.svg)
Стеноз гортані
Що таке стеноз гортані?
Стеноз гортані — це звуження просвіту гортані, що порушує проходження повітря до легень. Це небезпечний стан, який може призвести до гострої дихальної недостатності. Стеноз може бути вродженим або набутим, мати різну глибину ураження та тривалість перебігу — від короткочасного до хронічного.
Залежно від вираженості звуження виділяють 4 ступені стенозу, де I — легкий (утруднене дихання тільки при навантаженні), а IV — критичний, що загрожує життю.
Круп — це гострий стеноз гортані, що найчастіше виникає у дітей віком від 6 місяців до 5 років. Основною причиною є вірусна інфекція, зокрема парагрип. У дітей гортань вужча, слизова — пухка, тому навіть незначний набряк може спричинити критичне звуження дихальних шляхів.
Круп потребує негайної медичної допомоги. У легких формах допомагають інгаляції, зволоження повітря, кортикостероїди. У важких — можливе проведення інтубації або трахеостомії.
Основні причини розвитку
Інфекційні захворювання (ларингіт, дифтерія тощо)
Однією з найчастіших причин стенозу гортані є гострі та хронічні інфекції дихальних шляхів. Зокрема:
- Вірусний або бактеріальний ларингіт може спричинити набряк слизової оболонки, що призводить до тимчасового звуження просвіту гортані.
- Дифтерія гортані — рідкісна, але небезпечна інфекція, при якій формуються щільні плівки, що перекривають дихальні шляхи.
- Абсцеси та флегмони шиї здатні поширюватися на область гортані, викликаючи здавлення та стеноз.
У дітей вірусні інфекції часто призводять до розвитку крупу, а в дорослих — до стенозу внаслідок тяжкого ларинготрахеїту.
Алергічні реакції та набряк гортані
Гострий алергічний набряк гортані (ангіоневротичний набряк Квінке) може розвинутись раптово після контакту з алергеном:
- харчовим продуктом;
- лікарським засобом;
- укусом комахи;
- пилком, хімічними речовинами.
У таких випадках стеноз формується швидко та супроводжується задухою. Це невідкладний стан, що вимагає термінової медичної допомоги.
Вроджені аномалії та травми
У новонароджених стеноз гортані може бути наслідком:
- вроджених порушень розвитку (наприклад, ларингомаляції або вродженого звуження);
- пухлин, кіст, судинних мальформацій у ділянці гортані.
Також стеноз виникає після:
- механічної травми (наприклад, удару в ділянку шиї);
- хімічного або термічного опіку гортані;
- сторонніх тіл, які викликали набряк чи рубцювання.
Ускладнення після інтубації чи операцій
Інтубація трахеї, особливо тривала, може призвести до:
- пошкодження слизової гортані;
- утворення рубців та грануляційної тканини;
- стенозу різного ступеня.
Схожі ускладнення можливі після:
- хірургічних втручань у ділянці гортані або шиї;
- променевої терапії;
- трахеостомії.
Частота післяінтубаційного стенозу залежить від тривалості штучної вентиляції легень, техніки введення трубки та індивідуальних особливостей пацієнта.
Симптоми стенозу гортані
Ознаки у дорослих
У дорослих стеноз гортані зазвичай розвивається поступово або на фоні інфекцій, травм чи післяопераційних ускладнень. Типові симптоми:
- Задишка — спочатку при фізичному навантаженні, згодом і в спокої.
- Зміни голосу — осиплість, приглушеність, у тяжких випадках — повна афонія.
- Шумне дихання — виникає внаслідок проходження повітря через звужений просвіт гортані.
- Відчуття нестачі повітря, страх задухи — часто супроводжується тривожністю, пітливістю.
- Посиніння шкіри (ціаноз) — на пізніх стадіях через гіпоксію.
При гострому стенозі симптоми розвиваються стрімко й потребують невідкладної допомоги. При хронічному — наростають повільно, але також загрожують життю без лікування.
Характерні прояви у дітей (круп)
У дітей стеноз гортані часто проявляється як круп — гостре вірусне ураження гортані з набряком і звуженням просвіту. Ознаки розвиваються раптово, переважно вночі:
- Гавкаючий сухий кашель;
- Осиплість або втрата голосу;
- Шумне вдихання повітря (інспіраторна задишка);
- Втягування міжреберних проміжків і яремної ямки при диханні;
- Тривожність, блідість або синюшність губ.
