.svg)
Подагра (подагричний артрит)
Що таке подагричний артрит?
Подагра — це хронічне захворювання, що виникає внаслідок порушення обміну сечової кислоти в організмі. При подагрі в крові накопичується надмірна кількість сечової кислоти, яка кристалізується у вигляді уратів та відкладається в суглобах, тканинах і нирках. Найчастіше проявляється гострим запаленням одного або кількох суглобів — зазвичай великого пальця стопи.
Цей тип артриту має чітку клінічну картину: раптовий сильний біль, набряк, почервоніння та підвищення температури шкіри над ураженим суглобом.
Подагра розвивається поступово. На початковому етапі рівень сечової кислоти підвищується без симптомів. Згодом, коли її концентрація в крові перевищує межі норми, кристали починають відкладатися в суглобах, провокуючи запальну реакцію.
Гострий напад подагри часто виникає вночі або після переїдання, вживання алкоголю, стресу чи зневоднення. З часом, без належного лікування, захворювання переходить у хронічну форму з повторюваними загостреннями та утворенням тофусів — щільних підшкірних вузлів із сечової кислоти.
Причини виникнення подагри
Порушення обміну сечової кислоти
Основною причиною розвитку подагри є гіперурикемія — підвищення рівня сечової кислоти в крові. У нормі сечова кислота виводиться з організму нирками. Але коли її утворюється надто багато або знижується швидкість виведення, виникає надлишок. Надлишкова сечова кислота кристалізується та відкладається в тканинах, викликаючи запалення суглобів.
До порушення обміну можуть призводити:
- генетичні особливості метаболізму;
- знижена функція нирок;
- надмірне споживання пуринів із їжею.
Цей механізм пояснює, чому подагра є системним метаболічним захворюванням, а не лише суглобовою патологією.
Фактори ризику — харчування, спадковість, ліки
Подагра розвивається на тлі низки зовнішніх і внутрішніх факторів. Найпоширеніші серед них:
- Харчування: часте вживання продуктів, багатих на пурини (червоне м’ясо, субпродукти, сардини, анчоуси), а також алкоголю (особливо пива) і солодких напоїв з фруктозою.
- Спадковість: генетична схильність впливає на схильність до гіперурикемії. Якщо подагра діагностована у когось із родичів, ризик підвищується.
- Ліки: деякі препарати сприяють накопиченню сечової кислоти.
Взаємодія цих факторів значно підвищує ризик розвитку подагри, особливо за відсутності профілактичних заходів.
Зв'язок із супутніми захворюваннями (ожиріння, гіпертонія, діабет)
Подагра тісно пов’язана з метаболічним синдромом. До супутніх станів, які сприяють її розвитку, належать:
- Ожиріння: надмірна вага погіршує виведення сечової кислоти, збільшує навантаження на суглоби та провокує запалення.
- Гіпертонія: підвищений тиск нерідко поєднується з порушенням функції нирок, що знижує ефективність виведення уратів.
- Цукровий діабет 2 типу: інсулінорезистентність змінює метаболізм, ускладнюючи природне виведення сечової кислоти.
Такі пацієнти потребують комплексного підходу — лікування не лише подагри, а й супутніх хронічних захворювань.
Основні симптоми подагри
Напади гострого болю в суглобах
Провідним симптомом подагри є раптовий, інтенсивний біль у суглобі, який часто починається вночі або рано вранці. Біль настільки сильний, що навіть дотик ковдри чи одягу спричиняє дискомфорт. Напад триває від кількох годин до кількох днів, а без лікування може затягнутися на тиждень і більше.
Типові характеристики больового синдрому при подагрі:
- гострий початок, без попередніх симптомів;
- посилення болю протягом перших 12–24 годин;
- зменшення симптомів між нападами на початкових стадіях.
Із часом, якщо не лікувати подагру, напади стають частішими, тривалішими та менш передбачуваними.
Набряк, почервоніння та підвищення температури ураженої ділянки
Запалення суглоба при подагрі супроводжується яскравими зовнішніми ознаками:
- Набряк — суглоб стає припухлим, іноді значно збільшується в об'ємі.
