Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Гіпотиреоз

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке гіпотиреоз?

Гіпотиреоз — це порушення роботи щитоподібної залози, за якого організм виробляє недостатню кількість тиреоїдних гормонів. Ці гормони відіграють важливу роль у регуляції обміну речовин, серцево-судинної діяльності, роботи нервової системи та підтримці температури тіла. Через їх дефіцит функціонування органів і систем сповільнюється, що знижує якість життя пацієнта.

Найчастіше гіпотиреоз розвивається поступово і має хронічний перебіг. Симптоми можуть бути малопомітними на початкових стадіях, що ускладнює своєчасну діагностику.

При гіпотиреозі щитоподібна залоза:

або погано синтезує тиреоїдні гормони (найчастіше через запалення, аутоімунні захворювання або дефіцит йоду),
або отримує недостатньо сигналів від гіпофіза (при вторинних формах),
або гормони виробляються, але клітини не реагують на них належним чином.

Первинний гіпотиреоз — найпоширеніша форма, коли порушення виникає безпосередньо в щитоподібній залозі. Причини: хронічний аутоімунний тиреоїдит (хвороба Хашимото), післяопераційні стани, лікування радіоактивним йодом або дефіцит йоду.

Вторинний гіпотиреоз — розвивається внаслідок ураження гіпофіза, який перестає продукувати достатньо ТТГ. Щитоподібна залоза залишається анатомічно інтактною, але не отримує необхідного стимулу для роботи.

Субклінічний гіпотиреоз — початкова стадія, при якій рівень ТТГ підвищений, а рівні тиреоїдних гормонів ще в межах норми. Симптоми або відсутні, або неспецифічні. Важливо вчасно виявити цю форму, аби запобігти переходу в клінічно виражений гіпотиреоз.

Причини розвитку гіпотиреозу

Аутоімунні порушення (тиреоїдит Хашимото)

Найпоширенішою причиною гіпотиреозу є аутоімунний тиреоїдит Хашимото. Це стан, за якого імунна система помилково атакує клітини щитоподібної залози, спричиняючи їх поступове руйнування. Внаслідок цього знижується вироблення тиреоїдних гормонів. Аутоімунні порушення часто мають спадкову природу та можуть поєднуватися з іншими аутоімунними захворюваннями — цукровим діабетом 1 типу, целіакією тощо.

Наслідки хірургічного втручання або радіойодтерапії

Гіпотиреоз може виникнути після:

операції з видалення щитоподібної залози (тиреоїдектомії) — повністю або частково;
радіойодтерапії, яку застосовують для лікування гіпертиреозу або онкологічних захворювань щитоподібної залози.

У цих випадках вироблення гормонів припиняється або знижується настільки, що організму необхідна замісна терапія.

Йододефіцит та інші зовнішні фактори

Дефіцит йоду в раціоні — ще одна часта причина гіпотиреозу, особливо у регіонах із природно низьким вмістом йоду у воді й ґрунті. Йод є ключовим елементом для синтезу тиреоїдних гормонів, тому його нестача знижує функцію залози.

Також до зовнішніх факторів належать:

вплив токсичних речовин (наприклад, літію, аміодарону);
опромінення шиї при лікуванні раку;
тяжкі інфекції або травми.

Вроджені форми гіпотиреозу у дітей

Вроджений гіпотиреоз — це стан, коли щитоподібна залоза дитини або відсутня, або не функціонує належним чином з народження. Часто причина — генетичні мутації, аномалії розвитку залози або порушення синтезу гормонів.

Це одне з небагатьох захворювань, яке входить до програми неонатального скринінгу. Вчасна діагностика і початок замісної терапії у перші тижні життя критично важливі — без цього розвивається затримка росту, розумова відсталість і важкі неврологічні ускладнення.

Основні симптоми гіпотиреозу

Гіпотиреоз зазвичай розвивається поступово, тому симптоми можуть залишатися непоміченими протягом тривалого часу. Часто їх помилково пов’язують зі стресом, віковими змінами або загальним виснаженням. Усі ознаки зумовлені зниженням рівня тиреоїдних гормонів, що впливають на обмін речовин, нервову, серцево-судинну та репродуктивну систему.

Зміни в обміні речовин і наборі ваги

Одним із найпоширеніших проявів гіпотиреозу є уповільнення метаболізму, що веде до:

набору ваги навіть при звичному харчуванні,
затримки рідини в організмі,
холодової непереносимості.

Пацієнти часто скаржаться на постійне відчуття холоду, навіть за теплої погоди.

Втома, сонливість, зниження пам’яті

Недостатня кількість тиреоїдних гормонів уповільнює роботу нервової системи. Це призводить до:

постійної втоми, навіть після сну;
сонливості вдень і труднощів з ранковим пробудженням;
зниження концентрації уваги, пам’яті та мислення — так званий «туман у голові».

У деяких пацієнтів можуть розвиватися депресивні стани.

