.svg)
Ревматоїдний артрит
Що таке ревматоїдний артрит?
Ревматоїдний артрит (РА) — це хронічне системне автоімунне захворювання, що вражає передусім дрібні суглоби. Імунна система починає помилково атакувати власні тканини, спричиняючи запалення синовіальної оболонки суглобів, поступове руйнування хряща та кістки.
На відміну від механічних пошкоджень, які виникають через перевантаження або травму, РА має аутоімунне походження. Захворювання часто розвивається повільно, але має поступово прогресуючий характер із періодами загострень і ремісій.
РА може вражати не лише суглоби, а й інші органи: очі, легені, серце, судини. Тому це не лише проблема опорно-рухового апарату, а серйозне системне порушення, яке потребує міждисциплінарного підходу в діагностиці та лікуванні.
Причини розвитку ревматоїдного артриту
Генетичні чинники
Ревматоїдний артрит має сильну генетичну складову. Дослідження показують, що наявність родичів першого ступеня з РА підвищує ризик розвитку хвороби в кілька разів. Найбільш вивченим є ген HLA-DRB1, особливо його варіанти, які асоціюються з підвищеним ризиком аутоімунних реакцій.
Генетична схильність не означає, що хвороба обов’язково розвинеться, однак вона створює фундамент для патологічної активації імунної системи при впливі додаткових зовнішніх чинників.
Імунологічні порушення
Основою розвитку РА є збій у роботі імунної системи. В нормі імунітет розпізнає та знищує шкідливі агенти — віруси, бактерії, атипові клітини. При ревматоїдному артриті цей механізм порушується: імунні клітини атакують власні тканини суглобів, особливо синовіальну оболонку.
У результаті виникає хронічне запалення, що запускає каскад руйнування хряща, кістки та навколосуглобових структур. Цей процес підтримується активністю автоантитіл — ревматоїдного фактора (РФ) і антитіл до циклічного цитрулінованого пептиду (ACPA), які часто виявляються в крові пацієнтів.
Імунологічні порушення також можуть стосуватися регуляторних механізмів — коли гальмування запального процесу не працює належним чином, і запалення переходить у хронічну форму.
Вплив зовнішніх факторів (інфекції, стрес, куріння)
Хоча генетика й імунітет формують основу захворювання, зовнішні фактори відіграють роль "спускового гачка" для його запуску. Найбільш значущі:
- Інфекції: деякі бактеріальні або вірусні інфекції (наприклад, вірус Епштейна-Барр) можуть ініціювати атипову імунну відповідь.
- Хронічний стрес: психоемоційне перенавантаження здатне знижувати здатність імунної системи до саморегуляції та провокувати її збій.
- Куріння: один із найпотужніших зовнішніх факторів ризику розвитку РА. Куріння не лише підвищує ризик виникнення хвороби, але й погіршує перебіг уже встановленого діагнозу.
- Гормональні зміни: у жінок РА частіше розвивається в періоди гормонального дисбалансу — після пологів, під час клімаксу.
Поєднання цих факторів на фоні генетичної схильності формує високий ризик розвитку ревматоїдного артриту, особливо у людей віком 30–50 років.
Основні симптоми
Початкові ознаки
На ранніх етапах ревматоїдний артрит може мати нечітку і маловиражену клінічну картину, що ускладнює своєчасну діагностику. Перші симптоми часто нагадують перевтому або застуду, але мають характерні особливості:
- Ранкова скутість у суглобах, що триває понад 30–60 хвилин
- Набряк, припухлість і болючість дрібних суглобів кистей рук, стоп
- Зниження сили в пальцях, складнощі з виконанням дрібних рухів (наприклад, застібання ґудзиків)
- Втома, млявість, відчуття загального нездужання
У більшості випадків захворювання починається поступово і прогресує з часом, охоплюючи нові суглоби.
Ознаки загострення
Періоди загострення супроводжуються посиленням запального процесу та значним погіршенням якості життя.
