Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію.

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Осифікуюча фіброма пазух носа

Записатись на прийом

4.9

1000+ відгуків

Що таке осифікуюча фіброма

Осифікуюча фіброма — це доброякісне пухлиноподібне утворення кістки, яке найчастіше локалізується в ділянці обличчя, зокрема у верхній або нижній щелепі, навколоносових пазухах та кістках черепа. Воно формується з клітин фіброзної тканини, що поступово заміщується кістковими або цементоподібними структурами.

Незважаючи на доброякісну природу, осифікуюча фіброма має тенденцію до повільного, але прогресуючого росту, що може призводити до деформації кістки, асиметрії обличчя та порушення функцій сусідніх структур (дихання, жування, носове дихання, зір — залежно від локалізації).

Це утворення найчастіше трапляється у молодих дорослих і дітей, переважно в жінок. У більшості випадків пухлина росте безболісно, тому довгий час може залишатися непоміченою й діагностується випадково або на пізніших етапах при появі видимих змін.

Де найчастіше локалізується

Осифікуюча фіброма може виникати в різних ділянках лицевого черепа, але найчастіше вона уражає параназальні пазухи та кістки верхньої щелепи. Особливість пухлини — її здатність повільно, але стабільно збільшуватися, заміщуючи нормальну кісткову тканину. Локалізація визначає клінічні прояви: від утрудненого носового дихання до зміни форми обличчя чи порушення зору.

Верхньощелепна пазуха

найбільш типова локалізація для осифікуючої фіброми;
може спричиняти утруднення носового дихання, асиметрію обличчя, відчуття тиску в щоці;
інколи супроводжується зміною положення зубів або дискомфортом в ділянці верхньої щелепи.

Верхньощелепна пазуха має розвинену кісткову структуру, тому зміни в ній можуть призводити до поступового зростання утворення з вираженою деформацією стінки.

Решітчастий лабіринт

ураження комірок решітчастої кістки може викликати тривалу закладеність носа;
можливі головні болі, порушення дихання через ніс;
при прогресуванні може впливати на сльозовідведення або орбітальний простір.

Ця зона анатомічно складна та розташована близько до орбіти, що робить своєчасну діагностику особливо важливою.

Лобова пазуха

проявляється болем або відчуттям тиску в ділянці лоба;
можливі зовнішні зміни рельєфу лобової кістки;
у разі значного росту — ризик впливу на очну орбіту.

Зміщення або деформація передньої стінки лобової пазухи часто стає причиною звернення пацієнта.

Клиноподібна пазуха (рідше)

рідкісна локалізація;
симптоми можуть бути малоспецифічними — головний біль, дискомфорт у глибині голови;
близькість до зорових нервів може спричинити зорові порушення при великому об'ємі пухлини.

Клиноподібна пазуха є стратегічною для ЛОР-анатомії, тому осифікуюча фіброма в цій зоні потребує високої точності діагностики та лікування.

Переваги отоларингології symbiotyka

ЛОР-експерти

Досвід лікування складних захворювань

Повний цикл допомоги

Від діагностики до повного одужання

Індивідуальні схеми лікування

Персональний підхід для кожного

Зручне
розташування

Медичні центри у Львові та Стрию

Записатись на консультацію

Причини та фактори розвитку

Осифікуюча фіброма належить до пухлиноподібних уражень з повільним ростом, і точний механізм її формування досі не має однозначного пояснення. Вважається, що процес має багатофакторний характер, включає генетичні впливи та особливості розвитку кісткової тканини. У деяких випадках утворення виникає без явних передумов, що ускладнює прогнозування ризику.

Генетична схильність (асоціації з певними мутаціями)

ймовірний зв’язок із генетичними змінами;
можливі асоціації з порушенням регуляції росту клітин фіброзної тканини;
описані випадки у членів однієї родини.

Генетична природа підтверджується тим, що подібні фібро-осифікуючі ураження зустрічаються у пацієнтів із певними генетичними синдромами, а також можуть повторюватися у родичів.

Порушення розвитку кісткової та фіброзної тканини

неправильне формування остеобластів і фібробластів;
локальне порушення ремоделювання кістки;
аномальна заміна кісткових структур фіброзною тканиною з подальшою осифікацією.

Цей механізм пояснює, чому осифікуюча фіброма часто проявляється у дітей і молодих людей — у період активного формування та перебудови кісток.

Травми та запальні процеси (як можливі пускові фактори)

локальні травми обличчя або пазух;
перенесені інфекційні процеси;
хронічне механічне подразнення тканин.

Хоча ці фактори не є доведеними причинами, вони можуть запускати патологічні зміни в ділянці вже схильної тканини.

Симптоми осифікуючої фіброми

Клінічні прояви осифікуючої фіброми залежать від розміру утворення, темпів росту та його розташування. На ранніх стадіях пухлина часто не викликає виражених скарг і може бути випадковою знахідкою під час КТ або МРТ. Проте з поступовим збільшенням об’єму з’являються симптоми, пов’язані зі здавленням сусідніх структур та порушенням дренажу пазух.

