.svg)
Фурункул зовнішнього слухового проходу
Що таке фурункул у вусі?
Фурункул у зовнішньому слуховому проході — це гостре гнійне запалення волосяного фолікула, сальної або потової залози шкіри вуха. Найчастіше розвивається через інфекцію бактеріями (зазвичай Staphylococcus aureus) і супроводжується сильним болем, почервонінням і набряком.
Запалення швидко розвивається, формуючи щільне болісне ущільнення, яке згодом наповнюється гноєм.
Фурункул важливо відрізняти від інших ЛОР-захворювань, зокрема:
- Зовнішній отит — зазвичай поширене запалення шкіри слухового проходу без чіткого утворення гнійника.
- Середній отит — внутрішнє запалення середнього вуха, що супроводжується загальними симптомами: температурою, зниженням слуху, виділеннями з вуха.
- Екзема або дерматит вуха — свербіж та лущення шкіри без гнійного вогнища.
На відміну від цих станів, фурункул має локальний характер, супроводжується вираженим болем при натисканні або жуванні, а також формуванням гнійного стрижня.
Причини появи фурункула у вусі
Фурункул у вусі виникає через інфекційне ураження волосяного фолікула або сальної залози. Найчастіше цей процес запускається внаслідок поєднання кількох факторів: бактеріального зараження, порушення цілісності шкіри та ослаблення захисних функцій організму.
Бактеріальні інфекції (найчастіше стафілококи)
Найпоширенішим збудником є Staphylococcus aureus — бактерія, яка живе на шкірі більшості людей, але може викликати запалення при порушенні захисного бар’єру. Інші менш поширені збудники:
- Streptococcus pyogenes;
- умовно-патогенні грамнегативні бактерії.
Інфекція проникає в глибокі шари шкіри й викликає гнійно-некротичний процес.
Мікротравми шкіри та часте чухання вуха
Будь-яке механічне пошкодження — навіть незначна подряпина — створює вхідні ворота для бактерій. Найчастіші причини:
- часте користування ватними паличками;
- носіння навушників або слухових апаратів;
- чухання вуха при свербежі, алергії чи екземі;
- забруднення водою під час плавання.
Такі дії порушують цілісність шкіри та сприяють розвитку інфекції.
Зниження імунітету та супутні хвороби
Фурункули частіше виникають у людей зі зниженим загальним або місцевим імунітетом. До факторів ризику належать:
- цукровий діабет;
- хронічні інфекційні або ендокринні захворювання;
- дефіцит вітамінів (особливо групи B, C);
- стреси, перевтома, порушення сну.
Ослаблений імунітет не здатен ефективно протидіяти бактеріям, тому запалення розвивається швидше й має важчий перебіг.
Основні симптоми фурункула зовнішнього слухового проходу
Фурункул у вусі має характерні прояви, які відрізняють його від інших запальних захворювань. Симптоми зазвичай наростають швидко і викликають значний дискомфорт. Важливо розпізнати їх на ранньому етапі, щоб своєчасно звернутися до лікаря й уникнути ускладнень.
Біль у вусі, що посилюється при дотику або жуванні
Провідний симптом — сильний пульсуючий біль, локалізований в зоні зовнішнього слухового проходу. Біль:
- посилюється при дотику до вуха;
- загострюється під час жування або натискання на козелок;
- може віддавати в щелепу, скроню або шию.
Це пов’язано з набряком тканин і подразненням нервових закінчень.
Набряк, почервоніння та відчуття закладеності вуха
У зоні запалення спостерігаються типові ознаки:
- почервоніння шкіри в слуховому проході;
- локальний набряк, який може частково перекривати прохід;
- відчуття тиску, повноти або стороннього тіла у вусі;
- дискомфорт під час рухів щелепою чи ковтання.
Ці симптоми ускладнюють гігієну та можуть заважати сну.
Можливе підвищення температури та погіршення слуху
У деяких випадках, особливо при великих або множинних фурункулах, спостерігаються загальні симптоми:
- субфебрильна температура (до 38°C);
- слабкість, нездужання;
- тимчасове зниження слуху на ураженому боці через звуження слухового проходу.
Це свідчить про активне запалення і можливу потребу в системному лікуванні.
Як діагностують фурункул у вусі
Діагностика фурункула зовнішнього слухового проходу зазвичай не викликає труднощів у досвідченого отоларинголога. Вона базується на характерній клінічній картині, даних огляду та, за потреби, додаткових методах дослідження.
