Синдроми з деформаціями кісток та суглобів

Залишити звернення

Що таке синдроми з деформаціями кісток та суглобів?

Синдроми з деформаціями кісток і суглобів — це група переважно генетичних захворювань, що порушують розвиток скелету. Вони можуть впливати на форму, розмір і структуру кісток, обмежувати рухливість і погіршувати якість життя. Більшість таких станів належить до рідкісних (орфанних) захворювань, що ускладнює діагностику та лікування.

Це вроджені або набуті патології, що призводять до змін у будові та функції кісткової тканини або суглобів. 

Вони можуть бути:

  • Локальними — уражають окрему ділянку (наприклад, кінцівку),
  • Генералізованими — охоплюють увесь скелет.

Особливе місце займають скелетні дисплазії — генетично зумовлені порушення формування скелету. Згідно з класифікацією ISDS (2023), на сьогодні відомо:

  • 771 генетичний синдром,
  • Об’єднаних у 41 групу,

Пов’язаних з мутаціями у 552 генах.

Основні симптоми деформацій кісток і суглобів

Синдроми з деформаціями кісток і суглобів проявляються різноманітно, але існують типові ознаки, які повинні насторожити. Їх ігнорування може призвести до ускладнень, тому важливо вчасно звертатися до лікаря.

Симптоми, на які варто звернути увагу:

  • Біль у кістках або суглобах

Може бути постійним чи періодичним, посилюється при русі або навантаженні.

  • Видимі деформації

Викривлення кінцівок, сколіоз, кіфоз, зміни форми грудної клітки чи черепа.

  • Обмежена рухливість у суглобах

Скутість, особливо вранці, утруднене виконання повного обсягу рухів.

  • Хрускіт або клацання в суглобах

Звуки під час руху в уражених зонах.

  • Порушення постави та ходи

Сутулість, асиметрія плечей, кульгавість, "качина" хода.

  • Низький зріст або непропорційна будова тіла

Наприклад, короткі кінцівки при звичайній довжині тулуба.

  • Підвищена ламкість кісток

Переломи після легких травм або спонтанні.

  • Набряк і припухлість суглобів

Іноді супроводжуються почервонінням і підвищеною температурою шкіри.

На ранніх етапах симптоми можуть бути непомітними або схожими на інші стани (наприклад, остеохондроз чи вікові зміни). Особливо важливо бути уважним до ознак у дітей. Навіть один із перелічених симптомів — підстава для консультації з педіатром, ортопедом або генетиком.

Хондродисплазії — генетичні захворювання розвитку скелету

Хондродисплазії (грец. chondros — хрящ, dysplasia — порушення формування) — це генетично обумовлені порушення росту та диференціації хряща і кісткової тканини. Вони розвиваються внаслідок мутацій у генах, що регулюють ріст, проліферацію та дозрівання хондроцитів — клітин, з яких формується хрящ.

Сучасна класифікація

За класифікацією Міжнародного товариства скелетних дисплазій (ISDS, 2023):

  • Виділено 771 захворювання,
  • Об'єднано в 41 групу,
  • Пов'язані з мутаціями у 552 генах.

У сучасній практиці застосовується дихотомічне найменування, яке поєднує назву фенотипу й відповідного гена (наприклад: ахондроплазія, FGFR3-асоційована). Це підвищує точність діагностики.

Джерелом актуальної інформації є міжнародна база Orphanet, що містить ORPHA-коди, генетичні причини, симптоми та можливості лікування рідкісних хвороб.

Генетичні причини хондродисплазій

Хондродисплазії виникають внаслідок порушень у генах, що регулюють:

  • ріст і проліферацію хондроцитів,
  • формування міжклітинного матриксу,
  • процеси ендохондрального окостеніння.

Найвідоміші гени:

  • FGFR3 — викликає ахондроплазію, гіпохондроплазію, танатофорну дисплазію. Патологічна активація гена пригнічує ріст кісток.
  • EXT1, EXT2 — пов’язані з множинними кістково-хрящовими екзостозами.
  • SLC26A2 — асоційований з ахондрогенезом типу 1B, атлостеогенезом, діастрофічною дисплазією.
  • COL2A1, COL10A1, COL11A1, COL11A2 — мутації в генах колагену призводять до спондилоепіфізарних дисплазій, хвороби Кніста, синдрому Стіклер та ін.

Загалом, за даними ISDS, понад 552 гени можуть бути причиною скелетних дисплазій.

Типи спадкування

  • Аутосомно-домінантне

Захворювання проявляється при наявності однієї мутантної копії гена. Приклад — ахондроплазія. У 80% випадків — це нові (de novo) мутації.

