.svg)
Ендоцервіцит
Що таке ендоцервіцит?
Ендоцервіцит — це запальне ураження внутрішнього шару шийки матки, званого ендоцервіксом. Саме в цьому каналі розташовані залози, що виробляють цервікальний слиз, який захищає матку від інфекцій. Коли в цю ділянку потрапляють збудники (бактерії, віруси, грибки), слизова оболонка запалюється.
Захворювання може протікати гостро або хронічно. У разі хронічного перебігу змінюється структура тканин шийки матки, підвищуючи ризик розвитку фонових і передракових станів.
Запальні процеси шийки матки умовно поділяють на:
- ектоцервіцит — запалення зовнішньої (вагінальної) частини шийки;
- ендоцервіцит — запалення внутрішнього цервікального каналу;
- цервіцит — загальний термін, що включає як ендо-, так і ектоцервіцит.
Ендоцервіцит складніше виявити при звичайному гінекологічному огляді, оскільки ураження локалізується всередині цервікального каналу. Часто перебігає безсимптомно, поки не переходить у хронічну форму або не викликає ускладнення. Для діагностики зазвичай потрібні додаткові методи: кольпоскопія, мазки, ПЛР-дослідження, іноді біопсія.
Причини виникнення ендоцервіциту
Інфекційні чинники (бактерії, віруси, грибки)
Найчастіше ендоцервіцит виникає внаслідок проникнення інфекцій у цервікальний канал. Серед основних збудників:
- Бактеріальні інфекції: хламідії, гонококи, уреаплазми, мікоплазми — передаються статевим шляхом і викликають хронічне запалення слизової шийки матки.
- Вірусні інфекції: найнебезпечнішим є вірус папіломи людини (ВПЛ), особливо онкогенні типи. Також можливе ураження на фоні герпесвірусної або цитомегаловірусної інфекції.
- Грибкові ураження: найчастіше це Candida albicans, особливо при порушенні вагінального мікробіому.
Ці збудники можуть потрапити до шийки матки під час незахищеного статевого акту, при зниженні імунітету або після втручань у піхву (введення тампонів, використання внутрішньоматкових засобів, інструментальні процедури).
Механічні та хімічні подразники
Ендоцервікс дуже чутливий до зовнішніх подразнень. Серед факторів, що можуть пошкодити слизову і спровокувати запалення:
- надмірно агресивна інтимна гігієна (часте використання антисептиків або спринцювань),
- неправильне або часте використання хімічних контрацептивів,
- травми під час сексу або медичних процедур (аборти, діагностичні вискоблювання, встановлення ВМС),
- родові травми шийки матки, особливо якщо вони залишились невилікуваними.
Такі подразники знижують бар’єрну функцію слизової, відкриваючи шлях інфекції.
Гормональні порушення та зниження імунітету
Гормональний фон напряму впливає на стан слизової оболонки шийки матки. Порушення можуть спричинити:
- недостатність естрогенів (наприклад, у період менопаузи чи при гормональних розладах),
- полікістоз яєчників, гіперпролактинемія або інші ендокринні захворювання.
Крім того, ризик розвитку ендоцервіциту зростає при загальному чи місцевому зниженні імунітету, зокрема:
- після ГРВІ або затяжних інфекцій,
- при цукровому діабеті, анемії, ВІЛ,
- на фоні хронічного стресу, переохолодження або авітамінозу.
Як проявляється ендоцервіцит
Основні симптоми
На ранніх етапах ендоцервіцит часто залишається безсимптомним, особливо у разі хронічного перебігу. Однак при прогресуванні або гострому запаленні можуть з’явитися характерні ознаки:
- Патологічні виділення з піхви — слизові, гнійні або з неприємним запахом. Часто змінюється колір виділень: жовтуваті, зеленуваті, іноді з прожилками крові.
- Дискомфорт у нижній частині живота — ниючий або тиснучий біль.
- Відчуття печіння або свербіж — зазвичай супроводжує інфекційне ураження.
- Дискомфорт під час статевого акту (диспареунія).
- Контактні кров’янисті виділення — після гінекологічного огляду чи сексу.
У деяких випадках симптоми можуть бути настільки слабо вираженими, що жінка звертається до лікаря вже при ускладненнях або після появи змін у мазках.