У легких випадках дитина може дихати самостійно, у тяжких — необхідна термінова госпіталізація. Стан загрожує зупинкою дихання, тому потребує негайної реакції з боку батьків і медиків.
Стадії розвитку стенозу
Стеноз гортані поділяють на чотири клінічні стадії залежно від вираженості порушень дихання:
I стадія (компенсована):
- Задишка при фізичному навантаженні.
- Голос майже не змінений.
- Дихання прискорене, але ефективне.
II стадія (субкомпенсована):
- Задишка в спокої.
- Втягнення міжреберних проміжків при вдиху.
- Осиплість голосу, зниження сатурації.
III стадія (декомпенсована):
- Різко виражена задишка, поверхневе дихання.
- Ціаноз шкіри й слизових.
- Ризик втрати свідомості через гіпоксію.
IV стадія (асфіксія):
- Критичне звуження або повна непрохідність гортані.
- Відсутність свідомості, різке падіння тиску.
- Необхідність негайної інтубації або трахеостомії.
Своєчасне розпізнавання симптомів і правильна медична тактика дозволяють попередити ускладнення та врятувати життя пацієнта.
Як діагностують стеноз гортані
Клінічний огляд ЛОР-лікаря
Діагностика стенозу гортані починається з ретельного збору анамнезу та фізикального огляду пацієнта. ЛОР-лікар оцінює:
- характер і частоту дихання (наявність інспіраторної задишки, втягнення міжреберних проміжків);
- зміну голосу — осиплість, афонія;
- наявність шумного дихання або стридору;
- зовнішній вигляд шиї та грудної клітки — набряки, деформації, сліди травми;
- загальний стан пацієнта — тривожність, посиніння губ, ознаки гіпоксії.
На основі клінічних даних лікар визначає ступінь стенозу та необхідність подальшої інструментальної діагностики.
Ларингоскопія та інші методи візуалізації
Ларингоскопія є ключовим методом оцінки гортані. Залежно від ситуації застосовують:
- Непряма ларингоскопія (через рот за допомогою дзеркала або відеоларингоскопа) — зручна для первинного огляду;
- Пряма фіброоптична ларингоскопія — дозволяє візуалізувати звуження, набряк, сторонні тіла, рубці, новоутворення;
- Мікроларингоскопія під наркозом — використовується у складних випадках або перед хірургічним втручанням.
Інші діагностичні методи:
- КТ шиї та грудної клітки — оцінює розповсюдження стенозу, наявність компресії ззовні (наприклад, пухлини);
- МРТ — корисна для диференціації м’якотканинних утворень;
- Рентген трахеї та гортані — у разі підозри на стороннє тіло або стеноз нижче голосових зв’язок.
У дітей обстеження проводять обережно, часто під седацією, щоб уникнути загострення стану.
Диференціальна діагностика (з іншими станами, що викликають утруднене дихання)
Стеноз гортані необхідно відрізняти від інших патологій, які також можуть спричиняти утруднення дихання:
- Астма бронхіальна — задишка зазвичай видихальна, немає змін голосу чи шумного вдиху.
- Чужорідне тіло в дихальних шляхах — раптовий початок, можливий епізод задухи або кашлю.
- Параліч голосових зв’язок — голос може бути тихим, монотонним, але без гострої задишки.
- Анафілаксія — розвивається на фоні алергії, супроводжується загальними симптомами (висип, набряки, гіпотензія).
- Інфекційні ураження нижніх дихальних шляхів — пневмонія, бронхіт, що супроводжуються кашлем, хрипами, але без стридору.
Точна диференціація має вирішальне значення для вибору тактики лікування. У невідкладних випадках діагностика й терапія проводяться паралельно.
Методи лікування стенозу гортані
Лікування стенозу гортані залежить від форми (гострий чи хронічний), ступеня звуження, причин розвитку та віку пацієнта. У гострих випадках на перший план виходить швидке відновлення прохідності дихальних шляхів. У хронічних — комплексний підхід з урахуванням анатомічних змін.
Невідкладна допомога при гострому стенозі
Гострий стеноз — це критичний стан, що потребує швидкої медичної реакції. Основні заходи:
- Забезпечення прохідності дихальних шляхів — інгаляції зволоженого кисню, підняття голови, спокій пацієнта.
