.svg)
Гострий тонзиліт (ангіна)
Що таке гострий тонзиліт?
Гострий тонзиліт (ангіна) — це запальне захворювання піднебінних мигдаликів, яке зазвичай викликають вірусні або бактеріальні інфекції. Найчастіше зустрічається у дітей та підлітків, але також може розвиватися в дорослому віці. Стан виникає раптово, з характерними симптомами: сильний біль у горлі, підвищення температури тіла, утруднене ковтання, загальна слабкість.
Гострий тонзиліт передається повітряно-крапельним шляхом при кашлі, чханні або близькому контакті з хворим. Вчасне розпізнавання захворювання та правильне лікування дозволяє уникнути ускладнень, зокрема ревматизму, ураження серця або нирок.
Ангіна розвивається тоді, коли збудники інфекції — найчастіше стрептококи групи A або віруси — потрапляють на слизову оболонку мигдаликів і спричиняють гостре запалення. У нормі мигдалики виконують захисну функцію: вони є бар’єром для інфекцій, що проникають через рот або носоглотку. Але при ослабленому імунітеті, переохолодженні або великому скупченні патогенів цей захисний механізм дає збій.
Процес починається з подразнення та набряку мигдаликів, а згодом переходить у гнійну або катаральну форму, залежно від типу збудника. У пацієнта з’являються типові ознаки: різкий біль у горлі, збільшення та почервоніння мигдаликів, білий або жовтуватий наліт, збільшені шийні лімфовузли.
Основні причини розвитку
Гострий тонзиліт найчастіше розвивається під впливом інфекційних збудників на тлі зниження імунного захисту організму. Захворювання виникає не лише в сезон підвищеної захворюваності на ГРВІ, а й у результаті хронічних проблем із ЛОР-органами чи зубами. Розуміння причин тонзиліту допомагає запобігти рецидивам і обрати правильну тактику лікування.
Бактеріальні та вірусні інфекції
У більшості випадків гострий тонзиліт спричиняють:
- β-гемолітичний стрептокок групи А — найпоширеніший бактеріальний збудник, відповідальний за ускладнення на серце й нирки;
- стафілококи, пневмококи, анаероби — менш поширені, але можливі причини;
- віруси — аденовіруси, віруси грипу, Епштейна-Барр, герпесвіруси.
Бактеріальна ангіна часто характеризується білим нальотом на мигдаликах, високою температурою і вираженою інтоксикацією. Вірусні форми можуть мати м’якіший перебіг, але теж потребують лікування для запобігання ускладненням.
Ослаблений імунітет, переохолодження
Фактори, які сприяють розвитку хвороби:
- Загальне або локальне переохолодження — наприклад, холодні напої чи морозна погода без захисту горла.
- Хронічний стрес, перевтома, нестача сну — знижують захисні функції організму.
- Дефіцит вітамінів, неправильне харчування, паління — створюють сприятливе середовище для розвитку інфекції.
У таких умовах навіть умовно патогенні мікроорганізми, які в нормі не викликають запалення, можуть призвести до ангіни.
Ускладнення інших захворювань (синусит, карієс)
Тонзиліт нерідко виникає як ускладнення вже наявних запальних процесів у суміжних ділянках:
- Хронічний синусит, риніт або отит — джерело постійної інфекції, що легко поширюється на мигдалики.
- Карієс, пульпіт, пародонтит — вогнища інфекції в ротовій порожнині можуть провокувати тонзиліт, особливо при зниженому імунітеті.
- Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) — подразнення слизової шлунковим соком також може посилювати схильність до запалення мигдаликів.
Таким чином, гострий тонзиліт — це не лише інфекційна, а й комплексна проблема, що часто розвивається на тлі супутніх патологій.
Характерні симптоми ангіни
Гострий тонзиліт має яскраву клінічну картину, яка дозволяє швидко запідозрити захворювання навіть без лабораторних аналізів. Симптоми з’являються раптово та швидко наростають протягом перших 1–2 днів. Їх інтенсивність залежить від типу збудника, стану імунної системи пацієнта та наявності супутніх захворювань.
Біль у горлі та труднощі при ковтанні
Найпоширеніша скарга пацієнтів — інтенсивний біль у горлі, який посилюється під час ковтання, розмови або вживання їжі. У тяжких випадках ковтати стає практично неможливо.
Біль може іррадіювати у вуха, щелепу або шию. Особливо виражений дискомфорт спостерігається при гнійних формах ангіни, коли відбувається набряк і подразнення нервових закінчень слизової оболонки.
