Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Сколіоз

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке сколіоз?

Сколіоз — це стійке викривлення хребта у фронтальній площині, яке супроводжується скручуванням хребців навколо своєї осі. На відміну від природних вигинів хребта (лордозу та кіфозу), сколіоз не є фізіологічною нормою. Це патологічний стан, який може прогресувати й впливати на поставу, функцію внутрішніх органів та якість життя.

Хребет людини має кілька нормальних вигинів у сагітальній площині — шийний та поперековий лордоз, грудний та крижовий кіфоз. Вони забезпечують амортизацію та гнучкість тіла. Проте будь-яке викривлення у фронтальній площині (ліворуч або праворуч) є патологією.

Патологічна кривизна супроводжується:

асиметрією плечей або тазу;
зміщенням тулуба вбік;
ротацією хребців, що призводить до реберного горба.

Сколіоз часто розвивається в дитячому або підлітковому віці, коли хребет інтенсивно росте, тому раннє виявлення особливо важливе.

Сколіоз класифікують за причинами виникнення:

Ідіопатичний сколіоз — найпоширеніший тип (понад 80% випадків), причина невідома. Зазвичай діагностується у дітей і підлітків.
Вроджений сколіоз — обумовлений аномаліями розвитку хребців ще до народження (наприклад, клиноподібні або зрощені хребці).
Нейром’язовий сколіоз — виникає на фоні захворювань, що порушують м’язовий тонус і контроль (наприклад, церебральний параліч, м’язова дистрофія).

Дегенеративний сколіоз — розвивається у дорослих унаслідок вікових змін хребта (остеоартроз, остеопороз, стеноз спинномозкового каналу).

Причини виникнення сколіозу

Сколіоз — багатофакторне захворювання, яке може бути наслідком вроджених порушень, генетичної схильності або набутого впливу зовнішніх чинників. Розуміння причин важливе для вибору правильного методу лікування та запобігання подальшому розвитку викривлення.

Генетичні фактори та вроджені аномалії

У деяких випадках сколіоз має спадкову природу. Відомо, що у 20–30% пацієнтів з ідіопатичним сколіозом виявляється родинна історія хвороби. Хоча конкретні гени ще вивчаються, дослідники пов’язують розвиток сколіозу з порушенням формування сполучної тканини, м’язового тонусу та обміну речовин у хрящах.

Вроджений сколіоз виникає через анатомічні аномалії розвитку хребців у плода.

Наприклад:

клиноподібні хребці;
зрощення хребців (блокові хребці);
асиметричне формування дуг або тіл хребців.

Такі зміни спостерігаються ще в дитячому віці та часто швидко прогресують.

Неправильна постава, асиметричні навантаження

Неправильна постава сама по собі рідко є причиною справжнього сколіозу, однак функціональні викривлення, пов’язані з несиметричними навантаженнями, можуть сприяти розвитку патології в період росту:

звичка сидіти перекошено за партою;
носіння рюкзака на одному плечі;
заняття спортом із домінуванням одного боку (наприклад, теніс);
недостатня фізична активність і слабкість м’язового корсета спини.

Такі навантаження призводять до м’язового дисбалансу та поступового перерозподілу тиску на хребці.

Вторинні причини: інші захворювання хребта або м’язів

Сколіоз може виникати як вторинний симптом інших станів, що впливають на опорно-руховий апарат:

Нейром’язові захворювання: дитячий церебральний параліч, м’язова дистрофія, спінальна м’язова атрофія.
Хвороби сполучної тканини: синдром Марфана, синдром Елерса–Данлоса.
Асиметрія кінцівок: коли одна нога коротша — це змінює положення тазу й призводить до компенсаторного викривлення.
Пухлини хребта або спинного мозку: як механічний чинник викривлення.

У таких випадках лікування сколіозу передбачає усунення або контроль основного захворювання в комплексі з ортопедичною корекцією.