- Глюкокортикоїди внутрішньовенно або внутрішньом’язово — швидко зменшують набряк слизової.
- Адреналін у вигляді інгаляцій — знижує судинну проникність, ефективний при крупі у дітей.
- Інтубація трахеї при вираженій дихальній недостатності.
- Трахеостомія — при неможливості інтубації або у разі повного перекриття просвіту гортані.
У педіатричній практиці, особливо при вірусному крупі, ефективними є небулайзерні інгаляції та системні стероїди.
Медикаментозна терапія (протизапальні, протинабрякові, гормони)
Фармакологічне лікування спрямоване на усунення причин стенозу та зменшення симптомів:
- Глюкокортикоїди (дексаметазон, преднізолон) — зменшують запалення та набряк;
- Антибіотики — при бактеріальній природі захворювання;
- Антигістамінні препарати — у разі алергічного компоненту;
- Муколітики, зволоження слизової — полегшують дихання;
- Седативні засоби (у дітей — з обережністю) — знижують рівень тривожності, що може посилювати задишку.
У хронічному перебігу застосовують курси місцевої та загальної терапії з контролем динаміки симптомів.
Інгаляції та киснева підтримка
Інгаляційна терапія є важливим компонентом лікування при легких та середньотяжких формах стенозу. Використовують:
- Інгаляції з адреналіном — при вірусному крупі;
- Інгаляції з фізіологічним розчином або лужною водою — зволожують слизову;
- Системи з небулайзером — дозволяють ефективно доставити препарати в дихальні шляхи;
- Киснева підтримка (оксигенотерапія) — у разі зниження насичення крові киснем.
Тривалість і частота інгаляцій визначаються лікарем залежно від клінічної ситуації.
Хірургічні методи (трахеостомія, дилатація, реконструкція гортані)
При важкому або стійкому стенозі потрібне хірургічне втручання:
- Трахеостомія — створення штучного отвору в трахеї нижче місця звуження; застосовується в екстрених або тривалих випадках.
- Балонна дилатація — розширення стенозованої ділянки за допомогою спеціального балона; ефективна при рубцевих звуженнях.
- Лазерна або холодноплазмова реконструкція — точкове усунення рубців чи грануляційної тканини.
- Реконструктивні операції гортані — виконуються при складних хронічних стенозах або вроджених аномаліях, іноді з пересадкою хряща.
Післяопераційна реабілітація включає контроль дихання, голосової функції, профілактику рецидиву та формування рубців.
Реабілітація після лікування
Після успішного усунення стенозу гортані важливо не лише стабілізувати дихання, а й поступово відновити повноцінну функцію голосу, мови та психологічного стану пацієнта. Реабілітаційний етап знижує ризик ускладнень і повертає людину до нормального життя.
Відновлення голосу та дихання
Після гострого стенозу, інтубації або хірургічного втручання голос і дихання можуть залишатися ослабленими. У цей період важливо:
- дотримуватись голосового режиму — уникати гучного мовлення, шепоту, напруги голосу;
- регулярно зволожувати повітря, особливо в опалювальний сезон;
- виконувати дихальні вправи — покращують вентиляцію легень і тренують дихальну мускулатуру;
- спостерігатися у ЛОРа для контролю стану гортані та слизової оболонки.
У деяких випадках потрібен повторний курс медикаментозної підтримки (зокрема протизапальні засоби) або додаткові інгаляції.
Робота з логопедом та фізіотерапія
Якщо після стенозу залишаються зміни голосу, мовлення або ковтання — залучається логопед та реабілітолог:
- Логопедична терапія включає вправи на постановку голосу, артикуляційну гімнастику, відновлення чіткої дикції.
- Фізіотерапевтичні методики (електрофорез, ультразвук, магнітотерапія) покращують кровопостачання гортані, зменшують залишкові набряки.
- Фонопедичні тренування — спеціалізовані техніки для відновлення звучання голосу.
Заняття проводяться курсами, індивідуально підібраними під вік, тяжкість ураження та супутні проблеми.
Психоемоційна підтримка у дітей
Стеноз гортані, особливо якщо був пов'язаний з задухою, госпіталізацією чи операцією, може залишити емоційну травму в дитини. Щоб уникнути страхів, тривожності або мовленнєвих блоків, рекомендовано:
- консультації дитячого психолога або психотерапевта;
- ігрову терапію — допомагає через гру відреагувати стресовий досвід;
- спокійне середовище вдома з поступовим поверненням до звичного режиму;
- позитивне підкріплення — заохочення дитини за кожен крок у відновленні.