Типові симптоми в цей період:
- Посилення болю та скутості в уражених суглобах
- Почервоніння і гарячість шкіри над суглобами
- Підвищення температури тіла до субфебрильних значень (до 38°C)
- Поява нових уражених суглобів, у тому числі великих (колінні, плечові)
- Слабкість, знесилення, зниження апетиту
Під час загострень у пацієнтів можуть виникати також емоційні порушення: тривожність, депресія, безсоння — через постійний біль і обмеження рухів.
Системні прояви поза суглобами
Ревматоїдний артрит — це не лише захворювання суглобів, а системне автоімунне порушення. У процес можуть залучатися інші органи й системи, що свідчить про тяжчий перебіг:
- Очі: сухість, біль, почервоніння (синдром Шегрена, еписклерит, склерит)
- Легені: задишка, сухий кашель, плеврит або фіброз
- Серце: перикардит, міокардит, підвищений ризик серцево-судинних ускладнень
- Судини: васкуліти, порушення кровообігу в кінцівках
- Кістковий мозок: анемія, зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів
- Підшкірні ревматоїдні вузлики: щільні безболісні утворення, найчастіше в області ліктів
Такі прояви є ознакою системності хвороби і потребують мультидисциплінарного підходу в лікуванні — за участю ревматолога, кардіолога, пульмонолога, офтальмолога.
Як проводиться діагностика
Клінічне обстеження
Діагностика ревматоїдного артриту починається з детального клінічного огляду та збору анамнезу. Лікар оцінює не лише скарги пацієнта, а й характер ураження суглобів, тривалість симптомів, їх симетричність та інтенсивність.
Під час обстеження звертається увага на:
- Наявність набряку, болючості, гіперемії в суглобах
- Ступінь обмеження рухливості
- Тривалість ранкової скутості
- Розташування уражених суглобів — дрібні суглоби кистей, стоп, зап’ястків
Також лікар перевіряє ознаки системних уражень — шкірні прояви, вузлики, стан очей, серця, легенів.
Клінічне обстеження допомагає запідозрити ревматоїдний артрит, але для встановлення остаточного діагнозу потрібні лабораторні й інструментальні дослідження.
Лабораторні аналізи (ревматоїдний фактор, АЦЦП)
Лабораторні тести відіграють ключову роль у підтвердженні діагнозу та моніторингу активності хвороби:
- Ревматоїдний фактор (РФ) — виявляється у 70–80% пацієнтів. Його наявність свідчить про автоімунну природу захворювання, хоча іноді може бути присутній і при інших хворобах.
- Антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду (АЦЦП, ACPA) — більш специфічний маркер ревматоїдного артриту. Його виявлення дозволяє діагностувати хворобу навіть на ранніх стадіях.
- ШОЕ і С-реактивний білок (СРБ) — показники запального процесу, які використовують для оцінки активності хвороби.
- Аналіз крові — може виявити анемію, тромбоцитоз або інші ознаки системного запалення.
Сумарно ці показники допомагають не лише поставити діагноз, але й визначити прогноз і підібрати ефективну терапію.
Інструментальні методи (рентген, УЗД, МРТ)
Для оцінки ураження суглобів та виключення інших патологій використовуються різні візуалізаційні методи:
- Рентгенографія суглобів — дозволяє виявити звуження суглобових щілин, ерозії, остеопороз навколо суглобів. На ранніх етапах зміни можуть бути непомітними.
- УЗД суглобів — інформативний метод для виявлення синовіту, випоту, потовщення синовіальної оболонки. Має перевагу в динамічному спостереженні.
- МРТ — найчутливіший метод, який показує навіть незначні запальні зміни в суглобах, м’яких тканинах, а також наявність ранніх ерозій.
Інструментальна діагностика дозволяє визначити ступінь ураження, оцінити ефективність лікування та виявити ускладнення. У сучасній ревматології часто використовують комбінований підхід — лабораторні показники + візуалізація + клінічна картина.