Основні симптоми сколіозу

Сколіоз може тривалий час залишатися непомітним, особливо у легких формах. Проте з прогресуванням деформації з’являються типові візуальні зміни та скарги, які важливо розпізнати якомога раніше.

Візуальні ознаки: нерівні плечі, викривлення спини

Найчастіше перші прояви помічають батьки або самі пацієнти під час звичайного огляду:

одне плече вище або нижче іншого;
асиметрія лопаток або тазу;
виступаюче ребро з одного боку (реберний горб);
тіло зміщене вбік відносно таза;
викривлення хребта видно при нахилі вперед (позитивний тест Адамса).

Ці ознаки можуть бути помірними, але потребують консультації ортопеда, щоб визначити, чи йдеться про функціональні зміни чи справжній сколіоз.

Біль у спині, втомлюваність, порушення постави

У підлітків і дорослих сколіоз часто супроводжується скаргами, пов’язаними з навантаженням на хребет:

тупий, ниючий біль у спині після тривалого сидіння або стояння;
відчуття втоми в спині вже через 1–2 години активності;
постійна напруга або спазм м’язів на одному боці;
візуально — "сутулість", нахил тулуба вбік, порушення центру ваги тіла.

Ці симптоми особливо помітні під час росту або при недостатньому фізичному навантаженні.

Ускладнення у тяжких формах: порушення дихання, роботи внутрішніх органів

При значному викривленні хребта (кут понад 40–50 градусів) виникають функціональні порушення внутрішніх органів через деформацію грудної клітки та зміщення структур:

утруднене дихання через зменшення об’єму легенів;
прискорене серцебиття або серцева недостатність при прогресуючій деформації;
порушення роботи шлунково-кишкового тракту через зміщення діафрагми й органів черевної порожнини;
підвищений ризик хронічного болю та інвалідизації.

Такі симптоми вимагають не лише ортопедичного втручання, а й мультидисциплінарного підходу — участі пульмонолога, кардіолога, реабілітолога.

Як діагностують сколіоз

Рання діагностика сколіозу дозволяє запобігти прогресуванню деформації та знизити ризик ускладнень. Діагностичний процес включає клінічний огляд, інструментальні методи та обчислення ступеня викривлення.

Клінічний огляд і функціональні тести

Першим етапом є огляд пацієнта ортопедом або вертебрологом. Під час огляду лікар оцінює:

симетрію плечей, лопаток, тазу;
положення голови та хребта;
наявність реберного або поперекового горба;
порушення постави та розподіл ваги тіла.

Ключовим є тест Адамса — нахил тулуба вперед з вільно опущеними руками. При наявності сколіозу з одного боку чітко виступають ребра або м’язи спини.

Також застосовують:

вимірювання довжини ніг;
оцінку рухливості хребта;
перевірку неврологічного статусу (рефлекси, чутливість, сила м’язів).

Рентген, МРТ та інші методи візуалізації

Основним методом підтвердження сколіозу є рентгенографія хребта у двох проєкціях — пряма (фронтальна) та бічна. Знімки дозволяють оцінити:

тип і локалізацію викривлення;
кількість залучених хребців;
наявність ротації хребців;
структуру кісткової тканини.

У складніших випадках призначають:

МРТ (магнітно-резонансну томографію) — для виключення патологій спинного мозку або міжхребцевих дисків;
КТ (комп’ютерну томографію) — для детальної оцінки кісткових структур;
сканування EOS — метод із низькою променевою дозою, дозволяє побудувати 3D-модель хребта.

Оцінка ступеня викривлення за кутом Кобба

Ступінь сколіозу визначається за кутом Кобба — стандартною методикою вимірювання на рентгені. Кут утворюється між верхньою плащиною найвище нахиленого хребця та нижньою плащиною найнижчого хребця дуги викривлення.

Класифікація сколіозу за кутом Кобба:

I ступінь — до 10°
II ступінь — 11–25°
III ступінь — 26–40°
IV ступінь — понад 40°

Цей показник є вирішальним у виборі тактики лікування: від спостереження до хірургічного втручання.