- Почервоніння — шкіра над ураженою ділянкою червоніє або набуває багряного відтінку.
- Місцеве підвищення температури — суглоб гарячий на дотик.
Ці прояви разом із болем створюють класичну картину гострого подагричного артриту. Іноді додається загальна слабкість, підвищення температури тіла, лихоманка — особливо при першому нападі.
Локалізація — переважно великий палець стопи, але не тільки
Класична локалізація подагри — перший плюснефаланговий суглоб великого пальця стопи. Це місце найбільш вразливе через меншу температуру та схильність до механічного навантаження.
Однак ураження може виникати й в інших суглобах:
- гомілковостопний суглоб;
- коліно;
- палець руки чи кисть;
- ліктьовий або променезап’ястковий суглоб.
У хронічних формах подагра може уражати кілька суглобів одночасно, і з'являються тофуси — щільні вузлики з кристалів сечової кислоти, які видно під шкірою.
Як діагностується подагра
Точна діагностика подагри — ключ до ефективного лікування та запобігання ускладненням. Вона включає клінічну оцінку, лабораторні тести та візуалізаційні методи.
Аналіз крові на рівень сечової кислоти
Першим кроком є визначення концентрації сечової кислоти (уратів) у крові. Показники вище 6,8 мг/дл можуть свідчити про гіперурикемію, однак:
- під час гострого нападу рівень може бути в нормі;
- важливо проводити аналіз поза періодом загострення, для точнішої оцінки.
Хоча цей тест не є достатнім для остаточного діагнозу, він допомагає запідозрити подагру і підтвердити метаболічні порушення.
Дослідження синовіальної рідини
Найбільш точним методом діагностики є аналіз синовіальної (суглобової) рідини, отриманої шляхом пункції ураженого суглоба.
У рідині під мікроскопом виявляються:
- кристали моноурату натрію, характерні для подагри;
- лейкоцити, що свідчать про запалення.
Це дослідження дозволяє відрізнити подагру від інших форм артриту, зокрема септичного або псевдоподагри (відкладення пірофосфатів кальцію).
Рентген і УЗД суглобів
Візуалізаційні методи дають змогу оцінити стан суглобів та виявити характерні зміни при хронічному перебігу:
Рентгенографія:
- зниження суглобової щілини;
- ерозії кісток;
- тофуси, які кальцифікувалися.
УЗД суглобів:
- виявити кристали уратів у тканинах;
- зафіксувати запалення синовіальної оболонки;
- візуалізувати тофуси ще до рентгенологічних змін.
УЗД також є неінвазивним і доступним методом контролю ефективності лікування в динаміці.
Реабілітація та відновлення
Після гострого нападу подагри та стабілізації стану важливо зосередитися на профілактиці рецидивів і збереженні функції суглобів. Ефективна реабілітація включає дієту, фізичну активність та регулярний медичний контроль. Такий підхід допомагає попередити ускладнення і хронізацію хвороби.
Дієта з обмеженням пуринів
Раціон харчування має вирішальне значення у довготривалому контролі подагри. Основні принципи дієти:
Уникнення продуктів з високим вмістом пуринів:
- субпродукти (печінка, нирки);
- жирне м’ясо;
- копченості, м’ясні бульйони;
- риба типу сардин, анчоусів.
Відмова від алкоголю, особливо пива та міцних напоїв.
Обмеження фруктози — вона знижує виведення сечової кислоти.
Включення лужних продуктів:
- овочі, фрукти, молочні продукти з низьким вмістом жиру;
- цільнозернові каші, горіхи в помірній кількості.
Режим гідратації — не менше 2 літрів води на добу, якщо немає протипоказань.
Така дієта не лише знижує рівень сечової кислоти, а й позитивно впливає на обмін речовин загалом.
Фізична активність без перевантажень
Після стабілізації стану рекомендовано регулярну, але помірну фізичну активність, яка:
- сприяє зниженню ваги;
- покращує обмінні процеси;
- зменшує ризик нових нападів.
