.svg)
Неврит переддверно-завиткового нерва
Що таке неврит переддверно-завиткового нерва?
Переддверно-завитковий нерв (вестибулокохлеарний нерв, VIII черепно-мозковий нерв) відповідає за дві важливі функції — слух і рівновагу. Він складається з двох частин:
- Кохлеарна (завиткова) — передає звукові сигнали з внутрішнього вуха до головного мозку.
- Вестибулярна (переддверна) — забезпечує відчуття рівноваги, контролює положення тіла в просторі.
При невриті відбувається запалення однієї або обох частин нерва, що порушує нормальне сприйняття звуків і координацію рухів. Захворювання може виникати раптово та швидко погіршувати якість життя пацієнта.
У дітей хвороба особливо небезпечна, оскільки може призвести до порушення мовного розвитку через недорозвинення слухового аналізатора.
Важливо не зволікати з візитом до лікаря — рання діагностика та правильне лікування значно підвищують шанси на повне відновлення функцій нерва.
Причини розвитку
Неврит переддверно-завиткового нерва — поліетіологічне захворювання, тобто має різноманітні причини виникнення. Залежно від форми, гостроти перебігу та віку пацієнта, тригерами можуть стати інфекції, травми, судинні або імунні порушення.
Вірусні інфекції (грип, герпес, вітряна віспа)
Найпоширенішою причиною є вірусні захворювання, які уражають нервові волокна:
- Грип і парагрип можуть викликати запалення нервових структур у внутрішньому вусі.
- Вірус герпесу здатен реактивуватися в області черепних нервів, провокуючи запалення.
- Вітряна віспа (особливо у дорослих або в разі ослабленого імунітету) може викликати гострий неврит, іноді з розвитком синдрому Рамсея-Ханта.
Ураження зазвичай має гострий початок, супроводжується сильним запамороченням, нудотою та зниженням слуху.
Бактеріальні ускладнення після отиту або менінгіту
У дітей і дорослих важливою причиною є ускладнення після ЛОР-захворювань:
- Гнійний середній отит або хронічний отит можуть спричинити поширення інфекції на внутрішнє вухо та нерв.
- Бактеріальний менінгіт часто уражає слуховий нерв, особливо при недостатньо швидкому лікуванні.
У таких випадках нерідко розвивається двобічна втрата слуху, яка може стати незворотною.
Травми та порушення кровопостачання
Механічні чи судинні причини включають:
- Черепно-мозкові травми, особливо з ушкодженням скроневої кістки.
- Оперативні втручання в ділянці вуха або мозку.
- Ішемія або інсульт у ділянці мозкового стовбура, що порушує живлення слухового нерва.
- Спазм або тромбоз судин, які живлять внутрішнє вухо.
Такі причини частіше зустрічаються в осіб похилого віку або пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.
Аутоімунні захворювання та інтоксикації
Імунна система іноді атакує власні нервові тканини:
- При системному червоному вовчаку, ревматоїдному артриті, склеродермії можливе залучення до процесу вестибулокохлеарного нерва.
- Інтоксикації (наприклад, алкоголем, ототоксичними антибіотиками, хіміотерапією) також можуть пошкодити нервові волокна.
- Тривале вживання петльових діуретиків, саліцилатів або аміноглікозидів здатне викликати токсичну нейропатію.
Такі форми часто мають повільний початок, але при хронічному перебігу можуть призвести до незворотних змін.
Основні симптоми
Неврит переддверно-завиткового нерва зазвичай розвивається гостро та супроводжується яскраво вираженою вестибулярною і слуховою симптоматикою. Залежно від того, яка частина нерва уражена — переддверна чи завиткова — клінічна картина може мати переважно порушення рівноваги або слуху, або обидва одночасно.
Запаморочення та втрата рівноваги
Запаморочення — один із провідних симптомів ураження вестибулярної частини нерва.
Пацієнти описують його як:
- Відчуття обертання власного тіла або предметів навколо.
- Втрату орієнтації в просторі.
- Порушення координації рухів, особливо при ходьбі або різкій зміні положення голови.
Такі прояви часто супроводжуються невпевненістю при русі, особливо у темряві чи на нерівній поверхні. У важких випадках — неможливістю самостійно стояти чи йти.
