ГоловнаОтоларингологія › ЛОР - Захворювання

Доброякісне новоутворення порожнини та пазух носа

Про захворювання

20210309_101608(0)_edited_edited.jpg

Доброякісні новоутворення порожнини носа – це об'ємні структури, які можуть складатися з кісткової, хрящової чи м'якої тканини. Ці патологічні структури здатні у процесі свого зростання деформувати та порушувати функції різних відділів порожнини носа та носоглотки.

Утворення порожнини носа та пазух, як правило, мають доброякісний характер. Вони формуються внаслідок тривалого поєднаного впливу кількох несприятливих чинників. Найбільш поширеними новоутвореннями носа, носоглотки та придаткових синусів визнані кісти та поліпи. Перші є тонкостінними порожнинними структурами, заповненими рідиною. Поліпи формуються внаслідок гіперплазії (розростання) слизових оболонок.

Патології схильні до хронічної течії та повільного прогресування. Новоутворення збільшуються в розмірах поступово, тому можуть залишатися роками не діагностованими. Симптоми захворювань неспецифічні і часто на початкових стадіях не спричиняють суттєвого дискомфорту пацієнту.
Об'ємні утворення при носових пазух можуть стати причиною застою секрету та розвитку синуситу. Деякі з них здатні досягати значних розмірів, деформувати синус і навіть нижню стінку очних ямок.

Назальні та параназальні (носові та навколоносові) новоутворення стають перепоною для потоку повітря, що веде до серйозних порушень носового дихання, зниження насичення крові киснем та пов'язаних із цим системних порушень.

Для новоутворень порожнини носа та пазух ризик малігнізації (перетворення на рак) мінімальний, проте цілком можливість злоякісної трансформації не можна виключати. Тому наявність об'ємних утворень вважається фоновим станом. Лікування захворювання, хірургічне.

Види

Усі патологічне утворення порожнини носа та придаткових синусів класифікуються наступним чином:
• доброякісні пухлини – остеоми, хондроми, гемангіоми, лімфангіоми, папіломи;
• злоякісні пухлини – епітеліальні (Плоскоклітинний рак (карцинома), Аденокарцинома тощо), нейроектодермальні (меланома Естезіонейробластома) та ін.;
• пухлиноподібні новоутворення – кісти, поліпи та ін.

Кожен вид новоутворень має власну, докладнішу класифікацію. Поразки можуть бути обмеженими (локальними) або дифузними (поширеними).

Симптоми доброякісного новоутворення порожнини носа і пазух носа

Ранні етапи розвитку новоутворень порожнини носа, приносової пазухи та носоглотки зазвичай протікають безсимптомно. Першою ознакою може бути почастішання епізодів нежиті поза простудними захворюваннями. У міру прогресування патології риніт турбує пацієнта довше і сильніше. Виникає закладеність носа (одно-або двостороння), ринорея (виділення з носових ходів).

Відокремлюване може мати серозний, рідкий, гнійний характер або містити кров'яні включення.
Порушення розподілу тиску в повітроносних шляхах призводить до пересихання однієї половини носа. В результаті утворюються щільні скоринки та тріщини. При механічному очищенні носа слизові оболонки постійно травмуються, що супроводжується носовими кровотечами.

Якщо новоутворення знаходиться всередині носових пазух, порушується їхня аерація, виникають дисфункції миготливого епітелію, що створює передумови для майже безперешкодного розвитку інфекційно-запальних процесів синуситів. Запалення стає хронічним та часто рецидивує. Це призводить до таких симптомів як нежить, закладеність однієї або двох половин носа, гнійне відокремлюване з носа, гугнявість голосу, головний біль, відчуття тиску в ділянці пазух.
Великі утворення, що виходять у просвіт носових ходів, можуть призводити до появи почуття стороннього тіла в носоглотці, лоскотанні та чханні. Підсумовуючи, можна сказати, що новоутворення носоглотки та придаткових синусів знижують якість життя і можуть стати причиною вторинних ускладнень.

Зааписатись на  консультацію  >>>

Причини

Новоутворення порожнини носа може бути наслідком тривалих запальних процесів у сфері слизових оболонок внаслідок неправильного лікування риніту, хронічних інфекційних захворюваннях, алергії. На тлі тривалого запалення знижується місцевий імунітет і виникають сприятливі умови для порушень роботи залоз, формування кіст і навіть для появи мутацій в епітеліальних клітинах.

