Ліктьовий бурсит — це запалення ліктьової синовіальної сумки (бурси), що розташована між шкірою та ліктьовим відростком (олекраноном). У нормальному стані ця сумка містить невелику кількість рідини, яка зменшує тертя між тканинами під час руху руки. Вона виконує роль природного «амортизатора», полегшуючи ковзання шкіри по кісткових виступах.
При бурситі кількість рідини різко збільшується, сумка набухає, з'являється набряк, болючість, а іноді — почервоніння і місцеве підвищення температури. Це може суттєво обмежити рухливість ліктя й викликати дискомфорт навіть у стані спокою.
У більшості випадків ліктьовий бурсит має доброякісний перебіг і добре піддається лікуванню, якщо вчасно звернутися до лікаря.
Однією з найпоширеніших причин ліктьового бурситу є механічні травми та хронічне подразнення. Навіть незначні удари у ділянці ліктя — падіння або удари об тверду поверхню — можуть пошкодити стінку бурси, викликавши запальну реакцію. Особливо ризикують люди, чия робота чи хобі пов’язані з тривалим тиском на лікоть — наприклад, офісні працівники, монтажники, шахісти, сантехніки або спортсмени.
Регулярне спирання ліктя на тверду поверхню (наприклад, під час роботи за комп’ютером чи керування автомобілем) також поступово призводить до подразнення сумки та накопичення рідини.
Якщо шкіра над ліктьовим відростком ушкоджена (садно, поріз, тріщина), в бурсу можуть потрапити бактерії — найчастіше стафілококи. Це викликає розвиток септичного бурситу, який відрізняється від асептичного наявністю гною, вираженим болем, підвищенням температури і загальним погіршенням самопочуття. Інфекційний бурсит потребує невідкладного лікування та, зазвичай, дренування з антибіотикотерапією.
Ліктьовий бурсит може бути ускладненням або проявом системних захворювань:
У таких випадках ефективне лікування бурситу можливе лише за умови контролю основного захворювання.
Найхарактерніший симптом — помітний набряк у зоні ліктьового відростка. Він може з’явитися раптово або розвиватися поступово. Набряк виглядає як м’яке, округле утворення під шкірою, схоже на пухир або кульку. При натисканні часто виникає болючість, особливо якщо процес запальний або супроводжується інфекцією.
Біль посилюється при русі, опорі на лікоть або торканні ураженої ділянки. У деяких випадках, зокрема при хронічному бурситі, біль може бути мінімальним або повністю відсутнім.
У випадку гострого запалення або септичного бурситу спостерігається почервоніння шкіри над ліктем і відчутне локальне підвищення температури. Шкіра стає гарячою на дотик. У разі інфікування можуть додаватися ознаки загальної інтоксикації — підвищення загальної температури тіла, слабкість, озноб.
Ці симптоми потребують термінової консультації лікаря для виключення ускладнень та призначення антибактеріального лікування.
Набряк і біль у ділянці бурси часто призводять до обмеження згинання й розгинання ліктя. Пацієнтам важко виконувати звичні рухи — піднімати руку, спиратися на лікоть чи тримати предмети. У тяжких випадках обмеження рухів може призвести до змін у біомеханіці руки й компенсаційного перенапруження інших м’язів.
Без лікування рухомість суглоба поступово погіршується, підвищується ризик хронізації процесу та розвитку ускладнень.
Діагностика починається з клінічного огляду. Лікар оцінює:
Важливо відрізнити бурсит від інших патологій, таких як артрит, подагра чи травматичні ураження. Тому при потребі лікар призначає додаткові дослідження.
Ультразвукове дослідження (УЗД) є основним методом візуалізації при підозрі на бурсит.
Воно дозволяє:
У складних або неясних випадках може знадобитися МРТ ліктя. Магнітно-резонансна томографія дає повну картину процесу та дозволяє виключити супутні патології — тендиніт, артрит, новоутворення.
