.svg)
Папіломатоз гортані
Що таке папіломатоз гортані?
Папіломатоз гортані — це хронічне рецидивне захворювання, яке характеризується утворенням доброякісних новоутворень (папілом) на слизовій оболонці гортані, найчастіше в ділянці голосових зв’язок. Папіломи мають сосочкоподібну форму та формуються внаслідок інфікування вірусом папіломи людини (ВПЛ), переважно 6 та 11 типів.
Захворювання є потенційно небезпечним через здатність папілом швидко розростатися, перекривати дихальні шляхи та порушувати голосоутворення. Часті рецидиви вимагають багаторазових хірургічних втручань і тривалого медичного нагляду.
Особливої уваги потребують випадки, коли папіломатоз прогресує, уражаючи не лише гортань, а й трахею або бронхи — це значно ускладнює перебіг і лікування хвороби.
Папіломатоз гортані класифікують за віком початку:
Дитячий (ювенільний) папіломатоз
Ця форма вражає дітей, переважно у віці до 5 років. Найчастіше передається під час пологів від матері, інфікованої ВПЛ.
Особливості:
- Ранній початок і стрімкий ріст папілом.
- Часті рецидиви, що вимагають повторних оперативних втручань.
- Високий ризик ураження нижніх дихальних шляхів.
- Порушення дихання та голосу можуть значно впливати на якість життя дитини.
Дорослий папіломатоз
Розвивається переважно у віці 20–40 років, частіше у чоловіків. Може бути пов’язаний з активацією ВПЛ через зниження імунітету, куріння або інші фактори.
Особливості:
- Частіше має повільніший перебіг порівняно з дитячим варіантом.
- Папіломи мають обмежену локалізацію, частіше в зоні голосових зв’язок.
- Голосова дисфункція — основна скарга пацієнтів.
- Рідше уражає нижні відділи дихального тракту.
Розуміння форми захворювання допомагає лікарю обрати оптимальну стратегію лікування та прогнозувати перебіг хвороби.
Основні причини виникнення
Роль вірусу папіломи людини (ВПЛ)
Головною причиною розвитку папіломатозу гортані є інфікування вірусом папіломи людини (ВПЛ), найчастіше 6 та 11 типів. Це низькоонкогенні штами, які здатні спричиняти ріст доброякісних новоутворень на слизових оболонках дихальних шляхів.
Після потрапляння в організм вірус вбудовується в епітеліальні клітини, стимулюючи їхнє надмірне ділення та утворення папілом. ВПЛ може довго залишатися в неактивному стані та проявитися лише за певних умов — саме тому багато пацієнтів не знають, коли відбулося інфікування.
У дітей вірус найчастіше передається під час пологів, тоді як у дорослих — статевим, побутовим або контактним шляхами. Важливо розуміти, що наявність ВПЛ у носія не завжди призводить до розвитку папіломатозу — для цього потрібні сприятливі умови.
Фактори ризику інфікування та активації ВПЛ
До чинників, що підвищують ризик зараження ВПЛ або активізації вірусу в організмі, належать:
- Знижений імунітет (після хвороб, хіміотерапії, ВІЛ, хронічного стресу).
- Тривале куріння, яке подразнює слизову оболонку дихальних шляхів.
- Часті респіраторні інфекції, які послаблюють місцевий імунний захист гортані.
- Гормональні зміни (особливо у підлітків і вагітних жінок).
- Погані умови праці або проживання — забруднене повітря, робота з хімікатами.
- Травми гортані — включно з інтубацією, ендоскопічними втручаннями.
У дітей додатковим фактором ризику вважається народження від матері з активною формою ВПЛ-інфекції — навіть за відсутності симптомів у жінки.
Передача вірусу — повітряно-крапельний, контактний, перинатальний шляхи
Вірус папіломи людини передається кількома шляхами:
- Перинатальний шлях — найчастіший у випадках дитячого папіломатозу. Інфікування відбувається під час проходження родовими шляхами матері, яка є носієм ВПЛ. Навіть безсимптомне носійство становить ризик.
- Контактний шлях — через шкіру та слизові під час тілесного контакту, включно зі статевими відносинами, поцілунками або побутовими предметами.
- Повітряно-крапельний шлях — вважається малоймовірним, але в деяких випадках (наприклад, під час ендоскопічних операцій або лазерного видалення папілом) описано можливість аерозольного поширення вірусу.
Хоча не всі інфіковані особи захворюють, важливим є поєднання зараження з іншими тригерами, що знижують імунну відповідь організму.
Симптоми папіломатозу гортані
Клінічні прояви папіломатозу гортані залежать від локалізації, кількості та розміру папілом. Найчастіше захворювання розвивається поступово, тому початкові симптоми можуть залишатися непоміченими або сприйматися як ознаки застуди чи перевтоми голосу. Особливу настороженість мають викликати стійкі розлади голосу та дихання без очевидних причин.
