Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Цукровий діабет

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке цукровий діабет?

Цукровий діабет — це хронічне захворювання, пов’язане з порушенням обміну глюкози в організмі. Його основна ознака — підвищений рівень цукру (глюкози) в крові, який виникає через недостатнє вироблення інсуліну або знижену чутливість клітин до цього гормону.

Інсулін — це гормон підшлункової залози, який допомагає глюкозі з їжі потрапляти в клітини, де вона використовується як джерело енергії. При діабеті цей процес порушується, що може призвести до серйозних ускладнень для судин, серця, нирок, нервової системи та зору.

Цукровий діабет поділяють на кілька основних типів:

Цукровий діабет 1 типу

Виникає внаслідок аутоімунного ураження клітин підшлункової залози, які виробляють інсулін. Найчастіше розвивається в дитинстві або юнацькому віці. Пацієнтам довічно потрібне введення інсуліну.

Цукровий діабет 2 типу

Найпоширеніший тип, що зазвичай виникає у людей старшого віку або з надмірною масою тіла. Основна проблема — знижена чутливість клітин до інсуліну. Може тривалий час протікати безсимптомно. Лікування включає зміну способу життя, дієту, таблетки, а іноді — інсулін.

Гестаційний діабет

Розвивається під час вагітності. Найчастіше зникає після пологів, але підвищує ризик розвитку діабету 2 типу в майбутньому. Потребує особливого контролю як для матері, так і для плоду.

Причини розвитку цукрового діабету

Генетична схильність

Генетичний фактор відіграє значну роль у розвитку цукрового діабету.

У людей, чиї родичі мають діабет, ризик виникнення захворювання зростає в кілька разів.
Особливо це стосується діабету 2 типу, де передається схильність до інсулінорезистентності.
У випадку діабету 1 типу також виявлено генетичні маркери, пов’язані з імунною системою.

Проте генетична схильність не означає, що хвороба обов’язково розвинеться — її часто запускають інші фактори.

Порушення обміну речовин та гормональні фактори

Цукровий діабет часто виникає внаслідок порушення обміну речовин:

Інсулінорезистентність — стан, коли клітини не реагують на інсулін, навіть якщо його достатньо. Це ключовий механізм розвитку діабету 2 типу.
Гормональні порушення, такі як синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), надмірна секреція кортизолу (синдром Кушинга), можуть також впливати на рівень глюкози в крові.
Захворювання підшлункової залози або її травми також можуть знижувати продукцію інсуліну.

Вплив способу життя — харчування, стрес, надмірна вага

Фактори способу життя часто запускають розвиток діабету у людей із генетичною схильністю:

Нераціональне харчування — надмірне споживання швидких вуглеводів, солодощів і трансжирів порушує вуглеводний обмін.
Малорухливий спосіб життя знижує чутливість клітин до інсуліну.
Ожиріння, особливо абдомінальне (жир у ділянці живота), значно підвищує ризик діабету 2 типу.
Хронічний стрес викликає постійно підвищений рівень кортизолу, що негативно впливає на рівень глюкози.
Куріння і зловживання алкоголем також підвищують ризик метаболічних порушень.

Основні симптоми цукрового діабету

Початкові ознаки захворювання

На ранніх етапах цукровий діабет може не викликати виражених симптомів. Проте існують характерні сигнали, які не варто ігнорувати:

Постійна спрага (полідипсія): людина п'є набагато більше води, ніж зазвичай, через підвищення рівня цукру в крові.
Часте сечовипускання (поліурія): організм намагається вивести надлишок глюкози з сечею.
Підвищений апетит (поліфагія): через порушення засвоєння глюкози клітини відчувають енергетичний голод.
Схуднення без видимих причин: особливо характерне для діабету 1 типу: організм розщеплює власні жири і м’язи як джерело енергії.
Сухість шкіри, свербіж, уповільнене загоєння ран: порушення обміну речовин погіршує стан шкіри й імунну відповідь.

