.svg)
Метатарзалгія
Що таке метатарзалгія?
Метатарзалгія — це симптомокомплекс, що проявляється болем у передньому відділі стопи, зокрема в ділянці плеснових кісток. Цей стан не є самостійним захворюванням, а радше наслідком перенавантаження або патологічних змін у структурі стопи. Біль часто посилюється при ходьбі, стоянні або носінні незручного взуття, особливо на підборах чи з тонкою підошвою.
Основна локалізація болю — зона під головками II–IV плеснових кісток, тобто середина передньої частини стопи. Саме тут зосереджується найбільше навантаження під час ходьби. У деяких випадках біль може віддавати в пальці стоп або поширюватися на всю передню частину стопи.
Причини виникнення метатарзалгії
Метатарзалгія — це наслідок надмірного тиску або подразнення в ділянці переднього відділу стопи. У більшості випадків вона виникає в результаті поєднання зовнішніх факторів (взуття, спосіб життя) та внутрішніх (будова стопи, супутні захворювання). Для точного встановлення причини лікар проводить комплексну діагностику, враховуючи анамнез, навантаження, тип взуття та стан опорно-рухового апарату.
Механічні навантаження та взуття
Однією з найпоширеніших причин метатарзалгії є надмірне або неправильне механічне навантаження на стопу.
Це може бути спричинено:
- Тривалим стоянням або ходьбою по твердих поверхнях.
- Носінням взуття на високих підборах, яке зміщує навантаження на передній відділ стопи.
- Вузьким взуттям, що здавлює пальці та посилює тиск на плеснові кістки.
- Спортивними навантаженнями (біг, стрибки, футбол, балет), які викликають повторювану мікротравматизацію переднього відділу стопи.
Неправильне взуття — один із факторів, який найпростіше усунути, але водночас один із найчастіше ігнорованих.
Анатомічні особливості стопи
Індивідуальні особливості будови стопи можуть підвищити ризик виникнення метатарзалгії.
До них належать:
- Поперечна плоскостопість, при якій знижується висота поперечного склепіння.
- Довші II–III плеснові кістки (відносно інших), що створює додаткове навантаження.
- Високе або надмірно низьке склепіння стопи.
- Слабкість м’язово-зв’язкового апарату, що призводить до нестабільності під час ходьби.
Ці особливості можуть бути вродженими або набутими, особливо у людей старшого віку чи після травм.
Захворювання, що спричиняють біль у передньому відділі стопи
Метатарзалгія часто виникає як симптом або ускладнення інших патологій. Серед них:
- Артрит (ревматоїдний, псоріатичний, подагричний) — викликає запалення суглобів і біль у плесново-фалангових з’єднаннях.
- Остеоартроз — дегенеративні зміни хрящової тканини переднього відділу стопи.
- Неврома Мортона — потовщення нерва між плесновими кістками, яке викликає різкий біль і печіння.
- Остеопороз — зниження щільності кісток може спричинити мікропереломи.
- Діабетична нейропатія — порушення іннервації, що викликає атипові больові відчуття.
Для успішного лікування важливо не лише усунути симптом, а й виявити та лікувати першопричину.
Симптоми метатарзалгії
Метатарзалгія проявляється локальним болем у передньому відділі стопи — зоні, що припадає на головки плеснових кісток. Біль може виникати поступово або раптово, бути тупим, ниючим або пекучим. Часто пацієнти описують відчуття, ніби в стопі є «камінчик» або чужорідне тіло.
Інтенсивність симптомів залежить від причини, стадії патології та навантаження на стопу. Раннє розпізнавання проявів метатарзалгії дозволяє уникнути хронічного болю та обмеження рухливості.
Як проявляється біль при ходьбі та навантаженні
Найхарактерніший симптом — біль у передній частині стопи, що посилюється під час:
- Ходьби, особливо по твердих поверхнях.
- Стояння протягом тривалого часу.
- Спортивних тренувань або активного руху.
- Носіння взуття на підборах або з тонкою підошвою.
Біль найчастіше локалізується під другим і третім плесновими суглобами, де навантаження максимальне. У стані спокою він може зменшуватися або повністю зникати, але з поверненням навантаження симптоми швидко поновлюються.
Пацієнти часто змінюють ходу — починають переносити вагу на зовнішній край стопи або п’яту, що може призводити до вторинних порушень у колінах, тазі або хребті.