Сприяти виникненню таких змін можуть:
• часті інфекційні та застудні захворювання;
• контакти з пилом, газами, летючими хімічними речовинами;
• алергічні реакції;
• шкідливі звички.
• анатомічні особливості порожнини носа та пазух носа

Підвищена схильність до новоутворень назальної порожнини може бути пов'язана також із серйозними системними порушеннями (ендокринні розлади, системні інфекційні захворювання, захворювання імунної системи та ін.).

Діагностика доброякісного новоутворення порожнини носа та пазух носа

На першій консультації отоларинголог збирає скарги та анамнез, з'ясовує давність порушень. Об'єктивний огляд включає передню та задню риноскопію. Щоб повноцінно дослідити пазухи та глибоко розташовані структури носоглотки, проводять візуалізаційні ендоскопічні дослідження, комп'ютерну томографію та магніторезонансну томографію. За допомогою цих методів можна виявити навіть найменші ознаки патологічних змін.

Методи лікування

Тактика лікування залежить від віку та стану здоров'я пацієнта, природи новоутворення, його локалізації, розмірів, ступеня впливу на навколишні тканини, ризику розвитку вторинних ускладнень. Якщо пухлина має великі розміри, деформує кістки, стискає м'які тканини, ускладнює дихання носом, пацієнту рекомендують провести операцію найближчим часом. У разі невеликих розмірів новоутворення та відсутності у людини скарг (наприклад, якщо кісту виявили випадково), може бути обрана тактика спостереження. У разі виявлення поліпів перед хірургічним втручанням можуть проводити медикаментозну підготовку.

Хірургічне

Новоутворення порожнини носа та придаткових синусів видаляють за допомогою ендоскопічного обладнання. Ендоскоп оснащений джерелом світла, відеокамерою та каналом для введення хірургічних інструментів. Це мініатюрний пристрій, за допомогою якого можна проникнути всередину порожнин організму і провести хірургічні маніпуляції під візуальним контролем. Зображення виводиться на монітор, тому хірург може прицільно впливати на патологічні тканини, не травмуючи здорові.

При видаленні новоутворень пазух спочатку досліджують структуру носових ходів та судин. При необхідності входи в пазухи розширюють. Потім лікар виявляє новоутворення, видаляє його. Тканини відправляють до лабораторії на гістологічний аналіз. На завершення операції носові ходи тампонують спеціальним синтетичним матеріалом, який пропускає повітря та не травмує слизові оболонки.

Консервативне

Фармакологічна терапія утворень порожнини носа та пара нозальних синусів не ефективна. Медикаменти можуть застосовуватися лише зниження симптоматики.

Профілактика

Щоб знизити ймовірність формування новоутворень порожнини носа та пазух, слід відмовитись від шкідливих звичок, вести здоровий спосіб життя, підтримувати оптимальний мікроклімат у житлових приміщеннях. Важливо займатися загальним оздоровленням організму, відмовитися від самолікування, вчасно звертатися за кваліфікованою медичною допомогою з появою перших симптомів нездужання. При вимушеному перебуванні в умовах забрудненого повітря слід використовувати засоби індивідуального захисту.

Експертна думка спеціаліста

Новоутворення зазвичай проявляються хронічним нежитем. Людина може довго і безуспішно лікувати риніт, навіть не підозрюючи про те, що цей стан обумовлений поліпами в носі або кістою в пазусі.
Щоб швидко позбавитися проблеми, не варто займатися самолікуванням, а слід звернутися до оториноларинголога для проходження комплексного обстеження. За допомогою сучасних технологій можна детально оцінити стан анатомічних структур носа та вибрати оптимальний спосіб лікування. Попри те, що новоутворення видаляють хірургічним шляхом, боятись операції не варто. Ендоскопічні методики дозволяють видалити патологічні утворення через природні отвори, нормалізувати повідомлення синусів із порожниною носа, тим самим запобігаючи рецидивам. Лікування займає 2-3 дні, а після завершення періоду реабілітації людина може вільно дихати носом і жити повноцінним життям.
зображення_viber_2022-08-30_10-10-21-802 (2).jpg

Іван САЛДАН

лікар-отоларинголог

Реабілітація

Період відновлення триває 2-4 тижні. У ранньому післяопераційному періоді проводять медикаментозне лікування та гігієнічну обробку порожнини носа. Протягом 2 тижнів після виписки показано домашній режим, відмову від теплових процедур та фізичних навантажень.