Огляд ЛОР-лікарем та отоскопія
Перший і ключовий етап — фізикальний огляд. Лікар оцінює стан вуха за допомогою:
- візуального огляду зовнішнього вуха — звертає увагу на набряк, почервоніння, деформацію;
- отоскопії — інструментального дослідження слухового проходу, яке дозволяє побачити фурункул, визначити його розміри, локалізацію та наявність гнійного вмісту.
Це безболісна і швидка процедура, яка дозволяє поставити попередній діагноз одразу.
За потреби — бакпосів виділень
Якщо з фурункула виділяється гній або рецидиви повторюються, лікар може взяти зразок для бактеріологічного посіву. Це допомагає:
- виявити конкретного збудника;
- визначити чутливість до антибіотиків;
- підібрати ефективне лікування, особливо при резистентній мікрофлорі.
Такий аналіз проводиться в лабораторії та займає кілька днів.
Диференціальна діагностика з іншими ЛОР-захворюваннями
Щоб виключити інші причини болю та запалення у вусі, проводиться диференціальна діагностика з такими станами:
- зовнішній отит — запалення без формування гнійного стрижня;
- екзема слухового проходу — свербіж, лущення, без гнійного процесу;
- середній отит — глибше розташоване запалення з іншими симптомами (біль, температура, виділення);
- атерома — кістоподібне утворення без гострих запальних проявів.
Правильна діагностика гарантує ефективне лікування та запобігає ускладненням.
Сучасні методи лікування фурункула зовнішнього слухового проходу
Лікування фурункула у вусі залежить від стадії захворювання, інтенсивності симптомів та наявності ускладнень. У більшості випадків ефективною є консервативна терапія, однак при формуванні гнійника іноді потрібне хірургічне втручання.
Консервативна терапія — антибіотики, мазі, знеболювальні
На ранніх стадіях, коли гнійник ще не дозрів, застосовують місцеве та системне лікування:
- Антибактеріальні мазі та краплі (наприклад, левомеколь, офлоксацин) — наносяться на турунду, яка вставляється у вушний прохід;
- Системні антибіотики — призначаються при вираженому запаленні, лихоманці чи множинних фурункулах (амоксицилін, цефалоспорини);
- Знеболювальні препарати — ібупрофен або парацетамол для зменшення болю та зниження температури;
- Антисептики — для обробки шкіри навколо ураженої ділянки.
Самостійне відкривання фурункула або використання спиртових розчинів категорично заборонено.
Хірургічне розкриття абсцесу при ускладненнях
Якщо гнійник дозрів, утворився флуктуюючий абсцес або виник сильний біль, лікар може провести місцеву хірургічну процедуру:
- розкриття фурункула в стерильних умовах;
- очищення порожнини від гною;
- промивання антисептиками та введення лікувальної турунди;
- подальше спостереження та медикаментозне лікування.
Процедура проводиться під місцевою анестезією та значно прискорює одужання.
Додаткові методи — сухе тепло, фізіотерапія
У комплексній терапії можуть застосовуватись:
- сухе тепло (наприклад, грілка або лампа Мініна) — полегшує біль, пришвидшує дозрівання фурункула;
- ультразвук, УВЧ або лазеротерапія — зменшують запалення, покращують мікроциркуляцію та сприяють загоєнню;
- імуномодулюючі препарати — при рецидивуючих фурункулах або супутніх хронічних хворобах.
Комплексне лікування дозволяє мінімізувати ризик ускладнень і скоротити тривалість хвороби.
Відновлення після лікування
Після завершення основного етапу лікування важливо дотримуватись рекомендацій лікаря для повного загоєння тканин, запобігання повторному запаленню та нормалізації функцій зовнішнього вуха. Реабілітаційний період зазвичай триває 5–10 днів залежно від тяжкості перебігу захворювання.
Зменшення запалення та загоєння тканин
Після розсмоктування або розкриття фурункула шкіра вушного проходу поступово загоюється. Щоб цей процес пройшов без ускладнень:
- продовжують застосування місцевих антисептиків або мазей за призначенням лікаря;
- дотримуються гігієни, не торкаючись зони загоєння;
- уникають подразнення (навушники, сторонні предмети, ватні палички).
Навіть при зникненні болю слід дочекатися повного епітелізації тканин.