Супутні ознаки — набряк, почервоніння, оніміння
Окрім болю, метатарзалгія може супроводжуватися низкою додаткових симптомів, які вказують на ураження м’яких тканин або нервів:
- Набряк у ділянці головок плеснових кісток або пальців.
- Почервоніння шкіри над болючою зоною.
- Оніміння, поколювання, печіння, особливо при супутньому защемленні нерва (наприклад, при невромі Мортона).
- Потовщення шкіри або мозолі на підошві в зоні надмірного тиску.
Ці прояви часто погіршуються ввечері або після фізичного навантаження. Їх наявність вимагає ретельної діагностики, оскільки вони можуть сигналізувати про супутню патологію, яку важливо вчасно виявити та лікувати.
Діагностика метатарзалгії
Правильна діагностика метатарзалгії дозволяє не лише встановити джерело болю в передньому відділі стопи, а й визначити першопричину — чи це механічне перенавантаження, деформація, чи супутнє захворювання. Важливо не обмежуватись лише виявленням болю, а провести повну оцінку стану стопи для призначення ефективного лікування.
Комплексне обстеження включає фізикальний огляд, аналіз симптомів, інструментальні методи діагностики, а також виключення інших можливих патологій зі схожими проявами.
Огляд ортопеда і збір анамнезу
Діагностика починається з консультації ортопеда або подолога. Лікар:
- Збирає анамнез: з’ясовує, коли з’явився біль, що його провокує, які види взуття носить пацієнт, чи були травми або операції.
- Проводить візуальний огляд: оцінює будову стопи, наявність деформацій, мозолів, зони гіперкератозу, перевіряє опору і розподіл навантаження.
- Виконує пальпацію для визначення болючих точок у зоні плеснових кісток.
- Аналізує ходу, положення стопи під час стояння та руху.
На цьому етапі лікар може запідозрити наявність плоскостопості, невроми Мортона або інших супутніх порушень.
Рентген, УЗД та МРТ стопи
Інструментальні дослідження дозволяють підтвердити діагноз та уточнити анатомічні або патологічні зміни:
- Рентгенографія допомагає побачити стан кісток, наявність артрозу, переломів, зміну довжини плеснових кісток, деформацій.
- УЗД стопи (ультразвукове дослідження) ефективне для оцінки м’якотканинних структур — наприклад, при підозрі на бурсит або неврому.
- МРТ дає змогу деталізовано візуалізувати зв’язки, сухожилля, нерви, виявити запалення або пухлиноподібні утворення.
Вибір методу залежить від клінічної картини, віку пацієнта та наявних скарг.
Диференційна діагностика з іншими захворюваннями
Оскільки біль у передньому відділі стопи може бути симптомом різних патологій, важливо провести диференційний аналіз. Метатарзалгію потрібно відрізняти від:
- Невроми Мортона — характерна локалізація болю між пальцями, пекучі відчуття, оніміння.
- Плоскостопості — супроводжується деформацією склепіння стопи, зміною розподілу навантаження.
- Артритів та артрозів — біль поєднується з обмеженням руху в суглобах.
- Подагри — характерне раптове запалення, набряк та гіперемія.
- Стресових переломів — біль наростає поступово, без травми в анамнезі, особливо у спортсменів.
Комплексний підхід дозволяє виключити інші стани й підтвердити саме метатарзалгію як джерело болю.
Реабілітація після лікування
Реабілітація є ключовим етапом відновлення після лікування метатарзалгії, незалежно від того, чи було застосовано консервативну терапію, чи хірургічне втручання. Її основне завдання — відновити повну функціональність стопи, попередити рецидиви та адаптувати пацієнта до повсякденної активності без болю.
Комплексна реабілітація включає поступове збільшення навантаження, лікувальну фізкультуру, масаж і регулярний медичний контроль. Успіх залежить не лише від методів лікування, а й від активної участі пацієнта в процесі відновлення.
Повернення до активності: поступове навантаження
Після зменшення болю або завершення післяопераційного періоду важливо:
- Поступово відновлювати фізичну активність, не допускаючи перевантажень.
- Спочатку обирати короткі прогулянки по м’якій поверхні, поступово збільшуючи тривалість.
- Використовувати ортопедичне взуття або устілки на всіх етапах повернення до навантажень.
- Уникати активних видів спорту (біг, стрибки) протягом перших тижнів або місяців — залежно від рекомендацій лікаря.
Повернення до повного фізичного навантаження має бути поступовим і контрольованим.
