Переддверно-завитковий нерв (вестибулокохлеарний нерв, VIII черепно-мозковий нерв) відповідає за дві важливі функції — слух і рівновагу. Він складається з двох частин:
При невриті відбувається запалення однієї або обох частин нерва, що порушує нормальне сприйняття звуків і координацію рухів. Захворювання може виникати раптово та швидко погіршувати якість життя пацієнта.
У дітей хвороба особливо небезпечна, оскільки може призвести до порушення мовного розвитку через недорозвинення слухового аналізатора.
Важливо не зволікати з візитом до лікаря — рання діагностика та правильне лікування значно підвищують шанси на повне відновлення функцій нерва.
Неврит переддверно-завиткового нерва — поліетіологічне захворювання, тобто має різноманітні причини виникнення. Залежно від форми, гостроти перебігу та віку пацієнта, тригерами можуть стати інфекції, травми, судинні або імунні порушення.
Найпоширенішою причиною є вірусні захворювання, які уражають нервові волокна:
Ураження зазвичай має гострий початок, супроводжується сильним запамороченням, нудотою та зниженням слуху.
У дітей і дорослих важливою причиною є ускладнення після ЛОР-захворювань:
У таких випадках нерідко розвивається двобічна втрата слуху, яка може стати незворотною.
Механічні чи судинні причини включають:
Такі причини частіше зустрічаються в осіб похилого віку або пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.
Імунна система іноді атакує власні нервові тканини:
Такі форми часто мають повільний початок, але при хронічному перебігу можуть призвести до незворотних змін.
Неврит переддверно-завиткового нерва зазвичай розвивається гостро та супроводжується яскраво вираженою вестибулярною і слуховою симптоматикою. Залежно від того, яка частина нерва уражена — переддверна чи завиткова — клінічна картина може мати переважно порушення рівноваги або слуху, або обидва одночасно.
Запаморочення — один із провідних симптомів ураження вестибулярної частини нерва.
Пацієнти описують його як:
Такі прояви часто супроводжуються невпевненістю при русі, особливо у темряві чи на нерівній поверхні. У важких випадках — неможливістю самостійно стояти чи йти.
Через тісний зв’язок вестибулярної системи з центрами нудоти в мозку, часто виникають:
Ці симптоми значно ускладнюють повсякденне життя та вимагають диференційованого підходу до діагностики.
При залученні завиткової частини нерва виникає:
У деяких випадках слух не відновлюється, якщо лікування не було розпочато своєчасно.
Неврит переддверно-завиткового нерва має деякі характерні ознаки, які допомагають його відрізнити:
Точне діагностичне розмежування можливе лише після спеціалізованого обстеження: аудіометрії, вестибулометрії, МРТ.
Неврит переддверно-завиткового нерва потребує комплексного обстеження, оскільки його симптоми можуть бути схожими на прояви інших неврологічних або отоларингологічних захворювань. Точний діагноз встановлюється на основі клінічного аналізу, слухових і вестибулярних тестів, а також нейровізуалізації.
Перший етап — огляд спеціаліста, який поєднує знання в неврології та отоларингології:
Отоневролог також скеровує на інструментальні обстеження, які допомагають підтвердити або виключити інші патології.
Слухова частина нерва оцінюється за допомогою:
Ці методи дозволяють локалізувати рівень ураження — завиткова частина чи інші структури слухового аналізатора.
Оцінка функції рівноваги є ключовою:
Ці методи дозволяють відрізнити периферичне ураження (як при невриті) від центральних порушень.
Для остаточного підтвердження діагнозу та виключення небезпечних станів призначається магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку:
Іноді додатково проводяться лабораторні аналізи, зокрема при підозрі на вірусне або аутоімунне ураження.
Лікування невриту переддверно-завиткового нерва має бути комплексним і своєчасним, з урахуванням причини, гостроти перебігу та функціонального стану слуху й рівноваги. Мета терапії — зменшити запалення, покращити кровопостачання нерва, відновити його провідність і зменшити симптоми.
Базою лікування є фармакотерапія, яка включає:
Медикаментозне лікування призначається індивідуально, залежно від форми й вираженості симптомів.
Залежно від етіології, додаються препарати етіотропної дії:
Важливо визначити точну причину захворювання, щоби уникнути непотрібного застосування антибіотиків або противірусних засобів.
Після стабілізації стану призначаються:
Регулярні заняття допомагають адаптувати вестибулярну систему до змінених умов, зменшують ризик рецидивів і підвищують якість життя.
Показання до стаціонарного лікування:
У стаціонарі проводиться інтенсивна інфузійна терапія, швидка корекція вестибулярних порушень, постійне спостереження й прицільна діагностика.
Після завершення гострої фази лікування пацієнтам важливо пройти етап реабілітації, який допоможе повністю або частково відновити рівновагу, слух і нормальну якість життя. Особливо це актуально для людей із професіями, де потрібна точна координація (водії, спортсмени, будівельники), а також для літніх пацієнтів, у яких підвищений ризик падінь.
Спеціально підібрані вправи — основа успішної реабілітації при вестибулярному невриті:
Гімнастику слід виконувати щодня, починаючи з простих рухів, поступово збільшуючи складність. Її ефективність підвищується за умови регулярності та системності.
Процес адаптації до змін у вестибулярній системі потребує часу. Основні принципи:
Реабілітація може тривати від кількох тижнів до кількох місяців, залежно від віку, загального стану та ступеня ураження нерва.
Слухова функція також потребує моніторингу після завершення лікування:
Систематичний підхід до відновлення забезпечує максимальне функціональне відновлення, знижує ризик ускладнень і підвищує якість життя пацієнтів.
Якщо неврит переддверно-завиткового нерва не лікувати вчасно або лікування було неповним, це може призвести до серйозних і часто незворотних наслідків. Важливо розуміти, що зволікання — це ризик не лише для слуху, а й для загального функціонального стану пацієнта.
Найчастіше ускладнення — перехід гострого запаморочення в хронічне. У пацієнтів залишаються:
Хронічне запаморочення часто потребує тривалої реабілітації й психологічної підтримки.
Якщо ураження завиткової частини нерва було значним, може розвинутись:
Чим раніше розпочато лікування, тим більша ймовірність збереження слуху.
Без адекватного лікування неврит значно знижує загальне самопочуття й соціальну адаптацію пацієнта:
Вчасна медична допомога суттєво знижує ризик ускладнень і дозволяє повернутись до повноцінного життя.
Запобігти розвитку невриту переддверно-завиткового нерва набагато легше, ніж лікувати його ускладнення. Профілактика включає загальні заходи підтримки здоров’я, увагу до ЛОР-захворювань та зміцнення імунітету, особливо в осінньо-зимовий період або під час епідемій вірусних інфекцій.
Однією з найпоширеніших причин ураження слухового нерва є ускладнення після перенесених захворювань вуха або вірусних інфекцій:
Такі дії знижують ризик поширення інфекції на внутрішнє вухо та нерв.
Холод і волога — часті провокатори запальних процесів у ділянці вуха та внутрішніх структур:
Переохолодження вушної ділянки може спричинити не лише отит, а й активацію вірусів герпесу, що підвищує ризик невриту.
Сильний імунітет — це найкращий захист від більшості інфекцій і запальних процесів, які можуть уражати нервову систему. Для цього варто:
Профілактика — це не складно, але саме вона допомагає зменшити ризик розвитку хвороби в рази.