Рекомендовані форми активності:
- ходьба;
- плавання;
- легка лікувальна гімнастика.
Слід уникати вправ із високим навантаженням на суглоби (біг, стрибки, силові тренування без контролю). У разі хронічного ураження суглобів бажано працювати з реабілітологом або ЛФК-спеціалістом.
Медичний супровід для запобігання рецидивам
Контроль за подагрою вимагає регулярного медичного нагляду.
До основних заходів профілактики належать:
- Періодичні аналізи на рівень сечової кислоти (кров), функцію нирок;
- Корекція дози препаратів — за результатами аналізів та самопочуттям;
- Спостереження у ревматолога — для оцінки ефективності терапії;
- УЗД або рентген суглобів — за потреби, для моніторингу структурних змін;
- Освіта пацієнта — розуміння причин, симптомів і тригерів подагри.
Підтримуюча терапія та системний підхід дозволяють звести до мінімуму кількість загострень і жити повноцінним життям навіть з хронічним діагнозом.
Ускладнення подагри
Без належного лікування подагра з гострої форми переходить у хронічний прогресуючий процес, що призводить до ураження суглобів, тканин і внутрішніх органів. Ускладнення можуть бути серйозними та впливати на якість життя пацієнта, тому важливо виявляти і контролювати їх на ранніх етапах.
Утворення тофусів
Тофуси — це щільні підшкірні утворення, що формуються внаслідок тривалого відкладання кристалів сечової кислоти.
Вони можуть з’являтися:
- на пальцях рук і ніг;
- у ділянці ліктів, вушних раковин, ахіллових сухожиль;
- навколо суглобів або навіть у внутрішніх органах (рідко).
Тофуси часто спричиняють дискомфорт, деформації та порушення рухливості. У деяких випадках вони можуть інфікуватися, розкриватися через шкіру й утворювати хронічні виразки.
Хронічне ураження суглобів
При тривалому перебігу подагра призводить до руйнування суглобового хряща, ерозії кісткової тканини, деформацій та обмеження рухів.
Найчастіше вражаються:
- плюснефалангові суглоби стопи;
- коліна;
- гомілковостопні та ліктьові суглоби.
Наслідки хронічного ураження:
- подагричний артрит із постійним болем і скутістю;
- вторинний остеоартроз;
- втрата функціональності суглоба.
Це не лише знижує якість життя, а й ускладнює повсякденну активність, особливо у пацієнтів похилого віку.
Ураження нирок (нефролітіаз, подагрична нефропатія)
Підвищений рівень сечової кислоти впливає не лише на суглоби. Нирки — один із головних органів-мішеней при подагрі. Можливі ускладнення:
Сечокам’яна хвороба (нефролітіаз) — формування уратних каменів у нирках і сечоводах. Це призводить до:
- болю в попереку;
- ниркових кольок;
- ризику інфекцій сечових шляхів.
Подагрична нефропатія — хронічне ураження ниркової тканини через відкладення кристалів уратів. Може призводити до:
- зниження функції нирок;
- розвитку хронічної ниркової недостатності;
- потреби в діалізі у тяжких випадках.
Регулярний контроль функції нирок — обов’язкова частина лікування пацієнтів із подагрою, особливо при тривалому перебігу захворювання або прийомі урикозуричних препаратів.
Профілактика подагри
Подагра — хронічне захворювання, яке можна ефективно контролювати і навіть попередити за умови дотримання профілактичних заходів. Ключове завдання — запобігти накопиченню сечової кислоти в організмі та уникати факторів, які провокують напади.
Контроль рівня сечової кислоти
Постійний моніторинг рівня сечової кислоти в крові — основа профілактики подагри.
Рекомендації:
- здавати аналізи щонайменше раз на 3–6 місяців, особливо при хронічній формі;
- підтримувати рівень сечової кислоти нижче 6 мг/дл — це зменшує ризик утворення кристалів;
- при необхідності — прийом урикозуричних або урикостатичних препаратів, призначених лікарем.