Роль ЛФК і масажу у відновленні
Лікувальна фізкультура (ЛФК) і масаж — важливі компоненти відновлення, що дозволяють:
- Покращити кровообіг і живлення тканин у ділянці переднього відділу стопи.
- Зміцнити м’язи стопи й гомілки, стабілізуючи опорно-руховий апарат.
- Відновити амортизаційні функції стопи та покращити її біомеханіку.
- Зменшити м’язову напругу та усунути залишкові больові відчуття.
Масаж призначається як ручний, так і апаратний, а вправи ЛФК підбираються індивідуально — з акцентом на розтягування, зміцнення та балансування стопи.
Тривалість і контроль результатів
Тривалість реабілітації залежить від форми метатарзалгії, віку пацієнта, способу лікування та наявності супутніх патологій:
- При легких формах: 2–4 тижні активного відновлення.
- Після хірургічного лікування: 6–12 тижнів з обов’язковим контролем ортопеда.
- При супутніх захворюваннях (артроз, плоскостопість): реабілітація може тривати довше і потребує періодичного коригування.
Результати лікування контролюються під час повторних візитів до лікаря. Оцінюється відсутність болю, відновлення правильної ходи та адаптація до фізичних навантажень. При необхідності вносяться зміни в програму реабілітації.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Ігнорування симптомів метатарзалгії або відмова від лікування може призвести до розвитку хронічного больового синдрому, змін у структурі стопи та порушення функціональної активності. Навіть незначний дискомфорт у передньому відділі стопи з часом здатен вплинути на поставу, ходу і загальний спосіб життя пацієнта.
Ускладнення розвиваються поступово, але їх наслідки — серйозні, і в деяких випадках потребують складного хірургічного втручання або тривалої реабілітації.
Хронічний біль і кульгавість
Основна загроза — перехід болю в хронічну форму.
Постійний дискомфорт у передній частині стопи:
- Посилюється при ходьбі та навантаженні.
- Змушує пацієнта змінювати ходу, уникати опори на уражену ногу.
- Призводить до рефлекторного перенавантаження інших зон стопи, гомілки, колінного чи кульшового суглоба.
- Може викликати кульгавість, що з часом стає звичним патерном руху.
Хронічний біль знижує рухову активність, викликає втому, а у спортсменів — змушує припинити тренування.
Формування вторинних деформацій стопи
За умови постійного неправильного навантаження на стопу формуються вторинні структурні зміни, зокрема:
- Поперечна плоскостопість, яка лише посилює навантаження на плеснові кістки.
- Молоткоподібна деформація пальців, викликана неправильним положенням стопи в процесі ходи.
- Мозолі, гіперкератоз, потовщення шкіри на підошві, які болючі при кожному кроці.
- Неврома Мортона, що супроводжується пекучим болем і онімінням.
Такі ускладнення не зникають самостійно і з часом вимагають не лише ортопедичної, а й хірургічної корекції.
Обмеження рухливості та зниження якості життя
Постійний біль, страх навантаження на стопу, порушення ходи — усе це призводить до:
- Обмеження фізичної активності, уникання тривалих прогулянок, спорту, соціальної взаємодії.
- Зниження працездатності, особливо у професіях, пов’язаних із довготривалим стоянням або рухом.
- Погіршення емоційного стану: тривалий біль впливає на настрій, викликає дратівливість, знижує мотивацію до активного життя.
На пізніх стадіях пацієнт може потребувати постійного ортопедичного взуття, фіксаторів або навіть оперативного втручання, щоб відновити функцію стопи.
Профілактика метатарзалгії
Запобігти розвитку метатарзалгії значно легше, ніж лікувати її наслідки. Профілактика передбачає турботу про здоров’я стопи, правильний вибір взуття, рівномірний розподіл навантаження та регулярне зміцнення м’язів. Особливо важливо дотримуватися профілактичних рекомендацій людям із плоскостопістю, деформаціями стопи, надмірною вагою або тим, хто проводить багато часу на ногах.
Як вибрати правильне взуття
Правильно підібране взуття — основа здоров’я стопи. Щоб знизити ризик розвитку метатарзалгії.
Дотримуйтеся таких рекомендацій:
- Уникайте високих підборів (понад 4–5 см), які переносять навантаження на передню частину стопи.
- Обирайте взуття з м’якою, амортизуючою підошвою, яка зменшує ударне навантаження при ходьбі.
- Взуття повинно мати достатню ширину в передньому відділі — пальці не повинні здавлюватися.
