ГоловнаОтоларингологія › ЛОР - Захворювання

Аденоідит

Про захворювання.

20210309_101608(0)_edited_edited.jpg

Аденоїдит – це запалення аденоїдних вегетацій. Останні є скупчення лімфоїдної тканини в області носоглотки.
Лікуванням захворювання займається оториноларинголог. У Центрі малотравматичної хірургії Клініки Симбіотика працюють досвідчені фахівці, які запроваджують у щоденній практиці найкращі досягнення медицини, які довели свою ефективність у великомасштабних дослідженнях.
Аденоїдит - найчастіше дитяче захворювання, яке особливо часто зустрічається у віці 3-7 років. У дітей старше 7 років глоткова мигдалина поступово піддається зворотному розвитку, тому у дорослих аденоїдит зустрічається набагато рідше.
На тлі збільшення носоглоткових мигдаликів, можуть розвиватися обструктивні стани:
- Через перекриття дихальних шляхів з'являється гугнявість голосу, нічне хропіння і навіть зупинка дихання уві сні.
- Внаслідок механічної перешкоди на рівні внутрішнього отвору слухового проходу можуть розвиватися отити та виникати порушення слуху.

Осередок хронічного запалення в мигдалині порушує коректну роботу імунної системи. Тому у таких дітей часто розвиваються гострі респіраторні інфекції бактеріальної чи вірусної природи, підвищується ризик алергічних захворювань. Запобігти появі цих ускладнень допомагає вчасно розпочате лікування, яке нині проводиться переважно консервативними методами. За наявності показань до видалення аденоїдів операція проводиться малоінвазивними техніками під адекватним знеболенням без дискомфорту.

Види

Сприяє розвитку аденоїдиту гіпертрофія глоткових мигдаликів, проникнення в організм патогенних вірусів та бактерій. Лімфоїдна тканина намагається їх нейтралізувати, проте не завжди це вдається.

Розрізняють 3 ступені гіпертрофії піднебінних мигдаликів:
1-й ступінь - аденоїди закривають тільки верхню частину перегородки носа, яка називається сошник.
2-й ступінь – аденоїди ще значніше перекривають сошник (більше половини).
3-й ступінь – практично весь сошник перекритий збільшеною носоглотковою мигдалиною.

При черговому контакті з патогенними мікроорганізмами в аденоїдах, що розрослися, розвивається запалення, яке може бути 2 видів:
Гостре – активне запалення, спричинене бактеріями чи вірусами. При несвоєчасному лікуванні або різкому ослабленні імунітету може перейти в хронічну форму, що тривало протікає. Тривалість перебігу гострого процесу вбирається у 2 місяців. Якщо імунітет працює коректно, гострий аденоїдит розцінюється як нормальна реакція на гострий інфекційний процес верхніх дихальних шляхів. На цьому етапі завдання лікування полягає в тому, щоб не допустити переходу активного запалення до хронічного, а створити оптимальні умови для повноцінної нейтралізації вірусів, бактерій.
Хронічне, при якому імунна система не може повністю інактивувати хвороботворні мікроорганізми. У період ремісії симптоми, як правило, відсутні, вони з'являються в період загострення, яке нерідко посідає осінь і весну, а також може бути пов'язане з переохолодженням. В основі захворювання лежить порушення фізіологічних функцій носоглоткової мигдалини.

Симптоми

Основними проявами аденоїдиту є:

• утруднення носового дихання – пацієнт дихає через рот;
• продуктивний кашель, пов'язаний зі стіканням слизу на задній стінці глотки;
• виділення слизового секрету з носа;
• поява виділень із носа з неприємним запахом, які мають жовтуватий або зеленуватий колір при гнійному запаленні;
• поганий неспокійний сон дитини;
• нічний хропіння;
• гугнявість, тьмяність і поява хрипоти в голосі;
• головні болі;
• подразнення шкіри під носом, пов'язане із постійним стіканням слизу.

При тривалому перебігу захворювання особа може набувати характерних неестетичних обрисів. У першу чергу це стосується зміни форми лицьового черепа переважно за рахунок ротового дихання, розгладжування носогубних складок, неправильний прикус і відкритий рот із рясним слинотечею. Щоб уникнути розвитку неестетичної «аденоїдної особи», варто звертатися до отоларинголога відразу ж за появи перших підозрілих ознак.

Зааписатись на  консультацію  >>>

Причини аденоїдита.

Запальний процес у носоглотковій мигдалині може бути 3 видів:

• вірус-асоційований – це найпоширеніший варіант;
• бактеріальний - пов'язаний, як правило, з активацією умовно-патогенної мікрофлори, що постійно мешкає у верхніх дихальних шляхах, але активується на тлі зниження імунітету;
• алергічний – зумовлений підвищеною реактивністю імунної системи.

У ролі факторів, що підвищують ймовірність розвитку аденоїдиту, можуть бути:
• часті епізоди застуд;
• алергічна налаштованість організму;
• погана екологічна обстановка;
• імунодефіцитні стани.

Діагностика

Об'єктивна візуалізація запального процесу на задній стінці горлянки проводиться за допомогою задньої риноскопії. Однак у дітей молодшого і навіть старшого віку такий огляд дуже скрутний, що обумовлено вузькістю носоглотки та високим стоянням твердого піднебіння. Тому на перший план виступає детальна бесіда з дитиною та батьками.

