Лордоз

Причини розвитку патологічного лордозу

Патологічний лордоз формується внаслідок порушень у будові хребта, м’язово-зв’язкового апарату або під впливом зовнішніх факторів. Він рідко є самостійним захворюванням — зазвичай виникає як наслідок інших патологій або тривалого впливу несприятливих умов.

Вроджені особливості будови хребта

До природжених чинників належать:

• аномалії формування тіл хребців (клиноподібні або зрощені хребці);
• диспластичні синдроми, що впливають на розвиток хрящової та кісткової тканини;
• спадкові м'язово-скелетні порушення.

Такі особливості проявляються вже в дитячому віці та вимагають ранньої діагностики та ортопедичного супроводу.

Наслідки травм, операцій, неврологічних захворювань

Патологічний лордоз може бути набутий після:

• травм хребта (особливо компресійних переломів);
• хірургічних втручань із видаленням частини хребця або диска;
• м’язових паралічів, викликаних дитячим церебральним паралічем, поліомієлітом, міопатіями;
• порушення іннервації після травм спинного мозку.

Ці стани змінюють м’язовий баланс та порушують біомеханіку хребта.

Порушення постави та надмірна вага

Одна з найпоширеніших причин — погана постава, яка виникає через:

• тривале сидіння в неправильному положенні (особливо в дитячому та підлітковому віці);
• слабкість м'язів спини та живота;
• тривале використання електронних пристроїв з нахиленою головою.

Надмірна вага, особливо в поєднанні зі слабкими м’язами, збільшує навантаження на поперековий відділ і сприяє гіперлордозу.

Інші фактори ризику: гіподинамія, остеохондроз, дисплазії

Серед додаткових чинників:

• гіподинамія — знижена фізична активність сприяє ослабленню м’язового корсету;
• остеохондроз — дегенеративні зміни міжхребцевих дисків змінюють форму хребта;
• дисплазії сполучної тканини — впливають на стабільність суглобів і зв'язок, викликаючи порушення в утриманні постави.

Комплексне поєднання цих факторів призводить до змін у хребтовій осі, що вимагають лікарського контролю та, за потреби, індивідуального лікування.

Як діагностують лордоз

Правильна та своєчасна діагностика лордозу дозволяє виявити патологію на ранніх етапах, визначити її причини та уникнути ускладнень. Обстеження включає клінічний огляд, інструментальні методи та функціональні тести.

Огляд лікаря-ортопеда або вертебролога

Перший етап діагностики — консультація фахівця:

• Візуальна оцінка постави в положенні стоячи та під час руху;
• Пальпація хребта та м’язів спини для виявлення напруження, болючості або асиметрії;
• Проведення простих тестів, які допомагають оцінити ступінь викривлення та функціональні обмеження.

Лікар уточнює скарги пацієнта, історію хвороби, наявність супутніх захворювань або перенесених травм.

Рентгенографія, МРТ або КТ хребта

Для точного визначення характеру та вираженості лордозу призначають інструментальні дослідження:

• Рентгенографія хребта — основний метод діагностики, дозволяє виміряти кут викривлення, оцінити симетрію та структуру хребців;
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — інформативна при підозрі на ураження міжхребцевих дисків, зв’язок або спинного мозку;
• Комп’ютерна томографія (КТ) — дає детальну тривимірну картину хребта та використовується для складних випадків.

Ці методи дозволяють відрізнити фізіологічну кривизну від патологічної та виключити супутні зміни.

Оцінка постави та функціональних порушень

Допоміжним, але важливим етапом є функціональна оцінка:

• аналіз центру тяжіння тіла та рівноваги;
• вимірювання симетрії плечей, таза, кута нахилу хребта;
• тести на гнучкість, силу та витривалість м’язів спини, живота та шиї.

У разі виявлення відхилень лікар складає індивідуальний план лікування, з урахуванням типу та ступеня лордозу, функціонального стану пацієнта та наявності ускладнень.

Ускладнення, якщо не лікувати лордоз

Нелікований патологічний лордоз із часом прогресує та викликає серйозні ускладнення. Ігнорування симптомів і відсутність лікування можуть призвести до незворотних змін у хребті, порушень функцій внутрішніх органів та суттєвого погіршення якості життя.

Хронічний біль у спині та деформація хребта

Без лікування:

• лордоз поглиблюється, порушується біомеханіка хребта;
• формується стійкий м’язовий спазм і хронічний больовий синдром;
• підвищується навантаження на міжхребцеві диски — це призводить до грижі диска, остеохондрозу, радикулопатій;
• розвивається вторинна деформація хребта (сколіоз, кіфоз), що ускладнює корекцію в дорослому віці.

Такі зміни часто потребують хірургічного втручання або тривалої реабілітації.

Порушення функції дихальної та травної систем

Особливо при вираженому поперековому або шийному лордозі:

• деформація грудної клітки та діафрагми погіршує вентиляцію легень, сприяє розвитку хронічної гіпоксії, задишки;
• здавлення органів черевної порожнини може призводити до закрепів, рефлюксу, порушення травлення;
• зміщення центру тяжіння тіла викликає збій у роботі вегетативної нервової системи, що впливає на органи малого таза.

Такі розлади знижують толерантність до фізичного навантаження та погіршують загальне самопочуття.

Інвалідизація та зниження якості життя

У тяжких випадках патологічний лордоз призводить до:

• постійного обмеження рухливості та втрати здатності до самостійного пересування;
• хронічного больового синдрому, який потребує постійної медикаментозної підтримки;
• вимушеної зміни професії або повної втрати працездатності;
• психоемоційних порушень — тривожності, депресії через зниження фізичної активності.

Вчасна діагностика та лікування дозволяють уникнути цих наслідків і повернути пацієнта до повноцінного життя.