Кіфоз

Залишити звернення

Що таке кіфоз?

Хребет людини має природні вигини, які забезпечують амортизацію під час руху. Один із таких вигинів — кіфоз грудного відділу, що є нормою й становить приблизно 20–40 градусів.

Коли ж кут вигину перевищує норму або розвивається у незвичних ділянках хребта (наприклад, у шийному чи поперековому відділі), це вже розглядають як патологічний кіфоз. Такий стан супроводжується порушенням постави, болем, дискомфортом та зниженням рухливості.

Кіфоз поділяється на кілька основних форм залежно від причин і часу виникнення:

  • Постуральний кіфоз — найпоширеніший тип, що виникає через неправильну поставу, слабкість м’язів спини або тривале перебування в сидячому положенні. Часто виявляється у підлітків.
  • Вроджений кіфоз —  обумовлений аномаліями розвитку хребців ще до народження. Може швидко прогресувати й потребує хірургічного втручання.
  • Дегенеративний кіфоз —  розвивається у літніх людей через вікові зміни в міжхребцевих дисках, остеопороз або артроз.
  • Післятравматичний кіфоз — виникає після переломів тіл хребців або інших серйозних травм спини.
  • Інфекційний або пухлинний кіфоз — розвивається на фоні туберкульозу, остеомієліту або новоутворень хребта.

Хвороба Шойермана-Мау — специфічний тип кіфозу, що виникає в підлітковому віці через порушення окостеніння хребців.

Основні причини розвитку кіфозу

Неправильна постава та малорухливий спосіб життя

Серед найпоширеніших причин розвитку кіфозу — порушення постави, яке виникає внаслідок:

  • тривалого сидіння без підтримки спини (наприклад, за комп’ютером або на навчанні);
  • слабкого розвитку м’язів-стабілізаторів спини й живота;
  • звички сутулитися з дитинства.

Такий функціональний або постуральний кіфоз зазвичай не супроводжується структурними змінами в хребті, але може прогресувати без корекції способу життя.

Вікові зміни та дегенеративні захворювання

У людей старшого віку кіфоз часто формується внаслідок:

  • остеопорозу — зменшення щільності кісткової тканини, що призводить до компресійних переломів хребців;
  • артрозу фасеткових суглобів;
  • дегенерації міжхребцевих дисків.

Такі порушення змінюють геометрію хребетного стовпа й спричиняють прогресуючу деформацію тулуба з болем та обмеженням функцій.

Спадковість і вроджені аномалії розвитку хребта

У частини пацієнтів кіфоз розвивається через:

  • вроджені порушення формування хребців (наприклад, клиноподібні або зрощені хребці);
  • генетичну схильність до порушень опорно-рухового апарату;
  • наявність синдромів, що впливають на розвиток кісткової системи.

У таких випадках кіфоз може швидко прогресувати ще в дитячому віці й потребувати хірургічного втручання.

Травми, операції та інші зовнішні фактори

Суттєво вплинути на формування кіфозу можуть:

  • переломи тіл хребців (особливо компресійні);
  • післяопераційні стани після видалення хребців або міжхребцевих дисків;
  • інфекційні ураження (туберкульоз хребта, остеомієліт);
  • пухлинні процеси або їх лікування.

У таких випадках виникає структурний кіфоз, який часто прогресує та супроводжується значним порушенням функції хребта.

Як проявляється кіфоз: основні симптоми

Візуальні ознаки (горб, зміна постави)

Першими симптомами кіфозу зазвичай стають зовнішні зміни постави, які помітні навіть неозброєним оком:

  • виражене округлення спини (так званий «горб» у грудному відділі);
  • плечі, нахилені вперед, зміщення голови вперед;
  • опущення грудної клітки, що створює ефект «сутулої» осанки;
  • асиметрія лопаток та неправильна лінія хребта під час нахилу вперед.

У дітей і підлітків ці зміни можуть проявлятися поступово, тому важливо звертати увагу на зміну силуету та постави.

Біль у спині, скутість рухів, швидка втомлюваність

Окрім естетичних порушень, кіфоз часто супроводжується функціональними симптомами:

  • тупий або ниючий біль у спині, особливо після тривалого сидіння або фізичного навантаження;
  • скутість у грудному або поперековому відділі, відчуття "жорсткості" у хребті;
  • обмеження амплітуди рухів, зокрема при нахилах назад або в боки;
  • швидка втомлюваність під час ходьби, сидіння або фізичних вправ;
  • напруга м’язів спини та шиї, яка може призводити до головного болю.

З часом без лікування симптоми посилюються, а біль може стати постійним.

Можливі ускладнення з боку дихальної чи серцево-судинної системи

У запущених випадках кіфоз може негативно впливати на внутрішні органи, особливо коли кут викривлення перевищує 60°:

  • утруднене дихання через зменшення об’єму грудної клітки та порушення роботи діафрагми;
  • зниження насичення крові киснем — гіпоксія, особливо при фізичних навантаженнях;
  • порушення серцевого ритму, зменшення толерантності до навантаження;
  • погіршення венозного повернення крові — тяжкість у ногах, набряки.

