.svg)
Кісти навколоносових пазух
.png)
Що таке кісти навколоносових пазух
Кісти навколоносових пазух — це доброякісні утворення, які формуються всередині слизової оболонки пазух і містять рідину або слиз. Вони виникають унаслідок блокування вивідних проток слизових залоз, що призводить до накопичення секрету та поступового збільшення утворення. Найчастіше кісти локалізуються в гайморових (верхньощелепних) пазухах, але також можуть з’являтися у лобових, клиновидних та решітчастих пазухах.
Такі утворення не є пухлинами та не мають злоякісного характеру. Більшість із них довгий час перебігає безсимптомно та випадково виявляється на КТ чи МРТ. Проте при зростанні або інфікуванні кіста може спричиняти головний біль, тиск у ділянці пазух, закладеність носа та повторні синусити.
Основні особливості кіст навколоносових пазух
- доброякісна природа;
- наявність рідинного або слизового вмісту;
- повільний ріст, часто безсимптомний перебіг;
- виявляються найчастіше на КТ у рамках обстеження ЛОР-органів.
Де можуть утворюватися кісти
Кісти навколоносових пазух можуть виникати в будь-якій із пазух, залежно від того, де відбулося порушення дренажу та вентиляції слизової. Найчастіше вони формуються у верхньощелепних пазухах, але інші локалізації також можливі і мають свої особливості перебігу та симптомів.
Верхньощелепна пазуха (гайморова)
- найпоширеніша локалізація кіст;
- можуть спричиняти відчуття тиску у щоці, зубний біль, набряк;
- інколи проявляються як повторні гайморити або неприємні відчуття при нахилі голови;
- часто виявляються випадково на рентгені або КТ.
Гайморові кісти можуть бути пов’язані з хронічним риносинуситом, алергічними станами або стоматологічними проблемами (наприклад, інфекціями коренів зубів верхньої щелепи).
Лобова пазуха
- можуть викликати біль і тиск у ділянці лоба;
- можливі головні болі, особливо при нахилі вперед;
- при великих кістах — набряк надбрівної області.
Лобові пазухи мають вузькі канали дренажу, тому навіть невелике порушення відтоку може спричинити симптоми.
Клиноподібна пазуха
- часто протікають безсимптомно;
- можуть проявлятись болем у глибині голови або в ділянці потилиці;
- інколи впливають на зір (через близькість зорового нерва).
Кісти клиноподібної пазухи потребують ретельної діагностики через анатомічну близькість важливих структур — зорових нервів, судин та основи черепа.
Решітчасті комірки
- можуть спричиняти біль у ділянці перенісся;
- часто супроводжують хронічний етмоїдит (запалення решітчастого лабіринту);
- можуть спричиняти тривалу закладеність носа.
Ураження решітчастої кістки нерідко поєднується з іншими синуситами, тому симптоми можуть бути змішаними.
Переваги отоларингології symbiotyka
розташування
.svg)
Основні причини виникнення
Кісти навколоносових пазух формуються внаслідок порушення природного дренажу слизового секрету, що призводить до його накопичення та утворення порожнини з рідиною. До розвитку кіст можуть призводити як тривалі запальні процеси, так і анатомічні особливості носової порожнини або зовнішні чинники.
Хронічні синусити та риніти
- постійне або часте запалення слизової оболонки;
- набряк та потовщення слизової;
- утруднення відтоку секрету.
Тривалий запальний процес — одна з основних причин блокування вивідних проток, що створює умови для формування кісти.
Закриття проток слизових залоз
- закупорка вивідних канальців;
- накопичення секрету всередині слизової;
- розтягнення стінки залози з утворенням кісти.
Це прямий механізм формування більшості кіст пазух.
Алергічні реакції
- сезонні та цілорічні алергії;
- хронічний набряк слизової;
- підвищена секреція слизу.
Алергічні процеси часто спричиняють тривале порушення дренажу та сприяють утворенню кіст.
Викривлення носової перегородки та анатомічні особливості
- вузькі носові ходи;
- гіпертрофія носових раковин;
- структурні зміни, що порушують вентиляцію пазух.
Анатомічні чинники створюють механічні перешкоди для вільного відтоку слизу та нормальної аерації пазух.