Самостійне коригування доз або відміна препаратів без консультації — часта причина рецидивів і ускладнень.
Збалансоване харчування
Раціон має відповідати принципам антиподагричної дієти.
Для профілактики важливо:
- обмежити продукти з високим вмістом пуринів: м’ясні субпродукти, жирні сорти м’яса, бульйони, анчоуси, сардини;
- уникати алкоголю, особливо пива, яке значно підвищує рівень уратів;
- зменшити споживання фруктози та цукровмісних напоїв;
- вживати більше овочів, молочних продуктів, злаків, води (2–2,5 літра на добу);
- контролювати вагу — надмірна маса тіла ускладнює обмін речовин і підвищує ризик нападів.
Навіть помірні зміни в раціоні можуть суттєво знизити ймовірність загострень подагри.
Регулярні обстеження і дотримання призначень лікаря
Профілактика подагри — це не разова дія, а системна робота над власним здоров’ям.
Важливо:
- періодично відвідувати ревматолога або терапевта;
- вчасно коригувати лікування залежно від показників та самопочуття;
- не ігнорувати симптоми загострення — раннє втручання допомагає уникнути ускладнень;
- дотримуватися всіх призначень — зокрема щодо дієти, режиму, фізичної активності.
Успішна профілактика — це результат співпраці пацієнта та лікаря, готовності дотримуватися рекомендацій і уважно ставитися до свого організму.
Методи лікування подагри
Лікування подагри передбачає комплексний підхід: купірування гострих нападів, зниження рівня сечової кислоти та модифікацію способу життя для запобігання рецидивам. Важливо поєднувати медикаментозну терапію, дієту і спостереження лікаря.
Медикаментозна терапія: протизапальні засоби, препарати для зниження сечової кислоти
У період гострого нападу застосовують протизапальні засоби, які зменшують біль, набряк і запалення:
- НПЗП (напроксен, ібупрофен, диклофенак) — перша лінія терапії;
- Колхіцин — ефективний на початку нападу;
- Кортикостероїди (у таблетках або внутрішньосуглобово) — при неефективності НПЗП або протипоказаннях.
Після купірування нападу призначають препарати для зниження рівня сечової кислоти — для профілактики подальших атак та руйнування суглобів:
- Алопуринол або фебуксостат — зменшують утворення уратів;
- Пеглотиказа (рідко, у тяжких випадках) — сприяє розчиненню кристалів;
- Пробенецид — покращує виведення сечової кислоти нирками (не підходить при нирковій недостатності).
Призначення таких препаратів потребує контролю рівня сечової кислоти, поступового підбору дози та регулярного спостереження.
Знеболення під час нападів
Біль при подагрі іноді буває настільки сильним, що ускладнює сон, рух і щоденні справи.
Для знеболення використовують:
- НПЗП у високих дозах — за умови нормальної функції ШКТ і нирок;
- Кортикостероїди — швидко зменшують запалення;
- Колхіцин — ефективний, але потребує обережного дозування;
- Місцеве охолодження суглоба — допомагає зменшити набряк і біль.
Пацієнтам слід уникати самолікування: навіть звичні знеболювальні можуть ускладнити перебіг хвороби або спотворити картину при діагностиці.
Корекція способу життя та харчування
Зміна способу життя є критично важливою складовою довгострокового контролю подагри.
Рекомендації включають:
- Харчування з обмеженням пуринів — виключення субпродуктів, жирного м’яса, сардин, анчоусів, зниження споживання фруктози та солодких напоїв, обмеження або повна відмова від алкоголю, особливо пива.
- Зменшення маси тіла — нормалізація ваги знижує рівень уратів і навантаження на суглоби.
- Режим пиття — достатнє споживання води сприяє виведенню сечової кислоти.
- Регулярна фізична активність — покращує метаболізм і загальний стан здоров’я.
Також важливо контролювати супутні захворювання — діабет, гіпертонію, хронічну хворобу нирок — і дотримуватися рекомендацій лікаря-ревматолога.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
