.svg)
Ін'єкції стовбурових клітин (SVF)
Що таке SVF?
SVF-терапія (stromal vascular fraction) – це інноваційний метод регенеративної терапії, який використовується для лікування травм суглобів, м'язів, зв'язок, сухожиль та інших структур опорно-рухового апарату. Ця методика базується на використанні власної жирової тканини пацієнта (SVF), яка після спеціальної обробки стає джерелом стовбурових клітин і інших біологічно активних речовин, що сприяють загоєнню та регенерації тканин.
Вартість SVF-терапії
Ми дотримуємося принципу прозорого ціноутворення, тому ціна фіксується на початку лікування. Всі наші ціни за посиланням.
Діагностика опорно-рухового апарату
У клініці Симбіотика доступні всі необхідні методи обстеження: від консультації фахівця до сучасної візуалізації.
Лабораторні аналізи
Консультація професора
Анатолій Іванович
- Понад 20 років у тотальному та ревізійному ендопротезуванні.
- Одним із перших в Україні почав протезувати суглоби.
- Стажувався в ортопедичних центрах США та Європи.
- Автор 200+ наукових праць.
- Член Української асоціації ортопедів-травматологів.
Показання до SVF-терапії
В ортопедії SVF-терапію застосовують насамперед при артрозі та хронічних ураженнях сухожиль і зв'язок. Наукових даних про її ефективність поки небагато, тому очікуваний результат лікар обговорює з кожним пацієнтом окремо. Нижче детально розглянемо основні напрямки застосування стромально-судинної фракції.
Ортопедичні захворювання (артрози, ураження суглобів)
У сучасній ортопедії SVF-терапія застосовується як доповнення до традиційного лікування, коли ліки та фізіотерапія не дають достатнього ефекту.
Основні показання:
- остеоартроз колінного, кульшового, плечового суглобів (І–ІІІ стадія);
- посттравматичні ураження суглобів - після розтягнень, вивихів, пошкоджень зв’язок;
- хондромаляція, дегенерація хряща, в т.ч. у спортсменів;
- больовий синдром у суглобах при відсутності виражених структурних змін;
- зниження об’єму рухів, скутість, ранкова «зажатість».
SVF може зменшити біль і покращити функцію суглоба. Чи здатна вона відновлювати хрящ або надовго відкласти операцію, наразі не доведено.
Інші напрямки застосування
Інші сфери:
- післяопераційна регенерація тканин (особливо м’язів, сухожиль, фасцій);
Протипоказання та обмеження
Попри високу біосумісність і безпечність SVF-терапії, існує низка абсолютних і відносних протипоказань, які варто враховувати при плануванні процедури. Також обов’язковою є попередня консультація лікаря й проходження базового обстеження для оцінки загального стану здоров’я пацієнта.
Кому не рекомендовано SVF-терапію
SVF-терапія не проводиться у таких випадках:
- онкологічні захворювання;
- гострі інфекційні хвороби, зокрема грип, ГРВІ, пневмонія;
- аутоімунні процеси у фазі загострення;
- хронічна ниркова або печінкова недостатність;
- неконтрольований цукровий діабет;
- тяжкі порушення згортання крові (наприклад, гемофілія);
- вагітність і період лактації;
- психічні розлади, що ускладнюють адекватне сприйняття та співпрацю з лікарем.
Відносними протипоказаннями можуть бути алергії на місцеві анестетики, ожиріння 3 ступеня (якщо складно здійснити ліпоаспірацію), а також низький об’єм жирової тканини у дуже худих пацієнтів.
Центр ортопедії та травматології
.svg)
експерти
складних реконструкцій
.svg)
до реабілітації
.svg)
.svg)
розташування
.svg)
Які обстеження слід пройти перед процедурою?
Щоби оцінити безпечність і доцільність проведення SVF-терапії, пацієнт проходить базовий комплекс клініко-лабораторних досліджень. Він може відрізнятися залежно від клініки та супутніх патологій, але найчастіше включає:
- Загальний аналіз крові.
- Загальний аналіз сечі.
- Глюкоза крові, глікований гемоглобін.
- Коагулограма.