Підвищення температури та загальна слабкість
Для ангіни характерне:
- різке підвищення температури тіла — до 38–39,5 °C;
- озноб, пітливість, головний біль;
- загальна слабкість, відчуття розбитості;
- у дітей — можливі нудота, блювання, втрата апетиту.
Ці прояви — ознака загальної інтоксикації організму у відповідь на бактеріальну або вірусну інфекцію. У деяких випадках лихоманка може тривати до 4–5 днів навіть при активному лікуванні.
Набряк мигдаликів та гнійний наліт
При огляді горла зазвичай виявляють:
- збільшення й почервоніння піднебінних мигдаликів;
- білий, жовтий або сірий наліт, який може бути точковим або покривати всю поверхню мигдаликів;
- гнійники або лакунарні пробки при гнійній формі ангіни;
- неприємний запах із рота;
- збільшення шийних лімфатичних вузлів, які стають болісними при пальпації.
Ці ознаки допомагають диференціювати ангіну від інших ЛОР-захворювань, зокрема фарингіту або вірусної інфекції без ураження мигдаликів.
Як проводиться діагностика
Правильна діагностика гострого тонзиліту — ключ до ефективного лікування та запобігання ускладненням. Захворювання має типову клінічну картину, але важливо відрізнити ангіну від інших інфекцій, які мають подібні симптоми. Особливо це актуально у дітей, пацієнтів із хронічними хворобами та в періоди підвищеної вірусної захворюваності.
Огляд лікаря отоларинголога
Первинна діагностика починається з:
- збирання анамнезу — коли з’явилися симптоми, як розвивалися;
- візуального огляду горла за допомогою шпателя та налобного дзеркала;
- оцінки стану мигдаликів — колір, набряк, наліт, гнійники;
- пальпації лімфатичних вузлів — збільшення та болісність.
Досвідчений отоларинголог може визначити форму ангіни (катаральна, лакунарна, фолікулярна) вже на цьому етапі. Але для підтвердження діагнозу, особливо у складних випадках, призначаються додаткові аналізи.
Лабораторні аналізи та бакпосів
Для уточнення природи збудника та вибору тактики лікування проводять:
- Загальний аналіз крові (ЗАК) — виявляє підвищення ШОЕ, лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули;
- Швидкий тест на стрептокок (Strep A test) — експрес-діагностика, результат за 5–10 хв;
- Бактеріологічний посів із зіву — дозволяє точно визначити тип бактерії та її чутливість до антибіотиків;
- Аналіз сечі — у разі підозри на системні ускладнення (гломерулонефрит).
Бакпосів особливо важливий при частих ангіні або підозрі на хронічний тонзиліт. Він дозволяє уникнути неефективного призначення антибіотиків і знизити ризик резистентності.
Важливість диференційної діагностики (напр. скарлатина, COVID-19)
Деякі інфекції мають симптоми, схожі на ангіну, але потребують зовсім іншого лікування:
- Скарлатина: супроводжується ангіною, висипом на тілі, «малиновим язиком», лущенням шкіри на долонях. Потребує термінового лікування через ризик ускладнень.
- Інфекційний мононуклеоз (вірус Епштейна–Барр): сильний біль у горлі, збільшення лімфовузлів, печінки й селезінки; характерна атипова форма лейкоцитів у крові.
- COVID-19: може починатися з болю в горлі, підвищення температури, але часто супроводжується втратою нюху, кашлем, болем у м’язах та ураженням нижніх дихальних шляхів.
- Дифтерія: небезпечне захворювання з нальотом на мигдаликах, який щільно прилягає й важко знімається; потребує специфічного протидифтерійного лікування.
Правильна диференціація дозволяє уникнути помилкових призначень, своєчасно виявити ускладнення та обрати ефективну терапію.
Сучасні методи лікування
Лікування гострого тонзиліту залежить від збудника (вірус або бактерія), форми захворювання, загального стану пацієнта та наявності супутніх хвороб. Основні цілі терапії — усунути причину запалення, полегшити симптоми, попередити ускладнення та рецидиви.
Антибіотикотерапія при бактеріальній формі
Якщо підтверджено бактеріальну природу ангіни (особливо стрептококову), основою лікування є антибіотики:
- Препарати першого вибору — пеніциліни (амоксицилін, амоксицилін/клавуланат);
- У разі алергії — макроліди (азитроміцин, кларитроміцин) або цефалоспорини;
- Тривалість курсу — зазвичай 7–10 днів (навіть при поліпшенні стану не припиняють раніше).