Реабілітація при ревматоїдному артриті
Реабілітація є невід'ємною частиною комплексного лікування ревматоїдного артриту, оскільки дозволяє зберегти функціональність суглобів, покращити якість життя та підтримати емоційний стан пацієнта. Вона включає фізичні, психологічні та соціальні методи впливу, адаптовані до індивідуального перебігу хвороби.
Фізіотерапія та лікувальна гімнастика
Рух — ключ до збереження функції суглобів. Регулярні вправи під контролем спеціаліста з лікувальної фізкультури дозволяють:
- Покращити рухливість суглобів
- Зменшити м’язову слабкість та атрофію
- Знизити біль і скутость
- Запобігти контрактурам та деформаціям
Рекомендовані види фізичного навантаження:
- Спеціальні комплекси ЛФК
- Плавання, аквааеробіка
- Йога, пілатес (адаптовані для пацієнтів із РА)
- Індивідуальні вправи на розтяжку та зміцнення м'язів
Фізіотерапевтичні процедури, що можуть призначатися:
- Ультразвук
- Магнітотерапія
- Лазеротерапія
- Електрофорез з протизапальними препаратами
Важливо: заняття мають бути регулярними, дозованими і підбиратися індивідуально, залежно від фази хвороби та фізичного стану пацієнта.
Психологічна підтримка
Ревматоїдний артрит — це не лише фізичний, а й емоційний виклик. Постійний біль, обмеження у повсякденному житті, втрата працездатності та ризик деформацій можуть викликати:
- Тривогу, депресію
- Зниження мотивації до лікування
- Соціальну ізоляцію
Психологічна допомога є важливою складовою підтримки:
- Психотерапія (індивідуальна або групова)
- Навчання технік саморегуляції (дихальні вправи, медитація)
- Робота з сім’єю пацієнта — формування підтримувального середовища
- Мотиваційні консультації щодо зміни способу життя
Залучення психолога дозволяє пацієнтам краще адаптуватися до змін, зберегти якість життя і активну участь у соціумі.
Соціальна адаптація пацієнтів
Через прогресування хвороби багато пацієнтів із РА стикаються з обмеженнями у професійній, побутовій та соціальній сферах.
Тому реабілітація має включати:
- Оцінку працездатності і при необхідності — підбір альтернативної професійної діяльності
- Навчання навичкам самодопомоги та самообслуговування
- Використання допоміжних засобів (ортези, ергономічні пристрої)
- Залучення соціальних служб для підтримки осіб з інвалідністю
- Участь у пацієнтських спільнотах — як джерело обміну досвідом і взаємопідтримки
Соціальна адаптація допомагає людині з ревматоїдним артритом жити повноцінно, залишатися активною та реалізованою, незважаючи на хронічний діагноз.
Можливі ускладнення
Ревматоїдний артрит — це не лише біль у суглобах. Якщо хвороба не контролюється належним чином, вона може призвести до серйозних і незворотних ускладнень, які суттєво впливають на функціональність, якість життя і тривалість життя пацієнта. Ускладнення можуть бути як локальними (в межах суглобів), так і системними (ураження органів і систем).
Деформація суглобів
Одне з найпоширеніших ускладнень ревматоїдного артриту — поступова деформація суглобів, яка виникає через хронічне запалення, руйнування хряща, кісткові ерозії та слабкість зв’язкового апарату.
Типові зміни:
- Ульнарна девіація пальців рук (відхилення у бік мізинця)
- «Лебедина шия» та «ґудзикова петля» — характерні деформації пальців
- Контрактури — обмеження рухів через укорочення м’язів і сухожиль
- Зміщення або вивихи суглобів через ерозію і втрату стабільності
Ці ускладнення можуть призвести до втрати працездатності та самостійності, особливо якщо захворювання не було вчасно діагностовано чи ефективно проліковано.