Одонтогенні причини (для верхньощелепних кіст)
- інфекції коренів верхніх зубів;
- ускладнення після лікування зубів;
- запальні процеси в ділянці верхньої щелепи.
Оскільки верхньощелепні пазухи межують із корінням зубів, стоматологічні проблеми можуть стати джерелом утворення кісти.
Травми обличчя, операції або інфекції
- переломи лицевих кісток;
- пошкодження слизової після хірургічних втручань;
- сильні інфекційні процеси в носі та пазухах.
Пошкодження тканин порушує нормальну функцію дренажних каналів, що сприяє накопиченню секрету.
Симптоми кіст навколоносових пазух
Кісти навколоносових пазух часто мають безсимптомний перебіг і можуть випадково виявлятися під час КТ або МРТ — наприклад, при обстеженні носа з інших причин. Однак при збільшенні розмірів або приєднанні запалення вони можуть провокувати різноманітні симптоми, пов’язані з порушенням вентиляції та дренажу пазух.
Закладеність носа та утруднене дихання
- відчуття непрохідності носа з одного або обох боків;
- періодична або постійна закладеність;
- посилення симптомів при застуді або контакті з алергенами.
Набряк і механічна перешкода від кісти ускладнюють носове дихання.
Відчуття тиску або дискомфорту у ділянці обличчя
- тиск у проєкції пазух (щоки, лоба, перенісся);
- неприємні відчуття при нахилах голови;
- відчуття "розпирання" в зоні ураження.
Цей симптом частіше виникає при збільшенні кісти або загостренні запалення.
Головний біль, біль у проєкції пазухи
- ниючий або пульсуючий біль;
- посилення болю при фізичному навантаженні, нахилах;
- біль може віддавати в скроню, потилицю або очницю.
Постійний тиск у пазухах та порушення аерації провокують головний біль.
Часті рецидиви синуситу
- повторні епізоди нежитю та застуди;
- тривала закладеність і виділення з носа;
- погіршення стану в холодну пору року.
Кісти можуть порушувати дренаж пазух і створювати умови для хронічного запалення.
Зниження нюху
- часткове порушення сприйняття запахів;
- зниження нюху при тривалому набряку слизової.
Порушення нюху частіше спостерігається при значному набряку або великій кісті.
Біль у зубах (при кісті верхньощелепної пазухи)
- біль у верхніх зубах або відчуття «тиснення» на них;
- іноді може нагадувати зубний біль;
- у складних випадках — запалення прилеглих зубів.
Такі симптоми пов’язані з близьким розташуванням коренів верхніх зубів до гайморових пазух.
Діагностика
Діагностика кіст навколоносових пазух спрямована на точне визначення їх локалізації, розмірів, впливу на вентиляцію та дренаж пазух, а також виявлення можливих ускладнень. Оскільки кісти часто перебігають безсимптомно, ключову роль відіграють інструментальні методи обстеження.
Огляд ЛОР-спеціаліста
- збір скарг та анамнезу;
- оцінка симптомів (закладеність, головний біль, рецидиви синуситу);
- огляд носової порожнини та носоглотки.
Лікар визначає наявність ознак хронічного запалення або структурних порушень, які можуть сприяти формуванню кісти.
Ендоскопія носа
- детальний огляд слизової носової порожнини;
- виявлення набряку, поліпів, анатомічних змін;
- оцінка стану природних соустій пазух.
Ендоскопія дозволяє побачити проблеми дренажу, але сама кісту в глибині пазух часто не візуалізує — тому необхідні методи візуалізації.
КТ навколоносових пазух — основний метод
- дозволяє точно визначити розмір і локалізацію кісти;
- показує ступінь блокування пазух і стан їхніх стінок;
- оцінює анатомію носових ходів та структуру слизової.
Комп’ютерна томографія — золотий стандарт діагностики кіст пазух. Саме вона найточніше відображає структуру та об’єм утворення.
МРТ для оцінки вмісту кісти
- уточнення характеру вмісту (слиз, рідина);
- диференціація кісти від інших утворень;
- корисно при сумнівних КТ-знаходженнях.