Поступове охриплість або втрата голосу
Першою та найхарактернішою ознакою папіломатозу гортані є зміна голосу:
- Охриплість — голос стає грубим, сиплим, тремтячим.
- Афонія — при прогресуванні хвороби можливе повне зникнення голосу.
- Голосова втома — після короткого мовлення голос слабшає або стає майже нечутним.
Ці симптоми пов’язані з ураженням голосових зв’язок: папіломи перешкоджають їх нормальному змиканню, що порушує голосоутворення. У початковій стадії голосові зміни можуть бути нестійкими, але з часом стають постійними.
Відчуття стороннього тіла, утруднене дихання
Коли папіломи досягають значних розмірів або розміщуються в ділянках, які перекривають просвіт гортані, виникають інші симптоми:
- Утруднене дихання, особливо під час фізичного навантаження або в лежачому положенні.
- Відчуття грудки чи стороннього тіла в горлі, яке не зникає після ковтання.
- Хронічний кашель або спроби “відкашлятися” — через подразнення слизової папіломами.
- Шумне дихання (стрідор) — свистячі або гучні звуки під час вдиху, які свідчать про звуження дихальних шляхів.
Ці прояви є тривожними і потребують негайного звернення до лікаря, оскільки можуть свідчити про часткову або повну обструкцію гортані.
Перебіг хвороби у дітей
У дитячому віці папіломатоз гортані має більш агресивний перебіг і часто виявляється у віці 2–5 років.
Особливості симптоматики у дітей:
- Раптові напади утрудненого дихання, які можуть нагадувати круп або бронхіальну астму.
- Швидке прогресування симптомів — унаслідок вузького просвіту дихальних шляхів навіть невеликі папіломи викликають серйозну обструкцію.
- Зміна голосу — дитина може «посипіти», втратити чіткість мови.
- Тривалий або безрезультатний кашель.
У складних випадках папіломи поширюються нижче — у трахею або бронхи. Це підвищує ризик ускладнень і значно ускладнює лікування. Часті госпіталізації, оперативні втручання й психологічний стрес для дитини — реальність ювенільної форми хвороби.
Як проводиться діагностика
Діагностика папіломатозу гортані потребує комплексного підходу: клінічного огляду, інструментальних методів візуалізації та лабораторних аналізів. Важливо не лише підтвердити наявність папілом, а й виключити інші захворювання гортані, зокрема злоякісні новоутворення.
Огляд ЛОР-лікарем та ларингоскопія
Первинна діагностика починається з візиту до отоларинголога. Лікар проводить:
- Оцінку голосу: охриплість, сиплість, порушення тембру.
- Огляд глотки й ротової порожнини на наявність змін.
- Непряму ларингоскопію — огляд гортані за допомогою дзеркальця або спеціального інструмента.
У більшості випадків вже на цьому етапі виявляються характерні сосочкоподібні утворення на голосових зв’язках або навколишніх структурах. Проте для точного визначення локалізації, кількості та обсягу ураження потрібні інструментальні дослідження.
Ендоскопічні методи дослідження
Найбільш інформативним методом візуалізації при підозрі на папіломатоз є ендоскопічна ларингоскопія:
- Виконується за допомогою гнучкого або жорсткого ендоскопа.
- Дає змогу побачити розташування, розмір і кількість папілом.
- Можливість запису відео для подальшого спостереження динаміки хвороби.
- У процесі обстеження можливий забір біопсії для гістологічного аналізу.
У дітей процедура зазвичай проводиться під наркозом через вузький просвіт гортані та високий ризик набряку.
ПЛР-аналіз на ВПЛ
Для підтвердження етіологічного чинника призначається полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) — лабораторне дослідження, яке визначає наявність ДНК вірусу папіломи людини в клітинах слизової.
Особливості:
- Дозволяє ідентифікувати тип вірусу (найчастіше 6 або 11).
- Допомагає оцінити ризик рецидиву та підібрати подальшу терапію (наприклад, противірусну).
- Дає змогу виявити коінфекцію або більш агресивні типи ВПЛ, якщо такі є.
Аналіз зазвичай виконується зі зразка, взятого під час ендоскопічного обстеження або біопсії.
Диференційна діагностика з пухлинами гортані
Папіломатоз гортані потребує обов’язкового виключення злоякісного процесу, особливо у дорослих пацієнтів. Хоча папіломи мають доброякісний характер, їх зовнішній вигляд іноді може імітувати:
- Рак гортані — особливо на ранніх стадіях.
- Кісти голосових зв’язок.
- Фіброми та інші пухлини м’яких тканин.
- Постінфекційні гранульоми.
