ГоловнаОтоларингологія › ЛОР - Захворювання

Вазотомний рінит

Опис захворювання

20210309_101608(0)_edited_edited.jpg

Вазомоторний риніт – це хронічне захворювання, що характеризується порушенням регуляції судинного тонусу та набряклістю слизової оболонки нижніх носових раковин.

Вазомоторний (ідіопатичний або цілорічний неінфекційний неалергічний) риніт - це патологічний стан, при якому спостерігається нестійкість тонусу судин тканини носових раковин, що проявляється надміру активними реакціями слизової оболонки на зовнішні та внутрішні подразники.
Нижні носові раковини розташовані з обох боків від носової перегородки. Вони сформовані плоскою кісточкою, покритою кавернозною тканиною з великою кількістю судин. За рахунок такої структури відбувається зігрівання та зволоження повітря, що вдихається. Тонус судин регулюється парасимпатичною нервовою системою. При необхідності приплив крові до нижніх раковин посилюється, їх тканини збільшуються у розмірах, в результаті зменшується активність повітряного потоку та забезпечується нагрівання повітря, що вдихається до потрібної температури. Судини також можуть звужуватися, що призводить до збільшення потоку повітря.

Вазомоторний риніт розвивається за порушення злагодженої роботи вегетативної нервової системи. Як результат – зростає частота та тривалість ситуацій, коли раковини перебувають у збільшеному стані, що призводить до утруднення носового дихання.

Згідно зі статистикою, вазомоторна форма становить чверть усіх хронічних ринітів. Без правильного лікування захворювання веде до серйозних функціональних змін. Це загрожує гіпертрофічними змінами раковин, поліпозом слизової оболонки носа, хронічними синуситами. Крім того, порушення носового дихання провокують гіпоксію (брак кисню), що несприятливо впливає на стан всього організму. Зокрема, страждає на головний мозок, серце, легені. Вазомоторний риніт може стати причиною соціальної дезадаптації хворого та суттєво знизити якість життя.

Види

Виходячи з етіопатогенетичних факторів, виділяють такі види вазомоторного риніту:

- Медикаментозний. Розвивається у відповідь застосування деяких лікарських препаратів. Виділяють риніт, викликаний топічними деконгестантами (судинозвужувальними засобами) та препаратами системної дії.
• Гормональний. Порушення тонусу судин обумовлені гормональними змінами. Виділяють вазомоторний риніт вагітних, пубертатного періоду та інші типи, які зустрічаються при порушеннях функції щитовидної залози, появі гормонопродукуючих пухлин та ін.
• Рефлекторні. Виявляється у відповідь певний вплив (висока чи низька температура, вживання певних видів їжі).
• Психогенний. Виникає і натомість стресів, невротичних розладів, і навіть за певних емоційних переживаннях.
• Ідіопатичний. Коли не вдається встановити причину захворювання.

Орієнтуючись на частоту та інтенсивність симптомів, вазомоторний риніт класифікують таким чином:
• Інтермітуючий. Прояви виникають нечасто (до 4 разів на тиждень) та присутні нетривалий час (до 4 тижнів)
• Персистуючий. Симптоматика проявляється понад 4 рази на тиждень або довше 4 тижнів поспіль.

За наявності симптомів, які не доставляють хворому суттєвого дискомфорту та не провокують порушення сну, режиму праці чи відпочинку, отоларингологи говорять про легке перебіг захворювання. Якщо прояви обмежують звичний спосіб життя, констатують середньо-важку або важку форму перебігу вазомоторного риніту.

Симптоми

Захворювання протікає нападо-подібно. Яскрава клінічна картина спостерігається при зміні умов (після пробудження перед відходом до сну, при виході на вулицю в холодну пору дня або при вході в тепле приміщення, під час їжі, при вживанні алкоголю).

Об'єктивним проявом вазомоторного риніту вважається набряк нижніх носових раковин і пов'язане з цим утруднене носове дихання. Деякі пацієнти відзначають переміжну закладеність (важко дихати то однією, то іншою половиною носа). Цей симптом особливо помітний при зміні положення тіла у просторі.

Іноді спостерігаються виділення у вигляді рідкої прозорої рідини (так званий «поточний ніс»). Деяких пацієнтів непокоїть сухість дихальних шляхів, відчуття лоскоту в носі, напади чхання. Рідше спостерігаються сльозогінність, порушення нюху. Пацієнти з медикаментозним ринітом відзначають залежність симптомів від прийому препаратів або застосування судинозвужувальних крапель.
Вазомоторний риніт може виявлятися як місцевими симптомами. У зв'язку з частою та тривалою закладеністю носа, пацієнти пред'являють скарги на головний біль, безсоння, дратівливість, швидку стомлюваність.

Зааписатись на  консультацію  >>>

Причини вазомоторного риніту

Вазомоторний риніт є наслідком порушень роботи вегетативної нервової системи. Їхні причини можуть бути:
• індивідуальні особливості організму;
• генетична схильність;
• зміна гормонального статусу;
• емоційна лабільність;
• фізичні навантаження;
• захворювання органів травного тракту (зокрема, гастроезофагеальний рефлюкс);
• викривлення носової перегородки.

