Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Плоскостопість

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке плоскостопість?

Плоскостопість — це деформація стопи, за якої знижується висота її склепінь. Вони амортизують навантаження при ходьбі та бігу, забезпечуючи правильну постановку стопи й зменшуючи навантаження на суглоби, хребет і м'язи.

У нормі стопа має:

Поздовжнє склепіння — проходить вздовж внутрішнього краю стопи.
Поперечне склепіння — розташоване в передній частині стопи біля основ пальців.

При плоскостопості склепіння стопи опускаються, втрачаючи амортизаційну функцію. Це призводить до зміни ходи, підвищеного навантаження на інші частини опорно-рухового апарату та розвитку больового синдрому.

При плоскостопості ці функції втрачаються, що призводить до:

болю в ногах і спині;
деформацій пальців;
втоми під час ходьби;
зниження якості життя.

Причини розвитку плоскостопості

Плоскостопість може бути як вродженою, так і набутою впродовж життя. У більшості випадків мова йде саме про набуту форму, яка розвивається поступово під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників.

Вроджені та набуті фактори

Вроджені причини:

аномалії розвитку кісток стопи ще до народження;
слабкість зв’язкового апарату (сполучнотканинна дисплазія);
генетична схильність.

Набуті чинники:

травми стопи або гомілковостопного суглоба;
паралічі (наприклад, після поліомієліту або ДЦП);
порушення розвитку м’язів у дитинстві;
перенесені захворювання, які ослаблюють м’язово-зв’язковий апарат (рахіт, цукровий діабет, нейропатії).

Роль взуття, навантажень і ваги тіла

До найпоширеніших зовнішніх причин розвитку плоскостопості належать:

Неправильне взуття:

вузьке або надто м’яке взуття без фіксації;
високі підбори (при поперечному плоскостопості);
взуття без супінаторів та амортизації;
довготривале носіння взуття не за розміром.

Надмірні статичні навантаження:

тривале стояння або ходьба без відпочинку;
професії з постійним навантаженням на ноги (продавці, вчителі, кухарі);
неправильна постава.

Надлишкова вага:

підвищує тиск на стопи;
прискорює зношування зв’язкового апарату;
у дітей із зайвою вагою ризик плоскостопості значно вищий.

Плоскостопість формується поступово, тому важливо вчасно виявити чинники ризику та мінімізувати їхній вплив.

Основні симптоми та ознаки

Плоскостопість на ранніх етапах може протікати майже непомітно. З часом з’являються характерні ознаки, які впливають на якість життя, активність та самопочуття.

Як проявляється плоскостопість на різних стадіях

Початкові симптоми:

відчуття втоми у ногах після тривалого стояння чи ходьби;
легкий дискомфорт у стопах або литках;
зниження витривалості при фізичних навантаженнях;
зношення взуття з внутрішнього або зовнішнього боку.

Середня стадія:

болі у стопах, щиколотках, литках і колінах;
скованість у русі, зміна ходи («перекочування» стопи);
набряки стоп до кінця дня;
посилена пітливість та поява мозолів.

Виражена плоскостопість:

хронічний біль у ногах, попереку, тазу;
розвиток вторинних деформацій пальців (вальгус, молоткоподібні пальці);
зменшення фізичної активності через біль;
ускладнення з боку суглобів і хребта (артрози, сколіоз).

Коли біль у стопі — сигнал до дії

Не варто ігнорувати біль або втому в ногах — це може бути першим сигналом про початок деформації.

Варто звернутися до лікаря, якщо ви помічаєте:

регулярний біль у стопах — особливо після ходьби або навантажень;
зміни форми стопи — візуально помітне опущення склепіння або розширення передньої частини;
непропорційне зношення взуття;
відчуття важкості або судоми в ногах;
погіршення постави та болі в попереку.

Рання діагностика дає змогу зупинити розвиток плоскостопості й уникнути ускладнень.

Діагностика плоскостопості

Точна діагностика є основою для ефективного лікування плоскостопості. Вона дозволяє визначити тип, ступінь деформації та супутні порушення, які можуть впливати на опорно-руховий апарат у цілому.

Огляд ортопеда та оцінка склепіння стопи

Первинний етап — це клінічний огляд ортопеда.

