Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Фарингіт

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке фарингіт?

Фарингіт — це запалення слизової оболонки глотки, яке найчастіше виникає як ускладнення після гострих респіраторних інфекцій або внаслідок впливу подразників (пил, холод, дим). Захворювання зустрічається в людей будь-якого віку, але особливо часто в осінньо-зимовий період.

Фарингіт може виникати як самостійне захворювання або бути симптомом інших інфекційних процесів (наприклад, ГРВІ, грипу, кору, скарлатини).

Існує 2 види фарингіту: гострий та хронічний. Важливо розуміти різницю між цими формами, оскільки від цього залежить тактика лікування та профілактики ускладнень.

Гострий фарингіт:

Розвивається раптово, часто після переохолодження чи вірусної інфекції.
Симптоми інтенсивні: яскраво виражений біль у горлі, температура, загальне нездужання.
Тривалість — до 7–10 днів.
Часто поєднується з ринітом або ларингітом.

Хронічний фарингіт:

Має тривалий, періодично загострюваний перебіг.
Симптоми менш виражені, але постійні: сухість у горлі, покашлювання, відчуття подразнення.
Часто пов’язаний із тривалим впливом шкідливих факторів: курінням, забрудненим повітрям, хронічними захворюваннями носа або шлунка (наприклад, рефлюксом).
Потребує не лише симптоматичного лікування, а й усунення причин.

Причини розвитку фарингіту

Вірусні та бактеріальні інфекції

Найпоширенішою причиною фарингіту є вірусна інфекція. У понад 70% випадків захворювання викликають віруси:

риновірус,
грипу та парагрипу,
аденовірус,
коронавірус.

Меншою мірою фарингіт має бактеріальну природу — зокрема, при інфікуванні стрептококами (група А), стафілококами, гемофільною паличкою. Такі випадки потребують лабораторної діагностики та антибіотикотерапії.

Окремо виділяють фарингіт, викликаний грибками (Candida), особливо в людей зі зниженим імунітетом або після тривалого прийому антибіотиків.

Шкідливі чинники (куріння, забруднене повітря, алергени)

Фарингіт часто розвивається не лише через інфекції, а й під впливом зовнішніх подразників:

Куріння — хронічне подразнення слизової димом пошкоджує захисні бар'єри глотки, сприяє її пересиханню і хронізації запалення.
Забруднене повітря — пил, хімічні речовини, викиди промислових підприємств можуть викликати постійне подразнення горла.
Алергени — побутовий пил, пліснява, шерсть тварин чи пилок рослин можуть викликати алергічну реакцію у вигляді фарингіту.

Ці фактори не лише викликають захворювання, а й ускладнюють перебіг хронічної форми, тому їх усунення є ключовим у лікуванні.

Пов’язані захворювання та хронічні стани

Фарингіт часто супроводжує або ускладнює перебіг інших патологій:

Хронічні захворювання носоглотки — риніт, синусит, аденоїди.
Рефлюксна хвороба (ГЕРХ) — закидання шлункового соку в глотку викликає постійне подразнення та запалення.
Імунодефіцитні стани — знижений імунітет (після хвороб, у літніх людей, при ВІЛ/СНІД) збільшує ризик як вірусного, так і бактеріального фарингіту.
Гормональні зміни або порушення ендокринної системи — зокрема, гіпотиреоз може сприяти сухості слизових оболонок.

Комплексне лікування фарингіту передбачає не лише усунення симптомів, а й корекцію супутніх станів, які сприяють розвитку або загостренню запального процесу.

Основні симптоми

Фарингіт має різні клінічні прояви залежно від форми перебігу — гострої чи хронічної. Симптоматика може варіюватися від легкого дискомфорту до яскраво вираженого болю та системних проявів.

