Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Ентезопатія трицепса

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке ентезопатія трицепса?

Ентезопатія трицепса — це дегенеративно-запальне ураження місця прикріплення сухожилка триголового м’яза плеча (трицепса) до ліктьової кістки. Найчастіше розвивається внаслідок повторного навантаження або мікротравм, особливо у спортсменів, які активно задіюють руки (наприклад, метальників, гімнастів, бодибілдерів), а також у людей із хронічними захворюваннями опорно-рухового апарату.

Основна зона ураження — це ентезис, тобто місце прикріплення сухожилка трицепса до ліктьового відростка ліктьової кістки. При ентезопатії можуть залучатися:

Сухожилок триголового м’яза — виникають мікронадриви, фіброз або кальцифікація тканин.
Периост — запалення окістя в зоні прикріплення.
Суміжні структури суглоба — при прогресуванні може залучатися капсула ліктьового суглоба або навколосуглобові сумки.

Порушення трофіки тканин у цій ділянці призводить до болю, зниження амплітуди рухів і функціональних обмежень руки.

Причини розвитку ентезопатії

Надмірні фізичні навантаження

Однією з основних причин ентезопатії трицепса є тривале або інтенсивне фізичне навантаження на м’язово-зв’язковий апарат. Особливо це стосується спортсменів, які часто виконують силові вправи з розгинанням руки (жим лежачи, підтягування, кидки), або людей, чия професійна діяльність пов'язана з підніманням важкого. Постійне перенавантаження сухожилків сприяє мікропошкодженням у зоні їх прикріплення.

Повторювані мікротравми сухожиль

Навіть незначні травми, які регулярно повторюються, можуть викликати хронічне подразнення ентезису. До таких мікротравм належать повторні різкі розгинальні рухи, удари чи тиск на задню частину ліктя. З часом тканини втрачають здатність до повного відновлення, що запускає запальний або дегенеративний процес.

Вікові зміни та дегенеративні процеси

З віком тканини втрачають еластичність, знижується їх кровопостачання та здатність до регенерації. Дегенеративні зміни сухожиль та окістя призводять до поступового зношування місця прикріплення трицепса, навіть за відсутності надмірних навантажень. Це часта причина ентезопатії у людей старших за 50 років.

Супутні захворювання (артрит, ендокринні порушення)

Ентезопатії можуть розвиватися на тлі системних порушень. Зокрема:

Ревматоїдний артрит або псоріатичний артрит — сприяють запаленню в місцях прикріплення сухожиль.
Цукровий діабет — порушує мікроциркуляцію та уповільнює відновлення тканин.
Гіпотиреоз або інші ендокринні порушення — негативно впливають на обмін речовин у м’язово-зв’язковому апараті.

Сукупність цих факторів значно підвищує ризик розвитку хронічної ентезопатії.

Основні симптоми захворювання

Біль у ділянці прикріплення трицепса до ліктьової кістки

Головним симптомом ентезопатії трицепса є локалізований біль у зоні задньої частини ліктя — саме там, де сухожилок трицепса прикріплюється до ліктьової кістки.

Біль може бути:

ниючим у спокої;
різким під час навантаження;
постійним або виникати хвилеподібно.

У деяких випадках пацієнти відзначають біль навіть при дотику до ділянки ліктьового відростка.

Обмеження рухливості та слабкість руки

Запалення та ураження ентезису призводить до зниження функціональності руки:

виникає скутість під час розгинання;
важко виконувати рухи з навантаженням;
з’являється м’язова слабкість при спробі штовхнути або підняти предмет.

Через дискомфорт пацієнти несвідомо обмежують рухи, що з часом може призвести до атрофії м’язів.

Загострення болю при фізичному навантаженні

Біль посилюється при активному використанні руки, особливо:

при відтисканнях, жимах, підтягуваннях;
при піднятті ваги або натисканні;
після довготривалого напруження м’язів руки.

Часто симптоми зменшуються у спокої, але повертаються знову при навантаженні, що є характерною ознакою ентезопатії.

Як проводиться діагностика

Огляд лікаря та збір анамнезу

Діагностика ентезопатії починається з клінічного огляду.

Лікар-ортопед або спортивний травматолог:

уточнює скарги пацієнта — характер болю, його інтенсивність і залежність від навантаження;
з'ясовує анамнез — наявність травм, повторюваних навантажень, хронічних захворювань;
проводить пальпацію ділянки ліктьового відростка — визначається болючість при натисканні;
перевіряє активні та пасивні рухи руки.

Ці клінічні ознаки дають підставу підозрювати ентезопатію, але для підтвердження потрібні інструментальні дослідження.

Інструментальні методи — УЗД, МРТ

Для уточнення діагнозу використовують:

Ультразвукове дослідження (УЗД) — дозволяє виявити запалення, потовщення або мікророзриви сухожилка, наявність кальцинатів.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — інформативніша у складних випадках. Дає змогу детально оцінити структуру сухожиль, стан окістя та виявити супутні ураження навколишніх тканин.

Обидва методи є неінвазивними та безпечними для пацієнта.

Диференціальна діагностика з іншими захворюваннями ліктя

Важливо виключити інші патології, які можуть викликати подібні симптоми:

Епікондиліт ліктьового суглоба — запалення м’язово-сухожильного апарату, але в іншій анатомічній зоні.
Артрит або бурсит ліктьового суглоба — мають системний або запальний характер із набряком і почервонінням.
Компресія ліктьового нерва — супроводжується онімінням та поколюванням у кисті.

Точна діагностика є ключем до ефективного лікування та уникнення хронізації процесу.

