.svg)
Ліктьовий бурсит
Що таке ліктьовий бурсит?
Ліктьовий бурсит — це запалення ліктьової синовіальної сумки (бурси), що розташована між шкірою та ліктьовим відростком (олекраноном). У нормальному стані ця сумка містить невелику кількість рідини, яка зменшує тертя між тканинами під час руху руки. Вона виконує роль природного «амортизатора», полегшуючи ковзання шкіри по кісткових виступах.
При бурситі кількість рідини різко збільшується, сумка набухає, з'являється набряк, болючість, а іноді — почервоніння і місцеве підвищення температури. Це може суттєво обмежити рухливість ліктя й викликати дискомфорт навіть у стані спокою.
У більшості випадків ліктьовий бурсит має доброякісний перебіг і добре піддається лікуванню, якщо вчасно звернутися до лікаря.
Причини розвитку бурситу ліктя
Травми та повторювані навантаження
Однією з найпоширеніших причин ліктьового бурситу є механічні травми та хронічне подразнення. Навіть незначні удари у ділянці ліктя — падіння або удари об тверду поверхню — можуть пошкодити стінку бурси, викликавши запальну реакцію. Особливо ризикують люди, чия робота чи хобі пов’язані з тривалим тиском на лікоть — наприклад, офісні працівники, монтажники, шахісти, сантехніки або спортсмени.
Регулярне спирання ліктя на тверду поверхню (наприклад, під час роботи за комп’ютером чи керування автомобілем) також поступово призводить до подразнення сумки та накопичення рідини.
Інфекції
Якщо шкіра над ліктьовим відростком ушкоджена (садно, поріз, тріщина), в бурсу можуть потрапити бактерії — найчастіше стафілококи. Це викликає розвиток септичного бурситу, який відрізняється від асептичного наявністю гною, вираженим болем, підвищенням температури і загальним погіршенням самопочуття. Інфекційний бурсит потребує невідкладного лікування та, зазвичай, дренування з антибіотикотерапією.
Супутні захворювання (подагра, ревматоїдний артрит)
Ліктьовий бурсит може бути ускладненням або проявом системних захворювань:
- Подагра. Внаслідок відкладення кристалів сечової кислоти у суглобах та навколосуглобових структурах бурса запалюється. Такий бурсит часто має рецидивуючий характер.
- Ревматоїдний артрит. При цьому аутоімунному захворюванні відбувається хронічне запалення синовіальних оболонок, у тому числі бурси, що з часом викликає біль і набряк.
- Псоріатичний артрит також може супроводжуватися запаленням ліктьової сумки як частина системного процесу.
У таких випадках ефективне лікування бурситу можливе лише за умови контролю основного захворювання.
Симптоми ліктьового бурситу
Біль і набряк у ділянці ліктя
Найхарактерніший симптом — помітний набряк у зоні ліктьового відростка. Він може з’явитися раптово або розвиватися поступово. Набряк виглядає як м’яке, округле утворення під шкірою, схоже на пухир або кульку. При натисканні часто виникає болючість, особливо якщо процес запальний або супроводжується інфекцією.
Біль посилюється при русі, опорі на лікоть або торканні ураженої ділянки. У деяких випадках, зокрема при хронічному бурситі, біль може бути мінімальним або повністю відсутнім.
Почервоніння та підвищення температури шкіри
У випадку гострого запалення або септичного бурситу спостерігається почервоніння шкіри над ліктем і відчутне локальне підвищення температури. Шкіра стає гарячою на дотик. У разі інфікування можуть додаватися ознаки загальної інтоксикації — підвищення загальної температури тіла, слабкість, озноб.
Ці симптоми потребують термінової консультації лікаря для виключення ускладнень та призначення антибактеріального лікування.
Обмеження рухів у суглобі
Набряк і біль у ділянці бурси часто призводять до обмеження згинання й розгинання ліктя. Пацієнтам важко виконувати звичні рухи — піднімати руку, спиратися на лікоть чи тримати предмети. У тяжких випадках обмеження рухів може призвести до змін у біомеханіці руки й компенсаційного перенапруження інших м’язів.
Без лікування рухомість суглоба поступово погіршується, підвищується ризик хронізації процесу та розвитку ускладнень.
Як діагностують бурсит ліктьового суглоба
Огляд лікаря-ортопеда або травматолога
Діагностика починається з клінічного огляду. Лікар оцінює:
- розміри й контури набряку;
- наявність болю при пальпації;
- обмеження рухів у ліктьовому суглобі;
- ознаки запалення (почервоніння, підвищення температури шкіри);
- наявність ран або тріщин, через які могла проникнути інфекція.