Психоемоційна стабільність — важлива умова для повноцінної фізичної реабілітації та профілактики повторних епізодів стенозу на фоні стресу.
Можливі ускладнення
Без своєчасного лікування або при неправильному підході до реабілітації стеноз гортані може призвести до ряду серйозних ускладнень, які впливають на якість життя, соціальну адаптацію та дихальну функцію пацієнта.
Хронічний стеноз та рубцеві зміни
Одним із найтяжчих наслідків є переход стенозу в хронічну форму, коли звуження гортані зберігається або прогресує протягом тривалого часу. Причини:
- тривала інтубація без належного контролю;
- повторні інфекційні або травматичні ушкодження слизової;
- неефективне або відкладене лікування гострого стенозу.
У хронічному процесі відбувається рубцювання тканин гортані, яке ускладнює дихання, викликає хрипкий голос і може потребувати багатоетапної хірургічної реконструкції.
Ризик рецидиву при повторних інфекціях
Навіть після успішного лікування стеноз може повертатися. Основні фактори ризику:
- часті вірусні інфекції ЛОР-органів;
- нелікований хронічний ларингіт;
- зниження імунітету;
- алергічні реакції, що супроводжуються набряком гортані.
Рецидивуючий стеноз часто розвивається у дітей, особливо при схильності до крупу або хронічного запалення верхніх дихальних шляхів. Кожен епізод може бути важчим за попередній, тому важливо вчасно реагувати на перші симптоми.
Порушення голосу та ковтання
Навіть при повному відновленні прохідності дихальних шляхів можуть залишатись функціональні порушення:
- осиплість, зниження сили або тональності голосу — особливо при рубцях у ділянці голосових зв’язок;
- утруднене ковтання (дисфагія) — через порушення координації м’язів гортані;
- голосова втома — при тривалому мовленні або після фізичних навантажень;
- виникнення мовленнєвих бар’єрів у дітей — через психологічні травми або функціональні зміни.
Ці порушення значно знижують якість життя, тому потребують подальшої корекції з залученням логопеда, отоларинголога та за потреби психолога.
Профілактика стенозу гортані
Стеноз гортані — складне за наслідками захворювання, однак у багатьох випадках його можна уникнути. Профілактика передбачає як захист від первинних причин, так і уважне ставлення до стану дихальних шляхів після хвороб або медичних втручань.
Своєчасне лікування інфекцій ЛОР-органів
Найчастішим пусковим механізмом стенозу є запальні захворювання гортані. Щоб знизити ризик:
- не ігноруйте симптоми ларингіту, фарингіту чи трахеїту;
- дотримуйтеся призначень лікаря, особливо щодо антибіотиків чи противірусних засобів;
- не займайтесь самолікуванням, зокрема при підозрі на круп у дітей;
- регулярно проходьте профілактичні огляди у разі хронічних ЛОР-захворювань.
Своєчасне усунення інфекції знижує ризик набряку, рубцювання та порушення прохідності дихальних шляхів.
Уникнення алергенів та факторів ризику
У разі схильності до алергії або на фоні підвищеної реактивності слизових оболонок важливо:
- виявити та уникати контактів з алергенами (пилок, пил, тварини, продукти, медикаменти);
- зволожувати повітря в приміщенні та підтримувати оптимальну температуру;
- обмежити голосове навантаження, особливо під час хвороб;
- не палити та уникати пасивного куріння — тютюновий дим подразнює гортань і провокує хронічне запалення;
- зміцнювати імунітет, особливо в дітей — правильне харчування, режим сну, фізична активність.
Ці заходи знижують ймовірність гострої алергічної реакції, яка може стати причиною раптового стенозу.
Спостереження у ЛОРа після інтубації або операцій
Після хірургічних втручань або штучної вентиляції легень пацієнтам рекомендується:
- регулярний контроль стану гортані у отоларинголога;
- відеоларингоскопія — для раннього виявлення рубцевих змін або грануляцій;
- голосовий щадний режим у перші тижні після інтубації;
- дотримання рекомендацій щодо догляду за трахеостомічною канюлею, якщо така була встановлена.
Раннє виявлення патологічних змін дозволяє уникнути переходу в хронічний стеноз і зберегти функції голосу та дихання.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