Реабілітація після лікування

Вправи для відновлення сили трицепса

Після зменшення болю та усунення запалення важливо поступово відновити функцію руки. Основна мета — повернення сили та гнучкості трицепса без ризику повторного пошкодження:

Ізометричні вправи — напруження м’яза без руху в суглобі (на ранньому етапі).
Ексцентричні навантаження — повільне розгинання руки під контролем.
Розтяжка трицепса — покращує еластичність сухожилка.

Усі вправи проводяться під контролем фізичного терапевта або за попередньо погодженою програмою.

Поступове повернення до активності

Повернення до звичних рухів і навантажень має бути етапним, щоб уникнути рецидиву:

на ранньому етапі рекомендовані легкі повсякденні рухи без обтяжень;
згодом — вправи з невеликим опором або еластичними стрічками;
повноцінне тренування або робота відновлюється лише після стабільного безболісного функціонування руки.

Тривалість етапів залежить від тяжкості ушкодження та індивідуальної реакції на лікування.

Можливі ускладнення без лікування

Хронічний біль і запалення

Якщо вчасно не почати лікування ентезопатії трицепса, гострий запальний процес переходить у хронічну форму.

Це призводить до:

постійного або періодичного болю навіть у стані спокою;
посилення запалення під час кожного нового навантаження;
зниження якості життя, порушення сну та загального самопочуття.

Хронічний біль часто складніше піддається терапії та вимагає комплексного підходу.

Обмеження функціональності руки

У міру прогресування захворювання виникає зниження рухливості в ліктьовому суглобі.

Пацієнт стикається з труднощами під час:

виконання розгинальних рухів;
підняття предметів;
опори на руку або виконання побутових дій.

Обмеження рухів впливає як на фізичну активність, так і на професійну діяльність.

Розвиток тендинозу або розриву сухожилля

Тривале запалення без лікування може призвести до структурних змін у сухожилку — з’являється:

тендиноз — дегенеративне ураження волокон сухожилля з втратою еластичності та міцності;
мікророзриви, які поступово збільшуються;
у тяжких випадках — повний розрив сухожилка трицепса, що потребує оперативного втручання.

Такі ускладнення значно ускладнюють реабілітацію і подовжують період відновлення.

Профілактика рецидивів ентезопатії

Корекція техніки фізичних вправ

Найпоширенішою причиною рецидивів ентезопатії трицепса є неправильна техніка виконання вправ, особливо в силовому тренуванні.

Для зниження ризику:

зверніться до професійного тренера для оцінки техніки жиму лежачи, підтягувань, відтискань;
уникайте різких розгинальних рухів під великим навантаженням;
не перевантажуйте руку в стані втоми або без розминки.

Навіть незначні корекції у техніці можуть значно зменшити навантаження на сухожилки.

Поступове збільшення навантаження

Важливо дотримуватись принципу поступовості при поверненні до тренувань або фізичної активності:

починайте з мінімального навантаження і поступово збільшуйте інтенсивність;
стежте за реакцією організму — біль або дискомфорт після тренування є сигналом зменшити навантаження;
уникайте тренувань "через біль".

Поступовість — ключовий фактор для профілактики повторних ушкоджень.

Регулярна фізична активність для підтримки м'язового тонусу

Збалансоване тренування м’язів руки та плечового пояса забезпечує стабільність суглоба та зменшує навантаження на ентезис.

Рекомендації:

виконуйте вправи для зміцнення м’язів розгиначів та стабілізаторів ліктя;
регулярно практикуйте розтяжку трицепса;
включайте у програму вправи на загальну витривалість і підтримку м’язового тонусу.

Профілактика — це не лише уникнення травм, а й довготривале збереження функціональності та якості життя.

Сучасні підходи до лікування

Консервативна терапія: відпочинок, протизапальні препарати

Початкове лікування ентезопатії трицепса передбачає зменшення навантаження на уражену руку та протизапальну терапію:

Фізичний спокій — обмеження активних рухів, виключення силових вправ і навантажень.
НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати) — зменшують біль і набряк, як у формі таблеток, так і місцевих гелів.
Охолодження та компресія — використовують у гострій фазі для зменшення симптомів.

Це базовий етап лікування, який може дати результат за умови раннього звернення.

Фізіотерапія: УЗ- та лазеротерапія, ударно-хвильове лікування

Для прискорення відновлення тканин і зменшення болю застосовують фізіотерапевтичні методики:

Ультразвукова терапія — покращує мікроциркуляцію та зменшує запалення.
Лазеротерапія — стимулює загоєння та зменшує набряк.
Ударно-хвильова терапія (УХТ) — ефективно руйнує кальцинати та запускає природні регенеративні процеси у тканинах сухожилка.

Курс фізіотерапії підбирається індивідуально залежно від тяжкості захворювання та реакції організму.

Ін'єкції: глюкокортикоїди, PRP

При відсутності ефекту від базової терапії лікар може рекомендувати ін'єкційне лікування:

Глюкокортикоїди — швидко знімають запалення та біль, особливо при яскраво вираженому запальному компоненті.
PRP-терапія (плазмотерапія) — використовує збагачену тромбоцитами плазму з власної крові пацієнта. Цей метод стимулює природне відновлення сухожиль і має пролонговану дію.

Ін'єкції проводяться під контролем УЗД, що забезпечує точність введення препарату в зону ентезису.

Коли розглядають хірургічне втручання

Оперативне лікування є рідкісним і показане лише в разі:

тривалого болю, який не зникає протягом 6–12 місяців;
повної відсутності ефекту від консервативної терапії;
формування грубих фіброзних або кальцинованих змін у зоні прикріплення сухожилка.

Операція зазвичай передбачає видалення змінених тканин і рефіксацію сухожилка. Після хірургії пацієнту потрібна реабілітація з поступовим поверненням до фізичних навантажень.