.svg)
Євстахіїт (дисфункція слухової труби)
Що таке євстахіїт?
Євстахіїт — це запалення або порушення функціонування євстахієвої (слухової) труби — важливої анатомічної структури, що з’єднує середнє вухо з носоглоткою. Це захворювання може спричиняти відчуття закладеності вуха, зниження слуху, дискомфорт і навіть біль. У дітей і дорослих патологія зустрічається як самостійно, так і як ускладнення інших ЛОР-захворювань.
Це захворювання часто супроводжує респіраторні інфекції, алергічний риніт, синусит, аденоїдит. Особливо поширене у дітей через анатомічні особливості: ширшу і коротшу слухову трубу.
Євстахієва труба виконує одразу кілька критично важливих функцій:
- Зрівнювання тиску між середнім вухом і зовнішнім середовищем (особливо під час зльоту або посадки літака).
- Захист середнього вуха від потрапляння слизу, бактерій та вірусів із носоглотки.
- Дренаж — виведення секрету з барабанної порожнини.
У нормі труба відкривається під час ковтання або зевання, дозволяючи повітрю вільно проникати до середнього вуха. При порушенні цієї функції виникає замкнений простір із пониженим тиском, що провокує неприємні симптоми.
Нерідко дисфункція розвивається поступово. Пацієнт може скаржитися на легке приглушення слуху, а згодом — на повну закладеність вуха, «клацання» при ковтанні, аутофонію (власний голос звучить занадто гучно).
Причини розвитку євстахіїту
Євстахіїт зазвичай не виникає ізольовано, а є ускладненням або супутнім проявом інших захворювань. Основна проблема — порушення прохідності євстахієвої труби, що перешкоджає нормальній вентиляції середнього вуха.
Інфекційні захворювання (ГРВІ, отити, синусити)
Найпоширеніші причини — гострі респіраторні вірусні інфекції та інші ЛОР-захворювання:
- ГРВІ — провокують запалення слизової оболонки носоглотки, яке поширюється на євстахієву трубу.
- Синусити (гайморит, етмоїдит) — особливо при затяжному або гнійному перебігу.
- Гнійний середній отит — інфекція може рухатись у зворотному напрямку, викликаючи запалення труби.
- Аденоїдит у дітей — гіперплазія аденоїдів блокує просвіт труби або стає хронічним джерелом інфекції.
Інфекційні агенти — віруси, бактерії, рідше грибки — викликають набряк і порушення функціонування трубного апарату.
Алергії та хронічні запалення
У пацієнтів з алергічними реакціями або хронічними ЛОР-проблемами ризик розвитку євстахіїту значно вищий:
- Алергічний риніт — провокує набряк слизової, гіперсекрецію та закладеність носа.
- Хронічні риніти, фарингіти, тонзиліти — постійне подразнення і запалення в зоні гирла труби.
- Рефлюксна хвороба — кислотний вміст може потрапляти в носоглотку й викликати вторинне подразнення.
У таких випадках запалення має неінфекційний характер, але наслідки для слухової труби — ті самі: порушення прохідності, порушення тиску, зниження слуху.
Анатомічні особливості та інші фактори ризику
Є низка факторів, які підвищують імовірність розвитку дисфункції слухової труби:
- Анатомічні особливості: вузька, коротка слухова труба (особливо у дітей), викривлення носової перегородки, пухлини носоглотки.
- Аденоїдні вегетації: часто зустрічаються у дітей і можуть повністю перекривати отвір труби.
- Баротравми: різке перепадання тиску (польоти, дайвінг, стрибки з висоти) спричиняє травмування та блокування труби.
- Професійні ризики: постійне перебування в умовах змінного тиску або в середовищах із високою вологістю (наприклад, плавці, пілоти).
- Наявність імплантів або перенесені хірургічні втручання в області носа, глотки, вуха.
Ці чинники або самі по собі порушують функцію труби, або підвищують чутливість слизової до подразників.
Основні симптоми
Симптоми євстахіїту зазвичай пов’язані з порушенням вентиляції середнього вуха та зміною тиску в барабанній порожнині. Вони можуть бути постійними або проявлятися періодично — особливо після ГРВІ, алергічних реакцій або різких перепадів атмосферного тиску (польоти, поїздки в гори).
Відчуття закладеності вуха
Найтиповіша скарга — стійке або періодичне відчуття закладеності вуха, ніби після пірнання або підйому вгору. Воно може супроводжуватися легким тиском, "розпиранням" або бажанням прочхатися, щоби «відкрити» вухо.