Симптоми прогресування діабету

Якщо діабет не діагностовано або погано контрольований, розвиваються ускладнення:

Порушення зору (розмитість, «туман» перед очима)
Оніміння або поколювання в кінцівках (нейропатія)
Судоми, м’язова слабкість
Часті інфекції — шкірні, сечостатеві
Хронічна втома, зниження працездатності
У жінок — порушення менструального циклу, у чоловіків — еректильна дисфункція

Ці симптоми свідчать про ураження судин, нервової системи, нирок та інших органів.

Особливості перебігу у дітей та літніх людей

У дітей діабет 1 типу часто починається гостро:

Різке схуднення, втома, сухість у роті
Поява запаху ацетону з роту
Можливість розвитку діабетичного кетоацидозу як першого прояву

Дуже важливо не відкладати звернення до лікаря — у дитячому віці діабет розвивається швидко.

У літніх людей переважає діабет 2 типу з поступовим перебігом:

Симптоми можуть бути маловираженими або маскуватися під інші захворювання (гіпертонія, серцева недостатність)
Часто виявляється випадково під час планового обстеження

Тому для людей старшого віку важливі регулярні профілактичні огляди та контроль рівня глюкози в крові.

Як діагностують цукровий діабет

Аналізи крові: глюкоза, глікований гемоглобін

Основою діагностики діабету є лабораторні дослідження крові:

Рівень глюкози натще

Нормальний показник — до 5,5 ммоль/л. Показники 5,6–6,9 ммоль/л — стан предіабету. 7,0 ммоль/л і вище — свідчить про можливий діабет (потрібне підтвердження в кількох вимірах).

Глікований гемоглобін (HbA1c)

Відображає середній рівень глюкози за останні 2–3 місяці.

Норма — до 5,6%
Предіабет — 5,7–6,4%
Діабет — 6,5% і вище

Цей показник особливо важливий для контролю ефективності лікування.

Тест толерантності до глюкози

Цей тест застосовують у разі підозри на порушення вуглеводного обміну, особливо у вагітних або при прикордонних значеннях глюкози:

Перший етап — визначення рівня глюкози натще.
Потім пацієнт випиває розчин глюкози (75 г).
Через 2 години знову вимірюють рівень глюкози.

Результати:

До 7,8 ммоль/л — норма
7,8–11,0 ммоль/л — порушена толерантність (предіабет)
Понад 11,1 ммоль/л — цукровий діабет

Тест дозволяє виявити приховані форми захворювання на ранньому етапі.

Додаткові обстеження при підозрі на ускладнення

При підтвердженому діагнозі лікар може призначити додаткові обстеження для виявлення уражень органів-мішеней:

Загальний аналіз сечі та проба на мікроальбумінурію — для оцінки функції нирок.
Огляд очного дна (офтальмоскопія) — для виявлення діабетичної ретинопатії.
ЕКГ або добове моніторування — оцінка стану серцево-судинної системи.
Обстеження стоп — для профілактики синдрому діабетичної стопи.
Нейропатологічне тестування — при симптомах ураження периферичних нервів.

Своєчасне проходження цих обстежень дозволяє попередити розвиток ускладнень або виявити їх на ранньому етапі.

Сучасні підходи до лікування

Медикаментозна терапія: інсулін та таблетовані препарати

Лікування цукрового діабету залежить від типу захворювання, стадії, супутніх станів і віку пацієнта.

Інсулін

Основне лікування при діабеті 1 типу. Вводиться підшкірно за допомогою шприц-ручок або інсулінових помп. Схема введення підбирається індивідуально: базальні й болюсні дози.

Таблетовані цукрознижувальні препарати

Застосовуються при діабеті 2 типу. Основні групи:

Метформін — покращує чутливість до інсуліну;
Інгібітори DPP-4, SGLT2, препарати сульфонілсечовини;
Нові ін’єкційні препарати (наприклад, агоністи GLP-1) — ефективні при надмірній вазі.