Закладеність носа

утруднене дихання з одного боку;
відчуття «перешкоди» у носовому ході;
симптоми посилюються зі зростанням пухлини.

Це один із перших і найчастіших симптомів при локалізації у параназальних пазухах.

Поступове порушення носового дихання

наростання утруднення дихання протягом місяців/років;
можливе формування компенсаторного ротового дихання;
зниження якості сну, втома.

Звуження носових ходів виникає через механічний тиск та деформацію стінок пазух.

Головний біль і тиск у ділянці пазух

ниючі або тиснучі відчуття;
біль у чолі, переніссі, щоках залежно від локалізації;
посилення при нахилах голови або фізичному навантаженні.

Зумовлено порушенням дренажу та вентиляції пазух, а також тиском на кісткові структури.

Деформація стінок пазух або обличчя (на пізніх стадіях)

асиметрія обличчя;
випинання в ділянці лоба, щоки або перенісся;
зміни рельєфу кістки при пальпації.

Цей симптом характерний для тривалого нелікованого процесу з активним ростом утворення.

Порушення зору (при значному рості)

двоїння;
зниження гостроти зору;
обмеження рухливості очного яблука.

Виникає при поширенні в орбіту або тиску на зорові структури — потребує термінової оцінки.

Рецидивуючі синусити

часті або затяжні риніти/синусити;
слизові чи слизово-гнійні виділення;
систематичне відчуття закладеності.

Пухлина порушує дренаж пазух, що створює умови для хронічного запалення.

Біль у ділянці ураженої пазухи

локальна болючість або відчуття тяжкості;
дискомфорт при натисканні;
інколи іррадіація в зуби чи орбіту.

Біль — менш частий, але можливий симптом, особливо при активному рості чи вторинному запаленні.

Діагностика

Діагностика осифікуючої фіброми ґрунтується на поєднанні клінічного огляду, інструментальних методів та морфологічного підтвердження. Оскільки утворення може імітувати інші пухлинні процеси, точна диференціація має критичне значення для вибору правильної тактики лікування.

Консультація ЛОР-лікаря

збір скарг і медичного анамнезу;
оцінка симптомів (закладеність, деформація, головний біль);
визначення можливих факторів ризику та темпу розвитку процесу.

На цьому етапі лікар формує попереднє уявлення про характер ураження та обирає подальшу діагностичну тактику.

Ендоскопічний огляд носової порожнини

огляд носових ходів і природних соустій пазух;
виявлення деформації внутрішніх структур, набряку чи зміщення;
оцінка ступеня порушення дренажу пазух.

Хоч ендоскопія не завжди дозволяє побачити саме утворення в глибині пазухи, вона важлива для оцінки загального стану верхніх дихальних шляхів.

КТ — основний метод виявлення кісткових утворень

головний інструмент для діагностики осифікуючої фіброми;
чітко візуалізує кісткову структуру, щільні включення, межі пухлини;
дозволяє оцінити ступінь деформації та ураження прилеглих структур.

Комп’ютерна томографія є золотим стандартом для підтвердження наявності фіброзно-кісткового утворення.

МРТ — оцінка м'якотканинного компонента

оцінка співвідношення кісткових та м’якотканинних елементів;
виявлення структур, які можуть бути залучені в процес;
диференціація з іншими пухлинами та об’ємними утвореннями.

МРТ доповнює КТ, дозволяючи краще зрозуміти структуру утворення та ризики для навколишніх тканин.

Гістологічне дослідження (для підтвердження діагнозу)

проводиться після біопсії або операційного видалення;
дозволяє підтвердити фіброзно-кісткову природу утворення;
виключає онкологічні процеси та інші фібро-осифікуючі ураження.

Гістологія є кінцевим етапом діагностики і необхідна для остаточного підтвердження діагнозу.

Порада лікаря

Подбайте про здорове дихання та комфортне життя

Захворювання вуха, горла чи носа можуть суттєво впливати на якість життя — від постійних закладеностей і болю до хронічних інфекцій. Своєчасне звернення до ЛОР-спеціаліста допомагає уникнути ускладнень і відновити повноцінне самопочуття.

Запишіться на консультацію вже сьогодні — зробіть перший крок до одужання та покращення якості життя.

Безкоштовна online консультація ЛОРа

Залишити звернення

Іван Салдан

Головний ЛОР клініки Симбіотика

Залишити звернення

Безкоштовну online консультація ортопеда

Лікування осифікуючої фіброми

Лікування осифікуючої фіброми залежить від її розмірів, локалізації, темпу росту та клінічних проявів. Оскільки утворення має тенденцію до прогресуючого збільшення та здатне деформувати кісткові структури, у більшості випадків рекомендовано хірургічне втручання. Вибір техніки визначається анатомічними особливостями та безпечним доступом до пухлини.

Спостереження (при малих та стабільних утвореннях)

можливе у безсимптомних пацієнтів;
контрольні огляди та періодичне КТ/MРТ;
оцінка динаміки росту.

Спостереження доцільне, якщо утворення невелике, не впливає на функції дихання, зору та не призводить до деформації кістки.

Хірургічне лікування — основний метод

Хірургічне видалення є стандартом лікування при симптомних, прогресуючих або великих утвореннях.

