або ігнорування симптомів може призвести до стійких змін у голосі.

Медикаментозне лікування: протизапальні, антисептики, інгаляції

Залежно від форми та тяжкості ларингіту, лікар може призначити:

Протизапальні засоби місцевої дії (спреї, таблетки для розсмоктування) — зменшують набряк і біль.
Антисептики — хлоргексидин, мірамістин, бензидамін, що пригнічують мікробну активність.
Інгаляції з фізіологічним розчином або лікарськими засобами — допомагають зволожити слизову, полегшують дихання та зменшують подразнення.
Антигістамінні препарати — при алергічному компоненті чи вираженому набряку.
Муколітики (амброксол, ацетилцистеїн) — для розрідження слизу та полегшення кашлю.

У деяких випадках застосовуються:

кортикостероїди (інгаляційні або системні) — при тяжкому запаленні або стенозі гортані,
антибіотики — лише за наявності бактеріальної інфекції.

Комплексне лікування має бути підібране лікарем індивідуально, з урахуванням віку, супутніх захворювань і форми ларингіту.

Реабілітація після ларингіту

Поради щодо відновлення голосу

Після перенесеного ларингіту, навіть при зникненні основних симптомів, голосові зв’язки потребують часу для повного відновлення. Недотримання рекомендацій у цей період може призвести до хронічної осиплості або повторного запалення.

Основні поради:

Дотримуйтеся голосового спокою протягом кількох днів після одужання — говоріть менше, не підвищуйте голос.
Уникайте шепоту, який створює більше навантаження на голосові зв’язки, ніж спокійне мовлення.
Пийте достатньо теплої рідини, щоб зберігати слизову зволоженою.
Уникайте диму, пилу, сухого повітря, різких запахів, холодної води.
Використовуйте зволожувач повітря вдома або в офісі.

Поступове повернення до звичного голосового навантаження дозволить уникнути ускладнень і рецидиву захворювання.

Логопедичні заняття та голосова гімнастика

Голосова реабілітація у разі тривалого або хронічного ларингіту часто включає:

логопедичні заняття — корекція техніки мовлення, відпрацювання чіткої артикуляції, уникнення голосових помилок,
вправи для голосових зв’язок — дихальні та фонаторні гімнастики (наприклад, методика Стрельникової, резонансні вправи),
робота з фоніатром — лікар, який спеціалізується саме на голосових проблемах і формує індивідуальну програму відновлення.

Гімнастика спрямована на:

покращення кровопостачання гортані,
зменшення напруження м’язів,
відновлення голосових функцій без перенавантаження.

Такі методики особливо ефективні при хронічних порушеннях голосу, після професійного вигоряння або операцій на гортані.

Ускладнення при несвоєчасному або неправильному лікуванні

Перехід у хронічну форму

Одне з найпоширеніших ускладнень ларингіту — перехід у хронічну форму, що виникає в разі:

несвоєчасного звернення до лікаря,
неправильного самолікування,
ігнорування голосового режиму,
постійного впливу шкідливих чинників (куріння, пил, напруга голосу).

Хронічний ларингіт супроводжується:

постійною осиплістю голосу,
втомлюваністю під час розмови,
відчуттям подразнення або сухості в горлі.

Лікування хронічної форми значно триваліше, часто потребує зміни способу життя, фізіотерапії, участі логопеда або фоніатра, а іноді — хірургічної корекції.

Стеноз гортані, порушення дихання

У рідкісних, але небезпечних випадках ларингіт може призводити до стенозу гортані — звуження її просвіту внаслідок вираженого набряку слизової.

Це ускладнення характерне переважно для:

дітей раннього віку (особливо до 5 років),
дорослих із супутніми алергіями або схильністю до набряків.

Симптоми стенозу:

утруднене дихання (особливо при вдиху),
шумне дихання (стридор),
тривожність, блідість, ціаноз губ.

Стан потребує невідкладної медичної допомоги. Несвоєчасне реагування може призвести до асфіксії.

Формування голосових вузликів

При тривалому запаленні, постійному перенапруженні голосових зв’язок або неправильному використанні голосу можливе утворення вузликів на голосових зв’язках — щільних утворень, що перешкоджають нормальній вібрації зв’язок.

Це ускладнення частіше виникає в людей голосових професій:

вчителів,
спікерів,
співаків,
дикторів.

Прояви:

постійна хрипота або "подвійний" голос,
зниження сили голосу,
втома після коротких розмов.

Лікування включає голосовий режим, логопедичні заняття, іноді — видалення вузликів хірургічним шляхом. Без лікування можливе погіршення голосових функцій до незворотного стану.

Профілактика ларингіту

Уникнення перенапруження голосу

Одна з ключових профілактичних стратегій — бережне ставлення до голосу, особливо для людей, чия діяльність вимагає постійного мовлення чи співу. Перенапруження голосових зв’язок призводить до мікротравм і хронічного подразнення, що підвищує ризик розвитку ларингіту.

Поради:

Уникайте тривалих розмов у шумному середовищі (коли доводиться говорити голосно).
Регулярно робіть голосові паузи під час роботи.
Не шепочіть замість мовлення, якщо втратили голос — це створює ще більше навантаження.
Вивчіть техніки правильного дихання і мовлення (особливо для вчителів, тренерів, акторів).
Не починайте співати чи виступати, якщо є відчуття подразнення або осиплості.

Уникнення перенапруження — основа не лише профілактики, а й успішної реабілітації після перенесеного ларингіту.

Зміцнення імунітету та захист від інфекцій

Ларингіт часто виникає на фоні вірусних інфекцій, тому важливо підтримувати загальний імунітет і мінімізувати контакт із збудниками.

Рекомендації:

Загартовування — поступове звикання до холоду, контрастний душ.
Раціональне харчування — з достатньою кількістю вітамінів і мінералів.
Фізична активність — регулярні помірні навантаження.
Уникнення переохолодження, особливо в холодну пору року.
Своєчасне лікування ГРВІ, риніту, тонзиліту — щоб не допустити поширення інфекції на гортань.
Використання маски в період підвищеної захворюваності в громадських місцях.

Зміцнення захисних сил організму допомагає зменшити частоту рецидивів у людей зі схильністю до захворювань дихальних шляхів.

Вологе повітря, правильний режим пиття та голосу

Стан слизової оболонки гортані напряму залежить від вологості повітря та зволоження організму. Пересушене повітря та нестача рідини сприяють подразненню голосових зв’язок.

Що варто врахувати:

Використовуйте зволожувач повітря вдома або в офісі, особливо в опалювальний сезон.
Пийте достатньо теплої води протягом дня — це підтримує нормальну вологість слизової.
Уникайте кави, алкоголю та куріння, які мають зневоднювальний ефект.
Дотримуйтеся режиму голосового навантаження — не говоріть без перерв, особливо під час хвороби або в період відновлення.

Ці прості щоденні звички дозволяють значно знизити ризик розвитку ларингіту, зберегти чистоту й силу голосу надовго.