- Використовуйте ортопедичні устілки або пелоти при наявності плоскостопості чи інших деформацій.
- Взуття має добре фіксувати стопу — бажано з ремінцями або шнурівкою.
Регулярно оновлюйте взуття, особливо якщо воно зношене або втратило амортизаційні властивості.
Поради щодо розподілу навантаження на стопу
Нерівномірне навантаження — один із головних чинників розвитку метатарзалгії.
Щоб його уникнути:
- Чергуючи положення тіла, уникайте тривалого стояння на місці.
- Під час сидіння міняйте положення ніг, уникайте тривалого перехрещування.
- Не носіть важке взуття або вантажі без потреби.
- При заняттях спортом або фітнесом використовуйте взуття для відповідного типу активності.
- Якщо ваша діяльність пов’язана з довготривалим стоянням — використовуйте спеціальні килимки або вставки для зменшення тиску.
Для людей із уже існуючими проблемами стопи рекомендується проконсультуватися з ортопедом щодо індивідуального підбору навантаження.
Вправи для зміцнення м’язів стопи
Сильні м’язи стопи підтримують склепіння та допомагають рівномірно розподіляти навантаження.
Регулярно виконуйте прості вправи:
- Стискання та розтискання пальців — покращує рухливість і зміцнює м’язи.
- Піднімання дрібних предметів пальцями ноги — тренує дрібну моторику.
- Ходьба босоніж по м’яких поверхнях (траві, піску) — природне зміцнення стопи.
- Кочення стопи по пляшці або масажному ролику — зменшує напругу.
- Підйоми на носки та розтягування литкових м’язів — покращують стабільність і баланс.
Такі вправи варто виконувати щодня, особливо людям, які вже мають схильність до перевантаження переднього відділу стопи.
Методи лікування
Лікування метатарзалгії залежить від причини, стадії захворювання та індивідуальних особливостей пацієнта. У більшості випадків ефективним є консервативний підхід — усунення механічного навантаження, корекція взуття, медикаментозна підтримка та фізіотерапія. Лише при запущених формах або неефективності терапії розглядають хірургічне втручання.
Мета лікування — зменшити біль, усунути причину надмірного навантаження, запобігти ускладненням і відновити комфорт при ходьбі.
Консервативна терапія: ортопедичне взуття, устілки, фізіотерапія
Найперший крок — нормалізація навантаження на передній відділ стопи. Для цього застосовують:
- Ортопедичне взуття — з широким носком, м’якою підошвою, амортизаційними вставками.
- Індивідуальні ортопедичні устілки — з метатарзальними пелотами, які підтримують поперечне склепіння та зменшують тиск на плеснові кістки.
- Фізіотерапія — електрофорез, ультразвук, лазеротерапія покращують кровообіг і зменшують запалення.
- Лікувальна фізкультура — вправи для зміцнення м’язів стопи й гомілки, покращення балансу та стабілізації.
У більшості пацієнтів такий підхід дозволяє значно зменшити біль і відновити функцію стопи без медикаментів або операцій.
Медикаментозне лікування: знеболення і протизапальні засоби
Для зменшення болю та запалення застосовують:
- Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) — ібупрофен, диклофенак, напроксен у таблетках, мазях або гелях.
- Місцеві анестетики — ін’єкції в зону найбільшого болю при сильному дискомфорті.
- Глюкокортикоїдні ін’єкції — у випадках вираженого запалення або при супутньому бурситі, невромі.
- Хондропротектори — при наявності артрозу плесново-фалангових суглобів.
Важливо пам’ятати, що медикаменти лише зменшують симптоми, але не усувають першопричину. Їх доцільно поєднувати з ортопедичним підходом.
Хірургічне втручання при тяжких формах
Хірургічне лікування розглядається лише в тих випадках, коли:
- Консервативна терапія не дає результатів протягом 6–12 місяців.
- Є виражені анатомічні деформації або вроджені порушення.
- Виявлено ускладнення — неврома Мортона, стійкий бурсит, запальні ураження м’яких тканин.
Основні види хірургічних втручань:
- Остеотомія плеснових кісток — зміщення або вкорочення плеснової кістки для зменшення навантаження.
- Видалення невроми або бурсектомія — при супутньому ураженні нервів або синовіальних сумок.
- Реконструктивні операції на зв’язковому апараті — для стабілізації склепіння стопи.
Після операції необхідна реабілітація: ортези, контрольне навантаження, фізіотерапія та контроль спеціаліста.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