Особливості перебігу в гострій та хронічній формах
Гострий ендоцервіцит розвивається швидко, часто після інфікування або травми шийки матки. Для нього характерні:
- рясні виділення,
- яскраво виражене печіння, біль або неприємний запах,
- можливе підвищення температури при вираженій інфекції.
При вчасному лікуванні симптоми швидко зникають, і структура шийки матки не зазнає незворотних змін.
Хронічна форма зазвичай виникає як наслідок недолікованого гострого процесу або тривалого впливу інфекції. Особливості:
- симптоми часто відсутні або мінімальні,
- можуть спостерігатися постійні або періодичні виділення,
- підвищується ризик структурних змін цервікального каналу — гіперплазії, наботових кіст, цервікального поліпозу.
Хронічний ендоцервіцит потребує не лише протимікробного лікування, а й відновлення нормального стану слизової, і часто — корекції гормонального фону або імунної відповіді.
Методи діагностики ендоцервіциту
Точна діагностика ендоцервіциту є критично важливою, оскільки візуальні ознаки можуть бути неспецифічними або відсутніми, особливо при хронічному перебігу. Комплексний підхід дозволяє не лише підтвердити діагноз, а й виявити причину запалення.
Гінекологічний огляд і кольпоскопія
Первинна оцінка стану шийки матки починається з огляду в дзеркалах. Лікар може помітити:
- почервоніння внутрішньої поверхні шийки матки (цервікального каналу),
- набряк слизової,
- слизово-гнійні або гнійні виділення з каналу.
Кольпоскопія — це інструментальний метод дослідження шийки матки під збільшенням, із застосуванням спеціальних розчинів. Дозволяє виявити:
- ділянки запалення та патологічні зміни епітелію,
- підозрілі зони, які потребують прицільної біопсії,
- ранні ознаки дисплазії або онкологічних змін.
Кольпоскопія особливо важлива при хронічному ендоцервіциті, який може маскувати більш серйозні ураження шийки матки.
Лабораторні аналізи (мазки, ПЛР, бакпосів)
Для підтвердження запалення та виявлення збудника обов’язково проводяться лабораторні тести:
- Мазок на флору — оцінка клітинного складу, наявності лейкоцитів, слизу, патогенної флори.
- ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) — високочутливий метод, який дозволяє виявити ДНК збудників (хламідії, мікоплазми, ВПЛ, герпес тощо).
- Бактеріологічний посів (бакпосів) — дозволяє не лише виявити бактеріального збудника, а й визначити чутливість до антибіотиків. Це особливо важливо при рецидивуючому або стійкому до терапії ендоцервіциті.
Додаткові інструментальні обстеження
У деяких випадках, особливо при хронічному процесі або підозрі на супутні патології, лікар може призначити:
- УЗД органів малого таза — допомагає оцінити стан ендометрія, яєчників, виключити запалення вищих відділів репродуктивної системи (ендометрит, сальпінгоофорит).
- Цитологічне дослідження (ПАП-тест) — дозволяє оцінити стан клітин шийки матки, виявити дисплазію або онкопроцеси.
- Біопсія шийки матки — проводиться при наявності підозрілих змін за кольпоскопією для виключення онкології.
Комплексна діагностика дозволяє не лише поставити правильний діагноз, а й підібрати ефективне та безпечне лікування.
Сучасне лікування ендоцервіциту
Лікування ендоцервіциту базується на усуненні збудника, відновленні слизової оболонки шийки матки та нормалізації мікрофлори. Вибір терапії залежить від форми захворювання (гостра чи хронічна), виявленого збудника та супутніх чинників.
Медикаментозна терапія (антибіотики, антисептики, пробіотики)
Системне лікування передбачає призначення препаратів, що діють на виявлену інфекцію:
- Антибіотики — підбираються відповідно до результатів ПЛР або бакпосіву. Наприклад, при хламідіозі призначають азитроміцин або доксициклін, при гонококовій інфекції — цефтріаксон тощо.
- Противірусні препарати — застосовують при герпесі, ВПЛ або цитомегаловірусі.
- Протигрибкові засоби — у разі виявлення кандидозу.
- Антисептики — як місцевий супровід основного лікування (наприклад, хлоргексидин, октенідин).
- Пробіотики — важливі для відновлення нормальної мікрофлори піхви після антибіотикотерапії (лактобактерії в капсулах або вагінальних супозиторіях).
