ГоловнаОтоларингологія › ЛОР - Захворювання

Кісти навколоносових пазух

Що таке кіста навколоносової пазухи?

20210309_101608(0)_edited_edited.jpg

Кіста навколоносової пазухи – це доброякісна освіта з рідким вмістом. Найчастіша локалізація - верхньощелепна (гайморова) пазуха. Протікання може бути безсимптомним або виявляти себе виснажливим головним болем, що посилюється на тлі респіраторних захворювань, і почуттям розпирання в області пазухи.

Часто викликає постійну або періодичну закладеність носа, іноді провокує формування в порожнині носа поліпа, що утруднює дихання. Великі кісти можуть призвести до руйнування стінок пазухи з розвитком симптомів невралгії, провокувати сльозотечу.

Кісти при носових пазух визнані найбільш поширеним негнійним захворюванням придаткових пазух і зустрічаються майже у 10% здорових людей. Найчастіше їх виявляють випадково під час обстеження щодо іншого захворювання чи плануванні стоматологічного лікування.

80% кіст, що виявляються, локалізуються в гайморових пазухах.

Кістозні утворення в синусах формуються із залоз при закорковуванні їх проток та скупченні секрету всередині. Стінки залоз розтягуються, а секрет поступово накопичується. Рідше кісти утворюються при здавленні залоз фіброзною тканиною та скупченні некротичних мас, які утворюються внаслідок запального процесу. Деякі кісти з'являються через захворювання зубів чи його зачатків, аномалій розвитку слизової тканини.

Види

Кістозні утворення навколоносових синусів заведено класифікувати за походженням та вторинними змінами в пазусі. Виділяють такі форми кіст:
• Справжні (ретенційні). Стінки вистелені циліндричним миготливим епітелієм зовні та зсередини. У їх структурі визначаються грубі колагенові волокна, а також спостерігається інфільтрація лімфоцитами та плазматичними клітинами.
• Помилкові (кістоподібні). Локалізуються в товщі слизової оболонки та не мають внутрішньої епітеліальної оболонки. Найчастіше утворюються через тривалий контакт з алергенами.
• Зубні (одонтогенні). Виділяють радикулярні кісти, які формуються через запальні ураження верхівки кореня зуба. Фолікулярні кісти утворюються із зубних фолікулів.
• Вроджені. Зумовлені вадами розвитку та аномаліями будови лицьових кісток чи слизових оболонок пазух.

За характером вмісту кісти класифікують на мукоцелі (заповнені слизом), гідроцелі (вміщують серозну рідину) та піоцеле (заповнені гноєм).

Симптоми

Кісти при носових пазух збільшуються повільно (роками, а іноді десятиліттями). На ранніх етапах розвитку симптоми відсутні. Найчастіше клінічні прояви виникають при кістах великих розмірів, які повністю заповнюють пазуху та провокують її розтягнення.

Першими ознаками формування кісти найчастіше є:
• біль у пазусі;
• відчуття розпирання;
• посилення дискомфорту при нахилі голови;
• обмеження рухливості очного яблука.

Порушення дренажу провокує набряк та потовщення носової перегородки, утворення поліпів усередині раковин, утруднення носового дихання, зниження нюху, сльозотеча.

Кіста, що збільшується, здавлює судини та нервові закінчення, що призводить до появи головного болю невизначеної локалізації, нерідко з іррадіацією в зуби або очницю. Дискомфортні відчуття стають більш вираженими під час гострих респіраторних інфекцій.

У запущених випадках спостерігається виражене випинання ураженої пазухи, асиметрія обличчя, формування нориці, просідання дна носової порожнини. Розтяг пазухи провокує витончення кісткової тканини. При натисканні на зону хворобливості з'являється характерний хрускіт, схожий на шарудіння пергаменту.

Зааписатись на  консультацію  >>>

Причини

Спровокувати утворення одонтогенної кісти можуть запущений карієс, ураження зачатків зубів або запалення тканин, що оточують корінь хворого зуба. В інших випадках кісти формуються в результаті млявих запальних змін, при яких порушується процес регенерації слизової оболонки та не відбувається повне відновлення прохідності проток залоз.

Запалення може бути зумовлене інфекційними або алергічними факторами, зниженням місцевого імунітету на фоні системних патологій, а також порушеннями відтоку рідини з пазух при захворюваннях слизової оболонки носа, патологічних утвореннях, порушеннях прохідності каналів.

Діагностика

Найчастіше кісти придаткових пазух виявляють випадково. При підозрі на кістозні утворення обстеження включає опитування пацієнта, збирання скарг та анамнезу, фізикальний огляд.

Лікар за допомогою ендоскопа оцінює стан слизової оболонки носа, її колір, наявність патологічних виділень. Нерідко спостерігається стікання патологічного слизу по задній стінці глотки, утруднене носове дихання, закладення носа, що перемежується.

Інструментальна діагностика має на увазі рентгенографію синусів. За її малої інформативності призначають комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію. За результатами інструментального обстеження визначають вид, розміри, форму кісти. Щоб вивчити вміст, проводять діагностичну пункцію з аспірацією вмісту.

