Сколіоз — це стійке викривлення хребта у фронтальній площині, яке супроводжується скручуванням хребців навколо своєї осі. На відміну від природних вигинів хребта (лордозу та кіфозу), сколіоз не є фізіологічною нормою. Це патологічний стан, який може прогресувати й впливати на поставу, функцію внутрішніх органів та якість життя.
Хребет людини має кілька нормальних вигинів у сагітальній площині — шийний та поперековий лордоз, грудний та крижовий кіфоз. Вони забезпечують амортизацію та гнучкість тіла. Проте будь-яке викривлення у фронтальній площині (ліворуч або праворуч) є патологією.
Патологічна кривизна супроводжується:
Сколіоз часто розвивається в дитячому або підлітковому віці, коли хребет інтенсивно росте, тому раннє виявлення особливо важливе.
Сколіоз класифікують за причинами виникнення:
Дегенеративний сколіоз — розвивається у дорослих унаслідок вікових змін хребта (остеоартроз, остеопороз, стеноз спинномозкового каналу).
Сколіоз — багатофакторне захворювання, яке може бути наслідком вроджених порушень, генетичної схильності або набутого впливу зовнішніх чинників. Розуміння причин важливе для вибору правильного методу лікування та запобігання подальшому розвитку викривлення.
У деяких випадках сколіоз має спадкову природу. Відомо, що у 20–30% пацієнтів з ідіопатичним сколіозом виявляється родинна історія хвороби. Хоча конкретні гени ще вивчаються, дослідники пов’язують розвиток сколіозу з порушенням формування сполучної тканини, м’язового тонусу та обміну речовин у хрящах.
Вроджений сколіоз виникає через анатомічні аномалії розвитку хребців у плода.
Наприклад:
Такі зміни спостерігаються ще в дитячому віці та часто швидко прогресують.
Неправильна постава сама по собі рідко є причиною справжнього сколіозу, однак функціональні викривлення, пов’язані з несиметричними навантаженнями, можуть сприяти розвитку патології в період росту:
Такі навантаження призводять до м’язового дисбалансу та поступового перерозподілу тиску на хребці.
Сколіоз може виникати як вторинний симптом інших станів, що впливають на опорно-руховий апарат:
У таких випадках лікування сколіозу передбачає усунення або контроль основного захворювання в комплексі з ортопедичною корекцією.
Сколіоз може тривалий час залишатися непомітним, особливо у легких формах. Проте з прогресуванням деформації з’являються типові візуальні зміни та скарги, які важливо розпізнати якомога раніше.
Найчастіше перші прояви помічають батьки або самі пацієнти під час звичайного огляду:
Ці ознаки можуть бути помірними, але потребують консультації ортопеда, щоб визначити, чи йдеться про функціональні зміни чи справжній сколіоз.
У підлітків і дорослих сколіоз часто супроводжується скаргами, пов’язаними з навантаженням на хребет:
Ці симптоми особливо помітні під час росту або при недостатньому фізичному навантаженні.
При значному викривленні хребта (кут понад 40–50 градусів) виникають функціональні порушення внутрішніх органів через деформацію грудної клітки та зміщення структур:
Такі симптоми вимагають не лише ортопедичного втручання, а й мультидисциплінарного підходу — участі пульмонолога, кардіолога, реабілітолога.
Рання діагностика сколіозу дозволяє запобігти прогресуванню деформації та знизити ризик ускладнень. Діагностичний процес включає клінічний огляд, інструментальні методи та обчислення ступеня викривлення.
Першим етапом є огляд пацієнта ортопедом або вертебрологом. Під час огляду лікар оцінює:
Ключовим є тест Адамса — нахил тулуба вперед з вільно опущеними руками. При наявності сколіозу з одного боку чітко виступають ребра або м’язи спини.
Також застосовують:
Основним методом підтвердження сколіозу є рентгенографія хребта у двох проєкціях — пряма (фронтальна) та бічна. Знімки дозволяють оцінити:
У складніших випадках призначають:
Ступінь сколіозу визначається за кутом Кобба — стандартною методикою вимірювання на рентгені. Кут утворюється між верхньою плащиною найвище нахиленого хребця та нижньою плащиною найнижчого хребця дуги викривлення.
Класифікація сколіозу за кутом Кобба:
Цей показник є вирішальним у виборі тактики лікування: від спостереження до хірургічного втручання.