Ознаки гострої форми

Гострий фарингіт розвивається стрімко та має виражену клінічну картину. До основних симптомів належать:

Біль у горлі, який посилюється під час ковтання.
Першіння, сухість, подразнення слизової.
Почервоніння задньої стінки глотки, можливе утворення нальоту.
Підвищення температури тіла до субфебрильних або фебрильних значень.
Загальна слабкість, озноб, нездужання.
Збільшення шийних лімфатичних вузлів, болісність при натисканні.

У дітей часто спостерігаються додаткові симптоми: нежить, кашель, відмова від їжі через біль у горлі.

Симптоми хронічного перебігу

Хронічний фарингіт має менш виражену симптоматику, але триває довше й часто супроводжується періодами загострень.

Основні прояви хронічної форми:

Постійне відчуття сухості в горлі.
Першіння, покашлювання, особливо вранці.
Відчуття стороннього тіла або «грудки в горлі».
Загальне подразнення при вдиханні холодного повітря або розмові.
Зниження тембру голосу, швидка втома голосу.

При атрофічній формі хронічного фарингіту можуть виникати кірки, неприємний запах із рота та підвищена чутливість слизової.

Коли симптоми можуть бути небезпечними

Зазвичай фарингіт не становить серйозної загрози для життя, але деякі ознаки потребують негайного звернення до лікаря:

Висока температура понад 38,5 °C, що не спадає кілька днів.
Сильний біль у горлі, що унеможливлює ковтання навіть рідини.
Утруднене дихання або відчуття набряку гортані.
Гнійний наліт на мигдаликах чи задній стінці глотки.
Значне збільшення лімфовузлів, болючість, набряк шиї.
Поява висипу, болю в суглобах або порушення серцевого ритму — можливі ознаки ускладнень (наприклад, ревматизму або гломерулонефриту при стрептококовій інфекції).

У таких випадках важливо виключити бактеріальну ангіну, дифтерію або інші інфекції, що потребують специфічного лікування.

Як діагностують фарингіт

Діагностика фарингіту ґрунтується на клінічному огляді, аналізі симптомів та лабораторних дослідженнях. Важливо відрізнити фарингіт від інших захворювань горла — тонзиліту, ларингіту, дифтерії чи вірусних інфекцій, які потребують іншої тактики лікування.

Первинний огляд ЛОР-лікаря

На першому етапі лікар отоларинголог (ЛОР) проводить:

Оцінку симптомів — тривалість, характер болю, наявність температури, утруднення ковтання тощо.
Фарингоскопію — огляд горла за допомогою шпателя й освітлення.

Цього етапу часто достатньо для діагностики вірусного фарингіту. Якщо є підозра на бактеріальну інфекцію або ускладнення, призначають додаткові обстеження.

Лабораторні аналізи та мазки з горла

Для уточнення причини фарингіту, особливо у випадку гнійного або затяжного перебігу, призначають:

Загальний аналіз крові — допомагає виявити ознаки запалення: підвищення лейкоцитів, ШОЕ, нейтрофілів.
Мазок із задньої стінки глотки або мигдаликів — бактеріологічне дослідження (посів) — виявлення стрептококів, стафілококів або інших збудників, експрес-тест на β-гемолітичний стрептокок групи А — дозволяє отримати результат за 10–15 хв.
ПЛР або ІФА-тести — можуть використовуватись для виявлення вірусних збудників (особливо при епідеміологічному нагляді або у пацієнтів із ризиком ускладнень).

Ці дослідження важливі для вибору правильної терапії: вірусний фарингіт лікується симптоматично, а бактеріальний — потребує антибіотиків.

Додаткові обстеження при ускладненнях

Якщо у пацієнта спостерігаються ознаки ускладнень або фарингіт є проявом іншої патології, можуть бути призначені:

УЗД лімфатичних вузлів шиї — при підозрі на абсцес або лімфаденіт.
Загальний аналіз сечі — для виключення гломерулонефриту після стрептококової інфекції.
ЕКГ та ревмопроби — при підозрі на ураження серця (у разі ускладнень фарингіту у вигляді ревматизму).
Консультація гастроентеролога — якщо є ознаки гастроезофагеального рефлюксу (одна з частих причин хронічного фарингіту).
Алерготестування — при підозрі на алергічний характер фарингіту.