Для точної диференціації проводиться гістологічне дослідження видалених тканин. Біопсія — золотий стандарт у діагностиці та підтвердженні доброякісного характеру ураження.
Методи лікування папіломатозу гортані
Лікування папіломатозу гортані має на меті повне видалення утворень, відновлення голосової функції та профілактику рецидивів. Основою терапії є хірургічне втручання, яке часто поєднується з сучасними технологіями та медикаментозною підтримкою.
Хірургічне видалення папілом (ендоларингеальні методи)
Основним методом лікування залишається хірургічне висічення папілом через ендоларингеальний доступ — тобто через ротову порожнину без зовнішніх розрізів.
Методика дозволяє:
- точково видалити новоутворення під візуальним контролем;
- зберегти здорові тканини гортані;
- мінімізувати травматизацію голосових складок.
Операція проводиться з використанням мікроінструментів та операційного мікроскопа або ендоскопа. Часто потребує повторного втручання у разі рецидивів.
Лазерна коагуляція, радіохвильова хірургія
У сучасній отоларингології широко використовують малоінвазивні технології:
- Лазерна хірургія (СО₂-лазер) — забезпечує точне видалення папілом з одночасною коагуляцією судин, що зменшує крововтрату та прискорює загоєння.
- Радіохвильова хірургія (апарат «Сургитрон» тощо) — дає змогу видалити ураження з мінімальним ушкодженням сусідніх тканин, знижуючи ризик формування рубців.
Обидва методи особливо цінні у дітей і пацієнтів з високим ризиком рецидиву.
Ад’ювантна терапія (противірусні, імуностимулятори)
Через вірусну природу захворювання лікування не обмежується лише хірургічним втручанням. Допоміжна терапія включає:
- Противірусні препарати (наприклад, інтерферони, цидофовір);
- Імуностимулювальні засоби — для активації захисних сил організму;
- Вакцинацію проти ВПЛ (Gardasil, Cervarix) — особливо рекомендовану молодим пацієнтам для профілактики рецидивів.
Таке комплексне лікування знижує активність вірусу папіломи людини в організмі й подовжує період ремісії.
Особливості лікування рецидивуючого папіломатозу
Рецидивуюча форма — найскладніша в лікуванні. Вона потребує:
- багаторазових хірургічних втручань, іноді щомісяця;
- довготривалої підтримувальної терапії;
- спостереження ЛОР-лікаря у динаміці, іноді — пожиттєвого.
У складних випадках розглядають застосування фотодинамічної терапії, вакцинації та участь у клінічних дослідженнях з інноваційними препаратами.
Раннє виявлення, точна діагностика та індивідуальний підбір лікування — ключові умови успішного контролю за хворобою.
Реабілітація після лікування
Реабілітація після видалення папілом гортані має на меті не лише фізичне одужання, а й відновлення голосової функції, контроль за станом слизової оболонки та профілактику повторного росту утворень. Вона потребує комплексного підходу й постійного спостереження.
Відновлення голосової функції
Після хірургічного втручання на голосових зв’язках пацієнт може стикатися з охриплістю, втомою голосу або його повною втратою. Щоб повернути нормальну голосову функцію, рекомендується:
- голосовий режим — тимчасове обмеження мовлення в перші дні після операції;
- заняття з логопедом-фоніатром — допомагають правильно поставити дихання та голос;
- вправи на голосову гімнастику — укріплюють голосові складки та покращують резонанс;
- зволоження повітря та вживання достатньої кількості рідини — зменшують подразнення слизової.
У разі професійної голосової діяльності повернення до роботи можливе лише після повної реабілітації за рекомендацією спеціаліста.
Спостереження у отоларинголога
Навіть після успішного лікування папіломатоз гортані може повертатися. Тому регулярні візити до ЛОР-лікаря мають бути частиною плану реабілітації:
- періодичні огляди гортані за допомогою ларингоскопії або ендоскопії;
- оцінка стану рубців, функції голосу та дихання;
- контроль за ефективністю ад’ювантної терапії, якщо вона триває.
Частота оглядів визначається індивідуально, але зазвичай перший контроль проводиться через 1 місяць після операції, а далі — кожні 3–6 місяців.
Поради щодо уникнення рецидивів
Повне уникнення рецидивів неможливе, але ризик можна суттєво знизити завдяки дотриманню рекомендацій:
- вакцинація проти ВПЛ — особливо ефективна у молодих пацієнтів та при багаторазових рецидивах;
- підтримка імунітету — повноцінне харчування, фізична активність, уникнення стресів;
- відмова від куріння — тютюн дратує слизову гортані та сприяє повторному росту папілом;
- лікування супутніх захворювань ЛОР-органів — хронічний фарингіт, синусити, рефлюкс.
Пацієнтам рекомендують вести щоденник симптомів, фіксуючи зміни голосу чи появу дискомфорту — це допоможе вчасно звернутися до лікаря у разі повторного загострення.