Нудота, шум у вухах, ністагм
Через тісний зв’язок вестибулярної системи з центрами нудоти в мозку, часто виникають:
- Сильна нудота, іноді блювання.
- Шум або дзвін у вухах (тинітус), що посилюється при запамороченні.
- Ністагм — мимовільні ритмічні рухи очей, зазвичай горизонтального типу, що вказують на порушення функції рівноваги.
Ці симптоми значно ускладнюють повсякденне життя та вимагають диференційованого підходу до діагностики.
Погіршення слуху або його втрата
При залученні завиткової частини нерва виникає:
- Одностороннє зниження слуху, яке може бути як частковим, так і повним.
- Відчуття «закладеного» вуха або глухоти на один бік.
- Порушення розрізнення звуків, особливо високих частот.
У деяких випадках слух не відновлюється, якщо лікування не було розпочато своєчасно.
Як відрізнити від інших вестибулярних порушень
Неврит переддверно-завиткового нерва має деякі характерні ознаки, які допомагають його відрізнити:
- Раптовий початок симптомів, часто після перенесеної інфекції.
- Відсутність втрати свідомості, що відрізняє його від порушень центрального генезу (інсульти, пухлини).
- Односторонність симптомів — зниження слуху і шум в одному вусі.
- Збереження функцій інших черепно-мозкових нервів, на відміну від комплексних уражень мозкового стовбура.
Точне діагностичне розмежування можливе лише після спеціалізованого обстеження: аудіометрії, вестибулометрії, МРТ.
Діагностика
Неврит переддверно-завиткового нерва потребує комплексного обстеження, оскільки його симптоми можуть бути схожими на прояви інших неврологічних або отоларингологічних захворювань. Точний діагноз встановлюється на основі клінічного аналізу, слухових і вестибулярних тестів, а також нейровізуалізації.
Консультація отоневролога
Перший етап — огляд спеціаліста, який поєднує знання в неврології та отоларингології:
- Оцінюється характер скарг: тривалість, інтенсивність, зв’язок із перенесеними інфекціями або травмами.
- Перевіряється координація рухів, статика та хода, проводиться оцінка вестибулярної функції.
- Визначаються наявність ністагму, асиметрії, порушень слуху.
Отоневролог також скеровує на інструментальні обстеження, які допомагають підтвердити або виключити інші патології.
Аудіометрія та дослідження слуху
Слухова частина нерва оцінюється за допомогою:
- Тональної аудіометрії — дозволяє визначити поріг чутності для різних частот.
- Стимуляційної проби з камертоном — дає уявлення про тип приглухуватості (сенсоневральна чи кондуктивна).
- Імпедансометрії (тимпанометрії) — допомагає виключити ураження середнього вуха.
Ці методи дозволяють локалізувати рівень ураження — завиткова частина чи інші структури слухового аналізатора.
Вестибулярні тести та відеоністагмографія
Оцінка функції рівноваги є ключовою:
- Вестибулярні проби (проба Унтербергера, Ромберга, тест Фукуди) дають змогу виявити порушення при зміні положення тіла.
- Відеоністагмографія (ВНГ) — фіксує мимовільні рухи очей (ністагм) під час різних стимулів, дає об'єктивні дані про функцію вестибулярної системи.
- Калорична проба — дослідження чутливості лабіринту до температурних змін, дозволяє оцінити одностороннє ураження.
Ці методи дозволяють відрізнити периферичне ураження (як при невриті) від центральних порушень.
МРТ та виключення інших причин запаморочення
Для остаточного підтвердження діагнозу та виключення небезпечних станів призначається магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку:
- Дозволяє виключити пухлини, інсульти, розсіяний склероз, невриноми слухового нерва.
- Оцінює структуру мозкового стовбура, де проходить вестибулокохлеарний нерв.
- Дає змогу виявити ознаки запалення, ішемії чи стискання нерва.
Іноді додатково проводяться лабораторні аналізи, зокрема при підозрі на вірусне або аутоімунне ураження.
Методи лікування
Лікування невриту переддверно-завиткового нерва має бути комплексним і своєчасним, з урахуванням причини, гостроти перебігу та функціонального стану слуху й рівноваги. Мета терапії — зменшити запалення, покращити кровопостачання нерва, відновити його провідність і зменшити симптоми.
