Ентезопатія трицепса — це дегенеративно-запальне ураження місця прикріплення сухожилка триголового м’яза плеча (трицепса) до ліктьової кістки. Найчастіше розвивається внаслідок повторного навантаження або мікротравм, особливо у спортсменів, які активно задіюють руки (наприклад, метальників, гімнастів, бодибілдерів), а також у людей із хронічними захворюваннями опорно-рухового апарату.
Основна зона ураження — це ентезис, тобто місце прикріплення сухожилка трицепса до ліктьового відростка ліктьової кістки. При ентезопатії можуть залучатися:
Порушення трофіки тканин у цій ділянці призводить до болю, зниження амплітуди рухів і функціональних обмежень руки.
Однією з основних причин ентезопатії трицепса є тривале або інтенсивне фізичне навантаження на м’язово-зв’язковий апарат. Особливо це стосується спортсменів, які часто виконують силові вправи з розгинанням руки (жим лежачи, підтягування, кидки), або людей, чия професійна діяльність пов'язана з підніманням важкого. Постійне перенавантаження сухожилків сприяє мікропошкодженням у зоні їх прикріплення.
Навіть незначні травми, які регулярно повторюються, можуть викликати хронічне подразнення ентезису. До таких мікротравм належать повторні різкі розгинальні рухи, удари чи тиск на задню частину ліктя. З часом тканини втрачають здатність до повного відновлення, що запускає запальний або дегенеративний процес.
З віком тканини втрачають еластичність, знижується їх кровопостачання та здатність до регенерації. Дегенеративні зміни сухожиль та окістя призводять до поступового зношування місця прикріплення трицепса, навіть за відсутності надмірних навантажень. Це часта причина ентезопатії у людей старших за 50 років.
Ентезопатії можуть розвиватися на тлі системних порушень. Зокрема:
Сукупність цих факторів значно підвищує ризик розвитку хронічної ентезопатії.
Головним симптомом ентезопатії трицепса є локалізований біль у зоні задньої частини ліктя — саме там, де сухожилок трицепса прикріплюється до ліктьової кістки.
Біль може бути:
У деяких випадках пацієнти відзначають біль навіть при дотику до ділянки ліктьового відростка.
Запалення та ураження ентезису призводить до зниження функціональності руки:
Через дискомфорт пацієнти несвідомо обмежують рухи, що з часом може призвести до атрофії м’язів.
Біль посилюється при активному використанні руки, особливо:
Часто симптоми зменшуються у спокої, але повертаються знову при навантаженні, що є характерною ознакою ентезопатії.
Діагностика ентезопатії починається з клінічного огляду.
Лікар-ортопед або спортивний травматолог:
Ці клінічні ознаки дають підставу підозрювати ентезопатію, але для підтвердження потрібні інструментальні дослідження.
Для уточнення діагнозу використовують:
Обидва методи є неінвазивними та безпечними для пацієнта.
Важливо виключити інші патології, які можуть викликати подібні симптоми:
Точна діагностика є ключем до ефективного лікування та уникнення хронізації процесу.
Після зменшення болю та усунення запалення важливо поступово відновити функцію руки. Основна мета — повернення сили та гнучкості трицепса без ризику повторного пошкодження:
Усі вправи проводяться під контролем фізичного терапевта або за попередньо погодженою програмою.
Повернення до звичних рухів і навантажень має бути етапним, щоб уникнути рецидиву:
Тривалість етапів залежить від тяжкості ушкодження та індивідуальної реакції на лікування.
Щоб уникнути повторного загострення, варто дотримуватися простих правил:
Комплексна реабілітація є критично важливою частиною лікування, адже саме вона допомагає уникнути хронізації процесу та зберегти функцію руки.
Якщо вчасно не почати лікування ентезопатії трицепса, гострий запальний процес переходить у хронічну форму.
Це призводить до:
Хронічний біль часто складніше піддається терапії та вимагає комплексного підходу.
У міру прогресування захворювання виникає зниження рухливості в ліктьовому суглобі.
Пацієнт стикається з труднощами під час:
Обмеження рухів впливає як на фізичну активність, так і на професійну діяльність.
Тривале запалення без лікування може призвести до структурних змін у сухожилку — з’являється:
Такі ускладнення значно ускладнюють реабілітацію і подовжують період відновлення.
Найпоширенішою причиною рецидивів ентезопатії трицепса є неправильна техніка виконання вправ, особливо в силовому тренуванні.
Для зниження ризику:
Навіть незначні корекції у техніці можуть значно зменшити навантаження на сухожилки.
Важливо дотримуватись принципу поступовості при поверненні до тренувань або фізичної активності:
Поступовість — ключовий фактор для профілактики повторних ушкоджень.
Збалансоване тренування м’язів руки та плечового пояса забезпечує стабільність суглоба та зменшує навантаження на ентезис.
Рекомендації:
Профілактика — це не лише уникнення травм, а й довготривале збереження функціональності та якості життя.
Початкове лікування ентезопатії трицепса передбачає зменшення навантаження на уражену руку та протизапальну терапію:
Це базовий етап лікування, який може дати результат за умови раннього звернення.
Для прискорення відновлення тканин і зменшення болю застосовують фізіотерапевтичні методики:
Курс фізіотерапії підбирається індивідуально залежно від тяжкості захворювання та реакції організму.
При відсутності ефекту від базової терапії лікар може рекомендувати ін'єкційне лікування:
Ін'єкції проводяться під контролем УЗД, що забезпечує точність введення препарату в зону ентезису.
Оперативне лікування є рідкісним і показане лише в разі:
Операція зазвичай передбачає видалення змінених тканин і рефіксацію сухожилка. Після хірургії пацієнту потрібна реабілітація з поступовим поверненням до фізичних навантажень.