МРТ застосовується додатково, особливо якщо є підозра на складний або нетиповий процес.
Панорамний знімок при підозрі на зубне походження кісти
- оцінка стану коренів верхніх зубів;
- виявлення стоматологічних інфекцій;
- визначення одонтогенної природи кісти верхньощелепної пазухи.
Цей метод важливий, коли є симптоми зубного болю або підозра на зв’язок кісти з верхніми зубами.
Порада лікаря
Подбайте про здорове дихання та комфортне життя
Захворювання вуха, горла чи носа можуть суттєво впливати на якість життя — від постійних закладеностей і болю до хронічних інфекцій. Своєчасне звернення до ЛОР-спеціаліста допомагає уникнути ускладнень і відновити повноцінне самопочуття.
Запишіться на консультацію вже сьогодні — зробіть перший крок до одужання та покращення якості життя.
Лікування кіст пазух
Тактика лікування залежить від розміру кісти, наявності симптомів, частоти рецидивів синуситу та анатомічних особливостей. У багатьох випадках невеликі безсимптомні кісти можуть перебувати під наглядом. Якщо ж утворення викликає дискомфорт, порушує вентиляцію або спричиняє часті запалення, рекомендоване хірургічне лікування.
Динамічне спостереження при безсимптомному перебігу
- кіста виявлена випадково на КТ/МРТ;
- відсутні скарги або порушення дихання;
- контрольний огляд та повторна візуалізація за рекомендацією лікаря.
Спостереження дозволяє контролювати можливий ріст утворення та своєчасно обрати лікування при появі симптомів.
Медикаментозне лікування при запаленні
- антибактеріальна терапія при бактеріальному синуситі;
- протизапальні та протинабрякові засоби;
- сольові промивання для покращення дренажу;
- топічні кортикостероїди за рекомендацією лікаря.
Важливо розуміти, що медикаменти не усувають кісту, але допомагають контролювати запалення та зменшують симптоми.
Ендоскопічне видалення кісти
- виконання через природні носові ходи без зовнішніх розрізів;
- мінімальна травматизація тканин;
- відновлення природної вентиляції та дренажу пазух;
- короткий період відновлення.
Ендоскопічне втручання — золотий стандарт лікування симптомних кіст. Ця методика забезпечує точність, збереження анатомії та комфорт пацієнта.
Лікування одонтогенних кіст
- консультація стоматолога або щелепно-лицьового хірурга;
- лікування або видалення причинного зуба;
- санація інфекції та відновлення анатомії пазухи.
Одонтогенні кісти верхньощелепної пазухи потребують командного підходу, оскільки без усунення зубного джерела інфекції ризик рецидиву зберігається.
Відновлення після лікування
Період відновлення після лікування кісти навколоносових пазух — зазвичай комфортний і проходить без значних обмежень, особливо після ендоскопічних втручань. Головна мета реабілітації — підтримати нормальне носове дихання, забезпечити правильне загоєння слизової та запобігти повторному утворенню кісти.
Догляд за носовою порожниною
- регулярні промивання сольовими розчинами (ізотонічними або гіпертонічними);
- використання зволожувальних спреїв та гелів для відновлення слизової;
- уникнення гарячих ванн, сауни та інтенсивних тренувань у перші дні;
- сон із піднятою головою в перші 2–3 доби для зменшення набряку.
Правильний догляд зменшує ризик утворення корок, сприяє швидшому відновленню носового дихання та комфорту.
Промивання та контрольні огляди
- регулярні ендоскопічні огляди у ЛОР-лікаря;
- при необхідності — очищення носової порожнини від післяопераційних кірок;
- промивання носа та використання протизапальних засобів за призначенням лікаря.
Контроль дозволяє переконатися, що дренаж пазухи відновлено, набряк зменшується, а слизова загоюється правильно.
Тривалість і особливості реабілітації
- початкове полегшення — вже протягом перших днів;
- повне відновлення слизової — зазвичай 2–4 тижні;
- повернення до фізичної активності — через 2–3 тижні (за рекомендацією лікаря);
- уникнення травм та інфекцій у період відновлення.
Більшість пацієнтів повертаються до звичного ритму життя дуже швидко, а ендоскопічне лікування забезпечує мінімальну травматичність та високий комфорт.