Порушення серцевого ритму і тиску

Гіпотиреоз негативно впливає на серцево-судинну систему:

уповільнення пульсу (брадикардія);
схильність до зниженого артеріального тиску;
набряки обличчя та кінцівок через порушення венозного відтоку;
підвищення рівня холестерину, що може сприяти розвитку атеросклерозу.

Зміни шкіри, волосся, менструального циклу

Зниження рівня гормонів позначається і на зовнішньому вигляді:

шкіра стає сухою, шершавою, блідою;
волосся стоншується, випадає, нігті крихкі;
порушення менструального циклу — нерегулярні, тривалі або мізерні менструації;
у деяких жінок може виникати безпліддя.

Також часті запори, зниження лібідо, охриплість голосу.

Як діагностують гіпотиреоз

Діагностика гіпотиреозу базується на поєднанні клінічних симптомів і лабораторних показників. Найбільш інформативними є аналізи на тиреоїдні гормони, а також візуалізація щитоподібної залози. У деяких випадках призначають додаткові дослідження для виявлення причин та оцінки впливу на інші органи.

Аналіз крові на ТТГ, Т4, антитіла до ТПО

Основний метод — лабораторне дослідження крові, яке включає:

ТТГ (тиреотропний гормон) — головний маркер, який дозволяє виявити навіть субклінічний гіпотиреоз. Підвищений рівень ТТГ вказує на зниження функції щитоподібної залози.
Вільний тироксин (Т4 вільний) — допомагає оцінити ступінь гормонального дефіциту.
Антитіла до тиреоїдної пероксидази (АТ-ТПО) — використовують для підтвердження аутоімунної природи захворювання, зокрема тиреоїдиту Хашимото.

Ці аналізи є обов’язковими при первинному зверненні та для контролю лікування.

УЗД щитоподібної залози

Ультразвукове дослідження допомагає оцінити:

розмір і структуру залози,
наявність вузлів, кіст, ділянок фіброзу або запалення,
ознаки тиреоїдиту або атрофії тканини.

УЗД дозволяє виявити морфологічні зміни, які можуть пояснити зниження гормональної функції.

Додаткові обстеження за потреби

У складних або нетипових випадках лікар може призначити:

МРТ або КТ гіпофіза — при підозрі на вторинний гіпотиреоз, пов’язаний з порушенням роботи гіпофізу;
пункційну біопсію — якщо виявлено підозрілі вузли на УЗД;
аналізи на рівень ліпідів, феритину, глюкози — для оцінки впливу гіпотиреозу на інші системи;
ЕКГ або УЗД серця — у разі симптомів з боку серцево-судинної системи.

Своєчасна діагностика дозволяє уникнути ускладнень і швидше розпочати ефективне лікування.

Сучасні методи лікування гіпотиреозу

Основою лікування гіпотиреозу є замісна гормональна терапія, яка відновлює нормальний рівень тиреоїдних гормонів у крові. Мета — усунути симптоми, нормалізувати обмін речовин та запобігти ускладненням. Лікування призначає лікар-ендокринолог після ретельної діагностики та оцінки індивідуальних потреб пацієнта.

Замісна терапія левотироксином

Левотироксин натрію (L-тироксин) — синтетичний аналог тироксину (Т4), який найчастіше застосовується при лікуванні гіпотиреозу. Препарат:

компенсує нестачу гормонів щитоподібної залози,
нормалізує метаболізм,
зменшує симптоми (втому, набряки, набір ваги, депресію),
покращує показники холестерину та функцію серця.

Приймається натщесерце вранці, за 30–60 хвилин до їжі, щоденно, у точно визначеній дозі.

Як підбирається дозування і контролюється ефективність

Дозу левотироксину підбирають індивідуально, з урахуванням:

віку, маси тіла, супутніх захворювань,
рівня ТТГ і Т4 на момент діагностики,
особливостей метаболізму.

Після початку лікування проводять контрольні аналізи:

через 6–8 тижнів — для оцінки ефективності дози,
далі — 1–2 рази на рік, або частіше за потреби.

Важливо не змінювати дозу самостійно — лише за рекомендацією лікаря.

Тривалість і постійність лікування

У більшості випадків лікування гіпотиреозу є довічним. Це стосується, зокрема:

аутоімунного тиреоїдиту Хашимото,
післяопераційного або пострадіаційного гіпотиреозу.

Пацієнтам із субклінічною формою або тимчасовим порушенням функції залози може бути рекомендовано динамічне спостереження або короткочасна терапія.

Для досягнення стабільного ефекту важливо:

дотримуватися регулярного прийому препарату,
контролювати рівень ТТГ,
повідомляти лікаря про будь-які зміни у самопочутті або прийомі інших препаратів.

Реабілітація та підтримка якості життя

Навіть при ефективному медикаментозному лікуванні пацієнти з гіпотиреозом потребують довготривалої підтримки. Важливо не лише приймати гормони, але й адаптувати спосіб життя, навчитися слухати свій організм і попереджати можливі ускладнення. Комплексна реабілітація включає зміни у повсякденній рутині, харчуванні, емоційному стані та регулярному контролі здоров’я.

