Заглотковий абсцес — це гнійне запалення клітковини, що розташована позаду глотки, у заглотковому просторі. Найчастіше виникає як ускладнення після інфекцій верхніх дихальних шляхів, особливо у дітей віком до 6 років, хоча зустрічається й у дорослих із ослабленим імунітетом або після травм глотки.
Цей стан є потенційно небезпечним для життя, оскільки гнійник, що росте, може здавлювати дихальні шляхи, спричиняти утруднене дихання та поширювати інфекцію вглиб шиї чи навіть у грудну клітку.
Основні особливості:
Своєчасне розпізнання абсцесу та звернення до ЛОР-спеціаліста — критично важливі для запобігання ускладненням.
Заглотковий абсцес є глибшим і небезпечнішим за інші абсцеси горла через свою близькість до дихальних шляхів, судин і нервів. Його лікування завжди вимагає інтенсивного підходу — з антибіотикотерапією, а часто й хірургічним втручанням.
Найпоширенішою причиною заглоткового абсцесу є бактеріальні інфекції верхніх дихальних шляхів. У більшості випадків передують:
Патогенні мікроорганізми (стрептококи, стафілококи, анаеробні бактерії) можуть проникати в заглотковий простір через лімфатичні вузли або мікропошкодження слизової. У дітей це особливо актуально через наявність розвинених заглоткових лімфовузлів, які у дорослих атрофуються з віком.
Механічне пошкодження слизової оболонки глотки — ще один важливий фактор. До травм, що можуть призвести до розвитку заглоткового абсцесу, належать:
Травма створює вхідні ворота для інфекції, сприяє запаленню та утворенню гнійного вогнища в глибоких тканинах.
Зниження загального чи місцевого імунного захисту суттєво підвищує ризик формування абсцесу. До факторів, що послаблюють імунну відповідь організму, належать:
У таких пацієнтів заглотковий абсцес може розвиватися швидше, мати більш тяжкий перебіг і вищий ризик ускладнень.
Заглотковий абсцес проявляється яскравими симптомами, які наростають швидко. Особливо небезпечною є локалізація гнійника поблизу дихальних шляхів — навіть незначне збільшення в об'ємі може викликати задуху. Симптоми залежать від віку пацієнта, стадії захворювання та глибини ураження.
Гострий, пекучий біль у горлі — перший і найчастіший симптом. Характерні риси:
Цей біль відрізняється від типового ангіни тим, що локалізується глибше й супроводжується відчуттям «розпирання» в горлі.
У міру зростання абсцесу відбувається здавлення гортані й трахеї. Це призводить до:
Ці симптоми є тривожними сигналами, що вказують на критичний стан і вимагають негайної госпіталізації.
Заглотковий абсцес супроводжується системною запальною реакцією. Типові ознаки:
У маленьких дітей додатково спостерігаються:
Ці прояви свідчать про активну інтоксикацію організму та важкий перебіг процесу.
Своєчасна та точна діагностика заглоткового абсцесу є критично важливою для запобігання ускладненням. Через глибоку локалізацію та ризик утруднення дихання, діагностичний алгоритм зазвичай включає клінічний огляд і візуалізаційні методи.
Перший етап — це консультація ЛОР-лікаря. Під час огляду фахівець звертає увагу на:
Огляд дозволяє запідозрити наявність гнійного процесу, але для підтвердження діагнозу зазвичай потрібно візуалізувати заглотковий простір.
Для оцінки стану глотки застосовуються ендоскопічні методи:
Ознаки, що вказують на заглотковий абсцес:
Інструментальні методи візуалізації застосовують для:
Найчастіше використовують:
Вибір методу залежить від клінічної ситуації, віку пацієнта та наявності підозр на ускладнення.
Лікування заглоткового абсцесу вимагає комплексного підходу, який включає антибактеріальну терапію, хірургічне втручання (за потреби) та підтримку життєво важливих функцій організму. Через високий ризик ускладнень лікування завжди проводиться в умовах стаціонару під наглядом ЛОР-лікаря.
Медикаментозне лікування призначається на всіх стадіях, незалежно від того, проводиться хірургічне втручання чи ні. Основні групи препаратів:
Лікар підбирає дозування та тривалість курсу індивідуально, з урахуванням віку, маси тіла та супутніх патологій.