Реабілітація після лікування

Реабілітація є критичним етапом у відновленні після лікування сколіозу — як після консервативної терапії, так і після хірургічного втручання. Її мета — зміцнити м’язи, стабілізувати результати лікування та повернути пацієнта до активного життя.

Програма відновлення рухливості та м’язового балансу

Після лікування важливо не допустити рецидиву або розвитку вторинних ускладнень.

Реабілітаційна програма включає:

вправи на гнучкість і рухливість хребта — поступове відновлення амплітуди рухів без перевантаження;
цілеспрямоване укріплення глибоких м’язів спини та черевного преса — формування симетричного м’язового корсета;
вправи на баланс і координацію — для стабілізації постави та просторової орієнтації тіла;
дихальна гімнастика — при значному грудному викривленні.

Комплекс вправ підбирається індивідуально з урахуванням типу сколіозу, віку, стану м’язів та перенесеного втручання.

Робота з фізичним терапевтом

Фізичний терапевт відіграє ключову роль у процесі реабілітації. Його завдання:

розробити персоналізовану програму вправ;
навчити правильному виконанню рухів;
контролювати навантаження на кожному етапі;
адаптувати програму до змін стану пацієнта.

Заняття з фахівцем дозволяють уникнути помилок, які можуть звести нанівець результати лікування або призвести до перенапруження.

Тривалість реабілітації може становити від 3 місяців до року — залежно від тяжкості сколіозу та типу втручання.

Психоемоційна підтримка та контроль постави

Сколіоз, особливо у підлітків, може впливати на самооцінку та якість життя.

Тому реабілітація має включати:

роботу з психологом або консультантом — при потребі, для подолання комплексів, тривожності, емоційного виснаження;
навчання самоконтролю постави — з використанням дзеркала, мобільних додатків або сенсорів;
формування стабільних побутових звичок — ергономічне робоче місце, правильне сидіння, фізична активність у щоденному режимі.

Комплексний підхід дозволяє не лише відновити фізичну форму, а й забезпечити стійкий результат і впевненість у своєму тілі.

Можливі ускладнення без лікування

Ігнорування сколіозу або відсутність системного лікування може призвести до поступового погіршення стану хребта та супутніх функціональних порушень. Ускладнення стосуються не лише опорно-рухової системи, а й роботи внутрішніх органів, якості життя та психоемоційного стану.

Прогресування викривлення

Основний ризик — поступове збільшення кута викривлення, особливо в підлітковому віці, коли хребет інтенсивно росте. Без корекції сколіоз може:

перейти з I або II ступеня в III або IV;
спричинити ротацію хребців і деформацію грудної клітки;
стати фіксованим, що ускладнює або виключає консервативне лікування.

У дорослих також можливе прогресування — на фоні дегенеративних змін, слабкості м’язів або асиметрії навантажень.

Хронічний біль та втомлюваність

Нелікований сколіоз часто супроводжується:

постійним болем у спині, особливо в поперековій або міжлопатковій ділянці;
м’язовим спазмом, що порушує симетрію рухів;
зниженням витривалості — пацієнт швидко втомлюється навіть при помірному фізичному навантаженні;
зниженням фізичної активності через дискомфорт, що може призвести до гіподинамії, набору ваги й порушення обміну речовин.

Біль стає хронічним і знижує якість життя, особливо у пацієнтів з III–IV ступенем деформації.

Дисфункція органів грудної клітки та живота

При значному викривленні, особливо грудного відділу хребта, порушується нормальне функціонування внутрішніх органів:

зменшення об’єму легень — утруднене дихання, задишка при фізичному навантаженні;
зміщення серця — ризик розвитку функціональних кардіологічних змін;
здавлення органів черевної порожнини — порушення травлення, закрепи, рефлюкс;
деформація діафрагми — обмеження руху при диханні.

Такі ускладнення виникають поступово, часто непомітно, але можуть бути серйозними й потребують комплексного медичного супроводу.