Закладеність може посилюватися:
- після чхання або кашлю;
- під час ковтання;
- при зміні положення голови.
Цей симптом виникає через порушення рівноваги тиску між середнім вухом і зовнішнім середовищем.
Зниження слуху та спотворення звуків
Через блокування євстахієвої труби повітря не надходить у середнє вухо, барабанна перетинка втягується, і звукопроведення погіршується. В результаті:
- знижується гострота слуху — людина чує глухо, ніби «через вату»;
- виникає аутофонія — власний голос сприймається надто гучно;
- звуки можуть спотворюватися або здаватися далекими;
- у дітей спостерігається неуважність до зверненої мови, особливо при двобічному ураженні.
Ці зміни особливо помітні в умовах тиші або при спробі розмовляти з кимось на відстані.
Шум у вухах і біль при зміні тиску
Євстахіїт може супроводжуватися:
- шумом у вусі — дзижчанням, шелестом, пульсацією, особливо у вечірній час;
- відчуттям "клацання" або "лопання бульбашок" при ковтанні;
- больовими відчуттями — зазвичай легкими, але неприємними, що посилюються при зльоті літака, підйомі в гори, перепадах атмосферного тиску.
У важчих випадках може виникати різкий біль, що нагадує початок отиту — це сигнал про ускладнення, яке вимагає негайної медичної допомоги.
Методи діагностики
Діагностика євстахіїту передбачає комплексний підхід, який включає клінічний огляд, апаратні дослідження та функціональні тести. Важливо не лише підтвердити наявність порушень у роботі слухової труби, а й виявити причину — інфекцію, алергію чи анатомічні особливості.
Огляд ЛОР-лікарем
Первинне обстеження починається з огляду отоларинголога, який оцінює стан:
- носоглотки;
- носових ходів;
- глотки;
- вушного каналу.
Лікар звертає увагу на набряк слизових оболонок, наявність запалення, гіпертрофію аденоїдів (у дітей), секрет у носі чи вухах. Також проводиться опитування щодо симптомів, факторів ризику, супутніх захворювань (ГРВІ, алергій, хронічного риніту тощо).
У разі підозри на євстахіїт призначаються додаткові інструментальні дослідження.
Отоскопія, тимпанометрія
Отоскопія — це візуальне дослідження зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки за допомогою спеціального інструмента — отоскопа. У разі євстахіїту можуть виявлятися:
- втягнутість барабанної перетинки;
- зміна кольору або прозорості;
- рідше — наявність випоту (рідини) за перетинкою.
Тимпанометрія — неінвазивне обстеження, яке оцінює рухливість барабанної перетинки та тиск у середньому вусі. Цей метод дозволяє:
- підтвердити дисфункцію євстахієвої труби;
- визначити ступінь приглухуватості;
- виявити наявність серозного отиту (навіть без симптомів).
Тимпанограма дає точне уявлення про те, як працює слухова труба та чи забезпечується належна вентиляція середнього вуха.
Тест на прохідність слухової труби
Це функціональне дослідження, яке допомагає оцінити, наскільки ефективно відкривається слухова труба під час ковтання, зевання або при створенні штучного тиску (наприклад, проба Вальсальви).
Під час тесту можуть застосовуватися:
- проба Тойнбі — ковтання із затисканим носом;
- проба з повітрям під тиском;
- спостереження за зміною тимпанограми під час виконання дихальних вправ.
Результати дозволяють точно оцінити функціональність трубного механізму, що критично важливо для постановки діагнозу «євстахіїт» або «дисфункція слухової труби».
Сучасні підходи до лікування
Лікування євстахіїту залежить від причини, форми перебігу (гостра чи хронічна) та віку пацієнта. Метою терапії є:
- усунення запалення та набряку слизової євстахієвої труби,
- відновлення вентиляції середнього вуха,
- попередження ускладнень, зокрема отиту.
У більшості випадків ефективним є комплексний підхід: медикаменти + місцева терапія + фізіопроцедури. У тяжких або хронічних ситуаціях — хірургічне втручання.
Медикаментозна терапія (протизапальні, судинозвужувальні засоби)
Призначення препаратів має на меті зменшити запалення, зняти набряк та відновити прохідність труби:
- Судинозвужувальні краплі в ніс (ксилометазолін, оксиметазолін) — зменшують набряк слизової носа та покращують вентиляцію труби.
- Протизапальні препарати — при вірусному чи бактеріальному запаленні застосовують місцеві або системні засоби.