Можливі ускладнення
Хоч кісти навколоносових пазух здебільшого мають доброякісний перебіг, у певних випадках вони можуть спричиняти ускладнення — особливо при збільшенні розміру, блокуванні дренажу пазух або приєднанні інфекції. Своєчасна діагностика та лікування значно знижують ризики та допомагають уникнути серйозних наслідків.
Хронічні запальні процеси
- періодичні загострення риніту або синуситу;
- постійна закладеність носа;
- виділення слизу, відчуття тиску в області пазух.
Тривала наявність кісти може підтримувати хронічне запалення слизової та сприяти формуванню стійких змін у пазухах.
Гнійне запалення кісти
- різке посилення болю у ділянці обличчя;
- набряк, відчуття «розпирання»;
- підвищення температури тіла;
- загальне погіршення самопочуття.
Гнійне запалення вимагає термінової медичної допомоги, оскільки може швидко прогресувати та ускладнюватись.
Тиск на анатомічні структури
- біль і дискомфорт у зоні ураження;
- можливе порушення дренажу сусідніх пазух;
- дискомфорт при нахилах та фізичному навантаженні.
Великі кісти здатні здавлювати прилеглі тканини, що з часом може призводити до деформації кісткових структур або порушення функції дихання.
Рідко — внутрішньоочні та внутрішньочерепні ускладнення
- запалення орбітальних тканин (орбітальний целюліт);
- порушення рухливості очей, зниження зору;
- внутрішньочерепні інфекційні процеси (дуже рідко).
Такі ускладнення трапляються вкрай рідко, але є потенційно небезпечними для життя, тому важливо звернутися до лікаря при появі тривожних симптомів — сильного болю, набряку очей, високої температури.
Профілактика
Профілактика кіст навколоносових пазух ґрунтується на підтриманні здоров’я слизової оболонки носа, своєчасному лікуванні запальних процесів і правильному догляді за носовою та ротовою порожниною. Регулярний контроль стану дихальних шляхів допомагає запобігти хронічним змінам і знижує ризик формування кіст.
Своєчасне лікування риніту та синуситу
- раннє звернення до лікаря при тривалому нежитю або закладеності носа;
- повний курс терапії гострих інфекцій;
- контроль хронічних запальних процесів.
Хронічне запалення — один із ключових факторів формування кісти, тому важливо не запускати ЛОР-захворювання.
Уникнення самолікування судинозвужувальними краплями
- використання лише за рекомендацією лікаря та коротким курсом;
- перевага сольових промивань та протизапальних спреїв;
- профілактика медикаментозного риніту.
Зловживання деконгестантами може спричинити стійкий набряк слизової та порушення дренажу пазух.
Здоров’я порожнини рота та лікування зубів
- регулярні огляди у стоматолога;
- лікування карієсу та зубних інфекцій;
- санація осередків запалення в ділянці верхньої щелепи.
Особливо це важливо при профілактиці одонтогенних кіст верхньощелепної пазухи, які можуть виникати через інфекцію зубів.
Підтримання нормального носового дихання
- промивання носа фізіологічними розчинами під час ГРВІ та алергій;
- зволоження повітря в приміщенні;
- лікування викривлення носової перегородки за показами;
- уникнення тютюнового диму та подразників.
Вільне носове дихання і чиста, зволожена слизова — основа профілактики порушень дренажу пазух.Реабілітація
Час післяопераційної реабілітації залежить від виду хірургічного втручання та індивідуальних особливостей пацієнта.
Зазвичай у стаціонарі людина знаходиться 1 день, після чого потрібно близько 2 тижнів для повного відновлення та повернення до звичайного режиму. На цьому етапі потрібно виконувати рекомендації лікаря з гігієни, приймання ліків і загальному способу життя.
Пацієнту можуть бути призначені знеболювальні, протизапальні препарати, судинозвужувальні краплі, топічні глюкокортикостероїди. При підозрі на інфікування вмісту кісти призначають антибіотикотерапію відповідно до результатів бактеріологічного аналізу виділення. За сприятливого перебігу післяопераційного періоду вже за два тижні можна повернутися до звичайного розпорядку життя.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