Важливо відрізнити бурсит від інших патологій, таких як артрит, подагра чи травматичні ураження. Тому при потребі лікар призначає додаткові дослідження.
УЗД або МРТ ліктя
Ультразвукове дослідження (УЗД) є основним методом візуалізації при підозрі на бурсит.
Воно дозволяє:
- визначити об’єм рідини в бурсі;
- виявити наявність гною або кристалів (при подагрі);
- оцінити стан навколишніх м’яких тканин.
У складних або неясних випадках може знадобитися МРТ ліктя. Магнітно-резонансна томографія дає повну картину процесу та дозволяє виключити супутні патології — тендиніт, артрит, новоутворення.
Аналізи при підозрі на інфекційний процес
Якщо лікар підозрює інфекційний бурсит, обов’язково призначають:
- Загальний аналіз крові — для виявлення запальних змін (підвищений лейкоцитоз, ШОЕ, CRP).
- Біохімічний аналіз крові — для оцінки функції нирок, рівня сечової кислоти (при подагрі).
- Пункція бурси — забір рідини для мікроскопічного дослідження, бакпосіву й аналізу на кристали.
Це допомагає визначити характер запалення (асептичне чи гнійне) та підібрати відповідне лікування — консервативне чи з використанням антибіотиків.
Реабілітація після лікування
Відновлення рухливості та сили м’язів
Після усунення гострого запалення важливо поступово повертати нормальну рухливість ліктя. Через біль або іммобілізацію під час лікування суглоб може втратити частину обсягу рухів, а м’язи — ослабнути. Щоб уникнути контрактур або атрофії, лікар або реабілітолог розробляє індивідуальний план:
- м’які активні рухи (згинання, розгинання руки);
- вправи з низьким навантаженням для стимуляції м’язів передпліччя та плеча;
- поступове збільшення амплітуди рухів без болю.
Цей етап допомагає знизити ризик хронізації захворювання та повернути повноцінну функцію руки.
Лікувальна фізкультура і фізіотерапія
ЛФК (лікувальна фізкультура) — ключовий компонент відновлення, який включає:
- розтягувальні вправи;
- ізометричні навантаження;
- вправи з еспандером або м’ячем.
Фізіотерапевтичні методи, які можуть бути призначені:
- Ультразвукова терапія — для покращення кровообігу й зменшення залишкового запалення;
- Лазеротерапія — для стимуляції регенерації тканин;
- Магнітотерапія — як додатковий знеболювальний і протинабряковий засіб.
Ці методи підвищують ефективність реабілітації та пришвидшують одужання.
Повернення до повсякденної активності
Після успішного завершення лікування й реабілітації важливо правильно повернутися до повсякденного життя:
- уникай опори на лікоть упродовж перших тижнів після лікування;
- поступово відновлюй фізичну активність і робоче навантаження;
- звертай увагу на перші ознаки повторного запалення (набряк, біль);
- у разі професійних або спортивних ризиків — використовуй захисні накладки на лікоть.
Регулярне спостереження у лікаря та виконання рекомендацій дозволяють уникнути рецидивів і зберегти здоров’я суглоба на тривалий час.
Ускладнення при відсутності лікування
Хронічний бурсит
Якщо вчасно не розпочати лікування, гострий бурсит може перейти у хронічну форму.
У такому випадку:
- набряк у ділянці ліктя зберігається постійно або з’являється періодично;
- бурса поступово втрачає еластичність, стінки потовщуються;
- виникає ризик формування фіброзної капсули, що ускладнює відтік рідини.
Хронічний бурсит може не викликати сильного болю, але знижує якість життя, перешкоджає нормальній роботі та створює ризик подальших ускладнень.
Інфікування синовіальної сумки
Одна з найнебезпечніших загроз — інфікування бурси. Без лікування або при травмуванні шкіри над набряком у порожнину бурси можуть потрапити бактерії (найчастіше стафілококи або стрептококи), що викликають гнійне запалення.
Симптоми інфекційного бурситу:
- різкий біль;
- виражене почервоніння;
- підвищення температури тіла;
- гнійне відокремлюване при пункції.
У таких випадках потрібне термінове лікування антибіотиками та, можливо, хірургічне дренування. Зволікання загрожує поширенням інфекції на навколишні тканини або розвитком флегмони.
Постійне обмеження функції ліктя
Тривалий запальний процес без належного лікування призводить до стійкого порушення рухливості ліктьового суглоба.