- Антибіотики — при бактеріальному ураженні або гнійному секреті в середньому вусі.
- Антигістамінні препарати — при алергічному набряку або супутньому алергічному риніті.
- Муколітики — розріджують секрет і покращують його відтік.
Терапія триває зазвичай 5–10 днів, і проводиться під наглядом ЛОР-лікаря. Самолікування небезпечне — можна "запустити" процес до хронізації або отиту.
Фізіотерапевтичні методи та продування слухової труби
Фізіопроцедури покращують мікроциркуляцію, зменшують запалення та сприяють нормалізації роботи слухової труби:
- Продування по Політцеру — введення повітря в слухову трубу через ніс із допомогою спеціального балона. Процедура безболісна, виконується лікарем.
- Катетеризація євстахієвої труби — більш точний метод, коли через носову порожнину вводять катетер до гирла труби й подають повітря або медикаменти.
- УВЧ-терапія, мікрохвильова терапія — прогрівання в області носоглотки покращує кровопостачання й зменшує набряк.
- Електрофорез — місцеве введення ліків під дією струму.
Такі процедури особливо ефективні при хронічному або рецидивуючому перебігу, а також для реабілітації після гострого запалення.
Хірургічні втручання за показаннями
У випадках, коли консервативна терапія не дає результату або присутні анатомічні порушення, застосовуються оперативні методи:
- Аденотомія — видалення аденоїдів у дітей, які блокують гирло слухової труби.
- Септопластика — виправлення викривленої носової перегородки, яка ускладнює вентиляцію.
- Ендоскопічна санація носоглотки та пазух — при хронічних синуситах.
- Тимпаностомія — встановлення вентиляційної трубки в барабанну перетинку при скупченні рідини в середньому вусі.
Оперативне лікування завжди передбачає попереднє комплексне обстеження та визначення чітких показань.
Реабілітація та відновлення слуху
Після завершення гострої фази євстахіїту важливо не лише усунути симптоми, а й повністю відновити функцію слухової труби та слух, особливо у дітей або при повторних епізодах захворювання. У разі несвоєчасного або неповного відновлення можуть зберігатися відчуття приглухуватості, закладеності або навіть розвинутися хронічне порушення слуху.
Комплексна реабілітація включає спеціальні вправи, контроль лікаря та, за потреби, роботу з вузькими спеціалістами.
Вправи для нормалізації тиску у вусі
Для покращення роботи слухової труби застосовують просту дихальну та механічну гімнастику, яка сприяє відкриванню труби та вирівнюванню тиску в середньому вусі:
- Проба Вальсальви — глибокий вдих, затискання носа й повільне видихання через закриті ніздрі (до появи «клацання» у вусі).
- Проба Тойнбі — ковтання із затисканим носом.
- Імітація зевання, жування — активує м’язи, що відкривають трубу.
- Гімнастика для м’язів носоглотки — спеціальні вправи під контролем лікаря або терапевта.
Ці методи доступні, безпечні й особливо ефективні при залишковій закладеності вуха після перенесеного захворювання.
Робота з отоларингологом і слуховим терапевтом
У разі затяжного перебігу або повторних випадків дисфункції слухової труби доцільна додаткова підтримка фахівців:
- Отоларинголог спостерігає динаміку, проводить контрольні отоскопії, тимпанометрію, за потреби призначає повторний курс фізіотерапії або медикаментів.
- Слуховий терапевт або реабілітолог допомагає тренувати слух, адаптуватися до змін у звуковому сприйнятті, що особливо актуально при тривалому приглушенні слуху або аутофонії.
- У дітей також може бути залучений логопед, якщо тимчасове зниження слуху вплинуло на розвиток мовлення.
Комплексна робота спеціалістів забезпечує повноцінне відновлення слухових функцій і запобігає рецидивам.
Контроль стану після лікування
Навіть після зникнення симптомів важливо протягом кількох тижнів:
- регулярно оцінювати слух, особливо у дітей — за допомогою поведінкових тестів або аудіометрії;
- уникати факторів ризику — переохолодження, купання без захисту вух, контакту з хворими на ГРВІ;
- дотримуватися рекомендацій ЛОР-лікаря, особливо щодо профілактичних заходів і можливого повторного обстеження;
- контролювати стан носоглотки при супутніх хронічних захворюваннях (аденоїди, синусити, риніти).