Вторинний остеоартроз
Хронічне запалення, зміна біомеханіки руху та компенсаторне навантаження на здорові суглоби часто спричиняють розвиток вторинного остеоартрозу. Це дегенеративне захворювання, при якому руйнується хрящ і з’являються кісткові нарости (остеофіти).
Наслідки вторинного остеоартрозу:
- Біль при навантаженні
- Обмеження рухливості в суглобах
- Хрускіт, нестабільність
- Погіршення функції суглобів, що не були безпосередньо вражені РА
Найчастіше страждають колінні, кульшові суглоби, хребет. Це ускладнення ускладнює фізичну активність і потребує додаткового лікування, зокрема ортопедичного втручання.
Ураження внутрішніх органів
РА — системне захворювання, яке може уражати різні органи й системи. Ускладнення можуть бути потенційно небезпечними для життя:
Серцево-судинна система
- Перикардит, міокардит
- Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
- Збільшений ризик інфарктів і інсультів
Легені
- Інтерстиціальний фіброз легень
- Плеврит
- Нодульозні утворення
Очі
- Сухість (синдром Шегрена), епісклерит, склерит
- Ризик втрати зору при тяжкому ураженні
Нирки
- Амілоїдоз (накопичення патологічного білка)
- Пошкодження внаслідок тривалої медикаментозної терапії
Судини та нервова система
- Системні васкуліти
- Периферична невропатія
Кровотворна система
- Анемія хронічного захворювання
- Зниження рівня лейкоцитів або тромбоцитів
Наявність позасуглобових ускладнень значно ускладнює лікування та вимагає участі мультидисциплінарної команди — ревматолога, кардіолога, пульмонолога, офтальмолога та інших фахівців.
Профілактика загострень і ускладнень
Ревматоїдний артрит — хронічне захворювання, яке неможливо повністю вилікувати, однак можна ефективно контролювати. Своєчасна профілактика загострень і ускладнень допомагає зберегти працездатність, активність і якість життя пацієнта. Для цього потрібен системний підхід і постійна участь самого пацієнта в процесі лікування.
Контроль захворювання та регулярне спостереження
Ключ до стабільного перебігу ревматоїдного артриту — це регулярне медичне спостереження й дотримання призначеного плану лікування.
Це дозволяє:
- Вчасно виявляти ознаки загострення
- Адаптувати терапію залежно від активності захворювання
- Запобігати ускладненням з боку суглобів і внутрішніх органів
Що включає контроль:
- Періодичні огляди ревматолога (мінімум 2 рази на рік або частіше за потреби)
- Моніторинг лабораторних показників (ШОЕ, СРБ, функції печінки та нирок)
- Оцінка ефективності терапії — контроль за досягненням ремісії або низької активності
Пацієнтам рекомендується вести щоденник симптомів, щоб фіксувати зміни стану та підвищувати ефективність комунікації з лікарем.
Уникнення провокуючих факторів
Загострення ревматоїдного артриту можуть виникати під впливом зовнішніх чи внутрішніх тригерів. Уникнення цих чинників допомагає знизити ризик рецидиву:
- Куріння — один із найсильніших факторів загострень
- Хронічний стрес — впливає на баланс імунної системи
- Переохолодження та інфекції — можуть активувати запальний процес
- Фізичне перенавантаження — особливо без належного відпочинку або захисту суглобів
Рекомендації:
- Уникати контакту з хворими в період епідемій
- Дотримуватись режиму сну та відпочинку
- Використовувати ортопедичні засоби для зниження навантаження
- Уникати самостійної зміни доз медикаментів
Значення ранньої діагностики та лікування
Чим раніше діагностовано ревматоїдний артрит, тим вищі шанси на:
- Досягнення стійкої ремісії
- Збереження функції суглобів
- Попередження незворотних деформацій
- Зниження потреби в агресивному лікуванні або хірургії
У перші 6–12 місяців хвороби (так зване «терапевтичне вікно») запровадження базисної терапії дає найкращі довгострокові результати. Саме тому важливо не зволікати з консультацією фахівця при появі перших симптомів:
- Ранкова скутість
- Біль у суглобах
- Набряки кистей або стоп
Рання діагностика, індивідуальна терапія, профілактика тригерів і активна участь пацієнта — це основа успішного контролю ревматоїдного артриту.