ЛОР-лікар оцінює такі параметри:
• якість носового дихання;
• наявність та ступінь виразності денного неспання та сну;
- Частота епізодів гострих вірусних інфекцій.

Основний метод об'єктивної діагностики аденоїдиту – це відеоендоскопія носоглотки. За допомогою тонкого ендоскопа лікар акуратно оглядає присінок носа, потім проводить місцеве знеболювання для введення ендоскопа в носоглотку та її огляду. Відеоендоскопія добре переноситься і не завдає дискомфорту пацієнту.

За наявності підтвердженого аденоїдиту програму діагностики також входить оцінка слуху, т.к. розростання носоглоткових мигдаликів може призвести до перекриття отвірів слухової труби. Акустична риноманометрія допомагає об'єктивно оцінити функцію носового дихання. Для ідентифікації причинного збудника можуть проводитися лабораторні аналізи – бактеріологічний посів відокремлюваного та ПЛР-дослідження.

Методи лікування

Сучасні підходи до лікування аденоїдиту кардинально змінилися. Якщо раніше як основний метод допомоги розглядалося хірургічне втручання, то на сьогодні операцію проводять лише за наявності показань. На першому етапі лікувати запалення носоглоткових мигдаликів проводиться консервативними методами.

Хірургічне


Абсолютними показаннями до хірургічного лікування є аденоїдні вегатації третього ступеня, які супроводжуються такими станами:
• обструктивною зупинкою дихання уві сні;
• хронічним гнійним запаленням середнього вуха.

Відносним показанням до видалення аденоїдів є неефективність 1-2 курсів консервативної терапії, особливо якщо захворювання супроводжується такими станами:
• середні отити, що часто повторюються;
• розвиток приглухуватості, зумовленої гіпертрофією носоглоткової мигдалини;
• супутній енурез (нічне нетримання сечі), онкопрез (нетримання калу), епілептичні напади;
• часті загострення аденоїдиту, що супроводжуються гнійним запаленням та залученням до процесу порожнини носа, навколоносових пазух або нижчих відділів дихальної системи.

Хірургічне втручання у Центрі малотравматичної хірургії проводиться під адекватним знеболюванням із застосуванням відеоконтролю та малоінвазивних методик оперування (насамперед це радіохвильова хірургія). Класична «сліпа» аденотомія нині мало виконується, т.к. ризик післяопераційних ускладнень вищий у рази порівняно з високотехнологічною допомогою.

Консервативне

Консервативне лікування хронічного аденоїдиту складається персоніфіковано для кожного пацієнта з урахуванням клінічної симптоматики та індивідуальних особливостей організму. Програма терапії може включати наступні напрямки:
• імунокорегуюча;
• протизапальне;
• антибактеріальне та противірусне;
• біорегуляторне;
• фізіотерапевтичне.
Антибіотики показані при гнійній формі аденоїдиту. Перевага надається препаратам місцевої дії, які впливають безпосередньо на осередок запалення, і при цьому практично не всмоктуються у кровотік.
Однак у деяких випадках отоларингологи призначають і системні антибіотики. Як правило, ці препарати показані при стійкому підвищенні температури тіла на тлі гнійного аденоїдиту або при супутніх гнійно-запальних процесах в інших системах та органах (середнє вухо, приносові пазухи).

Профілактика

У профілактиці запальних процесів велике значення має гігієна порожнини носа та носоглотки. Крім цього отоларингологи радять зміцнювати організм в цілому, що позитивно позначиться на роботі імунної системи. З цією метою рекомендується:
вести здоровий спосіб життя - займатися спортом, гуляти на свіжому повітрі;
• правильно харчуватися – у раціоні має бути близько 400г овочів на день, достатня кількість білка (1,5-2 г на кг ваги), обмежити вживання солодкого, жирного, смаженого копченого;
• дотримуватись правил догляду за ротовою порожниною – полоскати рот після кожного прийому їжі, чистити зуби вранці та ввечері, відвідувати стоматолога 1 раз на рік.

Експертна думка спеціаліста

Отоларингологи настійно рекомендують з появою перших підозрілих ознак захворювання відразу звертатися до лікаря. Хронічне запалення аденоїдів підвищує алергічний настрій організму, може призводити до погіршення слуху та розвитку гнійного процесу, який здатний перейти на сусідні органи. На ранніх стадіях аденоїдит лікуватиметься консервативними методами, проте при запізнілому зверненні можуть з'явитися показання для проведення хірургічного втручання. Операція допомагає радикально впоратися з неповноцінним запаленням у носоглотковій мигдалині, а також запобігти розвитку ускладнень.
зображення_viber_2022-08-30_10-10-21-802 (2).jpg

Іван САЛДАН

лікар-отоларинголог

Реабілітація

Час післяопераційної реабілітації залежить від виду хірургічного втручання та індивідуальних особливостей пацієнта. Зазвичай у стаціонарі людина знаходиться 1 день, після чого потрібно близько 2 тижнів для повного відновлення та повернення до звичайного режиму. На цьому етапі потрібно виконувати рекомендації лікаря з гігієни, прийому ліків і загальному способу життя. Пацієнту можуть бути призначені знеболювальні, протизапальні препарати, судинозвужувальні краплі, топічні глюкокортикостероїди. При підозрі на інфікування вмісту кісти призначають антибіотикотерапію відповідно до результатів бактеріологічного аналізу виділення. За сприятливого перебігу післяопераційного періоду вже за два тижні можна повернутися до звичайного розпорядку життя.