Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Паратонзилярний абсцес

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке паратонзилярний абсцес?

Паратонзилярний абсцес — це локалізоване скупчення гною у тканинах поруч із мигдаликами, найчастіше між мигдаликами (піднебінними) та стінкою глотки. Він є ускладненням гострого або хронічного тонзиліту (ангіни), коли запалення виходить за межі мигдаликів і поширюється на прилеглі тканини.

Запальний процес починається з інфільтрації тканин (паратонзиліту), далі — виникає обмежений вогнищевий некроз і накопичення гною. Це спричиняє різкий біль у горлі, утруднене ковтання, порушення мовлення і, в тяжких випадках, — проблеми з диханням.

Найбільше ризику розвитку паратонзилярного абсцесу зазнають підлітки та молоді дорослі віком від 15 до 35 років. Причини — часті ангіни, зниження імунітету, недоліковані бактеріальні інфекції горла, зокрема стрептококові.

До груп ризику належать:

Пацієнти з рецидивуючим хронічним тонзилітом.
Люди, які зловживають самолікуванням та не завершують антибіотикотерапію.
Особи з ослабленим імунітетом (наприклад, через хронічні захворювання, цукровий діабет або ВІЛ).

Своєчасне виявлення й лікування тонзиліту дозволяє уникнути ускладнення у вигляді абсцесу.

Причини розвитку

Ускладнення ангіни та хронічного тонзиліту

Паратонзилярний абсцес зазвичай виникає як ускладнення нелікованої або недолікованої гострої ангіни. У процесі запалення патогенні бактерії проникають глибше в тканини, поширюючись за межі мигдаликів. Якщо організм не встигає локалізувати інфекцію, утворюється гнійне вогнище — абсцес.

У пацієнтів із хронічним тонзилітом стінки мигдаликів втрачають захисні функції. Це створює сприятливі умови для поширення інфекції вглиб тканин глотки при будь-якому загостренні, особливо якщо лікування проводиться несистемно.

Бактеріальні інфекції, що викликають абсцес

Основні збудники паратонзилярного абсцесу — це бактерії, які найчастіше викликають ангіну:

Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи А),
Staphylococcus aureus (золотистий стафілокок),
анаеробні бактерії (наприклад, Prevotella, Fusobacterium),
рідше — ентеробактерії.

Інфекція може бути змішаною — у таких випадках гній містить декілька видів бактерій, що посилює агресивність перебігу.

Супутні фактори ризику (куріння, ослаблений імунітет)

Деякі чинники підвищують вірогідність розвитку абсцесу:

Куріння — подразнює слизову оболонку горла, знижує місцевий імунітет.
Ослаблений загальний імунітет — після вірусних інфекцій, у разі хронічних хвороб, у пацієнтів зі зниженим харчуванням.
Неправильне або перерване лікування ангіни — передчасне припинення антибіотиків сприяє виживанню бактерій.
Недотримання гігієни ротової порожнини — сприяє бактеріальному росту.
Стрес, переохолодження, недосипання — також впливають на опірність організму.

Профілактика та лікування ангіни згідно з медичними рекомендаціями значно знижують ризик розвитку паратонзилярного абсцесу.

Основні симптоми

Паратонзилярний абсцес має характерну клінічну картину, яка дозволяє запідозрити його вже на етапі первинного огляду. Симптоми зазвичай наростають швидко, що потребує негайної медичної допомоги.

Біль у горлі з одного боку

Провідним симптомом є різкий однобічний біль у горлі, який посилюється під час ковтання, розмови або навіть у стані спокою. На відміну від звичайної ангіни, біль має односторонній характер, часто іррадіює у вухо, щелепу або шию. Пацієнти описують його як «пульсуючий» або «роздираючий».

Утруднене ковтання та відкривання рота

Запалення і набряк тканин навколо мигдалика спричиняють:

дисфагію — утруднення при ковтанні навіть рідини або слини;
тризм — обмеження відкривання рота через залучення жувальних м'язів;
глотковий дискомфорт — відчуття стороннього тіла в горлі.

Ці симптоми можуть призвести до відмови від їжі й рідини, що загрожує зневодненням.

Збільшення температури, слабкість

Паратонзилярний абсцес супроводжується вираженим запальним процесом, тому характерні:

висока температура — зазвичай 38–40 °C;
озноб, ломота в тілі;
слабкість, головний біль, зниження працездатності.

Ці ознаки свідчать про інтоксикацію організму внаслідок бактеріального запалення.

Зміни голосу, неприємний запах із рота

Через набряк і скупчення гною може змінюватися голос — він стає гугнявим, «гарчливим», іноді зі зниженням сили звучання. Цей симптом іноді називають «гарчанням паратонзилярного абсцесу».

Крім того, у ротовій порожнині відчувається стійкий неприємний запах, спричинений гнійним вмістом і бактеріальною флорою.

Як діагностують паратонзилярний абсцес

Своєчасна та точна діагностика паратонзилярного абсцесу має ключове значення для вибору ефективного лікування та попередження ускладнень. Обстеження включає як клінічний огляд, так і, за потреби, додаткову візуалізацію.