Реабілітація є критичним етапом у відновленні після лікування сколіозу — як після консервативної терапії, так і після хірургічного втручання. Її мета — зміцнити м’язи, стабілізувати результати лікування та повернути пацієнта до активного життя.
Після лікування важливо не допустити рецидиву або розвитку вторинних ускладнень.
Реабілітаційна програма включає:
Комплекс вправ підбирається індивідуально з урахуванням типу сколіозу, віку, стану м’язів та перенесеного втручання.
Фізичний терапевт відіграє ключову роль у процесі реабілітації. Його завдання:
Заняття з фахівцем дозволяють уникнути помилок, які можуть звести нанівець результати лікування або призвести до перенапруження.
Тривалість реабілітації може становити від 3 місяців до року — залежно від тяжкості сколіозу та типу втручання.
Сколіоз, особливо у підлітків, може впливати на самооцінку та якість життя.
Тому реабілітація має включати:
Комплексний підхід дозволяє не лише відновити фізичну форму, а й забезпечити стійкий результат і впевненість у своєму тілі.
Ігнорування сколіозу або відсутність системного лікування може призвести до поступового погіршення стану хребта та супутніх функціональних порушень. Ускладнення стосуються не лише опорно-рухової системи, а й роботи внутрішніх органів, якості життя та психоемоційного стану.
Основний ризик — поступове збільшення кута викривлення, особливо в підлітковому віці, коли хребет інтенсивно росте. Без корекції сколіоз може:
У дорослих також можливе прогресування — на фоні дегенеративних змін, слабкості м’язів або асиметрії навантажень.
Нелікований сколіоз часто супроводжується:
Біль стає хронічним і знижує якість життя, особливо у пацієнтів з III–IV ступенем деформації.
При значному викривленні, особливо грудного відділу хребта, порушується нормальне функціонування внутрішніх органів:
Такі ускладнення виникають поступово, часто непомітно, але можуть бути серйозними й потребують комплексного медичного супроводу.
Ефективна профілактика сколіозу базується на формуванні здорових звичок, підтримці фізичної активності та своєчасному виявленні початкових порушень постави. Чим раніше розпочато профілактичні заходи — тим нижчий ризик розвитку стійкої деформації хребта.
Основи здорового хребта закладаються ще в дошкільному віці. Формування правильної постави — ключовий профілактичний фактор:
Батьки відіграють вирішальну роль у закріпленні цих навичок через власний приклад та регулярний контроль.
Фізична активність — природний спосіб підтримки здоров’я хребта:
Рекомендовані види спорту для профілактики сколіозу:
Важливо уникати односторонніх навантажень (теніс, бадмінтон, фехтування) без компенсаційних вправ.
Регулярні профілактичні огляди у педіатра, ортопеда або сімейного лікаря дозволяють вчасно виявити перші ознаки порушення постави:
Огляд у період активного росту (6–7 років, 10–12 років, 14–16 років) є особливо важливим. У разі виявлення підозрілих ознак — направлення на рентген або консультацію до ортопеда.
Своєчасне реагування дозволяє запобігти формуванню структурного сколіозу та уникнути складного лікування в майбутньому.
Підхід до лікування сколіозу залежить від ступеня викривлення, віку пацієнта, наявності симптомів та темпу прогресування деформації. Основні методи включають консервативні заходи, носіння корсета або хірургічне втручання — індивідуально для кожного випадку.
Лікувальна фізкультура (ЛФК) — ключовий компонент у корекції сколіозу 1–2 ступеня. Програма вправ підбирається індивідуально, з урахуванням типу викривлення. Основні завдання ЛФК:
Масаж застосовують для розслаблення перенапружених м’язів з опуклого боку викривлення та стимуляції ослаблених з протилежного. Це допомагає покращити кровообіг і зменшити біль.
Фізіотерапія може включати:
Ці методи доповнюють ефект від ЛФК, але не можуть бути єдиним способом лікування.
Корсетотерапія призначається дітям і підліткам зі сколіозом 2 ступеня, коли кут Кобба становить 20–40° і ще триває ріст скелета.
Цілі використання ортопедичного корсета:
Найчастіше використовуються:
Для ефективності потрібно дотримуватися режиму носіння — до 18–20 годин на добу. Корсет не виправляє викривлення, але стабілізує ситуацію до завершення росту.
Операція при сколіозі показана у випадках, коли:
Мета хірургічного лікування:
Основні методики:
Хірургія виконується у спеціалізованих центрах, з урахуванням всіх ризиків і прогнозу функціонального стану хребта.