Уникнення вологи у вусі протягом відновлення
Після лікування важливо запобігати потраплянню води у вушний канал, адже волога створює сприятливе середовище для повторного інфікування:
- при вмиванні або душі закривати вухо ватним тампоном, змоченим у вазеліні;
- не відвідувати басейн або сауну до повного загоєння;
- уникати переохолодження після водних процедур.
Це особливо важливо для пацієнтів зі схильністю до частих отитів або рецидивуючих фурункулів.
Контрольний огляд у ЛОРа для виключення рецидиву
Після завершення лікування рекомендується повторний візит до отоларинголога, під час якого лікар:
- оцінює стан шкіри слухового проходу;
- перевіряє, чи не залишилися залишки запального процесу;
- за потреби коригує подальші гігієнічні або профілактичні заходи.
Особливо важливий контроль для пацієнтів із хронічними захворюваннями або зниженим імунітетом.
Ускладнення при нелікованому фурункулі
Ігнорування симптомів або спроби самолікування фурункула зовнішнього слухового проходу можуть призвести до серйозних наслідків. Ускладнення не лише погіршують загальний стан пацієнта, але й значно ускладнюють подальше лікування.
Поширення інфекції на сусідні тканини та утворення абсцесу
Без належного лікування інфекція може проникати глибше, вражаючи:
- навколишню підшкірну клітковину;
- хрящі вушної раковини;
- тканини навколо вуха (розвиток перихондриту чи абсцесу).
Таке поширення запалення супроводжується наростанням болю, набряком обличчя, лихоманкою та потребує термінової медичної допомоги.
Втрата слуху або запалення середнього вуха
Розвинений фурункул може частково або повністю перекривати слуховий прохід, що спричиняє:
- тимчасову втрату слуху через механічну перешкоду;
- поширення запалення на середнє вухо (гострий середній отит), особливо при наявності анатомічних особливостей або супутніх ЛОР-захворювань.
У таких випадках може знадобитися тривале комплексне лікування.
Ризик утворення рубців та повторних епізодів
За відсутності правильного лікування або при частих рецидивах можливе:
- формування рубцевих змін у шкірі слухового проходу, що знижує її еластичність і може викликати стійкий дискомфорт;
- хронізація процесу — розвиток рецидивуючого фурункульозу;
- поширення інфекції на інші ділянки тіла, особливо у людей із цукровим діабетом або імунодефіцитом.
Такі ускладнення потребують не лише лікування локального вогнища, а й системного підходу — корекції імунітету та профілактики.
Як запобігти фурункулам у вусі
Профілактика фурункулів полягає у щоденному дбайливому догляді за вухами, уникненні травмування шкіри та зміцненні імунітету. Особливо важливо дотримуватись заходів профілактики людям зі схильністю до гнійничкових уражень шкіри чи хронічних ЛОР-захворювань.
Обережна гігієна без ватних паличок
Найпоширеніша причина утворення фурункулів — травмування шкіри ватними паличками. Щоб уникнути пошкоджень:
- очищення проводьте лише ззовні, не проникаючи глибоко у слуховий прохід;
- не використовуйте гострі або твердi предмети для «вичищення сірки»;
- при надмірному скупченні вушної сірки звертайтесь до ЛОРа — це безпечно й професійно.
Сірка виконує захисну функцію, тому повне її видалення шкідливе.
Лікування дерматологічних захворювань вушної області
Шкірні захворювання — ще один поширений фактор ризику. Щоб знизити ймовірність інфікування:
- своєчасно лікуйте екзему, дерматити, псоріаз та інші захворювання шкіри вушної зони;
- уникайте розчісування при свербежі — звертайтесь до дерматолога або отоларинголога;
- підтримуйте чистоту та сухість шкіри, особливо влітку або при підвищеній пітливості.
Здорова шкіра — природний бар’єр для бактерій.
Підтримка імунної системи та уникнення переохолодження
Імунітет відіграє ключову роль у профілактиці всіх гнійничкових інфекцій. Рекомендовано:
- збалансоване харчування з достатньою кількістю білка, вітамінів A, B, C;
- достатній сон та зниження стресу;
- уникнення переохолодження та вологого клімату;
- лікування хронічних інфекцій, які послаблюють загальну опірність організму (тонзиліт, синусит, карієс).
При часто рецидивуючих фурункулах варто звернутись до імунолога або дерматолога для комплексного обстеження.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