Терапію підбирає ендокринолог із урахуванням індивідуальних потреб пацієнта.

Харчування при цукровому діабеті

Раціон — ключовий елемент лікування:

Регулярне, дробне харчування — 5–6 прийомів їжі на день.
Виключення швидких вуглеводів — солодощів, білого хліба, газованих напоїв.
Базування раціону на продуктах із низьким глікемічним індексом — овочі, цільнозернові крупи, бобові.
Помірне споживання білка та корисних жирів — риба, горіхи, оливкова олія.
Контроль калорійності — особливо важливий при надмірній масі тіла.

За потреби складається індивідуальний план харчування з дієтологом або ендокринологом.

Фізична активність і контроль ваги

Регулярне фізичне навантаження:

Підвищує чутливість до інсуліну;
Допомагає знизити рівень глюкози;
Зменшує масу тіла та покращує стан серцево-судинної системи.

Рекомендовано:

мінімум 150 хвилин аеробного навантаження на тиждень (швидка хода, плавання, їзда на велосипеді);
легкі силові тренування 2–3 рази на тиждень;
уникання тривалого сидіння — навіть короткі перерви з активністю кожні 30–60 хвилин покращують глікемічний контроль.

Контроль ваги особливо важливий при діабеті 2 типу: навіть зниження маси тіла на 5–10% значно покращує обмінні показники.

Технології в лікуванні: інсулінові помпи, монітори глюкози

Сучасні пристрої підвищують ефективність лікування та якість життя:

Інсулінові помпи — автоматично подають інсулін у потрібній дозі. Імітують фізіологічну секрецію гормону. Особливо зручні для дітей та активних дорослих.
Системи постійного моніторингу глюкози (CGM) — вимірюють рівень цукру в режимі реального часу. Дані відображаються на смартфоні або помпі. Можуть надсилати сигнали тривоги при гіпо- чи гіперглікемії.
Флеш-монітори глюкози — дозволяють перевірити рівень цукру без проколювання пальця (наприклад, FreeStyle Libre).

Ці технології значно підвищують самоконтроль і знижують ризик ускладнень.

Реабілітація та підтримка якості життя

Самоконтроль та навчання пацієнтів

Ефективне управління цукровим діабетом неможливе без активної участі самого пацієнта. Самоконтроль — це основа стабільного глікемічного профілю:

Регулярне вимірювання рівня глюкози — до і після їжі, при зміні самопочуття, під час фізичної активності.
Ведення щоденника самоконтролю — фіксація глюкози, інсуліну, харчування, фізичних навантажень, настрою.
Вміння реагувати на гіпо- та гіперглікемії — розпізнавання симптомів, правильна тактика дій.
Освоєння навичок ін’єкцій інсуліну та догляду за помпою.

Навчання проводиться на школах діабету, консультаціях із лікарем або в межах індивідуальних програм підтримки.

Психоемоційна підтримка та робота з психологом

Життя з хронічним захворюванням може викликати тривожність, депресію, емоційне вигорання:

Діабетична тривога — страх перед ускладненнями, гіпоглікемією, залежністю від інсуліну.
Соціальна ізоляція — пацієнти уникають спілкування, харчуються окремо, відчувають провину.

Психолог або психотерапевт допомагає:

адаптуватися до діагнозу;
розвинути навички прийняття й самопідтримки;
впоратися з емоційним навантаженням;
зменшити ризик порушення комплаєнсу (дотримання режиму лікування).

Особливо важлива психологічна підтримка для дітей, підлітків, молодих людей та їхніх родин.