Огляд ЛОР-лікарем та фарингоскопія

Первинний етап діагностики — це візит до отоларинголога (ЛОРа). У більшості випадків для встановлення діагнозу достатньо:

Оцінки скарг пацієнта — однобічний біль у горлі, утруднене ковтання, тризм, зміна голосу.
Фарингоскопії — огляд горла за допомогою спеціального інструменту.

Фарингоскопія дозволяє не лише підтвердити діагноз, а й оцінити стадію процесу: інфільтративну чи абсцедуючу.

УЗД шиї або КТ у складних випадках

У складних, атипових або запущених випадках можуть знадобитися інструментальні методи:

Ультразвукове дослідження (УЗД) шиї — допомагає побачити об’єм і розташування гнійника, особливо при глибоких або нетипових локалізаціях.
Комп’ютерна томографія (КТ) — застосовується для виключення глибших флегмон, ретрофарингеальних абсцесів або ускладнень (наприклад, поширення на середостіння).

Ці методи особливо важливі, якщо:

пацієнт не може відкрити рот для огляду;
є ознаки ускладнень або погіршення стану;
симптоми не зовсім типові.

Диференціальна діагностика з флегмоною, пухлинами

Існують стани, які можуть нагадувати паратонзилярний абсцес, тому важливо виключити інші патології:

Флегмона шиї — небезпечне гнійне ураження, що не має чіткої капсули та поширюється по міжтканинних просторах.
Доброякісні та злоякісні пухлини ротоглотки — можуть викликати асиметрію, біль, утруднення ковтання.
Ретрофарингеальний абсцес — частіше у дітей, але іноді зустрічається й у дорослих.

Для точної диференціації можуть застосовуватися:

пункція абсцесу з мікробіологічним дослідженням;
біопсія тканин у разі підозри на пухлину;
лабораторні аналізи (лейкоцитоз, підвищене ШОЕ, СРБ).

Сучасні методи лікування

Паратонзилярний абсцес — це невідкладний стан, який потребує швидкої та правильної медичної тактики. Метод лікування залежить від стадії процесу, вираженості симптомів та загального стану пацієнта.

Консервативна терапія на ранній стадії

Якщо абсцес ще не сформувався, а мова йде лише про паратонзиліт (інфільтративну стадію без гною), можливе лікування без хірургічного втручання:

інтенсивна антибактеріальна терапія;
протизапальні засоби для зменшення набряку й болю;
антисептичні полоскання та обробка горла;
фізіотерапія (ультразвук, УВЧ — за призначенням лікаря).

Консервативне лікування ефективне лише на самому початку захворювання. У разі прогресування або неефективності терапії протягом 24–48 годин необхідне оперативне втручання.

Хірургічне розтин і дренування абсцесу

Це основний і найшвидший спосіб лікування сформованого абсцесу. Процедура проводиться ЛОР-лікарем у стерильних умовах:

Місцева анестезія.
Розтин гнійника в зоні найбільшого випинання.
Видалення гною та промивання порожнини антисептиками.
У деяких випадках — встановлення дренажу для виведення залишків гною.

Полегшення настає вже через кілька годин після втручання: зменшується біль, нормалізується температура, покращується ковтання.

У разі рецидивів або фонової хронічної ангіни може бути рекомендовано тонзилектомію (видалення мигдаликів), зазвичай після завершення гострої фази.

Антибіотикотерапія та симптоматичне лікування

Усі пацієнти, незалежно від форми лікування, повинні отримувати:

антибіотики широкого спектра дії (пеніциліни, цефалоспорини, макроліди);
у випадку змішаних інфекцій — комбінацію препаратів або антибіотики з анаеробною активністю (наприклад, метронідазол);
жарознижувальні засоби (парацетамол, ібупрофен);
знеболювальні препарати;
антисептичні полоскання, спреї, розсмоктувальні таблетки;

Препарати підбираються індивідуально з урахуванням анамнезу, алергічних реакцій і тяжкості стану.

Госпіталізація — коли потрібна

Стаціонарне лікування рекомендується у таких випадках:

абсцес великих розмірів або ускладнений тризмом;
ризик поширення інфекції на навколишні структури;
загальний важкий стан, висока температура, виражена інтоксикація;
необхідність спостереження після хірургічного втручання;
супутні хронічні захворювання, що ускладнюють перебіг (цукровий діабет, імуносупресія).

Госпіталізація дозволяє проводити інфузійну терапію, цілодобовий нагляд та оперативну корекцію лікування при необхідності.

Реабілітація після лікування

Після успішного розтину абсцесу або консервативного лікування важливо забезпечити повне відновлення функцій глотки та знизити ризик повторного розвитку запалення. Реабілітаційний період триває від кількох днів до кількох тижнів — залежно від тяжкості перебігу хвороби.

Відновлення функцій ковтання та мови

Після усунення запального процесу пацієнти можуть ще деякий час відчувати дискомфорт під час ковтання або помічати незначні зміни голосу. Це зумовлено:

залишковим набряком тканин;
м'язовим спазмом після тризму;
подразненням слизової внаслідок втручання.