При формуванні повноцінного гнійника без хірургічного втручання одужання практично неможливе. Операція проводиться наступним чином:
Хірургічне втручання суттєво покращує стан уже в перші години після процедури: нормалізується температура, полегшується дихання, зменшується біль.
Пацієнти із заглотковим абсцесом потребують обов’язкової госпіталізації. У стаціонарі проводяться:
У дітей або при ускладненнях пацієнт може бути переведений до відділення інтенсивної терапії.
Після успішного лікування заглоткового абсцесу важливо продовжити реабілітаційні заходи, щоб попередити рецидиви, ускладнення та забезпечити повне відновлення функцій горла. Особливої уваги потребують пацієнти після хірургічного дренування, діти та люди з ослабленим імунітетом.
Протягом перших днів після лікування пацієнт має спостерігати за:
Контроль проводиться щодня самостійно вдома, а при необхідності — за участі ЛОР-спеціаліста.
Після лікування абсцесу слизова оболонка горла ще деякий час залишається вразливою. Для швидкого загоєння варто дотримуватись таких рекомендацій:
Харчування:
Голосовий режим:
Дотримання цих правил допоможе зберегти голос, зняти навантаження з глотки та запобігти повторному запаленню.
Навіть після повного клінічного одужання важливо пройти плановий огляд у отоларинголога. Він дозволяє:
Зазвичай достатньо 1–2 візитів після виписки, однак при наявності супутніх захворювань або повторних епізодів абсцесу може знадобитися більш тривалий нагляд.
Заглотковий абсцес — це не просто локальне запалення, а потенційно загрозливий стан, який без належного лікування може призвести до тяжких, а іноді й летальних ускладнень. Через анатомічну близькість до великих судин, дихальних шляхів і нервових структур, гнійне ураження швидко поширюється у глибокі тканини шиї, грудну порожнину чи навіть головний мозок.
Флегмона — це дифузне гнійне запалення м’яких тканин шиї без чітких меж. Вона виникає, коли інфекція з заглоткового простору проривається в навколишні структури. Основні ознаки:
Флегмона шиї вимагає невідкладного оперативного втручання й інтенсивної антибіотикотерапії, оскільки може прогресувати до більш небезпечних ускладнень.
У занедбаних випадках або при агресивному перебігу інфекція може проникати в системний кровотік або поширюватися через фасціальні простори до:
Ці ускладнення можуть виникнути раптово й мають високий ризик смертності без негайного лікування в умовах реанімації.
Одне з найгостріших і найчастіших ускладнень заглоткового абсцесу — це гостра дихальна недостатність. Причини:
Клінічно це проявляється:
У таких ситуаціях пацієнт потребує екстреної допомоги: від негайної інтубації до хірургічної трахеотомії. Саме тому так важливо звернутись до лікаря вже при перших ознаках ускладнень.
Попередити розвиток заглоткового абсцесу значно простіше, ніж лікувати його ускладнення. Особливо важливо дотримуватись профілактичних заходів у дітей, пацієнтів із частими ЛОР-захворюваннями та осіб зі зниженим імунітетом. Профілактика базується на трьох ключових напрямках: своєчасному лікуванні інфекцій, зміцненні захисних сил організму та регулярному медичному контролі.
Основна причина розвитку заглоткового абсцесу — нелікований або недолікований фарингіт, тонзиліт чи інше гнійне запалення верхніх дихальних шляхів. Щоб цього уникнути, важливо:
Навіть незначна ангіна в ослабленого пацієнта або дитини може швидко призвести до абсцедування при неправильному лікуванні.
Сильна імунна система — найкраща природна оборона проти гнійних ускладнень. Для цього рекомендовано:
Також важливо попереджати травми глотки, особливо у дітей:
Люди, які мають хронічний тонзиліт, риносинусит, аденоїди чи інші ЛОР-проблеми, повинні перебувати під наглядом ЛОР-лікаря. Регулярні огляди дозволяють:
У разі виявлення перших ознак ускладнень (біль у горлі, що швидко посилюється, утруднене ковтання, підвищення температури) — звернення до ЛОРа має бути негайним.