Профілактика сколіозу

Ефективна профілактика сколіозу базується на формуванні здорових звичок, підтримці фізичної активності та своєчасному виявленні початкових порушень постави. Чим раніше розпочато профілактичні заходи — тим нижчий ризик розвитку стійкої деформації хребта.

Правильна постава з дитинства

Основи здорового хребта закладаються ще в дошкільному віці. Формування правильної постави — ключовий профілактичний фактор:

забезпечення ергономічного робочого місця: стілець і стіл повинні відповідати зросту дитини, спина має бути рівною, а ноги — стояти на підлозі або підставці;
навчання правильному положенню тіла під час сидіння, стояння та носіння рюкзака (на обох плечах);
контроль часу за гаджетами: тривале перебування в зігнутому положенні сприяє формуванню функціонального викривлення;
сон на ортопедичному матраці та подушці — для правильної підтримки хребта під час сну.

Батьки відіграють вирішальну роль у закріпленні цих навичок через власний приклад та регулярний контроль.

Регулярна фізична активність

Фізична активність — природний спосіб підтримки здоров’я хребта:

розвиток симетричної мускулатури спини, живота та плечового поясу;
покращення гнучкості та координації;
профілактика м’язової слабкості та гіподинамії.

Рекомендовані види спорту для профілактики сколіозу:

плавання;
гімнастика;
йога або пілатес;
скандинавська ходьба;
танці (з правильним навантаженням).

Важливо уникати односторонніх навантажень (теніс, бадмінтон, фехтування) без компенсаційних вправ.

Профілактичні огляди та раннє виявлення порушень

Регулярні профілактичні огляди у педіатра, ортопеда або сімейного лікаря дозволяють вчасно виявити перші ознаки порушення постави:

асиметрія плечей або лопаток;
зміщення тулуба вбік;
скарги дитини на втому чи біль у спині;
порушення ходи.

Огляд у період активного росту (6–7 років, 10–12 років, 14–16 років) є особливо важливим. У разі виявлення підозрілих ознак — направлення на рентген або консультацію до ортопеда.

Своєчасне реагування дозволяє запобігти формуванню структурного сколіозу та уникнути складного лікування в майбутньому.

Методи лікування сколіозу

Підхід до лікування сколіозу залежить від ступеня викривлення, віку пацієнта, наявності симптомів та темпу прогресування деформації. Основні методи включають консервативні заходи, носіння корсета або хірургічне втручання — індивідуально для кожного випадку.

Консервативне лікування: ЛФК, масаж, фізіотерапія

Лікувальна фізкультура (ЛФК) — ключовий компонент у корекції сколіозу 1–2 ступеня. Програма вправ підбирається індивідуально, з урахуванням типу викривлення. Основні завдання ЛФК:

зміцнення м’язового корсета;
формування симетричної постави;
покращення рухливості хребта;
зниження навантаження на деформовані сегменти.

Масаж застосовують для розслаблення перенапружених м’язів з опуклого боку викривлення та стимуляції ослаблених з протилежного. Це допомагає покращити кровообіг і зменшити біль.

Фізіотерапія може включати:

електростимуляцію м’язів спини;
магнітотерапію;
ультразвукове лікування;
теплові процедури (за потреби).

Ці методи доповнюють ефект від ЛФК, але не можуть бути єдиним способом лікування.

Корсетотерапія — показання та ефективність

Корсетотерапія призначається дітям і підліткам зі сколіозом 2 ступеня, коли кут Кобба становить 20–40° і ще триває ріст скелета.

Цілі використання ортопедичного корсета:

зупинити прогресування викривлення;
зменшити навантаження на хребет під час росту;
підтримати правильне положення тіла у повсякденній активності.

Найчастіше використовуються:

корсет Шено (асиметричний, індивідуально виготовлений);
бостонський корсет (для грудопоперекового сколіозу).

Для ефективності потрібно дотримуватися режиму носіння — до 18–20 годин на добу. Корсет не виправляє викривлення, але стабілізує ситуацію до завершення росту.