Основні принципи:

повне або максимально повне видалення пухлини;
мінімізація ушкодження здорових тканин;
відновлення анатомії й функції ураженої ділянки.

Ендоскопічне видалення (якщо можливо)

використовується при розташуванні пухлини у пазухах або носовій порожнині;
мінімальна травматичність;
відсутність зовнішніх розрізів;
швидке відновлення.

Ендоскопічний доступ дозволяє точніше оперувати в складних анатомічних ділянках та мінімізує ризик косметичних дефектів.

Комбіновані або відкриті методи при великих пухлинах

застосовуються при значному рості або ураженні кісткових стінок;
поєднання ендоскопічних і зовнішніх доступів;
необхідне при ризику пошкодження важливих структур (орбіти, основи черепа).

Такий підхід забезпечує максимальну радикальність та безпеку при великих або складних фібромах.

Збереження анатомічних структур наскільки дозволяє ситуація

прагнення мінімізувати функціональні порушення;
реконструктивні методи при необхідності;
робота в тесній близькості до життєво важливих структур (зорового нерва, судин).

Контроль рецидивів після операції

регулярні огляди ЛОР-спеціаліста;
контрольні КТ/МРТ відповідно до рекомендацій;
спостереження за відновленням функцій носового дихання та суміжних структур.

Рецидиви можливі, особливо якщо пухлину не вдалось видалити повністю через анатомічні обмеження, тому контроль має важливе значення.

Відновлення та спостереження

Після лікування осифікуючої фіброми важливо забезпечити правильний післяопераційний догляд і систематичний контроль, оскільки утворення має ризик рецидиву, особливо при складній локалізації або неповному видаленні. Реабілітаційний період зазвичай проходить поступово, а його тривалість залежить від обсягу втручання та обраного хірургічного доступу.

Післяопераційний догляд та промивання носа

регулярні промивання носа ізотонічними сольовими розчинами;
застосування протизапальних та зволожувальних препаратів за призначенням лікаря;
уникнення перегрівань (сауна, гарячі ванни), інтенсивних навантажень у перші тижні;
сон із піднятою головою в перші дні для зменшення набряку.

Такі заходи знижують ризик післяопераційного набряку, утворення кірок та інфекційних ускладнень, а також сприяють відновленню нормальної аерації та прохідності носових ходів.

Контрольні огляди та КТ/МРТ

регулярні огляди ЛОР-спеціаліста;
ендоскопічний контроль загоєння слизової;
періодичне КТ або МРТ для моніторингу можливого рецидиву.

Частота інструментального контролю визначається індивідуально, але зазвичай включає планові дослідження протягом першого року після операції та подальший моніторинг за рекомендацією лікаря.

Строки реабілітації

початкове полегшення симптомів — у перші дні/тижні після втручання;
повне відновлення після ендоскопічної операції — орієнтовно 2–4 тижні;
при відкритих або комбінованих операціях — 4–8 тижнів і більше залежно від складності.

Повернення до повсякденної активності відбувається поступово, а фізичні навантаження, спорт та інтенсивні дихальні практики рекомендується відновлювати лише за дозволом лікаря.

Можливі ускладнення

Осифікуюча фіброма є доброякісним утворенням, однак через свій прогресуючий ріст та здатність заміщувати нормальну кісткову тканину вона може призводити до низки ускладнень. Небезпека зумовлена не агресивністю пухлини, а її мас-ефектом — поступовим тиском на сусідні анатомічні структури. Тому важливі рання діагностика, правильна хірургічна тактика та контроль після лікування.

Руйнування кісткових структур пазухи

витончення та деформація кісткових стінок;
зміна анатомії пазухи;
підвищений ризик вторинних синуситів.

Зростаючи, фіброма поступово заміщує кісткову тканину, руйнуючи її та змінюючи природні форми пазухи.

Тиск на очну ямку та зоровий нерв

двоїння в очах;
зниження гостроти зору;
зміщення очного яблука або його обмежена рухливість.

При локалізації у решітчастому лабіринті, лобовій або клиноподібній пазусі пухлина може тиснути на орбітальні структури — це критична ситуація, яка потребує термінового втручання.

Розростання в носову порожнину чи навколишні тканини

порушення носового дихання;
формування асиметрії обличчя;
ураження прилеглих відділів черепно-лицьової зони.

При прогресуванні фіброма може проростати за межі пазухи, змінюючи контури обличчя та порушуючи функції сусідніх органів.

Ризик рецидивів після операції

невеликий, але можливий у випадку неповного видалення;
частіше при складній анатомії або великих розмірах пухлини;
потребує регулярного спостереження та контрольних обстежень.

Рецидиви зазвичай виникають на ранніх етапах після операції, тому планові КТ/МРТ особливо важливі протягом першого року.

Команда оториноларингологів

Подивитись всіх лікарів

Записатись на консультацію

Профілактика

Осифікуюча фіброма не завжди має чітко визначені причини, тому специфічної профілактики немає. Проте існують рекомендації, що допомагають знизити ризик ускладнень, своєчасно виявити утворення та запобігти прогресуванню патологічного процесу.