Можливі наслідки:
- формування спайок у синовіальній сумці;
- зменшення обсягу згинання та розгинання;
- м’язова слабкість через тривалу іммобілізацію;
- порушення загальної біомеханіки руки.
Такі ускладнення особливо небезпечні для людей, чия професійна діяльність вимагає точної моторики або фізичних зусиль. У запущених випадках повернути повноцінну функцію суглоба без хірургічного втручання може бути неможливо.
Профілактика бурситу ліктя
Захист ліктів під час фізичних навантажень
Одним із ключових заходів профілактики є захист ліктьового суглоба під час активної роботи або занять спортом.
Рекомендується:
- використовувати м’які наколінники або налокітники, якщо ваша діяльність пов’язана з опорою на лікоть (будівельники, електрики, борці, волейболісти тощо);
- уникати прямих ударів або травмування ліктя;
- перед тренуваннями — проводити якісну розминку, яка готує суглоби до навантаження;
- дотримуватись техніки безпеки при виконанні фізичних вправ, особливо силових.
Навіть незначні повторювані мікротравми можуть спровокувати запалення бурси при відсутності належного захисту.
Уникнення тривалого тиску на суглоб
Постійна опора на лікоть — поширений чинник розвитку бурситу.
Щоб уникнути проблем:
- не спирайтесь на лікоть під час тривалого сидіння за столом або за кермом;
- використовуйте ергономічні поверхні (м’які підлокітники, захисні накладки);
- змінюйте положення тіла, якщо робота вимагає довготривалого перебування в одній позі;
- при перших ознаках дискомфорту — відпочиньте та обмежте навантаження.
Проста зміна звичок суттєво знижує ризик запалення ліктьової бурси.
Лікування хронічних захворювань
Ліктьовий бурсит часто виникає на фоні системних порушень, тому важливо своєчасно діагностувати й контролювати:
- подагру — регулярний контроль рівня сечової кислоти, дієта, медикаментозна терапія;
- ревматоїдний артрит — спостереження у ревматолога, базисна терапія, уникнення загострень;
- псоріатичний артрит — комплексне лікування у співпраці з дерматологом і ревматологом.
Контроль хронічних захворювань дозволяє зменшити системне запалення й уникнути повторного виникнення бурситу або його переходу в хронічну форму.
Методи лікування ліктьового бурситу
Консервативне лікування: відпочинок, льодова терапія, протизапальні препарати
У більшості випадків ліктьовий бурсит лікується консервативно, особливо якщо процес неускладнений і не має ознак інфекції.
Основні заходи:
- Фізичний спокій. Рекомендується обмежити рухи в лікті, уникати опори на нього й надмірних навантажень.
- Холодові компреси. Прикладання льоду 3–4 рази на день по 15–20 хвилин зменшує набряк і полегшує біль у гострій фазі.
- Протизапальні препарати. Нестероїдні протизапальні засоби (ібупрофен, диклофенак, німесулід) допомагають зняти запалення і полегшити біль. В окремих випадках можливе місцеве застосування гелів.
Цей підхід ефективний при асептичному запаленні й часто дозволяє повністю усунути симптоми за кілька днів або тижнів.
Пункція або дренаж синовіальної рідини
Якщо набряк значний і не зменшується, лікар може виконати пункцію бурси — тобто відкачати надлишкову рідину з сумки за допомогою шприца. Це:
- зменшує тиск і біль;
- покращує рухливість;
- дозволяє взяти рідину для лабораторного аналізу (для виключення інфекції або подагри).
У разі повторного накопичення рідини можливе встановлення дренажу або введення глюкокортикостероїдів (за відсутності інфекції) для зменшення запалення.
Антибіотики при інфекційному процесі
Якщо підтверджено бактеріальну природу бурситу, лікування обов’язково включає антибактеріальні препарати:
- призначаються перорально або внутрішньовенно залежно від тяжкості;
- підбираються з урахуванням результатів посіву або емпірично (найчастіше — проти стафілококів);
- курс триває від 7 до 14 днів.
Гнійний бурсит потребує спостереження лікаря, а іноді — повторного дренування чи хірургічного втручання.
Оперативне втручання у складних випадках
Хірургічне лікування розглядається в разі:
- рецидивуючого бурситу, який не піддається консервативному лікуванню;
- частих загострень на фоні хронічних захворювань;
- утворення фіброзних змін, що порушують функцію суглоба;
- неефективності пункції або антибіотикотерапії при інфекційному процесі.
Операція полягає у видаленні бурси (бурсектомії). Вона виконується під місцевим або загальним знеболенням і, зазвичай, має добрий прогноз з повним відновленням функції руки.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