Методи лікування

Кісти придаткових пазух носа не піддаються консервативному лікуванню. Виявлений утвір підлягає спостереженню з метою контролю швидкості зростання та складання прогнозу для пацієнта.

При великих розмірах кісти, наявності скарг у пацієнта та високому ризику ускладнень кісту видаляють оперативним шляхом. Рішення про доцільність операції та техніку проведення приймає лікар. Тому вкрай важливою є висока кваліфікація спеціаліста та досвід його клінічної практики для правильної оцінки ризиків та призначення оптимальної операційної методики.

Хірургічне

Методику проведення операції підбирають в індивідуальному порядку, з результатів обстеження. Можливе застосування наступних технік хірургічного видалення кісти:
• Класична гайморотомія. Операцію проводять під загальним наркозом. Доступ до пазухи отримують через невеликий розріз під верхньою губою та отвір у стінці пазухи. Втручання триває до години. Недоліком є ​​рубцювання слизової оболонки синуса в області отвору, що негативно позначається на функціональному стані.
• Мікрохірургічна гайморотомія. Метод передбачає отримання доступу до синуса через невеликий прокол під губою, що позбавляє пацієнта необхідності накладання швів і скорочує реабілітаційний період.
• Мікрохірургічна ендоназальна гайморотомія. Має на увазі видалення кісти за допомогою мікрохірургічного обладнання, яке вводять у пазуху через природні отвори. Операція займає близько пів години та не вимагає накладання швів. У процесі її виконання можливе також видалення поліпів та формування нормального сполучення між пазухами та порожниною носа.

Стаціонарне спостереження після операції триває 1-2 дні. Носовий подих відновлюється через 10-14 днів. Ендоскопічні методики видалення кісток у сучасній отоларингології є кращими.

Малотравматичний підхід дозволяє зберегти здорові тканини неушкодженими, уникнути реактивного набряку, пошкодження нервових закінчень, що значно полегшує реабілітаційний період та скорочує його терміни.

Консервативне

Медикаментозну терапію призначають як підготовку до операції, за наявності гострого запального чи інфекційного процесу. Пацієнту можуть призначати гігієнічні обробки носової порожнини та антибіотикотерапію.

На етапі підготовки до оперативного втручання за наявності супутньої патології пацієнт консультується з іншими лікарями, проходить призначене ними обстеження та лікування.

Консервативних методів лікування кісти немає. При невеликих розмірах освіти лікарі застосовують вичікувальну тактику, призначають регулярні обстеження контролю темпу прогресування патології.

Профілактика

Щоб запобігти формуванню кісти носового синуса, слід вчасно лікувати застудні захворювання, уникати контактів з алергенами, проводити корекцію анатомічних особливостей будови дихальних шляхів. Профілактичне значення мають заходи, створені задля загального зміцнення імунітету (прогулянки, загартовування, раціональне харчування, фізична активність). Важливо вчасно лікувати захворювання зубів та регулярно проходити профілактичні обстеження.

Для кіст придаткових пазух носа нехарактерне рецидивування. Як правило, після проведення операції настає повне одужання. У занедбаних випадках у пацієнта з'являється схильність до хронічного риносинуситу, через такі ризики потрібне регулярне спостереження в отоларинголога.

Експертна думка спеціаліста

Лікарі звертають увагу пацієнтів на те, що кістозні утворення у пазухах потребують обов'язкового лікування, оскільки здатні спровокувати ускладнення. Порушення дренажу призводить до розвитку хронічного синуситу, риніту, ларингіту. Пацієнти страждають від постійної закладеності носа, виділень та хропіння. У міру розростання кісти розтягуються стінки пазух, виникає асиметрія обличчя, можливе руйнування кісткової тканини з ушкодженням лицьових нервів, інфікування вмісту кісти, нагноєння, утворення свищів. За наявності дискомфортних відчуттів у пазухах, постійних виділеннях з носа, зниження нюху, зору, слуху слід якнайшвидше звернутися за допомогою до отоларинголога.
зображення_viber_2022-08-30_10-10-21-802 (2).jpg

Іван САЛДАН

лікар-отоларинголог

Реабілітація

Час післяопераційної реабілітації залежить від виду хірургічного втручання та індивідуальних особливостей пацієнта.

Зазвичай у стаціонарі людина знаходиться 1 день, після чого потрібно близько 2 тижнів для повного відновлення та повернення до звичайного режиму. На цьому етапі потрібно виконувати рекомендації лікаря з гігієни, приймання ліків і загальному способу життя.

Пацієнту можуть бути призначені знеболювальні, протизапальні препарати, судинозвужувальні краплі, топічні глюкокортикостероїди. При підозрі на інфікування вмісту кісти призначають антибіотикотерапію відповідно до результатів бактеріологічного аналізу виділення. За сприятливого перебігу післяопераційного періоду вже за два тижні можна повернутися до звичайного розпорядку життя.