Такі ускладнення частіше виникають у пацієнтів з важкими формами кіфозу, особливо дегенеративного або вродженого типу.

Діагностика кіфозу

Первинний огляд і оцінка постави

Діагностика кіфозу починається з клінічного огляду ортопеда або вертебролога.

Під час первинної консультації лікар:

  • оцінює загальну поставу пацієнта — положення голови, плечей, лопаток, таза;
  • проводить тест нахилу вперед (проба Адамса), щоб виявити викривлення хребта;
  • вимірює кут кіфозу візуально або з використанням інклінометра;
  • перевіряє наявність болю, м’язового спазму, обмеження рухів.

Огляд дозволяє запідозрити наявність патологічного кіфозу та визначити необхідність подальших інструментальних досліджень.

Рентгенографія, МРТ, КТ хребта

Для точного підтвердження діагнозу застосовуються методи візуалізації:

  • Оглядова рентгенографія хребта у прямій і боковій проекції — дозволяє виміряти кут викривлення (кут Кобба) та виявити структурні зміни хребців. Це базовий метод підтвердження кіфозу.
  • МРТ хребта — показує стан міжхребцевих дисків, спинного мозку, м’яких тканин. Рекомендується при наявності болю або неврологічних симптомів.
  • КТ хребта — дозволяє візуалізувати дрібні кісткові дефекти (наприклад, у випадку підозри на вроджені аномалії або післятравматичний кіфоз).

Ці дослідження допомагають не лише уточнити тип і ступінь кіфозу, а й виключити супутні патології.

Консультації профільних спеціалістів

У комплексну діагностику можуть бути залучені інші фахівці залежно від симптомів:

  • невролог — при скаргах на оніміння, слабкість, біль у кінцівках;
  • кардіолог або пульмонолог — якщо є ознаки ускладнень із боку серцево-судинної або дихальної систем;
  • реабілітолог — для оцінки функціонального стану та планування подальшої корекції постави;
  • травматолог або нейрохірург — у складних випадках, що потребують хірургічного втручання.

Комплексний підхід дозволяє поставити точний діагноз і розробити ефективну програму лікування та реабілітації.

Реабілітація після лікування кіфозу

Вправи для укріплення м’язів спини та формування правильної постави

Реабілітація є невіддільною частиною лікування кіфозу. Її мета — відновити силу м’язів, покращити поставу й запобігти повторному викривленню хребта.

У програму входять:

  • ізометричні вправи на стабілізацію тулуба;
  • динамічні вправи для зміцнення глибоких м’язів спини, живота, сідниць;
  • розтягування грудних м’язів і м’язів стегна — для зменшення м’язового дисбалансу;
  • вправи на координацію й рівновагу.

Тренування проводяться системно — від легких до більш складних, з поступовим підвищенням навантаження. Правильно підібрана програма ЛФК дає стійкий ефект без медикаментів чи операцій.

Робота з фізичним терапевтом

Заняття з кваліфікованим фізичним терапевтом допомагають:

  • навчитися правильно виконувати вправи, уникати помилок і перевантаження;
  • відслідковувати динаміку результатів та коригувати програму;
  • поліпшити рухову активність і гнучкість хребта;
  • сформувати навички правильної постави у повсякденному житті.

Регулярна робота з фахівцем значно підвищує ефективність реабілітації, особливо після операцій або в складних формах кіфозу.

Психоемоційна підтримка та мотивація до активного життя

Кіфоз, особливо з вираженими зовнішніми ознаками, може впливати на самооцінку, настрій і якість соціального життя пацієнта.

Тому важливими аспектами відновлення є:

  • консультації з психологом або психотерапевтом, зокрема у підлітків;
  • групові заняття з пацієнтами з подібним досвідом, що формують підтримку й довіру;
  • мотиваційні бесіди та підтримка з боку родини, які заохочують до регулярних занять;
  • зміна стилю життя — активність, правильна постава в побуті, робоче місце, спорт.

Комплексна реабілітація — це не лише вправи, а повноцінне повернення до активного та впевненого життя.

Ускладнення кіфозу при відсутності лікування

Хронічний біль і деформація хребта

Без своєчасної корекції кіфоз поступово прогресує й переходить у стійку деформацію хребта. Це призводить до:

  • хронічного болю у спині, особливо в грудному або поперековому відділі;
  • м’язового перенапруження та спазмів, які посилюють біль;
  • обмеження рухливості — утруднення нахилів, поворотів, підйому ваги;
  • зменшення росту через зниження висоти тіл хребців.

У занедбаних випадках хребет набуває нерухомого дугоподібного вигляду, що ускладнює повсякденне життя та потребує хірургічного втручання.

Порушення роботи внутрішніх органів

Значне викривлення хребта впливає не лише на поставу, а й на функцію життєво важливих систем:

  • дихальної — зменшення об’єму легень, поверхневе дихання, часті запальні захворювання;
  • серцево-судинної — порушення венозного відтоку, зниження толерантності до фізичних навантажень;
  • шлунково-кишкової — здавлення органів черевної порожнини, погіршення моторики та апетиту.

У тяжких випадках це може призвести до гіпоксії, аритмій, порушень травлення та підвищеного ризику ускладнень при хірургічних втручаннях.

