Аденоідит

Види аденоїдиту

Аденоїдит може мати різні форми перебігу залежно від тривалості запалення, частоти рецидивів та особливостей імунної відповіді організму. Важливо розрізняти тип захворювання, оскільки це впливає на вибір тактики лікування та прогноз.

Гострий аденоїдит

• раптовий початок;
• підвищення температури тіла;
• виражена закладеність носа;
• рясні слизові або гнійні виділення;
• біль у горлі, іноді у вухах;
• порушений сон, дратівливість у дітей.

Гострий аденоїдит зазвичай виникає після вірусної або бактеріальної інфекції верхніх дихальних шляхів. Стан супроводжується набряком лімфоїдної тканини, що може призводити до утрудненого носового дихання та порушення вентиляції середнього вуха. При своєчасному лікуванні симптоми зникають протягом 7–10 днів.

Хронічний аденоїдит

• постійна або періодична закладеність носа;
• затяжний кашель (особливо вночі через стікання слизу);
• порушення сну, хропіння;
• зниження слуху або часті отити;
• апатія, сонливість, утруднена концентрація уваги.

Хронічний аденоїдит формується внаслідок часто повторюваних інфекцій або неадекватного лікування гострої форми. Тривалий запальний процес призводить до стійкого збільшення аденоїдів та може негативно впливати на розвиток дитини, мовний апарат, поведінку і навчання.

Загострення хронічного аденоїдиту

• посилення закладеності носа;
• підвищення температури;
• сильний нічний кашель;
• збільшення виділень із носа;
• погіршення слуху та поява оталгії (болю у вусі);
• загальна слабкість, млявість, погіршення апетиту.

Загострення виникає на тлі вірусних інфекцій, переохолодження, алергічних реакцій або зниження імунітету. У цей період симптоми стають яскравішими і потребують активного лікування, щоб уникнути ускладнень, таких як отит, синусит або порушення дихання під час сну.

Лікування аденоїдиту

Тактика лікування залежить від форми захворювання, вираженості симптомів, віку дитини та частоти рецидивів. У більшості випадків першим етапом є консервативна терапія, спрямована на зменшення запалення та відновлення носового дихання. Хірургічне втручання розглядається при неефективності медикаментозного лікування або при значній гіпертрофії аденоїдів, що порушує дихання та слух.

Консервативне лікування

• протизапальна терапія;
• промивання носа сольовими розчинами;
• топічні кортикостероїди (за призначенням лікаря);
• протинабрякові препарати та засоби для зволоження слизової;
• антигістамінні засоби у дітей з алергічною схильністю.

Консервативна терапія дозволяє зменшити запалення, відновити носове дихання та нормалізувати вентиляцію середнього вуха. Особливо ефективна вона при гострому аденоїдиті та при легкому ступені збільшення аденоїдів. Важливо дотримуватися рекомендацій лікаря та не застосовувати судинозвужувальні краплі безконтрольно.

Антибіотикотерапія при бактеріальному процесі

• призначається лише при підтверджених або ймовірних бактеріальних ускладненнях;
• вибір препарату залежить від віку дитини та чутливості збудників;
• курс лікування контролюється лікарем.

Антибіотики не потрібні при вірусному аденоїдиті, але можуть бути необхідні у випадках гнійних виділень, високої температури, вираженої інтоксикації та ризику ускладнень. Неконтрольований прийом антибіотиків викликає стійкість мікрофлори та погіршує перебіг захворювання.

Хірургічне лікування — аденотомія

• видалення гіпертрофованої аденоїдної тканини;
• показана при стійких порушеннях носового дихання;
• рекомендована при частих отитах та зниженні слуху;
• виконується малоінвазивно, часто під ендоскопічним контролем.

Аденотомія показана, коли аденоїди заважають дихати, спричиняють хропіння, апное сну, впливають на слух або не реагують на медикаментозне лікування. Сучасні методи дозволяють проводити операцію швидко та безпечно, з мінімальним періодом відновлення.

Можливі ускладнення

Без належного лікування аденоїдит може спричиняти низку ускладнень, що впливають на слух, дихання, сон, розвиток дитини та загальне самопочуття. Чим триваліше зберігається запалення та утруднене носове дихання, тим більші ризики негативних наслідків. Своєчасна діагностика й лікування допомагають їх запобігти.

Середній отит, туговухість

• часті епізоди гострого середнього отиту;
• накопичення рідини в середньому вусі (серозний отит);
• тимчасове або стійке зниження слуху.

Збільшені аденоїди блокують слухову трубу, що порушує вентиляцію середнього вуха. У дітей це одна з найпоширеніших причин порушення слуху та затримки розвитку мовлення, якщо проблему не виявити вчасно.

Часті бронхіти, кашель

• тривалий кашель, особливо вночі;
• повторні епізоди бронхіту;
• стікання слизу по задній стінці глотки (постназальний затік).

Надлишковий слиз із носоглотки може подразнювати нижні дихальні шляхи, провокуючи кашель і запальні процеси у бронхах.

Хронічний риносинусит

• постійна закладеність носа;
• слизові або гнійні виділення;
• головний біль, відчуття тиску в ділянці носа й очей.

Тривале запалення та порушення вентиляції носових пазух сприяють формуванню стійкого синуситу, що потребує комплексного лікування та регулярного спостереження ЛОР-лікарем.

Порушення прикусу та розвитку обличчя у дітей (аденоїдний тип обличчя)

• постійно відкритий рот;
• згладжений носогубний трикутник;
• видовжене обличчя, вузьке піднебіння;
• неправильний прикус.

Через хронічне дихання ротом формуються анатомічні зміни у щелепно-лицевій ділянці дитини, що можуть потребувати ортодонтичного лікування у майбутньому.

Порушення сну та поведінкові зміни

• хропіння, зупинки дихання уві сні (апное);
• неспокійний сон, часті пробудження;
• дратівливість, проблеми з концентрацією;
• зниження успішності у школі;
• сонливість вдень.

Хронічне порушення сну та нестача кисню негативно впливають на нервову систему дитини, пам’ять, увагу та поведінку. У маленьких дітей це часто проявляється гіперактивністю або навпаки — апатією та слабкістю.