Комплексний підхід до діагностики дозволяє точно визначити форму захворювання, виключити ускладнення та підібрати ефективне лікування.

Сучасні методи лікування

Лікування фарингіту залежить від форми захворювання (гостра чи хронічна), причин, що його викликали, та загального стану пацієнта. Основна мета — зменшити запалення, усунути симптоми й запобігти ускладненням.

Лікування гострого фарингіту: медикаменти, полоскання, режим

Гострий фарингіт у більшості випадків має вірусну природу, тому лікування спрямоване на полегшення симптомів і підтримку організму:

Постільний режим при підвищеній температурі або загальній слабкості.
Рясне тепле пиття — допомагає зволожити слизову, зменшити подразнення.
Місцеве лікування — полоскання горла антисептиками (фурацилін, хлоргексидин, ромашка), спреї з антисептичними компонентами, пастилки для розсмоктування (лімон, шавлія, лідокаїн).
Жарознижувальні препарати — парацетамол або ібупрофен при температурі понад 38 °C.
Антибіотики — тільки за показами (наприклад, підтверджений стрептокок у мазку).

Самолікування антибіотиками неприпустиме — це може призвести до антибіотикорезистентності та ускладнень.

Підхід до хронічного фарингіту: комплексна терапія

Лікування хронічного фарингіту потребує усунення причин, які підтримують запалення:

Корекція основних факторів — припинення куріння, лікування гастроезофагеального рефлюксу, санація хронічних вогнищ інфекції (гайморит, тонзиліт).
Регулярне зволоження слизової — використання ізотонічних розчинів, теплих лужних інгаляцій.
Імуностимулювальна терапія — за рекомендацією лікаря.
Антисептичні препарати для місцевого застосування — у формі спреїв, полоскань.
Виключення агресивних факторів — холодної їжі, алкоголю, сильних спецій.

У складних випадках проводиться консультація отоларинголога, гастроентеролога, алерголога.

Фізіотерапія та місцеве лікування

Методи фізіотерапії доповнюють основне лікування та прискорюють відновлення:

УФО (ультрафіолетове опромінення) глотки — зменшує бактеріальне навантаження.
УВЧ-терапія — покращує кровообіг і зменшує запалення.
Інгаляції — з використанням фізіологічного розчину, відварів трав, ефірних олій (за погодженням з лікарем).
Місцеві аплікації антисептиків — застосовуються при гранулюючих формах хронічного фарингіту.

Фізіотерапевтичне лікування особливо ефективне в періоди ремісії хронічної форми.

Народні засоби — що дійсно працює

Народна медицина може бути ефективною як частина комплексного підходу, але не замінює основного лікування.

Засоби, які мають наукове обґрунтування:

Полоскання відварами ромашки, шавлії, календули — мають протизапальні й антисептичні властивості.
Тепле пиття з медом і лимоном — зменшує подразнення, заспокоює слизову.
Інгаляції над парою з ефірними оліями (евкаліпт, м’ята) — за відсутності алергії.

Що слід уникати:

гарячі інгаляції дітям — ризик опіків,
самостійне застосування спиртових розчинів — можуть погіршити стан слизової.

Перед використанням будь-якого засобу бажано проконсультуватися з лікарем.

Відновлення та профілактика рецидивів

Після лікування фарингіту важливо підтримувати стан слизової глотки, зміцнювати імунітет і усувати чинники, які можуть спровокувати повторне запалення. Правильна профілактика — це основа для запобігання переходу хвороби в хронічну форму.