- Аналізи на гепатити B і C, ВІЛ, сифіліс.
- Флюорографія або рентген ОГК, ЕКГ.
- Консультація терапевта або сімейного лікаря - з видачею висновку про відсутність протипоказань.
У разі наявності супутніх захворювань можуть бути призначені додаткові обстеження: УЗД органів черевної порожнини, біохімічний аналіз крові, консультація ендокринолога або кардіолога.
Метод SVF-терапії
Метод SVF-терапії базується на використанні власної жирової тканини пацієнта як джерела стромально-судинної фракції - комплексу клітин, здатних стимулювати загоєння та зменшувати запалення. Процедура є амбулаторною, триває від 1,5 до 2 годин та не потребує госпіталізації.
SVF-терапія включає три основні етапи: забір жирової тканини, виділення клітинної фракції та її ін’єкційне введення в зону патології.
Як відбувається процедура?
Першим кроком SVF-терапії є забір (ліпоаспірація) невеликої кількості підшкірної жирової тканини. Цей етап виконується під місцевою анестезією, у стерильних умовах операційного кабінету.
Найчастіше місцем забору є:
- передня черевна стінка (живіт);
- стегна;
- сіднична ділянка.
Обсяг тканини, що зазвичай потрібен для виділення достатньої кількості SVF, становить від 20 до 60 мл жиру. Ліпоаспірацію проводять канюлею через маленький прокол, після якого залишається ледь помітний слід. Тривалість - 15–20 хвилин.
.png)
Наступним етапом є обробка отриманого зразка жиру для виділення цільової клітинної фракції. Можливі два методи:
- Ферментативний метод - з використанням колагенази для розщеплення тканинної основи;
- Механічний метод - за допомогою спеціальних пристроїв і фільтрації, без хімічного втручання.
У сучасній клінічній практиці дедалі частіше застосовують безферментні (механічні) методи, оскільки вони відповідають вимогам безпеки та регуляторним нормам. Процес включає:
- подрібнення тканини;
- центрифугування;
- фільтрацію;
- ізоляцію SVF у вигляді клітинної суспензії.
На виході отримується стерильна клітинна маса, готова до введення. Весь процес займає приблизно 30–40 хвилин.
.png)
Заключний етап - ін’єкція SVF у ділянку, яка потребує відновлення. Це може бути:
- суглоб (наприклад, колінний або плечовий) - при артрозі, хондромаляції;
- м’які тканини - при травмах, післяопераційних ускладненнях;
Введення проводять під контролем ультразвуку або за анатомічними орієнтирами, залежно від зони. Зазвичай ін'єкцію переносять добре, за потреби використовують місцеве знеболення.
Після ін’єкції пацієнт перебуває під наглядом лікаря 20–30 хвилин, після чого може повертатися до щоденних справ. У перші дні можливе легке набрякання або болісність у зоні введення, що швидко минає.
Іншим методом на основі власної жирової тканини є ліподжемс-терапія (Lipogems): тканину не обробляють ферментами, а механічно мікрофрагментують і вводять у суглоб під час однієї процедури.
Результати та ефективність
Завдяки багатокомпонентному складу стромально-судинної фракції пацієнти зазвичай помічають позитивні зміни вже в перші тижні після процедури. Ефективність залежить від локалізації проблеми, ступеня патологічного процесу, індивідуальних особливостей пацієнта та способу введення клітин.
Які зміни помічають пацієнти?
Після SVF-терапії пацієнти зазвичай відзначають такі покращення:
У ортопедії:
- зменшенняболю в суглобах;
- зниження набряклості, покращення рухливості;
- відчуття «легкості» в ураженому суглобі;
- зменшення потреби в знеболювальних препаратах;
- повернення до звичної фізичної активності.
Через скільки часу проявляється ефект?
Перші зміни більшість пацієнтів помічає вже через 2–3 тижні після процедури. Це зазвичай суб’єктивні відчуття: зменшення болю, легкість у русі.
Стабільні та виражені результати спостерігаються через 4–6 тижнів - при лікуванні суглобів;
Максимальний ефект, за даними клінічних спостережень, розвивається протягом 2–6 місяців після введення клітин. У деяких випадках спостерігається подальше покращення навіть через рік.