Правильно підібрана антибіотикотерапія:
- скорочує тривалість хвороби;
- знижує ризик ревматичних ускладнень;
- зменшує ймовірність поширення інфекції.
При вірусних формах ангіни антибіотики неефективні та не призначаються.
Симптоматичне лікування (жарознижувальні, антисептики)
Для полегшення самопочуття застосовують засоби симптоматичної терапії:
- Жарознижувальні: парацетамол або ібупрофен — при температурі вище 38 °C;
- Знеболювальні: ібупрофен або комбіновані засоби;
- Антисептичні льодяники, спреї, розчини — для місцевої обробки горла;
- Антигістамінні препарати — при вираженому набряку або алергічному компоненті.
Завдання симптоматичної терапії — полегшити перебіг хвороби та покращити якість життя пацієнта в період одужання.
Полоскання, зрошення горла, рясне пиття
Місцеве лікування та підтримувальні заходи є важливою частиною терапії:
- Полоскання горла антисептичними розчинами (фурацилін, хлоргексидин, сольові розчини) — зменшують запалення, очищають мигдалики;
- Зрошення горла спреями з протизапальними або знеболювальними компонентами;
- Рясне пиття (вода, теплі чаї, морси) — допомагає знизити інтоксикацію, підтримує водний баланс;
- Зволоження повітря в приміщенні — зменшує подразнення слизової.
Ці методи не замінюють медикаментозного лікування, але значно пришвидшують одужання.
Покази до стаціонарного лікування
У більшості випадків гострий тонзиліт лікується амбулаторно. Але існують ситуації, коли необхідна госпіталізація:
- Важкий загальний стан: висока температура понад 39 °C, порушення свідомості;
- Нездатність ковтати або загроза зневоднення;
- Підозра на ускладнення: паратонзилярний абсцес, флегмона шиї;
- Вік до 3 років або літні пацієнти з супутніми захворюваннями;
- Імунодефіцитні стани (наприклад, ВІЛ-інфекція, хіміотерапія).
У стаціонарі пацієнту забезпечують інфузійну терапію, моніторинг стану, парентеральне введення антибіотиків та екстрене хірургічне втручання за потреби.
Відновлення після хвороби
Навіть після зникнення основних симптомів ангіни організм потребує часу для повного відновлення. Поспішне повернення до активного ритму життя або ігнорування рекомендацій лікаря може призвести до рецидиву або ускладнень. Тому етап реабілітації відіграє важливу роль у загальному процесі одужання.
Поступове повернення до активного режиму
Після гострої фази тонзиліту важливо уникати різкого фізичного або психоемоційного навантаження:
- Перші кілька днів після нормалізації температури — щадний режим, без фізичних навантажень і тривалого перебування на вулиці;
- Харчування — м’яке, тепле, багате на білок та вітаміни;
- Сон і відпочинок — мінімум 8 годин на добу, з акцентом на якісний нічний сон;
- Поступове повернення до навчання або роботи — за відсутності залишкових симптомів і за рекомендацією лікаря.
Завдання цього етапу — дати організму відновити сили та зміцнити загальну опірність до інфекцій.
Підтримка імунітету після одужання
Після перенесеної інфекції імунна система ослаблена, тому необхідно створити умови для її відновлення:
- Повноцінне харчування — із вмістом білка, антиоксидантів, вітамінів A, C, E;
- Режим сну та фізичної активності — помірні навантаження, прогулянки на свіжому повітрі;
- Загартовування — поступове, під наглядом лікаря або з урахуванням особистих особливостей;
- Вітаміни або імуномодулятори — лише за призначенням фахівця;
- Виключення шкідливих звичок — паління, надмірне вживання алкоголю.
Регулярна турбота про імунітет знижує ризик повторних ангін і хронізації процесу.
Контрольний огляд при повторних епізодах
Якщо ангіну повторюється 3–4 рази на рік і більше — це може свідчити про перехід у хронічну форму тонзиліту. У таких випадках важливо:
- Звернутися до отоларинголога для повторного огляду;
- Провести бакпосів із зіву для визначення збудника та чутливості до антибіотиків;
- Пройти УЗД або огляд суміжних ЛОР-органів (пазухи, вуха), якщо є підозра на хронічне джерело інфекції;
- Розглянути питання тонзилектомії (видалення мигдаликів) при підтвердженій неефективності консервативного лікування.