Своєчасна реабілітація після євстахіїту — запорука повного одужання, збереження слуху та мінімізації ризику ускладнень.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Ігнорування симптомів євстахіїту або самостійне, неповне лікування може призвести до розвитку ускладнень. Слухова труба — важливий елемент вушного апарату, і її порушена робота позначається не лише на комфорті, а й на слуховій функції, загальному стані вуха та навіть мовленнєвому розвитку в дітей.
Ускладнення можуть бути тимчасовими або незворотними — залежно від тривалості запалення та швидкості надання медичної допомоги.
Хронічний середній отит
Одне з найчастіших ускладнень — серозний або хронічний середній отит, який розвивається на тлі тривалої дисфункції євстахієвої труби. Порушення вентиляції призводить до накопичення рідини в середньому вусі, що створює сприятливе середовище для розвитку інфекції.
Характерні ознаки:
- приглухуватість;
- періодичні болі у вусі;
- закладеність, що не минає;
- часті рецидиви запалення.
Без лікування хронічний отит може стати джерелом постійного запального процесу й призвести до ураження структур вуха.
Перфорація барабанної перетинки
Якщо запалення переходить у гнійну форму, можливий прорив барабанної перетинки — перфорація. Це відбувається, коли гнійний вміст не має виходу через слухову трубу, і тиск у порожнині зростає.
Наслідки перфорації:
- різке зниження слуху;
- витікання гною з вуха;
- ризик інфікування внутрішнього вуха або мозкових оболонок.
Перфорація потребує тривалого лікування, а в окремих випадках — хірургічного втручання для пластики барабанної перетинки (мірингопластика).
Стійке зниження слуху
Хронічне порушення функції євстахієвої труби може призвести до стійкого кондуктивного зниження слуху. При цьому барабанна перетинка втрачає рухливість, а звук не проводиться до внутрішнього вуха.
Особливо небезпечний цей процес у дітей:
- впливає на розвиток мовлення;
- ускладнює навчання та соціальну адаптацію;
- не завжди проявляється скаргами — дитина просто «не чує», і це може залишитися непоміченим.
У дорослих тривала приглухуватість негативно впливає на якість життя, спілкування, працездатність і може супроводжуватись психологічним дискомфортом.
Профілактика євстахіїту
Євстахіїт — захворювання, якого можна уникнути, якщо вчасно реагувати на сигнали організму та дбати про здоров’я ЛОР-органів. Профілактика особливо важлива для людей із частими простудними захворюваннями, хронічним ринітом, алергією та дітей із аденоїдами.
Запобіжні заходи допомагають зберегти слух, зменшити ризик ускладнень та уникнути хронізації запалення.
Своєчасне лікування ЛОР-захворювань
Більшість випадків євстахіїту розвивається на тлі або після риніту, синуситу, фарингіту, отиту, аденоїдиту. Тому критично важливо:
- не ігнорувати симптоми ГРВІ;
- своєчасно звертатися до лікаря;
- дотримуватися рекомендацій щодо лікування, навіть якщо симптоми зникають раніше;
- лікувати хронічні ЛОР-проблеми — аденоїди, гіпертрофію мигдаликів, викривлення перегородки.
Особливо ретельно потрібно стежити за станом ЛОР-органів у дітей, адже дитяча слухова труба більш вразлива до запалень.
Захист від перепадів тиску (перельоти, дайвінг)
Євстахієва труба відіграє ключову роль у зрівнюванні тиску в середньому вусі. У ситуаціях, коли тиск змінюється швидко — при перельотах, дайвінгу, підйомах у гори — важливо дотримуватись простих правил:
- під час зльоту та посадки літака смоктати льодяники, жувати гумку або ковтати;
- робити пробу Вальсальви при неприємних відчуттях у вухах;
- уникати польотів при гострих респіраторних захворюваннях — ризик євстахіїту значно зростає;
- професійним водолазам і пілотам — регулярно проходити профілактичні огляди у ЛОРа.
Правильна поведінка при перепаді тиску допомагає зберегти прохідність слухової труби.
Зміцнення імунітету
Здоровий імунітет — ключ до профілактики всіх запальних процесів, зокрема й євстахіїту. Для підтримки захисних сил організму рекомендується:
- повноцінне харчування з достатньою кількістю вітамінів та мікроелементів;
- регулярна фізична активність;
- загартовування та прогулянки на свіжому повітрі;
- контроль за алергічними реакціями (при алергічному риніті — спостереження у алерголога);
- вакцинація (наприклад, проти грипу — як один зі способів уникнути ускладнень після ГРВІ).
Особливу увагу варто приділити дітям, які часто хворіють або мають схильність до запалень вуха — для них профілактика має бути частиною повсякденного життя.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
