6 лют 2021 р.3 хв
Оновлено: 28 квіт 2021 р.
Я не медик. Я випадково опинився «в середині» медичної системи, вивчаю її, спостерігаю за людьми та процесами, намагаюсь щось змінити.
Я і мої близькі час від часу стають пацієнтами, бо на жаль така природа людини. Рівень розвитку приватної медицини в нашій державі знаходиться на початковому етапі, а відтак, в деяких галузях приходиться користуватись послугами «безкоштовної медицини».
Більшість з наших співвітчизників цураються платної медицини. А чи варто боятися цього у країні, в котрій і без того на лікування громадяни змушені витрачати чималі гроші. Вартість медичних послуг, у яку входить переважна більшість медикаментів лягає на плечі самих пацієнтів або їх родичів, що змушені купувати майже усе самостійно, оскільки у медичних установах ліків зазвичай немає.
Про яку безкоштовну медицину ми говоримо?
Зрозуміло, що знайдуться захисники безкоштовної медицини, які намагатимуться стверджувати про те, що послуги у лікарні та медикаменти можна отримати без коштів. І саме тут я до останнього сперечатимуся з ними. Сперечатимуся тому, що пережите з власними родичами говорить про інше.
Як тільки ми досягнули розуміння з лікарем все пішло набагато простіше. Вже без оформлення і в палату положили (не забули запропонувати платну – з підвищеним комфортом) і крапельницю поставили. Ну звісно, ще треба було парочку разів збігати в «спеціальну аптеку» закупитись.
Такі ж баталії були із з медичними сестрами, санітарками. Як кажуть в народі – «не помажеш не поїдеш». Найбільше мучило те, що ти не розумієш скільки платити, кому платити, за що платити і на скільки загалом це вийде. До цього всього ще додалось необхідність приносити їжу, а згодом доглядати родича.
Про яку безкоштовну медицину може бути мова, якщо окрім прямих, незрозумілих витрат на ліки та медиків ти зазнаєш втрат які тяжко порахувати – зміна звичайного способу життя, необхідність відлучатись від роботи, бізнесу, сім’ї.
Отож, я вважаю, що маю право виявити свою думку відносно платної медицини. Мені здається, це рішення буде вдалим. Подивіться, яка реальність нас оточує зараз. Потрапляючи у лікарні ми повинні:
придбати медикаменти;
домовитися (читай заплатити) лікарю за здійснення належного лікування – в інакшому випадку як мінімум ви отримаєте стандартний перелік ліків та поверхневий огляд лікаря (у кращому випадку - щоденний);
заплатити санітарці та медсестрі – особливо якщо пацієнт лежачий та потребує додаткового догляду.
Це вже не кажучи про «тарифи» хороших спеціалістів, що здатні творити дива. І де в нас безкоштовне лікування? Ви його бачите – я ні. Навіть статистика говорить про те, що 90% ліків громадяни купують за свої особисті кошти.
З наведеного графіка ми бачимо, як змінюється з роками співвідношення оплат у приватних і державних медичних закладах. На час дослідження сума витрат майже зрівнялась і відрізнялася від 11% до 23% в залежності від напрямку. При цьому матеріальне, соціально-побутове забезпечення, якість, сервіс тощо у приватних закладах значно кращий.
По перше, і це, мабуть саме головне – зрозуміла вартість медичних послуг. Так, потрібно платити. Але ми і у «безкоштовній» лікарні це робимо. Але, в умовах платної медицини ми отримуємо чіткий перелік послуг та ціни на них.
Плануючи звертання до медиків, людина заздалегідь знатиме на яку суму їй потрібно розраховувати, а не питати в сусідів по палаті: «Скільки потрібно дати лікарю, щоб гарно лікував?»
У нас в країні нема й ніколи не було безкоштовної медицини. Це просто міф, у який нас привчили вірити ще за часів Союзу. Ось і медичне обслуговування у нас залишилося на тому самому рівні «совка». І це, всупереч тому, що Україна славиться кваліфікованими медиками.
Можливо, варта зробити крок до платного лікування і отримати за свої гроші якісний сервіс європейського рівня. Так ми хоч знатимемо, за що платимо.