Психоемоційна підтримка

Гіпотиреоз може супроводжуватися тривогою, депресією, зниженням мотивації. Тому емоційне благополуччя — невід’ємна частина одужання. Рекомендовано:

психологічне консультування або групи підтримки,
відкрите спілкування з близькими про свій стан,
техніки релаксації — медитація, дихальні практики, арт-терапія.

У складних випадках можливе підключення психотерапевта або невролога.

Регулярний моніторинг стану

Контроль лікування та загального стану — запорука стабільного самопочуття. Що важливо:

аналізи ТТГ, Т4 — згідно з графіком, визначеним лікарем;
періодичні візити до ендокринолога — 1–2 рази на рік;
оцінка загального стану: ваги, артеріального тиску, ліпідного профілю.

Особливої уваги потребують вагітні жінки, пацієнти похилого віку, а також люди з супутніми захворюваннями серця або діабетом.

Можливі ускладнення при відсутності лікування

Якщо гіпотиреоз не діагностований вчасно або ігнорується лікування, порушення гормонального фону поглиблюються, і це негативно впливає на роботу всього організму. Хронічний дефіцит тиреоїдних гормонів може спричинити серйозні та незворотні ускладнення, які знижують тривалість і якість життя.

Мікседема та серцево-судинні ускладнення

Мікседема — найтяжчий прояв нелікованого гіпотиреозу. Це рідкісний, але небезпечний для життя стан, який супроводжується:

вираженим набряком тканин,
значним уповільненням метаболізму,
різким зниженням температури тіла, тиску і частоти серцевих скорочень,
порушенням свідомості аж до коми (мікседематозна кома).

Крім того, гіпотиреоз спричиняє:

підвищення рівня холестерину,
розвиток атеросклерозу,
серцеву недостатність і брадикардію.

Репродуктивні порушення

У жінок гіпотиреоз може викликати:

нерегулярні або відсутні менструації,
ановуляторні цикли, що ускладнюють зачаття,
ризик викиднів або ускладнень під час вагітності.

У чоловіків можливі:

зниження лібідо та еректильна дисфункція,
порушення сперматогенезу.

Без належного лікування гормональні дисбаланси суттєво знижують репродуктивний потенціал.

Загальне погіршення якості життя

Хронічний гіпотиреоз, що не лікується, поступово порушує:

фізичну витривалість — пацієнти відчувають постійну втому, слабкість, зниження працездатності;
когнітивні функції — спостерігається уповільнення мислення, проблеми з пам’яттю та концентрацією;
емоційний стан — зростає ризик депресій, тривожності, соціальної ізоляції;
зовнішній вигляд — суха шкіра, набряки, випадіння волосся, які часто сприймаються як ознаки старіння.

Усе це разом призводить до значного зниження якості життя, навіть у молодих і активних людей.

Профілактика гіпотиреозу

Хоча не всі форми гіпотиреозу можна попередити, вчасна профілактика і регулярний медичний контроль значно знижують ризик розвитку захворювання або ускладнень. Особливо важливо бути уважними до функції щитоподібної залози людям із груп ризику — після операцій, у період вагітності, при сімейному анамнезі або в регіонах із нестачею йоду.

Баланс йоду в харчуванні

Йод — основний мікроелемент, необхідний для синтезу тиреоїдних гормонів. Його недостатність — одна з головних причин розвитку гіпотиреозу в усьому світі. Для профілактики йододефіциту рекомендовано:

вживати йодовану сіль у помірних кількостях (не перевищуючи загальноприйняті норми),
додавати в раціон продукти, багаті на йод: морську рибу, морську капусту, яйця, молочні продукти,
уникати надмірного споживання речовин, що блокують засвоєння йоду (сої, деяких видів капусти) при ризику захворювання.

Вагітним і годуючим жінкам може знадобитися додаткове йодування — лише за рекомендацією лікаря.

Спостереження після операцій на щитоподібній залозі

Пацієнти, які перенесли:

операції на щитоподібній залозі (часткове або повне видалення),
радіойодтерапію,
опромінення в ділянці шиї,

мають підвищений ризик розвитку гіпотиреозу.

Для профілактики важливо:

регулярно здавати аналізи на ТТГ і Т4,
відвідувати ендокринолога не рідше ніж 1–2 рази на рік,
своєчасно розпочинати замісну терапію при виявленні порушень.

Таке спостереження дозволяє уникнути ускладнень і підтримувати нормальне самопочуття.

Раннє виявлення у дітей та дорослих

Успішна профілактика гіпотиреозу неможлива без ранньої діагностики. Важливо звертати увагу на такі симптоми:

у дітей — затримка росту, пізнє прорізування зубів, млявість, труднощі в навчанні;
у дорослих — втома, набряки, сухість шкіри, зниження працездатності.

Неонатальний скринінг у пологовому будинку дозволяє виявити вроджений гіпотиреоз на перших днях життя та розпочати лікування до появи симптомів.

Для дорослих із факторами ризику (генетична схильність, аутоімунні захворювання, перенесені операції) рекомендується плановий аналіз ТТГ щорічно або частіше.