Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Сфеноїдит

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке сфеноїдит?

Сфеноїдит — це запалення клиноподібної (сфеноїдальної) пазухи, розташованої глибоко в основі черепа. Це рідкісна, але потенційно небезпечна форма синуситу, оскільки клиноподібна пазуха межує з життєво важливими структурами — зоровими нервами, гіпофізом і великими судинами головного мозку. Своєчасне виявлення та лікування сфеноїдиту важливе для запобігання ускладненням.

Клиноподібна пазуха — це одна з навколоносових пазух, розташована всередині клиноподібної кістки. Вона парна, але часто представлена у вигляді однієї порожнини з тонкою перегородкою. Її особливістю є те, що вона відкривається у верхньо-задню частину носоглотки, а через близьке розташування до мозкових структур навіть невелике запалення може викликати серйозні наслідки.

Основні механізми розвитку:

порушення відтоку слизу з пазухи;
набряк слизової оболонки внаслідок інфекції чи алергії;
анатомічні особливості будови носа;
імунодефіцитні стани.

Якщо вміст затримується в пазусі, створюються умови для розмноження бактерій, що призводить до гострого або хронічного запалення.

Гострий сфеноїдит розвивається раптово, часто після ГРВІ, і супроводжується головним болем у потилиці, високою температурою, слабкістю, іноді — порушенням зору. Тривалість симптомів — до 3–4 тижнів.

Хронічний сфеноїдит зазвичай є наслідком недолікованої гострої форми або повторних інфекцій. Симптоми можуть бути стерті: періодичні головні болі, тиск в області потилиці, дискомфорт за очима. Часто супроводжується зниженням нюху та загальною втомою.

Причини розвитку сфеноїдиту

Сфеноїдит рідко виникає ізольовано — зазвичай є наслідком або ускладненням інших станів. Його поява зумовлена поєднанням інфекційного процесу, порушення вентиляції пазухи та анатомічних особливостей.

Інфекційні чинники (віруси, бактерії, грибки)

Найчастіше запалення клиноподібної пазухи викликається:

вірусами (грипу, риновіруси, аденовіруси) — провокують набряк слизової та закупорку природних отворів;
бактеріями (пневмокок, гемофільна паличка, стафілокок) — можуть приєднуватися до вірусної інфекції та викликати гнійне запалення;
грибками — рідше, але особливо небезпечно при імунодефіциті (наприклад, при цукровому діабеті, тривалому прийомі кортикостероїдів або ВІЛ).

Анатомічні особливості носової порожнини

Будова носа та навколоносових пазух відіграє ключову роль у виникненні сфеноїдиту:

викривлення носової перегородки;
гіпертрофія носових раковин;
вузькість або обструкція отвору, через який пазуха сполучається з носоглоткою;
наявність поліпів або кіст у носовій порожнині.

Ці фактори порушують дренаж і вентиляцію пазухи, створюючи умови для інфекції.

Супутні захворювання та фактори ризику

Інші хвороби та стани, що підвищують ризик розвитку сфеноїдиту:

хронічний риніт або синусит — особливо якщо запалення поширюється на задні відділи носа;
алергічний риніт — сприяє набряку слизової;
імунодефіцит — знижує здатність організму боротися з інфекцією;
травми носа або черепа, післяопераційні зміни;
куріння, забруднене повітря, робота в умовах підвищеної запиленості.

Комплексне розуміння причин допомагає не лише лікувати сфеноїдит, а й запобігати його рецидивам.

Основні симптоми сфеноїдиту

Симптоми сфеноїдиту часто залишаються непоміченими або помилково трактуються як прояви інших захворювань, адже клінічна картина може бути стертою або неспецифічною. Однак через анатомічне розташування клиноподібної пазухи навіть незначне запалення може призводити до тяжких відчуттів.

Головний біль у глибині черепа

Найхарактерніший симптом сфеноїдиту — глибокий головний біль, який локалізується в центральних ділянках черепа:

біль у потиличній або тім’яній ділянці;
тиск «за очима» або в середині голови;
посилення болю вночі або при нахилах голови;
слабка реакція на звичайні знеболювальні.

Біль може бути єдиним проявом хронічного сфеноїдиту, особливо коли відсутні інші симптоми.

Порушення зору та дискомфорт за очима

Клиноподібна пазуха межує із зоровими нервами, тому при її запаленні можливі:

погіршення зору на одне або обидва ока;
двоїння в очах;
біль або тиск за очницями;
світлобоязнь, сльозотеча.