Медикаментозна терапія: протизапальні, судинні, вестибулолітики
Базою лікування є фармакотерапія, яка включає:
- Кортикостероїди (дексаметазон, метилпреднізолон) — для зменшення набряку та запалення нерва.
- Судинні препарати (пентоксифілін, вінпоцетин) — покращують мікроциркуляцію у внутрішньому вусі та нерві.
- Протинабрякові засоби (діуретики у короткому курсі) — знижують тиск у лабіринті.
- Вестибулолітики (бетагістин, диазепам у малих дозах) — зменшують запаморочення, покращують переносимість симптомів.
- Антигістамінні препарати — допомагають при вираженому запамороченні або нудоті.
Медикаментозне лікування призначається індивідуально, залежно від форми й вираженості симптомів.
Противірусні або антибіотики — за показами
Залежно від етіології, додаються препарати етіотропної дії:
- При вірусній природі (герпес, цитомегаловірус, вітряна віспа) — ацикловір, валацикловір, у комбінації з імуномодуляторами.
- У разі бактеріального процесу (наприклад, ускладнення отиту чи менінгіту) — антибіотики широкого спектра внутрішньовенно (цефалоспорини III покоління, аміноглікозиди з обережністю).
Важливо визначити точну причину захворювання, щоби уникнути непотрібного застосування антибіотиків або противірусних засобів.
Фізіотерапія та реабілітаційні вправи
Після стабілізації стану призначаються:
- Вестибулярна реабілітація — спеціальні вправи, що тренують рівновагу, зменшують запаморочення та відновлюють просторову орієнтацію.
- Фізіотерапевтичні процедури — електрофорез з протизапальними засобами, мікроструми, магнітотерапія в ділянці соскоподібного відростка.
- Масаж шийно-комірцевої зони, особливо при поєднанні з шийним остеохондрозом.
Регулярні заняття допомагають адаптувати вестибулярну систему до змінених умов, зменшують ризик рецидивів і підвищують якість життя.
Госпіталізація у складних випадках
Показання до стаціонарного лікування:
- Гострий початок з вираженим запамороченням, блюванням і нездатністю самостійно пересуватися.
- Стійке зниження слуху, яке прогресує.
- Підозра на менінгіт, пухлину або судинну катастрофу — потребує швидкої диференціації.
- Неефективність амбулаторної терапії.
У стаціонарі проводиться інтенсивна інфузійна терапія, швидка корекція вестибулярних порушень, постійне спостереження й прицільна діагностика.
Реабілітація після лікування
Після завершення гострої фази лікування пацієнтам важливо пройти етап реабілітації, який допоможе повністю або частково відновити рівновагу, слух і нормальну якість життя. Особливо це актуально для людей із професіями, де потрібна точна координація (водії, спортсмени, будівельники), а також для літніх пацієнтів, у яких підвищений ризик падінь.
Вестибулярна гімнастика
Спеціально підібрані вправи — основа успішної реабілітації при вестибулярному невриті:
- Повороти голови та фіксація погляду на нерухомих або рухомих об’єктах.
- Хода по прямій, з відкритими та закритими очима.
- Зміна положення тіла в просторі: вставання, присідання, повороти.
- Вправи з м’ячем, платформою чи нестійкими поверхнями — для тренування глибокої чутливості й рівноваги.
Гімнастику слід виконувати щодня, починаючи з простих рухів, поступово збільшуючи складність. Її ефективність підвищується за умови регулярності та системності.
Поступове відновлення рівноваги та адаптація
Процес адаптації до змін у вестибулярній системі потребує часу. Основні принципи:
- Не уникати рухів, навіть якщо запаморочення викликає дискомфорт — рух стимулює нейропластичність.
- Адаптація через навантаження — організм вчиться компенсувати втрачену функцію.
- Психоемоційна підтримка — важлива при страху впасти, тривожності, депресії, пов’язаних із порушенням рівноваги.
Реабілітація може тривати від кількох тижнів до кількох місяців, залежно від віку, загального стану та ступеня ураження нерва.
Контроль слуху та профілактичні огляди
Слухова функція також потребує моніторингу після завершення лікування:
- Повторна аудіометрія — для оцінки динаміки слуху.
- Оцінка потреби у слуховому апараті, якщо зниження слуху стало незворотним.