Якщо лікар підозрює інфекційний бурсит, обов’язково призначають:
Це допомагає визначити характер запалення (асептичне чи гнійне) та підібрати відповідне лікування — консервативне чи з використанням антибіотиків.
Після усунення гострого запалення важливо поступово повертати нормальну рухливість ліктя. Через біль або іммобілізацію під час лікування суглоб може втратити частину обсягу рухів, а м’язи — ослабнути. Щоб уникнути контрактур або атрофії, лікар або реабілітолог розробляє індивідуальний план:
Цей етап допомагає знизити ризик хронізації захворювання та повернути повноцінну функцію руки.
ЛФК (лікувальна фізкультура) — ключовий компонент відновлення, який включає:
Фізіотерапевтичні методи, які можуть бути призначені:
Ці методи підвищують ефективність реабілітації та пришвидшують одужання.
Після успішного завершення лікування й реабілітації важливо правильно повернутися до повсякденного життя:
Регулярне спостереження у лікаря та виконання рекомендацій дозволяють уникнути рецидивів і зберегти здоров’я суглоба на тривалий час.
Якщо вчасно не розпочати лікування, гострий бурсит може перейти у хронічну форму.
У такому випадку:
Хронічний бурсит може не викликати сильного болю, але знижує якість життя, перешкоджає нормальній роботі та створює ризик подальших ускладнень.
Одна з найнебезпечніших загроз — інфікування бурси. Без лікування або при травмуванні шкіри над набряком у порожнину бурси можуть потрапити бактерії (найчастіше стафілококи або стрептококи), що викликають гнійне запалення.
Симптоми інфекційного бурситу:
У таких випадках потрібне термінове лікування антибіотиками та, можливо, хірургічне дренування. Зволікання загрожує поширенням інфекції на навколишні тканини або розвитком флегмони.
Тривалий запальний процес без належного лікування призводить до стійкого порушення рухливості ліктьового суглоба.
Можливі наслідки:
Такі ускладнення особливо небезпечні для людей, чия професійна діяльність вимагає точної моторики або фізичних зусиль. У запущених випадках повернути повноцінну функцію суглоба без хірургічного втручання може бути неможливо.
Одним із ключових заходів профілактики є захист ліктьового суглоба під час активної роботи або занять спортом.
Рекомендується:
Навіть незначні повторювані мікротравми можуть спровокувати запалення бурси при відсутності належного захисту.
Постійна опора на лікоть — поширений чинник розвитку бурситу.
Щоб уникнути проблем:
Проста зміна звичок суттєво знижує ризик запалення ліктьової бурси.
Ліктьовий бурсит часто виникає на фоні системних порушень, тому важливо своєчасно діагностувати й контролювати:
Контроль хронічних захворювань дозволяє зменшити системне запалення й уникнути повторного виникнення бурситу або його переходу в хронічну форму.
У більшості випадків ліктьовий бурсит лікується консервативно, особливо якщо процес неускладнений і не має ознак інфекції.
Основні заходи:
Цей підхід ефективний при асептичному запаленні й часто дозволяє повністю усунути симптоми за кілька днів або тижнів.
Якщо набряк значний і не зменшується, лікар може виконати пункцію бурси — тобто відкачати надлишкову рідину з сумки за допомогою шприца. Це:
У разі повторного накопичення рідини можливе встановлення дренажу або введення глюкокортикостероїдів (за відсутності інфекції) для зменшення запалення.
Якщо підтверджено бактеріальну природу бурситу, лікування обов’язково включає антибактеріальні препарати:
Гнійний бурсит потребує спостереження лікаря, а іноді — повторного дренування чи хірургічного втручання.
Хірургічне лікування розглядається в разі:
Операція полягає у видаленні бурси (бурсектомії). Вона виконується під місцевим або загальним знеболенням і, зазвичай, має добрий прогноз з повним відновленням функції руки.