Ці симптоми вимагають невідкладного звернення до лікаря, адже можуть свідчити про поширення запалення на орбіту або мозкові оболонки.

Закладеність носа та виділення

Носові прояви можуть бути менш вираженими, ніж при інших формах синуситу, але також зустрічаються:

часткова або повна закладеність носа;
слизові або гнійні виділення, іноді з неприємним запахом;
стікання слизу по задній стінці глотки, особливо вранці;
сухість або подразнення в горлі.

У деяких випадках відсутність виділення з носа може ускладнювати діагностику, тому важливо враховувати всі симптоми в комплексі.

Як діагностують сфеноїдит

Через глибоке розташування клиноподібної пазухи сфеноїдит складно виявити без інструментального обстеження. Стандартних методів, таких як рентген, зазвичай недостатньо. Тому діагностика потребує залучення сучасного обладнання та досвіду ЛОР-лікаря.

Огляд ЛОР-лікаря

Первинне обстеження включає:

аналіз скарг пацієнта (особливо нетипових головних болів);
оцінку загального стану носових проходів;
виявлення набряку, поліпів, викривлень перегородки.

Лікар також перевіряє, чи є слизові виділення, сліди стікання гною по задній стінці глотки, та визначає необхідність у додаткових обстеженнях.

Ендоскопія носа

Ендоскопічне дослідження дозволяє детально оглянути глибокі відділи носа та гирло клиноподібної пазухи:

проводиться за допомогою тонкого гнучкого або жорсткого ендоскопа;
дозволяє виявити запалення, гній, набряки, анатомічні особливості;
процедура малотравматична та інформативна.

Це — один із ключових етапів у діагностиці сфеноїдиту, що дозволяє швидко зорієнтуватися у причині скарг.

КТ або МРТ придаткових пазух

Для підтвердження діагнозу та оцінки поширення запалення призначають:

Комп’ютерну томографію (КТ) — найточніший метод для візуалізації усіх пазух, зокрема й клиноподібної. Дає змогу побачити ступінь запалення, рівень рідини, анатомічні особливості.
Магнітно-резонансну томографію (МРТ) — особливо корисна при підозрі на ураження оточуючих структур (очниці, мозкові оболонки).

Ці методи дозволяють поставити точний діагноз, виключити ускладнення та спланувати правильне лікування.

Сучасні методи лікування сфеноїдиту

Лікування сфеноїдиту має бути комплексним і адаптованим до форми та тяжкості перебігу захворювання. У гострих випадках перевага надається медикаментозній терапії, тоді як при хронічному перебігу часто потрібне хірургічне втручання.

Медикаментозна терапія — антибіотики, протизапальні засоби

Основу лікування складають:

антибіотики широкого спектру дії (після консультації з ЛОР-лікарем і, за можливості, на основі бактеріологічного посіву);
нестероїдні протизапальні препарати (для зменшення болю та набряку);
деконгестанти (препарати для зменшення набряку слизової та покращення дренажу пазухи);
антигістамінні засоби — при супутньому алергічному компоненті.

Курс антибіотикотерапії триває 7–14 днів залежно від форми захворювання та відповіді організму на лікування.

Промивання та фізіотерапія

Для покращення очищення пазухи та пришвидшення одужання застосовуються:

промивання носа сольовими або антисептичними розчинами (самостійно або у медичному закладі);
метод “зозуля” (латеральне переміщення рідини) — ефективний при гострому сфеноїдиті;
фізіотерапевтичні методи — ультразвук, магнітотерапія, інгаляції, лазерна терапія (за показами).

Ці процедури зменшують запалення, стимулюють кровообіг і полегшують виведення патологічного секрету.

Хірургічне втручання при хронічному перебігу

У разі неефективності консервативного лікування або при частих рецидивах показане ендоскопічне хірургічне втручання:

проводиться малоінвазивно через ніс без зовнішніх розрізів;
виконується розширення або відновлення природного отвору клиноподібної пазухи;
усуваються поліпи, гній, анатомічні перешкоди дренажу.

Хірургія дозволяє відновити нормальну вентиляцію та дренаж пазухи, що суттєво знижує ризик рецидиву та ускладнень.