  • Аутосомно-рецесивне

Для розвитку хвороби потрібна мутація в обох копіях гена. Батьки зазвичай є безсимптомними носіями.

  • Х-зчеплене спадкування

Зустрічається рідше. Залежить від статі та генетичного статусу носія.

Значення генетичної діагностики

Розуміння механізмів розвитку хондродисплазій дозволяє:

  • поставити точний діагноз,
  • надати генетичне консультування,
  • розробляти таргетну терапію, яка діє на рівні молекулярних порушень.

Це особливо важливо для пацієнтів з рідкісними формами, де стандартне лікування часто неефективне.

Поширені та рідкісні хондродисплазії: клінічні особливості

Хондродисплазії охоплюють різноманітні форми патологій — від порівняно поширених до вкрай рідкісних. Важливо розпізнати ключові ознаки для своєчасної діагностики та спостереження.

Ахондроплазія

Найчастіша форма непропорційної карликовості. Причина — мутації в гені FGFR3.

Ключові симптоми:

  • Низький зріст (≈131 см у чоловіків, ≈124 см у жінок).
  • Короткі кінцівки (особливо плечі й стегна — ризомелія), нормальна довжина тулуба.
  • Макроцефалія з виступаючим чолом.
  • “Тризуба” кисть (характерний проміжок між пальцями).
  • Варусна деформація ніг, поперековий лордоз.
  • Інтелект — у нормі.

Ускладнення:

  • Стеноз хребтового каналу.
  • Рецидивні отити, апное сну, гідроцефалія, ожиріння.

Гіпохондроплазія

М’якша форма FGFR3-асоційованого порушення. Симптоми подібні до ахондроплазії, але менш виражені.

Особливості:

  • Зниження зросту виявляється у віці 3–4 років або пізніше.
  • Менш помітні диспропорції, легка макроцефалія.
  • Інтелект збережений.
  • Рідше виникає стеноз хребта, деформації зазвичай легкі.

Екзостозна хондродисплазія (множинні остеохондроми)

Доброякісні нарости на кістках, пов’язані з мутаціями в EXT1/EXT2.

Прояви:

  • Безсимптомна або з болем у місцях екзостозів.
  • Обмеження рухів, деформації кінцівок, зниження зросту.
  • Тиск на нерви/судини — поколювання, слабкість, порушення кровообігу.
  • Утворення починається у дитинстві, зупиняється після завершення росту.

Ускладнення:

  • Деформації, біль, неврологічні симптоми.
  • Ризик злоякісної трансформації в хондросаркому (1–5%).

Танатофорна дисплазія

Найважча форма FGFR3-асоційованої хондродисплазії. Прогноз — несприятливий.

Тип I:

  • Короткі викривлені стегна (“як слухавка”), вузька грудна клітка, платиспонділія.

Тип II:

  • Прямі стегнові кістки, “череп у формі листка конюшини”.

Спільні ознаки:

  • Виражена мікромелія, макроцефалія, легенева гіпоплазія.
  • Часто — багатоводдя при вагітності.
  • Летальність — висока. Потрібна пренатальна діагностика та паліативна підтримка.

Інші рідкісні хондродисплазії

Діастрофічна дисплазія (SLC26A2)

  • Контрактури суглобів, “палець автостопника”, “капустяні вуха”, низький зріст.

Спондилоепіфізарні дисплазії (СЕД)

  • Ураження хребта та епіфізів, короткий тулуб, ранній артроз.

Хондродисплазія пунктата

  • Точкові кальцифікати в епіфізах, прояви — від легких до летальних.

Спондилометафізарні дисплазії (СМД)

  • Ураження хребта та метафізів, деформації кісток, низький зріст.

Енхондроматоз (Ольє, Маффуччі)

  • Множинні хрящові пухлини, ризик хондросаркоми.

Кожна форма хондродисплазії має свої клінічні риси, тип спадкування та прогноз. Встановлення точного діагнозу вимагає консультацій генетика, ортопеда та інших спеціалістів, а також динамічного спостереження.

Лікування хондродисплазій: сучасні підходи

На сьогодні повністю усунути генетичні причини хондродисплазій неможливо. Основна мета лікування — зменшення симптомів, профілактика ускладнень, корекція деформацій та покращення якості життя.