Догляд за горлом після лікування

Навіть після зникнення симптомів слизова глотки ще певний час залишається чутливою. Щоб уникнути повторного подразнення або ускладнень:

Уникайте надмірно гарячої або холодної їжі й напоїв.
Зволожуйте повітря в приміщенні, особливо в опалювальний сезон.
Полощіть горло теплим фізіологічним або трав’яним розчином 1–2 рази на день протягом тижня після одужання.
Уникайте крику, тривалих розмов, особливо в холодному повітрі.
Контролюйте супутні захворювання: алергії, рефлюкс, нежить.

Ці прості дії допоможуть уникнути повторного подразнення глотки та сприятимуть повному відновленню слизової.

Профілактичні заходи для попередження повторень

Щоб мінімізувати ризик рецидивів фарингіту, варто регулярно дотримуватись наступних профілактичних кроків:

Регулярні ЛОР-огляди, особливо якщо в анамнезі є хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів.
Лікування хронічного риніту, синуситу, тонзиліту — джерела інфекції в носоглотці сприяють повторним епізодам фарингіту.
Профілактика шлунково-стравохідного рефлюксу — правильний режим харчування, уникнення переїдання.
Імунопрофілактика — загальнозміцнювальні засоби, консультація імунолога у разі частих застуд.
Своєчасне лікування ГРВІ та застуд — не допускати переходу інфекції в глотку.

Комплексний підхід до профілактики дозволяє не лише уникнути повторного захворювання, а й значно покращити якість життя пацієнта.

Ускладнення при неправильному або несвоєчасному лікуванні

Хоча фарингіт часто сприймається як «легке» захворювання, зволікання з лікуванням або неправильна терапія можуть призвести до розвитку як локальних, так і системних ускладнень. Особливо небезпечним є недолікований бактеріальний фарингіт, зокрема стрептококової природи.

Розвиток отиту, тонзиліту, ларингіту

Запальний процес у глотці легко поширюється на прилеглі органи верхніх дихальних шляхів:

Середній отит — інфекція з глотки може проникнути в середнє вухо через слухову трубу. У дітей це одна з частих причин отиту після ГРВІ.
Гострий тонзиліт (ангіна) — мигдалики, як частина імунного захисту глотки, можуть інфікуватися, особливо при стрептококовій етіології.
Ларингіт — запалення переходить нижче, викликаючи охриплість, «гавкаючий» кашель, у дітей — ризик розвитку стенозу гортані.

Такі ускладнення потребують окремого лікування і часто супроводжуються більш вираженими симптомами, підвищеною температурою, болем у вухах або змінами голосу.

Ризик переходу у хронічну форму

Недолікований або часто повторюваний гострий фарингіт може перейти в хронічний. До цього спричиняють:

постійне подразнення слизової (куріння, забруднене повітря, сухе середовище),
ігнорування лікування в гострій фазі,
неправильна або передчасно перервана терапія.

Хронічний фарингіт важче піддається лікуванню. Він викликає постійний дискомфорт, зниження якості життя, і часто супроводжується супутніми патологіями: ринітом, синуситом, гастроезофагеальним рефлюксом.

Системні ускладнення — ревматизм, гломерулонефрит

При бактеріальному фарингіті, зокрема стрептококовому, є ризик серйозних ускладнень, які виходять за межі ЛОР-органів:

Ревматизм — аутоімунне ураження суглобів, серця та нервової системи. Зазвичай розвивається через 2–3 тижні після перенесеної стрептококової інфекції. Симптоми: біль у суглобах, лихоманка, ураження клапанів серця.
Гломерулонефрит — запалення ниркових клубочків, що може призвести до зниження функції нирок. З’являються набряки, зміни в сечі, підвищення артеріального тиску.
Інфекційний міокардит — ураження серцевого м’яза, рідше, але потенційно небезпечне.

Щоб уникнути подібних ускладнень, важливо своєчасно діагностувати фарингіт, дотримуватись призначень лікаря і не переривати лікування на власний розсуд.