Погіршення якості життя та інвалідизація

Кіфоз без лікування суттєво впливає на емоційний стан, самооцінку та соціальну активність:

  • труднощі у виконанні побутових справ і професійних обов’язків;
  • зниження впевненості через зміну зовнішнього вигляду;
  • соціальна ізоляція — особливо в підлітків;
  • у важких випадках — оформлення інвалідності через обмеження працездатності.

Ігнорування проблеми на ранніх етапах часто призводить до незворотних змін, які значно складніше компенсувати в дорослому віці.

Як запобігти розвитку кіфозу

Правильна постава з дитинства

Найефективніший спосіб профілактики кіфозу — формування правильної постави змалку. Це основа здорового розвитку хребта:

  • контроль пози під час сидіння — спина рівна, плечі розслаблені, ноги на підлозі;
  • ергономічне робоче місце — відповідна висота стільця й столу, підтримка попереку;
  • регулярні перерви при роботі за комп’ютером чи навчанні;
  • мотивація до активної постави через ігри, спорт, приклади дорослих.

Формування здорових звичок у дитячому віці знижує ризик розвитку постурального та функціонального кіфозу.

Активний спосіб життя та регулярне фізичне навантаження

М’язовий корсет — природна опора хребта. Тому фізична активність — ключовий елемент профілактики:

  • плавання — зміцнює спину без навантаження на хребет;
  • гімнастика, йога, пілатес — покращують гнучкість і координацію;
  • регулярна ранкова зарядка з елементами розтягування;
  • уникнення гіподинамії — активне дозвілля, прогулянки, ігри.

Особливо важливо збалансувати навантаження: уникати одноманітної пози, важких рюкзаків та перенапруження.

Профілактичні огляди та раннє виявлення порушень

Навіть при активному способі життя важливо не пропускати профілактичні візити до лікаря:

  • регулярні огляди ортопеда — у дітей під час росту, а також у підлітків у період статевого дозрівання;
  • скринінгові тести на поставу у школі або під час медоглядів;
  • реагування на перші ознаки — сутулість, нахил голови, асиметрія лопаток, скарги на біль у спині;
  • при підозрі — рентгенографія хребта для уточнення стану.

Чим раніше виявлено відхилення — тим простіше скоригувати їх без операцій і складного лікування.

Сучасні методи лікування кіфозу

Консервативне лікування: ЛФК, корсетування, фізіотерапія

У більшості випадків лікування кіфозу починається з консервативної терапії, особливо на ранніх етапах захворювання. До основних методів належать:

Лікувальна фізкультура (ЛФК)

Комплекс вправ спрямований на зміцнення м’язів-стабілізаторів спини, покращення рухливості хребта й корекцію постави. Вправи підбираються індивідуально під контролем реабілітолога.

Корсетотерапія

Застосовується у дітей та підлітків із постуральним або хворобою Шойермана-Мау. Корсети допомагають зменшити тиск на хребет, контролювати кут викривлення та запобігти прогресуванню.

Фізіотерапія

Включає процедури, які зменшують біль, знімають м’язову напругу та покращують кровообіг у спинних м’язах:

  • електрофорез, ультразвук, магнітотерапія;
  • масаж спини та шийно-комірцевої зони;
  • кінезіотейпування як допоміжний метод стабілізації.

Консервативні методи є базовими у лікуванні й дозволяють досягти стійкого покращення без операцій.

Медикаментозна терапія для зняття болю та запалення

Медикаменти використовуються при наявності больового синдрому, запалення або м’язових спазмів.

Зазвичай призначають:

  • НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати) — ібупрофен, диклофенак, німесулід;
  • міорелаксанти — для зняття напруги м’язів спини;
  • знеболювальні мазі або гелі для місцевого застосування;
  • вітаміни групи B — для підтримки нервової провідності.

Медикаментозна терапія не усуває причину кіфозу, але допомагає зменшити симптоми та покращити якість життя, особливо на тлі активної реабілітації.

Хірургічне втручання: показання, методики, ефективність

Оперативне лікування застосовується у випадках:

  • прогресуючого кіфозу з кутом понад 60–70°;
  • виражених неврологічних симптомів;
  • вроджених деформацій хребців;
  • неефективності консервативної терапії.

Сучасні хірургічні методики включають:

  • остеотомії — видалення деформованих ділянок кістки для випрямлення хребта;
  • спондилодез — стабілізація хребта за допомогою металевих систем (гвинтів, пластин);
  • корекційні інструментальні операції — з використанням титанових конструкцій.

Ефективність операції залежить від ступеня деформації, віку пацієнта та супутніх патологій. У більшості випадків хірургічне втручання дозволяє усунути деформацію, зменшити біль і покращити функцію хребта, але потребує тривалого періоду відновлення.

A red heart on a black background.A red heart on a black background.The vitrup of the human body in a circle.
віднайди свій симбіоз
запишись на консультацію до експерта symbiotyka
Онлайн запис
+38 067 888 3 000
Привіт! 🖐🏻
Виникли питання? Зв’яжіться з нами зручнуим способом