Можливі ускладнення
Папіломатоз гортані — це не лише локальне ураження голосових складок, а хронічне захворювання з ризиком серйозних ускладнень. Навіть після видалення папілом можливе повторне їх виникнення, а в рідкісних випадках — прогресування хвороби в нижні дихальні шляхи або трансформація в злоякісну пухлину.
Рецидиви та множинне ураження
Одним з найпоширеніших ускладнень є рецидивуючий перебіг захворювання. Папіломи можуть знову з'являтися після видалення — через кілька місяців або навіть тижнів. Особливо це актуально при:
- високій вірусному навантаженні ВПЛ;
- ослабленому імунітеті;
- хронічному подразненні гортані (куріння, професійне навантаження голосу).
У деяких пацієнтів виникає множинне ураження голосових складок, надгортанника, черпакуватих хрящів, що потребує багаторазових оперативних втручань.
Поширення папілом на трахею чи легені
У рідкісних, але важких випадках папіломатоз може поширюватися нижче гортані — на трахею та навіть бронхи й легені. Це спостерігається частіше у дітей та пацієнтів із агресивним перебігом хвороби. Наслідки такого ускладнення:
- хронічне утруднене дихання;
- ризик обструкції дихальних шляхів;
- необхідність проведення трахеостомії (створення дихального отвору у трахеї);
- часті повторні операції для збереження прохідності дихальних шляхів.
Контроль за поширенням захворювання здійснюється за допомогою ендоскопії та комп'ютерної томографії.
Ризик малігнізації (озлоякіснення)
Хоча переважна більшість гортанних папілом мають доброякісну природу, існує ризик малігнізації — тобто переродження в рак гортані. Основні фактори, які підвищують цей ризик:
- тривалий перебіг захворювання з частими рецидивами;
- інфікування онкогенними типами ВПЛ (особливо типами 16 і 18);
- паління тютюну та вживання алкоголю;
- відсутність адекватного лікування та спостереження
Першими ознаками можливого злоякісного переродження можуть бути швидкий ріст утворень, їх кровоточивість, зміни голосу або стійкий біль. У таких випадках обов’язкове проведення біопсії та гістологічного дослідження.
Профілактика папіломатозу гортані
Оскільки папіломатоз гортані має вірусне походження, основна мета профілактики — запобігти зараженню вірусом папіломи людини (ВПЛ) або знизити його активність в організмі. Комплекс профілактичних заходів включає вакцинацію, загальне зміцнення імунітету та уникнення чинників, що провокують розвиток хвороби.
Вакцинація проти ВПЛ
На сьогодні вакцинація — єдиний ефективний спосіб первинної профілактики папіломатозу, спричиненого онкогенними та неонкогенними штамами ВПЛ. Вакцини (Gardasil, Cervarix):
- захищають від найбільш поширених типів вірусу, зокрема 6 та 11, які відповідають за 90% випадків гортанного папіломатозу;
- рекомендовані для дівчат і хлопців віком від 9 до 14 років до початку статевого життя;
- можуть бути корисні й для дорослих до 45 років — за показаннями лікаря.
Після вакцинації ризик інфікування знижується у кілька разів, що особливо важливо у родинах, де виявлено випадки рецидивуючого папіломатозу.
Гігієна дихальних шляхів, імунопрофілактика
Зміцнення імунної системи та правильний догляд за органами дихання також відіграють ключову роль у профілактиці:
- регулярне зволоження повітря в приміщенні, особливо взимку;
- відмова від куріння та уникнення пасивного вдихання диму;
- щоденна гігієна носа та рота, особливо в період епідемій ГРВІ;
- збалансоване харчування з достатньою кількістю вітамінів і мікроелементів;
- помірна фізична активність, свіже повітря, здоровий сон.
У разі частої захворюваності або ослабленого імунітету рекомендується консультація з імунологом для підбору індивідуальної програми імунопрофілактики.
Контроль факторів ризику у дітей і дорослих
Папіломатоз гортані часто має ранній початок (ювенільна форма), тому важливо знати та контролювати фактори ризику у різних вікових групах:
У дітей:
- контроль інфекцій під час вагітності у матері (особливо ВПЛ);
- безпечне ведення пологів — обговорення з акушером у разі наявності кондилом;
- профілактика частих респіраторних інфекцій та своєчасне лікування ЛОР-захворювань.
У дорослих:
- безпечна статева поведінка (бар’єрна контрацепція, обмеження кількості партнерів);
- регулярні профілактичні огляди, зокрема гінекологічні або урологічні;
- усунення хронічних подразників гортані — куріння, алкоголь, пил, професійні фактори.
Профілактичний підхід має бути довготривалим і системним, особливо якщо в анамнезі вже були випадки папіломатозу гортані.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