Своєчасна діагностика та лікування повторних епізодів дозволяє запобігти ускладненням та покращити якість життя пацієнта.
Можливі ускладнення
Гострий тонзиліт — це не лише тимчасове запалення горла. За відсутності належного лікування або при недотриманні рекомендацій лікаря, захворювання може спричинити серйозні ускладнення. Вони поділяються на місцеві (що виникають поруч із мигдаликами) та системні (які вражають внутрішні органи).
Абсцес мигдалика (паратонзилярний абсцес)
Це одне з найпоширеніших ускладнень гнійної ангіни. Паратонзилярний абсцес — це скупчення гною в тканинах навколо мигдалика.
Його розвиток супроводжується:
- різким посиленням болю в горлі, переважно з одного боку;
- утрудненим відкриванням рота (тривізм);
- підвищенням температури до 39–40 °C;
- набряком шиї, зміщенням язичка в бік.
Стан потребує негайного лікування, часто — хірургічного розтину абсцесу та внутрішньовенного введення антибіотиків. У тяжких випадках — госпіталізація в ЛОР-відділення.
Ревматизм, гломерулонефрит, ураження серця
При стрептококовій ангіні імунна система іноді реагує надмірно, утворюючи антитіла, які пошкоджують власні тканини організму. У результаті можуть виникати аутоімунні ускладнення, такі як:
- ревматична лихоманка — запалення суглобів і серця, що виникає через 2–4 тижні після ангіни;
- ревмокардит — ураження серцевих клапанів, аритмії, серцева недостатність;
- гострий гломерулонефрит — запалення нирок, що проявляється набряками, змінами в сечі, підвищенням артеріального тиску.
Ці стани загрожують здоров’ю та потребують тривалого спостереження у кардіолога або нефролога.
Перехід у хронічну форму
Якщо гострий тонзиліт повторюється кілька разів на рік або не лікується повноцінно, запальний процес у мигдаликах може перейти в хронічну фазу. Ознаки хронічного тонзиліту:
- постійне або періодичне першіння в горлі;
- неприємний запах із рота;
- наявність гнійних пробок у лакунах мигдаликів;
- часті рецидиви при найменшому переохолодженні або стресі.
Хронічний тонзиліт складніше піддається лікуванню та часто потребує курсової терапії, фізіопроцедур або навіть тонзилектомії — видалення мигдаликів.
Профілактика ангіни
Запобігти розвитку гострого тонзиліту можливо — особливо якщо пацієнт схильний до частих епізодів ангіни або має ослаблений імунітет. Профілактика ґрунтується на загальному зміцненні організму, дотриманні гігієни та вчасному лікуванні супутніх захворювань.
Загартовування та зміцнення імунітету
Сильний імунітет — найкращий захист від бактеріальних і вірусних інфекцій, зокрема тонзиліту. Для цього рекомендується:
- регулярне загартовування — контрастний душ, обливання, прогулянки на свіжому повітрі;
- повноцінне харчування — збалансований раціон із вітамінами A, C, D, залізом, цинком;
- активний спосіб життя — рух, спорт, відмова від паління;
- достатній сон — не менше 7–8 годин на добу;
- зниження рівня стресу — релакс, фізична активність, стабільний режим.
Загартовані люди рідше хворіють на ангіну навіть при контакті з інфекцією.
Своєчасне лікування ЛОР-захворювань
Часто ангіна виникає як ускладнення вже наявних хвороб верхніх дихальних шляхів:
- хронічний риніт, синусит, отит — джерела постійного запалення;
- аденоїди, викривлення носової перегородки — порушують вентиляцію носоглотки;
- карієс, захворювання ясен — теж можуть бути бактеріальним резервуаром.
Своєчасне звернення до ЛОРа, санація ротової порожнини та профілактичні огляди значно знижують ризик тонзиліту.
Уникнення контакту з хворими в період епідемій
Ангіна часто передається повітряно-крапельним шляхом у періоди підвищеної захворюваності:
- уникайте скупчення людей під час спалахів ГРВІ та грипу;
- користуйтеся масками у транспорті, лікарнях, громадських місцях;
- мийте руки після відвідування громадських просторів або спілкування з хворими;
- використовуйте індивідуальний посуд і рушники вдома, якщо хтось у родині хворіє.
Такі прості заходи допомагають уникнути зараження навіть у період епідемій.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