Сучасні підходи до лікування
Лікування ревматоїдного артриту має бути системним, індивідуальним і тривалим. Мета — зупинити прогресування хвороби, зменшити запалення та зберегти функцію суглобів. Сучасна терапія базується на поєднанні медикаментозного лікування з корекцією способу життя та регулярним спостереженням у ревматолога.
Базисна терапія (DMARDs)
Базисні протиревматичні препарати (DMARDs — disease-modifying antirheumatic drugs) — основа лікування ревматоїдного артриту. Їх дія спрямована не лише на зменшення симптомів, а й на уповільнення або повне припинення руйнування суглобів.
До найпоширеніших засобів належать:
- Метотрексат — «золотий стандарт» базисної терапії
- Сульфасалазин, лєфлуномід, гідроксихлорохін
Особливості:
- Препарати потребують поступової дії — перші ефекти спостерігаються через 4–12 тижнів
- Вимагають регулярного моніторингу аналізів крові
- Часто комбінуються з іншими засобами для посилення ефекту
Базисна терапія дозволяє досягти ремісії або низької активності хвороби, що значно покращує якість життя пацієнтів.
Біологічні препарати
Біологічні агенти — це новітні засоби, які блокують специфічні молекули запалення, що беруть участь у розвитку РА. Їх призначають у випадках, коли базисна терапія не дає належного ефекту.
Типи біологічних препаратів:
- Інгібітори ФНП-α (адалімумаб, етанерцепт, інфліксимаб)
- Інгібітори IL-6 (тоцилізумаб)
- Інгібітори B-клітин (ритуксимаб)
- Інгібітори T-клітинної ко-стимуляції (абатацепт)
Переваги:
- Висока ефективність у складних випадках
- Можливість досягнення стійкої ремісії
- Таргетована дія з меншою загальною імуносупресією
Недоліки:
- Висока вартість
- Потреба в ретельному обстеженні перед початком (виключення туберкульозу, гепатитів)
- Ризик інфекційних ускладнень
НПЗП і глюкокортикоїди
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) — засоби для швидкого полегшення болю та зменшення запалення. Вони не впливають на перебіг хвороби, але покращують симптоматику на фоні базисної терапії.
Поширені НПЗП:
- Ібупрофен
- Диклофенак
- Целекоксиб
Глюкокортикоїди (преднізолон, метилпреднізолон) застосовують у коротких курсах або в малих підтримувальних дозах:
- Як “міст” до настання ефекту від базисних препаратів
- При важких загостреннях
- У вигляді ін'єкцій у суглоб
Обидві групи потребують обережного дозування, щоб уникнути побічних ефектів — ураження шлунково-кишкового тракту, серцево-судинних ускладнень, остеопорозу.
Підтримка способу життя та дієта
Медикаментозна терапія буде ефективнішою, якщо поєднувати її зі здоровим способом життя. Комплексний підхід значно покращує стан пацієнта та допомагає підтримувати ремісію.
Рекомендації:
- Фізична активність: легкі вправи, плавання, ЛФК — для підтримки рухливості суглобів
- Раціональне харчування: збільшити вживання омега-3 жирних кислот (риба, лляне насіння), овочів, фруктів, цільнозернових продуктів
- Обмеження солі, цукру, трансжирів
- Контроль ваги — зайві кілограми збільшують навантаження на суглоби
- Відмова від куріння — критично важливий фактор
Психологічна підтримка, участь у пацієнтських групах, навчання самоконтролю також відіграють важливу роль у стабілізації стану.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