Лікар проводить:

візуальну оцінку стопи в положенні стоячи та при ходьбі;
пальпацію зв’язок і суглобів для виявлення болючості;
оцінку висоти поздовжнього та поперечного склепіння;
аналіз ходи й постави;
перевірку м’язового тонусу й амплітуди рухів у гомілковостопному суглобі.

Ортопед також звертає увагу на взуття пацієнта — його зношення дає додаткову інформацію про розподіл навантаження на стопу.

Рентген, плантографія, інші методи дослідження

Для підтвердження діагнозу та визначення ступеня плоскостопості застосовуються інструментальні методи:

Рентгенографія стоп у навантаженні:

дозволяє точно виміряти кути деформації;
допомагає диференціювати плоскостопість від інших патологій.

Плантографія (вивчення сліду стопи):

неінвазивний метод;
дає змогу оцінити контактну площу стопи з опорою;
часто використовується для первинного скринінгу у дітей.

Підометрія:

дає цифрову оцінку параметрів склепінь;
застосовується для динамічного контролю ефективності лікування.

УЗД суглобів та сухожиль (за потреби) — при підозрі на супутні запальні або дегенеративні процеси.

Комплексна діагностика дозволяє лікарю не лише підтвердити діагноз, а й підібрати індивідуальну схему лікування та профілактики подальших ускладнень.

Реабілітація після лікування

Реабілітація є обов’язковим етапом на шляху до повного відновлення функції стопи. Вона допомагає закріпити результати лікування, відновити м’язовий баланс і запобігти повторній деформації.

Відновлення рухливості та зменшення навантаження

Після консервативного або хірургічного лікування важливо:

відновити амплітуду рухів у суглобах стопи та гомілки;
зменшити статичне навантаження на стопи — тимчасове використання ортезів, дозоване навантаження;
поступово повертатися до звичного рівня активності, не допускаючи перевантаження.

Початковий етап реабілітації передбачає щадний режим із поступовим збільшенням активності, контрольованим фахівцем.

Комплекс вправ і фізіотерапія

Ключовий компонент — регулярні вправи та фізіотерапевтичні процедури. Вони включають:

ЛФК (лікувальна фізкультура):

вправи для зміцнення м’язів внутрішнього склепіння стопи;
рухи для активації дрібних м’язів стопи та покращення кровообігу;
навчання правильній ході.

Масаж стоп:

стимулює м’язи та зв’язки;
зменшує набряки й напругу.

Фізіотерапевтичні методи:

магнітотерапія, електростимуляція, ультразвук;
сприяють регенерації тканин, зменшують запалення, покращують трофіку.

Комплекс процедур підбирається індивідуально — з урахуванням віку, форми плоскостопості та способу лікування.

Динамічний контроль і повторні обстеження

Для ефективного контролю процесу відновлення необхідно:

регулярно відвідувати ортопеда — для оцінки динаміки;
повторно проводити плантографію чи рентген — щоб оцінити зміни в анатомії стопи;
коригувати програму реабілітації відповідно до результатів;
замінювати ортопедичні устілки за потреби — в міру росту ноги (у дітей) або зміни навантаження (у дорослих).

Реабілітація має бути поетапною та контрольованою — лише так можна досягти стійкого результату й уникнути рецидиву.

Ускладнення, якщо не лікувати плоскостопість

Ігнорування плоскостопості на ранніх етапах може призвести до серйозних ортопедичних порушень. Без лікування деформація прогресує, впливаючи не лише на стопу, а й на всю опорно-рухову систему.

Деформації пальців, болі в колінах і спині

Порушення анатомії стопи змінює вісь опори, спричиняючи:

Деформації пальців:

молоткоподібні, кігтеподібні пальці;
відхилення великого пальця (hallux valgus);
мозолі, натоптиші та потовщення шкіри в зоні тиску.

Болі у великих суглобах:

колінні суглоби зазнають перевантаження через неправильну постановку стопи;
розвиваються артрози, хондропатії, біль під час ходьби чи спуску сходами.

Біль у попереку та спині:

компенсаторне викривлення хребта;
м’язове перенапруження;
розвиток сколіозу або люмбалгії.