Мультидисциплінарний підхід

Ефективне ведення пацієнтів потребує командної роботи фахівців:

  • Педіатр / сімейний лікар — координує загальне лікування.
  • Генетик — встановлює діагноз, надає консультування.
  • Ортопед-травматолог — коригує деформації, проводить хірургію.
  • Невролог / нейрохірург — при компресії спинного мозку, гідроцефалії.
  • Реабілітолог, фізіотерапевт — забезпечують фізичне відновлення.
  • ЛОР-лікар — при хронічних отитах.
  • Пульмонолог — при апное сну, дихальній недостатності.
  • Психолог — допомагає впоратися з емоційним навантаженням.

Такі пацієнти найкраще ведуться у спеціалізованих центрах з досвідом у рідкісних захворюваннях.

Медикаментозна терапія

Симптоматичне лікування:

  • НПЗП — при болю.
  • Вітаміни D, кальцій — як підтримувальна терапія.
  • Гормон росту — використовується обмежено, ефективність при FGFR3-патологіях невисока.

Таргетна терапія:

Восоритид (Voxzogo®) — інноваційний препарат для лікування ахондроплазії у дітей з відкритими зонами росту. Механізм дії — пригнічення надмірної активності FGFR3.

  • Сприяє зростанню (у середньому +1,57 см/рік).
  • Вводиться щоденно підшкірно.
  • Схвалений в ЄС та США.

Інші препарати (на стадії досліджень):

  • Інфігратиніб — інгібітор FGFR3, показує потенціал у клінічних випробуваннях.

Хірургічне лікування

Використовується при виражених деформаціях, болю або неврологічних ускладненнях.

Основні втручання:

  • Екзостозектомія — видалення екзостозів при тиску на нерви/судини.
  • Коригуючі остеотомії — усунення деформацій трубчастих кісток.
  • Подовження кінцівок — за допомогою апаратів зовнішньої або внутрішньої фіксації.
  • Декомпресія хребта — при стенозі каналу та компресії спинного мозку.
  • Ендопротезування — при артрозі та вираженому обмеженні функції.

Реабілітація та ортопедична підтримка

Обов’язковий компонент лікування на всіх етапах.

  • ЛФК — укріплення м’язів, розвиток рухливості, профілактика контрактур.
  • Фізіотерапія — гідротерапія, масаж, електростимуляція.
  • Ортопедичні вироби — ортези, устілки, корсети для стабілізації.
  • Ерготерапія — навчання побутовим і соціальним навичкам.

Реабілітація має бути тривалою та безперервною.

Психологічна підтримка

Пацієнти з хондродисплазією часто стикаються з емоційними труднощами через фізичні особливості та хронічний характер захворювання.

Фокус психологічної допомоги:

  • Адаптація до діагнозу.
  • Робота з тривогою, самооцінкою, соціальною адаптацією.
  • Підтримка батьків (емоційна, практична).
  • Підготовка до операцій і тривалої реабілітації.
  • Генетичне консультування.

Психотерапія може бути індивідуальною, сімейною або груповою. Важливу роль відіграють пацієнтські організації.

Життя з хондродисплазією: ускладнення, прогноз і якість життя

Хондродисплазії — це хронічні захворювання, що супроводжуються фізичними змінами, ризиком ускладнень та психологічними викликами. Розуміння можливих наслідків та шляхів підтримки — ключ до покращення якості життя пацієнтів.

Ускладнення при хондродисплазіях

Тип та частота ускладнень залежать від форми захворювання.

Неврологічні:

  • Стеноз хребтового каналу — загрожує компресією спинного мозку.
  • Компресія нервів — біль, оніміння, слабкість.
  • Гідроцефалія — тиск рідини на мозок, особливо при ахондроплазії.

Ортопедичні:

  • Деформації кінцівок, сколіоз, лордоз, контрактури.
  • Ранній остеоартроз — через порушену біомеханіку.
  • Часті переломи — при підвищеній крихкості кісток.

Дихальні:

  • Дихальна недостатність — при вузькій грудній клітці.
  • Апное сну — зупинки дихання під час сну.

ЛОР-проблеми:

  • Середні отити, приглухуватість — через порушення прохідності євстахієвих труб.

Онкологічні ризики:

  • Хондросаркома — можливе переродження екзостозів (1–5% випадків при екзостозній хондродисплазії, хворобі Ольє, синдромі Маффуччі).

Регулярне спостереження дозволяє своєчасно виявити ускладнення й уникнути їх прогресування.

Прогноз і тривалість життя

Летальні форми:

  • Танатофорна дисплазія, ахондрогенез — несумісні з життям через дихальну недостатність.

Відносно сприятливі:

  • Ахондроплазія — знижена тривалість життя через ризики з боку серця і дихання. За належного ведення — повноцінне життя.
  • Гіпохондроплазія — тривалість життя в нормі, ризики ускладнень менші.
  • Екзостозна хондродисплазія — залежить від кількості й розміщення екзостозів. Ризик онкопереродження — головне обмеження.

