Кіфоз

Основні причини розвитку кіфозу

Неправильна постава та малорухливий спосіб життя

Серед найпоширеніших причин розвитку кіфозу — порушення постави, яке виникає внаслідок:

• тривалого сидіння без підтримки спини (наприклад, за комп’ютером або на навчанні);
• слабкого розвитку м’язів-стабілізаторів спини й живота;
• звички сутулитися з дитинства.

Такий функціональний або постуральний кіфоз зазвичай не супроводжується структурними змінами в хребті, але може прогресувати без корекції способу життя.

Вікові зміни та дегенеративні захворювання

У людей старшого віку кіфоз часто формується внаслідок:

• остеопорозу — зменшення щільності кісткової тканини, що призводить до компресійних переломів хребців;
• артрозу фасеткових суглобів;
• дегенерації міжхребцевих дисків.

Такі порушення змінюють геометрію хребетного стовпа й спричиняють прогресуючу деформацію тулуба з болем та обмеженням функцій.

Спадковість і вроджені аномалії розвитку хребта

У частини пацієнтів кіфоз розвивається через:

• вроджені порушення формування хребців (наприклад, клиноподібні або зрощені хребці);
• генетичну схильність до порушень опорно-рухового апарату;
• наявність синдромів, що впливають на розвиток кісткової системи.

У таких випадках кіфоз може швидко прогресувати ще в дитячому віці й потребувати хірургічного втручання.

Травми, операції та інші зовнішні фактори

Суттєво вплинути на формування кіфозу можуть:

• переломи тіл хребців (особливо компресійні);
• післяопераційні стани після видалення хребців або міжхребцевих дисків;
• інфекційні ураження (туберкульоз хребта, остеомієліт);
• пухлинні процеси або їх лікування.

У таких випадках виникає структурний кіфоз, який часто прогресує та супроводжується значним порушенням функції хребта.

Діагностика кіфозу

Первинний огляд і оцінка постави

Діагностика кіфозу починається з клінічного огляду ортопеда або вертебролога.

Під час первинної консультації лікар:

• оцінює загальну поставу пацієнта — положення голови, плечей, лопаток, таза;
• проводить тест нахилу вперед (проба Адамса), щоб виявити викривлення хребта;
• вимірює кут кіфозу візуально або з використанням інклінометра;
• перевіряє наявність болю, м’язового спазму, обмеження рухів.

Огляд дозволяє запідозрити наявність патологічного кіфозу та визначити необхідність подальших інструментальних досліджень.

Рентгенографія, МРТ, КТ хребта

Для точного підтвердження діагнозу застосовуються методи візуалізації:

• Оглядова рентгенографія хребта у прямій і боковій проекції — дозволяє виміряти кут викривлення (кут Кобба) та виявити структурні зміни хребців. Це базовий метод підтвердження кіфозу.
• МРТ хребта — показує стан міжхребцевих дисків, спинного мозку, м’яких тканин. Рекомендується при наявності болю або неврологічних симптомів.
• КТ хребта — дозволяє візуалізувати дрібні кісткові дефекти (наприклад, у випадку підозри на вроджені аномалії або післятравматичний кіфоз).

Ці дослідження допомагають не лише уточнити тип і ступінь кіфозу, а й виключити супутні патології.

Консультації профільних спеціалістів

У комплексну діагностику можуть бути залучені інші фахівці залежно від симптомів:

• невролог — при скаргах на оніміння, слабкість, біль у кінцівках;
• кардіолог або пульмонолог — якщо є ознаки ускладнень із боку серцево-судинної або дихальної систем;
• реабілітолог — для оцінки функціонального стану та планування подальшої корекції постави;
• травматолог або нейрохірург — у складних випадках, що потребують хірургічного втручання.

Комплексний підхід дозволяє поставити точний діагноз і розробити ефективну програму лікування та реабілітації.

Ускладнення кіфозу при відсутності лікування

Хронічний біль і деформація хребта

Без своєчасної корекції кіфоз поступово прогресує й переходить у стійку деформацію хребта. Це призводить до:

• хронічного болю у спині, особливо в грудному або поперековому відділі;
• м’язового перенапруження та спазмів, які посилюють біль;
• обмеження рухливості — утруднення нахилів, поворотів, підйому ваги;
• зменшення росту через зниження висоти тіл хребців.

У занедбаних випадках хребет набуває нерухомого дугоподібного вигляду, що ускладнює повсякденне життя та потребує хірургічного втручання.

Порушення роботи внутрішніх органів

Значне викривлення хребта впливає не лише на поставу, а й на функцію життєво важливих систем:

• дихальної — зменшення об’єму легень, поверхневе дихання, часті запальні захворювання;
• серцево-судинної — порушення венозного відтоку, зниження толерантності до фізичних навантажень;
• шлунково-кишкової — здавлення органів черевної порожнини, погіршення моторики та апетиту.

У тяжких випадках це може призвести до гіпоксії, аритмій, порушень травлення та підвищеного ризику ускладнень при хірургічних втручаннях.

Погіршення якості життя та інвалідизація

Кіфоз без лікування суттєво впливає на емоційний стан, самооцінку та соціальну активність:

• труднощі у виконанні побутових справ і професійних обов’язків;
• зниження впевненості через зміну зовнішнього вигляду;
• соціальна ізоляція — особливо в підлітків;
• у важких випадках — оформлення інвалідності через обмеження працездатності.

Ігнорування проблеми на ранніх етапах часто призводить до незворотних змін, які значно складніше компенсувати в дорослому віці.