Зовнішніми провокаторами вазомоторного риніту є:
• Температура повітря;
• барометричний тиск атмосфери;
• хімічні речовини у повітрі, що вдихається;
• часті інфекційно-запальні захворювання ЛОР-органів;
• травми носа;
• контакти з речовинами, що мають виражений аромат;
• травми носа.

Нерідко вазомоторний риніт виникає в результаті самолікування судинозвужувальними краплями (небезпечне тривале застосування та перевищення добової дози, що рекомендується). Іноді захворювання розвивається і натомість алергічного риніту.

Діагностика

Першим етапом діагностики є консультація отоларинголога. Щоб визначити характер та механізм появи проблем зі здоров'ям, лікар ретельно збирає анамнез та скарги пацієнта. Фахівцю важлива інформація про наявність супутніх захворювань та їх лікування, досвід та стаж застосування судинозвужувальних інтраназальних засобів, психоемоційний стан, умови праці та відпочинку.
У процесі ендоскопічного дослідження носових шляхів лікар оцінює основні анатомічні структури носа. Щоб виключити аномалії будівлі, проводять комп'ютерну томографію носа та придаткових пазух.
Діагноз вазомоторного риніту встановлюють після виключення інших форм захворювання, оскільки специфічних способів діагностики немає. Насамперед виключають алергічну природу риніту.

Методи лікування

Лікування починається з корекції патогенетичних факторів. По можливості скасовують препарати, які впливають на тонус судин, виключають контакти з алергенами, проводять лікування хронічних захворювань ЛОР-органів. Далі призначають консервативне лікування. При закладеності носа, що стійко зберігається, зниженні якості життя і низької ефективності консервативної терапії, вдаються до радикальних способів лікування (хірургічна операція).

Хірургічне

Радикально розв'язувати проблему вазомоторного риніту дозволяють хірургічні операції. На сьогодні застосовують малотравматичні методики, створені задля зменшення обсягу нижніх раковин без ушкодження слизової оболонки. Найбільшого поширення набули такі малоінвазивні втручання:
• Шейверна турбінопластика. Методика передбачає введення під слизову оболонку раковини тонкого інструменту - шейвера. Пристрій допомагає фрагментувати та евакуювати епітеліальні тканини, за рахунок чого зменшується об'єм раковини.
• Редукція нижніх носових раковин. Надлишкову кавернозну тканину видаляють за допомогою біполярного пінцету, який вводять під слизову оболонку та переміщують по всій довжині раковини. З тканин випаровується рідина, вони спадають і зменшуються у розмірах.
• Підслизова вазотомія нижніх носових раковин. Зайву тканину видаляють распатором через невеликий розріз передньої поверхні раковини.

У ряді випадків малотравматичні операції поєднують з риносептопластикою та ендоскопічними методиками корекції анатомії порожнини носа та придаткових пазух. Втручання проводять в амбулаторному (під місцевою анестезією) чи стаціонарному порядку (під ендотрахеальним наркозом).

Консервативне

Для корекції симптомів вазомоторного риніту призначають препарати, які знижують набряклість слизової оболонки та блокують деякі патогенетичні механізми захворювання. Також підбирають антигістамінні топічні препарати для інтраназального застосування. Нормалізувати реактивність слизової оболонки допомагають фізіотерапевтичні процедури (електрофорез, голкорефлексотерапія та ін.) У деяких випадках призначають місцеві глюкокортикостероїди.

Профілактика

Запобігти захворюванню можна за допомогою раціоналізації режиму праці та відпочинку, дотримання принципів здорового способу життя, відмови від шкідливих звичок. Важливо вчасно та правильно лікувати захворювання ЛОР-органів. Бажано уникати вдихання хімічних речовин та різких ароматів. У разі алергічного риніту слід мінімізувати контакти з алергенами.

Експертна думка спеціаліста

Найчастіше багато пацієнтів нехтують нежиттю, як незначним симптомом, намагаючись розв'язати проблему самостійно за допомогою судинозвужувальних засобів. Насправді це лише посилює порушення, оскільки причини залишаються не усуненими. Якщо людину довго (понад 5-7 днів) непокоїть закладеність носа, потрібно звернутися до оториноларинголога. Лікар призначить обстеження, проведе опитування, виявить причини нежиті. Усунення провокуючих факторів та правильно підібране лікування допоможуть позбутися неприємних симптомів. У запущених випадках пацієнту буде запропоновано радикальні способи лікування, які допоможуть нормалізувати носове дихання та відновити якість життя.
зображення_viber_2022-08-30_10-10-21-802 (2).jpg

Любомир ФЕДОРІВ

лікар-отоларинголог

Реабілітація

Період відновлення триває 1-3 тижні.
На цей час краще відмовитись від інтенсивних фізичних навантажень, плавання, теплових процедур.
Медикаментозне лікування та рекомендації щодо догляду за порожниною носа підбираються в персональному порядку.