Ці зміни мають хронічний характер і поступово погіршують рухову функцію.

Обмеження фізичної активності та зниження якості життя

Без належного лікування плоскостопість призводить до:

зниження витривалості — навіть короткі прогулянки викликають втому та біль;
обмеження у спорті та фізичній активності — пацієнт уникає навантажень;
розвитку порушень постави — хода стає асиметричною, змінюється постава;
зниження загального рівня життя — біль, скутість у русі та психологічний дискомфорт через зовнішні деформації.

Запущене плоскостопість у дорослому віці значно складніше піддається корекції, тому важливо вчасно діагностувати й лікувати патологію.

Профілактика плоскостопості

Плоскостопість легше попередити, ніж лікувати. Особливо це важливо у дитячому віці, коли стопа активно формується. Але й дорослим слід дбати про здоров’я своїх стоп, щоб уникнути деформацій, болю та обмежень у русі.

Як правильно підбирати взуття

Невідповідне взуття — одна з найпоширеніших причин розвитку плоскостопості. Щоб зменшити ризик, дотримуйтеся таких рекомендацій:

Обирайте взуття з жорстким задником — для надійної фіксації п’яти.
Устілки мають мати супінатор — для підтримки поздовжнього склепіння.
Підошва повинна бути гнучкою, але не м’якою, з хорошими амортизаційними властивостями.
Уникайте надто вузького чи тісного взуття, а також високих підборів.
Дитяче взуття має бути за розміром, без "запасу на виріст", особливо в період активного росту стопи.

Щоденні звички для здоров’я стоп

Корисні звички допоможуть зміцнити стопи та зберегти їх природну анатомію:

Ходіть босоніж по піску, траві, нерівній поверхні — це тренує дрібні м’язи.
Виконуйте прості вправи щодня — катання пляшки або м’ячика стопою, збирання дрібних предметів пальцями ніг, піднімання на носки й п’яти.
Уникайте тривалого стояння без руху — робіть перерви для розминки.
Контролюйте вагу — зайва маса тіла збільшує навантаження на склепіння стоп.

Фізична активність і регулярні огляди

Профілактика включає не лише взуття й звички, а й системний підхід до здоров’я:

Регулярна фізична активність:

плавання, йога, пілатес;
вправи для зміцнення м’язів ніг і тулуба;
активні прогулянки замість сидячого способу життя.

Періодичні огляди ортопеда:

особливо у дітей — 1–2 рази на рік;
при перших ознаках втоми або болю в стопах — не зволікайте з консультацією.

Профілактичне використання ортопедичних устілок — за рекомендацією лікаря, навіть при відсутності симптомів.

Сучасні методи лікування

Тактика лікування плоскостопості залежить від типу та ступеня деформації, віку пацієнта та наявності супутніх захворювань. У більшості випадків на ранніх етапах ефективною є консервативна терапія. Хірургічне втручання розглядають лише при важких формах, що не піддаються корекції іншими методами.

Консервативна терапія: взуття, ортези, ЛФК

Ортопедичне взуття:

із супінаторами для підтримки склепіння;
жорстка п’яткова частина;
м’яка амортизувальна підошва.

Індивідуальні ортези та устілки:

виготовляються на замовлення;
забезпечують корекцію деформації та рівномірний розподіл навантаження;
зменшують біль і покращують якість ходи.

Лікувальна фізкультура (ЛФК):

спеціальні вправи для зміцнення м’язів стопи та гомілки;
формування правильного склепіння;
профілактика рецидивів після лікування.

Масаж і фізіотерапія:

покращення кровообігу;
зняття напруги у м’язах;
підвищення тонусу зв’язкового апарату.

Консервативна терапія вимагає регулярності й тривалого застосування, особливо в дитячому віці, коли стопа ще формується.

Медикаментозне лікування при болю чи запаленні

Фармакологічна терапія не усуває деформацію, але допомагає контролювати симптоми:

нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) — при болю в стопах, щиколотках або колінах;
міорелаксанти — при надмірному напруженні м’язів;
місцеві гелі чи мазі — для зменшення запалення;
вітаміни групи В і мінерали — для покращення нервово-м’язової провідності та живлення тканин.

Медикаменти застосовуються короткочасно та лише за показами.