Прогресуючі форми:

  • Рідкісні хондродисплазії можуть значно обмежувати функціональність і потребують постійного медичного супроводу.

Якість життя: як підтримати пацієнта

Рання реабілітація

  • Фізіо- та ерготерапія — запорука збереження рухливості, зменшення деформацій і болю.

Адаптація середовища

  • Підлаштування меблів, інфраструктури, транспорту — полегшують повсякденне життя.

Освіта й професійна реалізація

  • Діти з хондродисплазією (при збереженому інтелекті) можуть навчатись у звичайних школах за індивідуальними програмами.
  • Вибір професії — з урахуванням фізичних можливостей.

Психологічна підтримка

  • Робота з самооцінкою, прийняттям діагнозу, подоланням тривоги.
  • Підтримка родини у догляді та емоційній стабільності.

Роль пацієнтських організацій

  • Об’єднання людей з однаковим досвідом.
  • Підтримка, обмін інформацією, захист прав, доступ до новітніх методів лікування.

Життя з хондродисплазією потребує адаптації, але за наявності мультидисциплінарної підтримки, доступу до реабілітації та інклюзивного середовища багато пацієнтів ведуть активне, повноцінне життя.

Діагностика хондродисплазій та інших скелетних дисплазій

Діагностика хондродисплазій — складний багатоступеневий процес, що поєднує клінічний огляд, інструментальну візуалізацію та генетичне тестування. Точний діагноз дозволяє обрати правильну тактику лікування, надати генетичне консультування та оцінити прогноз.

Клінічне обстеження

Основні етапи:

  • Анамнез: розвиток дитини, перебіг вагітності, спадковість, скарги.
  • Огляд: зріст, пропорції тіла, форма кінцівок, хребта, грудної клітки, черепа.
  • Суглоби: обсяг рухів, наявність контрактур, болю, набряку, хрускоту.
  • Постава та хода.
  • Дизморфії: специфічні риси обличчя, аномалії кистей, шкіри, зубів тощо.

Клінічний огляд формує попереднє уявлення про тип дисплазії та визначає наступні кроки діагностики.

Інструментальні методи

Рентгенографія

Базовий метод, що візуалізує:

  • форму й структуру кісток,
  • стан епіфізів і ростових зон,
  • типові зміни (платиспонділія, викривлення, екзостози).

МРТ

Показана для оцінки:

  • м’яких тканин і суглобового хряща,
  • компресії нервів або спинного мозку,
  • ускладнень (наприклад, стенозу хребта).

КТ

Використовується для:

  • детального 3D-зображення кісток,
  • планування операцій,
  • виявлення дрібних змін.

УЗД

  • Для оцінки суглобів, наявності випоту.
  • Обов’язкове для ранньої діагностики дисплазії кульшових суглобів.
  • Ключовий метод у пренатальному скринінгу скелетних дисплазій.

Генетичне тестування

Ключовий метод діагностики хондродисплазій. Дозволяє:

  • підтвердити клінічний діагноз;
  • відрізнити схожі форми захворювання;
  • визначити тип спадкування;
  • оцінити ризики для дітей;
  • підібрати специфічну терапію.

Методи:

  • секвенування окремих генів (FGFR3, EXT1/2, SLC26A2),
  • генні панелі для скелетних дисплазій,
  • повноекзомне / повногеномне секвенування при складних випадках.

Пренатальна діагностика

УЗД плода

  • Виявляє мікромелію, вузьку грудну клітку, макроцефалію, деформації.
  • Ознаки деяких форм (танатофорна дисплазія, ахондрогенез) помітні вже в ІІ триместрі.

Інвазивні методи

  • Біопсія ворсин хоріона (10–13 тиждень),
  • Амніоцентез (15–20 тиждень),
  • Використовуються для отримання ДНК плода.

НІПТ (неінвазивний пренатальний тест)

  • Аналіз ДНК плода в крові матері.
  • Перспективний метод виявлення de novo мутацій, зокрема при ахондроплазії.

Пренатальна діагностика дає змогу вчасно виявити патології та підготуватися до пологів у спеціалізованому центрі.

A red heart on a black background.A red heart on a black background.The vitrup of the human body in a circle.
віднайди свій симбіоз
запишись на консультацію до експерта symbiotyka
Онлайн запис
+38 067 888 3 000
A black and white photo of the word symbookyok.
Привіт! 🖐🏻
Виникли питання? Зв’яжіться з нами зручнуим способом