Професійна допомога діабетолога, ендокринолога, нутриціолога

Комплексна підтримка фахівців є запорукою стабільного стану пацієнта:

Діабетолог/ендокринолог — веде пацієнта, підбирає схеми лікування, контролює аналізи, адаптує терапію.
Нутриціолог/дієтолог — допомагає скласти збалансований раціон, враховуючи рівень глюкози, вагу, спосіб життя.
Інструктор із фізичної терапії — навчає безпечним і корисним вправам.
Медична сестра або консультант з діабету — підтримує у питаннях самоконтролю, догляду за помпою чи сенсором.

Систематичне спостереження та міждисциплінарний підхід дозволяють не лише стабілізувати хворобу, а й підтримувати високу якість життя.

Ускладнення при відсутності лікування

Цукровий діабет — не лише порушення обміну глюкози, а й потенційно небезпечне хронічне захворювання, яке поступово вражає різні органи й системи. Несвоєчасна діагностика або недостатній контроль можуть призвести до тяжких ускладнень.

Діабетична ретинопатія, нефропатія, невропатія

Діабетична ретинопатія — ураження судин сітківки ока.

Перші ознаки — "мушки", розмитість зору, труднощі з фокусуванням.
Без лікування може призвести до часткової або повної втрати зору.

Діабетична нефропатія — пошкодження ниркових клубочків.

Виявляється підвищенням артеріального тиску, набряками, появою білка в сечі.
У запущених випадках — розвиток хронічної ниркової недостатності з потребою в діалізі.

Діабетична невропатія — ураження периферичних нервів.

Симптоми: поколювання, оніміння, біль у ногах, особливо вночі.
Може впливати на роботу внутрішніх органів (автономна невропатія), викликаючи порушення травлення, серцевого ритму, сечовипускання.

Порушення з боку серцево-судинної системи

Діабет суттєво підвищує ризик серцево-судинних захворювань:

Ішемічна хвороба серця (ІХС) — часто безсимптомна на тлі діабетичної невропатії.
Інфаркт міокарда та інсульт — у пацієнтів з діабетом виникають частіше та мають важчий перебіг.
Гіпертонія та атеросклероз — посилюють ризик ураження судин, мозку, кінцівок.

Профілактика — регулярний моніторинг артеріального тиску, ліпідного профілю, контроль ваги та відмова від шкідливих звичок.

Діабетична стопа та ризик ампутацій

Одне з найтяжчих ускладнень — синдром діабетичної стопи. Він виникає внаслідок поєднання нейропатії, порушеного кровообігу та ослабленої імунної відповіді.

Ураження починається з потертостей, мікротравм або мозолів, які не загоюються.
Розвиваються гнійні ураження, виразки, інфекції.
Без лікування — ризик гангрени та ампутації кінцівки.

Профілактика:

щоденний огляд стоп;
правильне взуття;
своєчасне лікування навіть незначних ушкоджень;
консультації з подологом і судинним хірургом.

Профілактика цукрового діабету

Цукровий діабет — це захворювання, якому в багатьох випадках можна запобігти або значно відкласти його розвиток. Профілактика включає заходи на всіх етапах — від зміни способу життя до регулярного медичного контролю.

Первинна профілактика: здоровий спосіб життя

Профілактика починається задовго до появи симптомів, особливо якщо є генетична схильність або надмірна вага.

Ключові заходи:

Раціональне харчування

зниження споживання швидких вуглеводів, трансжирів, солодощів;
збільшення частки овочів, цільнозернових продуктів, нежирного білка.

Фізична активність

30 хвилин помірного навантаження щодня знижують ризик розвитку діабету на 30–50%.
Прогулянки, плавання, легкі силові вправи — достатньо для ефекту.

Контроль маси тіла

навіть мінімальне зниження ваги (5–7%) значно покращує чутливість до інсуліну.

Відмова від шкідливих звичок

куріння та зловживання алкоголем сприяють метаболічним порушенням.

Вторинна профілактика: контроль предіабету

Предіабет — це проміжний стан, коли рівень глюкози вищий за норму, але ще не діабет. На цьому етапі можна повністю відновити обмінні процеси без медикаментів.

Важливо: