Головна › Отоларингологія › ЛОР - Захворювання
Кіста лобової пазухи
Про захворювання
_edited_edited.png)
Кіста лобової пазухи - це ретенційне (викликане затримкою) утворення з рідинним вмістом, розташоване в порожнині лобової кістки.
Згідно зі статистичними даними, кісти придаткових синусів носа зустрічаються у 10% населення. Найчастіше ці утворення виявляють у чоловіків молодого віку (до 25 років).
80% всіх кіст зосереджено в гайморових пазухах. Поразка клиноподібної та лобових пазух зустрічається набагато рідше. Однак відсутність специфічних симптомів та складна будова пазух лобової кістки ускладнюють діагностику та лікування захворювання.
Морфологічно кісти є округлі порожнини, заповнені рідиною (слизом або гноєм). Вони утворюються внаслідок закорковування проток залоз на тлі порушень роботи миготливого епітелію пазух. У такому разі секрет не виводиться назовні, а накопичується всередині протоки, розтягуючи його. У нормальних умовах рідина утворюється повільно. Пацієнт може роками жити з кістою, навіть не підозрюючи її наявність.
Запальні процеси стимулюють утворення секрету. На тлі простудних та інфекційних захворювань зростання кісти лобової пазухи може прискорюватися. Проникнення бактерій усередину порожнини призводить до формування гнійного процесу. Збільшуючись, кіста тисне на слизову, нервові закінчення, судини та кісткові стінки пазухи. Це може призвести до інфекційно-запальних наслідків, мікроциркуляторних порушень, деформації лицьового скелета і навіть внутрішньочерепних ускладнень.
Види
Виходячи з морфології, причин та механізму виникнення, виділяють наступні види кіст:
• Справжні. Утворюються при закорковуванні залоз. Стінки складаються зі сполучної тканини. У структурі визначаються грубі волокна колагену. Оболонка покрита миготливим епітелієм зовні та зсередини.
• Помилкові. Відрізняються від істинних кіст відсутністю епітеліального шару усередині утвору.
• Одонтогенні. Зубні кісти обумовлені проникненням інфекції у пазуху через кореневі канали верхніх зубів.
• Вроджені. Розвиваються за наявності відхилень в анатомії носа та пара назальних пазух.
Виходячи з характеру рідинного вмісту, кіста гайморової пазухи може бути:
• слизової (мукоцеле);
• водянистої (гідроцелі);
• гнійний (піоцеле);
• повітряної (пневмоцілі).
Найчастіше зустрічаються кісти, заповнені слизом і гноєм. Гідроцеле виявляють набагато рідше.
Симптоми кісти лобової пазухи
Дрібні кісти не приносять особливого дискомфорту. Ранніми ознаками можуть бути неприємні відчуття, що складно піддаються опису. Виникає почуття стороннього тіла, тиску чи розпирання у сфері лобових пазух.
Збільшуючись у розмірах, кіста здавлює м'які тканини, ускладнює відтік слизу з пазухи. Це призводить до змін запального характеру, які торкаються не тільки лобового синуса, але й слизової носової порожнини. Подібні процеси проявляються набряком, виділенням рідкої рідини, сльозотечею.
Уповільнене запалення здатне запустити гіперпластичні зміни слизової оболонки з утворенням назальних поліпів. Розростання оболонок посилюють порушення дренажу. Виділення з носа стають слизовими, гнійними, стікають по задній стінці глотки, провокуючи дискомфортні відчуття у горлі та рефлекторний кашель.
Порушення очищення пазухи створюють сприятливі умови для розмноження патогенних організмів, що призводить до запалення лобових пазух (фронтит). Синусит даної локалізації без лікування швидко перетворюється на хронічну форму, що посилює ситуацію.
Мікроциркуляторні порушення поступово викликають дистрофію тканин. У поєднанні з тиском це провокує витончення стінок пазухи, внаслідок чого вони деформуються. До інших проявів додається асиметрія в області чола, характерний хрускіт при натисканні на основу бровних дуг (схожий на хрускіт пергаментного паперу).
Здавлення нервових закінчень призводить до появи болю при рухах очними яблуками, частим головним болем (частіше в лобно-тім'яній зоні), які посилюються при нахилі голови.
Причини
Кісти придаткових синусів формуються в умовах потовщення слизових та порушення дренажної функції. Патологічні структури закорковують протоки, у результаті секрет не може потрапити назовні, а тому розтягує залозу та її протоку. Подібні зміни виникають на тлі запальних та алергічних реакцій, порушень будови пазух та порожнини носа при впливі інших несприятливих факторів (ендоназальні поліпи, пересихання слизових, вплив хімічних речовин).
Причинами розвитку кіст лобової пазухи можуть бути:
• вроджені особливості будови лицьового скелета;
• перенесений синусит;
• хірургічні втручання;
• травми обличчя;
• ендоназальні поліпи;
• несприятливий мікроклімат у житлових приміщеннях;
• робота у шкідливих умовах;
• алергічні реакції та ін;
• викривлена носова перегородка.
Діагностика
При появі перших підозрілих симптомів захворювання слід звернутися до отоларинголога.
На первинному прийомі лікар збирає анамнез та аналізує скарги. Після завершення усної розмови оториноларинголог розпочинає об'єктивний огляд – проводить передню та задню риноскопію. Патологію лобових синусів можна запідозрити за непрямими ознаками (зміни слизової оболонки, патологічне відокремлюване на стінках порожнини носа). Основним методом діагностики під час огляду є проведення ендоскопічного дослідження носа.
Щоб вивчити будову та вміст пазух, призначають комп'ютерну томографію. В результаті дослідження одержують деталізовані пошарові знімки кісток лицьового відділу черепа, на яких можна виявити найменші ознаки захворювання. КТ-знімки оцінює лікар-рентгенолог. Фахівець вивчає стан кісткових стінок синуса, наявність патологічних включень усередині пазухи, визначає локалізацію та розміри кісти. Результати томографії слід надати оториноларингологу.
Виходячи з отриманих відомостей, лікар прийме рішення про подальші дії.
Методи лікування
При випадковому виявленні кіст невеликих розмірів, що розвиваються безсимптомно, застосовують спостережну тактику. Пацієнт періодично відбувається обстеження. За їх результатами відстежують динаміку та швидкість зростання утвору.
Якщо кіста велика, швидко росте, є причиною рецидивуючого синуситу або стійкого головного болю, застосовують радикальний метод лікування (хірургічне втручання).
Хірургічне
Операція в межах лобової пазухи називається - фронтотомія. Отоларинголог формує доступ до порожнини синуса, з кісти аспірується рідина, а потім забирається капсула. На завершальному етапі порожнину вводять розчин з антимікробними властивостями. На деякий час у пазусі може залишатись дренаж.
Подібна операція відкритим способом проводиться рідко – тільки тоді, коли менш травматичні методи технічно неможливі. "Золотим стандартом" лікування кіст є ендоназальна ендоскопічна хірургія. В такому випадку доступ до пазухи формується через порожнину носа та природні отвори. Ендоскоп оснащений оптичною системою, за допомогою якої зображення операційного поля виводиться на монітор. Таким чином, хірург повністю контролює свої дії, може повністю видалити тканини, схильні до патологічних змін і не торкнутися здорових. Усі маніпуляції проводять за допомогою мікрохірургічних інструментів.
Операція не вимагає накладання швів, що суттєво скорочує період реабілітації та робить його більш комфортним для пацієнта, при цьому на обличчі не залишається жодних шрамів.
Консервативне
Консервативна терапія є актуальною, якщо кісту виявили в процесі обстеження з приводу синуситу. У такому разі проводять медикаментозне лікування, а надалі за патологічним утвором спостерігають.
Медикаментозну терапію застосовують у межах підготовки до операції. Перед втручанням важливо усунути місцеві запальні процеси та усунути хронічні патології, що загострилися.
Профілактика
Способів специфічної профілактики кіст не існує. Превентивні заходи включають здоровий спосіб життя, загальне зміцнення імунітету шляхом загартування, фізичної активності. Важливо своєчасно лікувати захворювання ЛОР-органів та не допускати їх переходу у хронічну форму. При випадковому виявленні кісти важливо дотримуватись рекомендацій лікаря, вчасно проходити контрольні обстеження.
Експертна думка спеціаліста
Кісти у лобових пазухах зазвичай виявляються випадково, коли пацієнт проходить КТ або МРТ голови з іншого приводу. Це доброякісні утворення, нездатні перетворюватися на рак. Проте ігнорувати їхню наявність не можна. Якщо освіта невеликих розмірів, вибирається наглядова тактика. Рекомендують з певною періодичністю проходити діагностику, щоб оцінити динаміку.
Швидке зростання, великі розміри, яскраві симптоми захворювання є приводом для радикальних заходів – хірургічної операції. Краще не запускати ситуацію. За відсутності змін з боку лицьового кістяка, видалити кісту можна малотравматичним способом, без швів, утворення гематом, ризику ускладнень та інших неприємних наслідків відкритого втручання.
Реабілітація
Після операції порожнину носа тампонують. Наступного дня тампони видаляють, після чого пацієнта зазвичай виписують.
Лікар складає персональну програму реабілітації, спрямовану на запобігання можливим ускладненням. Період відновлення триває 3-4 тижні. У цей час слід берегтися від переохолодження, уникати серйозних фізичних навантажень та приймання теплових процедур (лазня, сауна, гаряча ванна).