Скільки процедур потрібно?
Кількість процедур визначається індивідуально. Часто виконують одну ін’єкцію SVF, а потребу в повторній лікар оцінює через кілька місяців.
Типові підходи:
- 1 процедура - при початкових стадіях артрозу;
- 2–3 процедури з інтервалом 3–6 місяців - при тяжчих формах дегенерації суглоба;
- Курсове лікування - інколи поєднується з PRP, гіалуроновою кислотою, фізіотерапією для посилення ефекту.
Переваги методу SVF-терапії
SVF-терапія - це інноваційний напрям у регенеративній медицині, що поєднує клітинні технології з мінімально інвазивним підходом. У порівнянні з класичними методами лікування (медикаментозним чи хірургічним), SVF має кілька переваг, хоча й не замінює їх у всіх випадках.
Безпека та мінімальна інвазивність
Однією з головних переваг SVF є те, що процедура не потребує наркозу, великих розрізів чи тривалої госпіталізації. Це малоінвазивна маніпуляція, яка виконується під місцевою анестезією та займає всього 1,5–2 години.
Переваги з погляду безпеки:
- відсутність великого хірургічного втручання;
- низький ризик ускладнень;
- швидке відновлення - пацієнт повертається до звичного ритму вже того ж дня;
- мінімум дискомфорту після процедури;
- не потребує перебування в стаціонарі.
Власні клітини - мінімум ризиків
Для процедури використовують власні клітини пацієнта, що практично усуває ризик алергічних реакцій, відторгнення або імунологічних конфліктів. Це ключова відмінність SVF-терапії від методів, які передбачають донорські матеріали або сторонні біологічні агенти.
Клітинна суспензія отримується зі жиру самого пацієнта, обробляється в стерильних умовах і відразу використовується - без зберігання, культивування або змін.
Це дозволяє:
- уникнути імунних ускладнень;
- знизити ризик інфекцій;
- зробити терапію максимально фізіологічною та безпечною.
Можливі ускладнення та побічні ефекти
Попри загальну безпечність та добру переносимість SVF-терапії, як і будь-яка медична процедура, вона має потенційні ризики. Ймовірність ускладнень є низькою, особливо за дотримання всіх протоколів стерильності, правильного підбору пацієнтів і професійного проведення процедури. Водночас пацієнт має бути поінформований про можливі реакції.
Найчастіші тимчасові побічні ефекти:
- набряк, почервоніння або біль у місці ін’єкції - зазвичай минає протягом 1–3 днів;
- незначні гематоми у зоні забору жиру - можуть виникати при чутливій шкірі або схильності до синців;
- відчуття тиску, розпирання у суглобі після введення клітин - особливо в перші 24 години.
Ці симптоми вважаються нормальними після SVF-терапії та не потребують специфічного лікування. Для зменшення дискомфорту лікар може порекомендувати прикладання холоду або короткий курс знеболювальних.
Рідкісні ускладнення:
- Алергічна реакція на місцевий анестетик;
- Інфекційне ускладнення (флегмона, абсцес) - надзвичайно рідко, при порушенні стерильності;
- Фіброз чи ущільнення в зоні ліпоаспірації - зазвичай минає самостійно або потребує мінімального догляду;
- Тимчасове загострення запального процесу - може спостерігатись у перші дні після процедури; якщо біль і набряк наростають або піднялася температура, негайно зверніться до лікаря.
У разі виникнення нетипових симптомів (виражений біль, підвищення температури тіла, набряк, що не зменшується) слід негайно звернутися до лікаря.
Як мінімізувати ризики?
- проходити SVF-терапію лише у сертифікованих медичних центрах;
- дотримуватися всіх рекомендацій лікаря до та після процедури;
- не приховувати хронічних захворювань чи прийом препаратів;
- уважно ставитися до післяпроцедурного періоду: обмежити фізичні навантаження на 2–3 дні, уникати перегрівань та інтенсивних процедур у зоні введення.
Загалом SVF-терапія має високий профіль безпеки і добре переноситься пацієнтами.
.webp)
.png)
.png)
.webp)
Задайте питання в онлайн чаті