- Регулярні огляди ЛОР-лікаря та отоневролога — щоби вчасно виявити можливий рецидив або прогресування захворювання.
- Консультації фізіотерапевта та невролога, якщо порушення рівноваги зберігаються.
Систематичний підхід до відновлення забезпечує максимальне функціональне відновлення, знижує ризик ускладнень і підвищує якість життя пацієнтів.
Ускладнення при відсутності або несвоєчасному лікуванні
Якщо неврит переддверно-завиткового нерва не лікувати вчасно або лікування було неповним, це може призвести до серйозних і часто незворотних наслідків. Важливо розуміти, що зволікання — це ризик не лише для слуху, а й для загального функціонального стану пацієнта.
Хронічне запаморочення
Найчастіше ускладнення — перехід гострого запаморочення в хронічне. У пацієнтів залишаються:
- Постійне або періодичне відчуття хитання, «пливучого» оточення.
- Залежність від погодних умов, освітлення, шуму.
- Труднощі при зміні положення тіла — вставанні, нахилі, повороті голови.
- Тривога, страх втрати контролю, уникання фізичної активності.
Хронічне запаморочення часто потребує тривалої реабілітації й психологічної підтримки.
Стала втрата слуху
Якщо ураження завиткової частини нерва було значним, може розвинутись:
- Одностороння або двостороння глухота, яка не піддається медикаментозному лікуванню.
- Втрата сприйняття високих частот, що ускладнює розуміння мови, особливо в шумному середовищі.
- Потреба в слухопротезуванні або кохлеарній імплантації — у разі повної втрати функції.
Чим раніше розпочато лікування, тим більша ймовірність збереження слуху.
Порушення якості життя та працездатності
Без адекватного лікування неврит значно знижує загальне самопочуття й соціальну адаптацію пацієнта:
- Люди уникають активності, роботи, водіння авто.
- Виникають депресивні стани, порушення сну, зниження впевненості в собі.
- У професіях, де потрібна координація, слух або баланс, може настати втрата працездатності.
- У дітей — ризик відставання в мовному та психоемоційному розвитку.
Вчасна медична допомога суттєво знижує ризик ускладнень і дозволяє повернутись до повноцінного життя.
Профілактика
Запобігти розвитку невриту переддверно-завиткового нерва набагато легше, ніж лікувати його ускладнення. Профілактика включає загальні заходи підтримки здоров’я, увагу до ЛОР-захворювань та зміцнення імунітету, особливо в осінньо-зимовий період або під час епідемій вірусних інфекцій.
Своєчасне лікування отитів і вірусних інфекцій
Однією з найпоширеніших причин ураження слухового нерва є ускладнення після перенесених захворювань вуха або вірусних інфекцій:
- Не залишати гострий середній отит без лікування — навіть якщо симптоми зменшилися самостійно.
- Звертатись до лікаря при тривалому нежиті, грипі, герпесі, вітряній віспі, особливо у дорослих.
- Не займатися самолікуванням антибіотиками або краплями — це може ускладнити перебіг хвороби.
- Завжди доліковувати інфекції до кінця, навіть при покращенні самопочуття.
Такі дії знижують ризик поширення інфекції на внутрішнє вухо та нерв.
Захист вух від переохолодження
Холод і волога — часті провокатори запальних процесів у ділянці вуха та внутрішніх структур:
- У холодну пору року носити шапку або пов’язку, що закриває вуха.
- Уникати перебування на вітрі з мокрим волоссям.
- Після плавання або душу обережно висушувати вуха, не використовуючи ватні палички.
- Не допускати протягів у житлових або робочих приміщеннях.
Переохолодження вушної ділянки може спричинити не лише отит, а й активацію вірусів герпесу, що підвищує ризик невриту.
Підтримка імунної системи
Сильний імунітет — це найкращий захист від більшості інфекцій і запальних процесів, які можуть уражати нервову систему. Для цього варто:
- Забезпечити збалансоване харчування з достатньою кількістю вітамінів (особливо В-комплексу, С, D).
- Регулярно рухатись, займатись фізичною активністю на свіжому повітрі.
- Нормалізувати сон, режим праці та відпочинку.
- За потреби — проводити курс імуностимулювальної терапії після консультації з лікарем.
Профілактика — це не складно, але саме вона допомагає зменшити ризик розвитку хвороби в рази.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