Рекомендації:

уникати гарячої та дуже холодної їжі;
поступово відновлювати мовленнєву активність;
при збереженні тривалих змін голосу — консультація з логопедом або фоніатром.

У більшості випадків повне відновлення відбувається протягом 5–10 днів.

Поради щодо харчування та голосового режиму

У перші дні після лікування важливо створити сприятливі умови для загоєння:

М’яка, тепла, подрібнена їжа — супи, пюре, каші.
Достатнє пиття — теплі напої без подразнюючих компонентів.
Виключення продуктів, що подразнюють слизову — кислих, гострих, занадто солоних.
Тимчасове обмеження голосового навантаження — уникати гучної розмови, шепоту, співу.

Такі заходи допомагають уникнути повторного подразнення та прискорюють відновлення.

Спостереження в ЛОРа та профілактика рецидиву

Навіть після повного зникнення симптомів важливо пройти контрольний огляд у отоларинголога:

для оцінки загоєння тканин;
виключення залишкового запалення;
прийняття рішення про необхідність видалення мигдаликів (тонзилектомії) при рецидивах.

Профілактичні заходи:

своєчасне лікування ангіни та ГРВІ;
дотримання повного курсу антибіотикотерапії;
підтримка імунітету: раціональне харчування, сон, фізична активність;
відмова від куріння;
санація хронічних вогнищ інфекції (карієс, гайморит тощо).

Ретельна реабілітація значно знижує ризик повторного абсцесу та забезпечує повне відновлення якості життя.

Ускладнення при несвоєчасному лікуванні

Паратонзилярний абсцес — це не лише локальне запалення, а потенційно небезпечний стан, який при відсутності або затримці лікування може призвести до серйозних ускладнень. Ризики зростають із кожним днем прогресування захворювання.

Поширення інфекції — флегмона шиї, сепсис

Одне з найнебезпечніших ускладнень — флегмона шиї. Це дифузне гнійне запалення, яке поширюється між тканинними просторами без утворення чіткої капсули, на відміну від абсцесу. Воно швидко прогресує, може залучати судини, нерви, трахею, стравохід.

У тяжких випадках інфекція потрапляє у кровотік, викликаючи сепсис — генералізовану запальну реакцію, яка загрожує життю. Такий стан потребує негайної госпіталізації в реанімаційне відділення.

Ознаки ускладнень:

набряк шиї, що швидко наростає;
труднощі з диханням;
загальне погіршення стану, тахікардія, зниження тиску;
висока температура, що не знижується.

Утруднене дихання, загроза життю

Великий абсцес або флегмона можуть здавлювати гортань, викликаючи стеноз дихальних шляхів. У таких випадках пацієнт:

не може вільно вдихнути;
відчуває задуху;
має втягнення міжреберних проміжків;
змінює колір обличчя на блідий або синюшний.

Це критична ситуація, яка потребує негайного втручання — аж до інтубації або трахеотомії для відновлення дихання.

Формування хронічного тонзиліту

У пацієнтів, які перенесли абсцес без подальшого системного лікування або видалення мигдаликів (у разі показів), часто розвивається хронічний компенсований або декомпенсований тонзиліт. Його ознаками є:

регулярні ангіни;
наявність гнійних пробок у лакунах мигдаликів;
постійне відчуття дискомфорту в горлі;
неприємний запах з рота.

Хронічне вогнище інфекції в глотці також підвищує ризик розвитку ускладнень на інші органи — ревматизму, гломерулонефриту, міокардиту.

Профілактика паратонзилярного абсцесу

Запобігти розвитку паратонзилярного абсцесу можливо — для цього важливо не ігнорувати перші симптоми ангіни, дотримуватись рекомендацій лікаря та зміцнювати захисні сили організму. Профілактика особливо актуальна для пацієнтів зі схильністю до хронічних захворювань ЛОР-органів.

Своєчасне лікування ангіни та тонзиліту

Найчастіша причина паратонзилярного абсцесу — це ускладнення бактеріальної ангіни або загострення хронічного тонзиліту. Щоб не допустити переходу запалення у гнійну форму, важливо:

звертатись до лікаря при перших ознаках болю в горлі;
завершувати повний курс антибіотиків, навіть якщо симптоми зникають раніше;
уникати самолікування та використання лише місцевих засобів без системної терапії;
промивати лакуни мигдаликів у ЛОРа у разі хронічного процесу.

Правильне лікування тонзиліту — основа профілактики абсцесів.

Регулярне спостереження у отоларинголога

Пацієнтам із частими ангінами або підтвердженим хронічним тонзилітом рекомендовано:

періодичні профілактичні огляди у ЛОРа — щонайменше 2 рази на рік;
тонзилярну санацію — промивання лакун, обробка антисептиками;
оцінку доцільності тонзилектомії (видалення мигдаликів) у випадках рецидивуючих абсцесів або декомпенсації хронічного тонзиліту.

Контроль стану мигдаликів дозволяє уникнути загострень і вчасно втрутитися при перших симптомах запалення.