Реабілітація після лікування

Після завершення основного курсу лікування сфеноїдиту важливо забезпечити повне відновлення функцій носа, знизити ризик рецидивів і укріпити загальний стан організму. Реабілітаційні заходи спрямовані не лише на усунення залишкових симптомів, а й на довготривалу профілактику.

Відновлення носового дихання

Після запалення пазухи можливе тимчасове порушення носового дихання або залишкове подразнення слизової. Для відновлення нормального дихання рекомендується:

регулярне промивання носа сольовими розчинами;
використання зволожуючих спреїв на основі морської води;
уникнення пересушеного повітря (використання зволожувачів у приміщенні);
дихальні вправи — для нормалізації носового потоку повітря.

Ці дії сприяють відновленню слизової оболонки та нормалізації дренажу пазух.

Зміцнення імунітету

Оскільки сфеноїдит часто виникає на тлі зниженого імунітету, важливо:

збалансовано харчуватись, збагачуючи раціон вітамінами C, D, цинком;
дотримуватись режиму сну і відпочинку;
регулярно бувати на свіжому повітрі, займатись помірною фізичною активністю;
за потреби — консультація з лікарем щодо імуностимулювальних препаратів або профілактичного прийому вітамінів у міжсезоння.

Сильний імунітет зменшує ймовірність повторного запалення.

Контроль у ЛОР-спеціаліста

Після перенесеного сфеноїдиту рекомендується спостереження у отоларинголога:

плановий огляд через 1–2 тижні після завершення лікування;
ендоскопічна оцінка стану слизової пазух;
при хронічному перебігу — регулярний моніторинг для виявлення рецидивів на ранньому етапі.

Своєчасний контроль з боку фахівця дозволяє попередити ускладнення та забезпечити стабільну ремісію.

Можливі ускладнення при нелікованому сфеноїдиті

Сфеноїдит — це не просто «ще один синусит». Через близьке анатомічне сусідство з критично важливими структурами навіть легкий перебіг може призвести до тяжких ускладнень, особливо якщо відтерміновувати або ігнорувати лікування.

Поширення інфекції в мозок або очі

Клиноподібна пазуха межує з основою черепа, зоровими нервами, кавернозним синусом.

При запущеному запаленні можливе:

менінгіт — інфікування мозкових оболонок;
абсцес головного мозку — утворення гнійника в тканинах мозку;
тромбоз кавернозного синуса — небезпечне для життя ускладнення, пов'язане з порушенням венозного відтоку;
орбітальні ускладнення — інфекція може проникати в очну ямку, викликаючи флегмону, набряк, обмеження рухливості ока.

Ці ускладнення часто виникають стрімко і потребують негайної госпіталізації.

Зниження зору або неврологічні симптоми

Запалення, яке торкається зорових нервів або сусідніх структур, може призводити до:

часткової або повної втрати зору на одне око;
двоїння в очах, зниження гостроти зору;
появи неврологічних симптомів — головокружіння, нудоти, порушення координації;
сильного головного болю, не знятного анальгетиками.

Це ускладнення особливо характерне для хронічного або недолікованого сфеноїдиту.

Перехід у хронічну форму

Найпоширеніше ускладнення при відсутності лікування — хронічний сфеноїдит, який:

має стерту симптоматику (постійна втома, тиснучий головний біль);
знижує якість життя;
призводить до частих загострень, що потребують тривалого лікування;
підвищує ризик інфекцій мозку та очей у майбутньому.

Запобігти цьому можна лише своєчасним зверненням до лікаря та повним проходженням курсу терапії.

Профілактика сфеноїдиту

Запобігти розвитку сфеноїдиту значно простіше, ніж лікувати його ускладнення. Оскільки це захворювання часто виникає на тлі загальних інфекцій або порушень анатомії носа, профілактичні заходи мають бути системними та спрямованими на збереження здоров’я дихальних шляхів і зміцнення захисних сил організму.

Лікування респіраторних захворювань на ранній стадії

Найчастіше сфеноїдит розвивається як ускладнення:

грипу, ГРВІ, риніту, гаймориту;
затяжного нежитю, який супроводжується набряком слизової та порушенням дренажу.

Щоб знизити ризик:

не ігноруйте симптоми застуди — особливо тривалий головний біль і закладеність носа;
звертайтеся до лікаря на ранніх стадіях захворювання;
не займайтеся самолікуванням антибіотиками — це може маскувати симптоми без усунення причини.