Лікування обов’язково має бути комплексним та індивідуальним. Самолікування або однотипна терапія часто призводять до хронізації процесу.
Місцеве лікування та фізіотерапія
Місцевий вплив дозволяє зменшити симптоми й прискорити загоєння:
- Вагінальні свічки або креми з антибактеріальними, протигрибковими, антисептичними або загоювальними компонентами.
- Обробка шийки матки антисептиками під контролем лікаря (наприклад, застосування розчинів у кабінеті гінеколога).
- Фізіотерапевтичні методи: ультразвук низької інтенсивності, електрофорез з протизапальними засобами, лазеротерапія.
Фізіотерапія не є основним методом, але використовується як додатковий інструмент у разі хронічного або тривалого перебігу.
Тактика при хронічному ендоцервіциті
Хронічна форма вимагає особливої уваги. Основні підходи:
- Комбінована терапія — поєднання системного лікування з місцевим.
- Видалення уражених тканин — якщо є зміни слизової оболонки (цервікальні ерозії, поліпи, наботові кісти).
- Контроль результатів — після завершення лікування обов’язково проводять повторні мазки, ПАП-тест або ПЛР-дослідження.
- Корекція гормонального фону — якщо встановлено супутні ендокринні порушення.
Завдання лікаря — не лише усунути інфекцію, а й відновити здорову структуру слизової шийки матки, знизити ризик ускладнень і рецидивів.
Відновлення після лікування
Після основного курсу терапії важливо не лише переконатися у зникненні збудника, а й підтримати організм, відновити природну захисну систему піхви та зменшити ризик повторного запалення. Правильна реабілітація — це частина ефективного лікування ендоцервіциту.
Відновлення мікрофлори піхви
Антибактеріальні та противірусні препарати, хоч і знищують патогенну мікрофлору, можуть порушувати баланс нормальних лактобактерій, які відіграють ключову роль у захисті слизових оболонок. Тому:
- Після завершення лікування рекомендується курс пробіотиків, які містять живі культури лактобактерій (вагінальні свічки або пероральні капсули).
- Дієта з пребіотиками (овочі, зелень, кисломолочні продукти) допомагає підтримати сприятливе середовище.
- Інтимна гігієна без агресивних засобів — уникнення частих спринцювань, ароматизованих гелів тощо.
Мікрофлора відновлюється поступово, тож важливо уникати зайвих втручань і дотримуватись рекомендацій лікаря.
Профілактика рецидивів і підтримка імунітету
Щоб уникнути повторного розвитку ендоцервіциту, необхідно впливати на фактори ризику:
- Захищені статеві контакти — використання презервативів знижує ризик передачі ІПСШ.
- Лікування статевого партнера, якщо було виявлено інфекцію.
- Регулярні гінекологічні огляди — не рідше ніж 1 раз на рік, навіть за відсутності симптомів.
- Зміцнення імунітету.
Імунна система напряму впливає на здатність організму протистояти інфекціям, тому її підтримка — важлива частина профілактики.
Психоемоційна підтримка жінки
Гінекологічні захворювання, особливо ті, що мають хронічний або рецидивуючий характер, можуть негативно впливати на емоційний стан жінки. Часто виникають:
- тривожність,
- зниження самооцінки,
- напруження у сексуальному житті.
Рекомендовані кроки:
- Відкрите спілкування з лікарем — розуміння природи захворювання та етапів лікування допомагає зменшити страхи.
- За потреби — консультація психолога або психотерапевта, особливо при тривалих формах захворювання.
- Підтримка партнера та оточення: важливо, щоб близькі не знецінювали стан жінки, а допомагали пройти шлях до одужання.
Комплексне відновлення після ендоцервіциту — це не лише про фізичне здоров’я, а й про емоційний комфорт та якість життя жінки.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Ігнорування симптомів ендоцервіциту або самостійне, неповноцінне лікування може призвести до серйозних наслідків для репродуктивного здоров’я жінки. Ускладнення особливо ймовірні при тривалому хронічному перебігу або повторних епізодах захворювання.
Перехід у хронічну форму
Гострий ендоцервіцит за відсутності належного лікування часто переходить у хронічну форму. Це супроводжується:
- структурними змінами слизової шийки матки (ущільнення, наботові кісти, гіперплазія),
- формуванням хронічного запального осередку, який складніше піддається лікуванню,
- зниженням ефективності імунного захисту шийки матки, що створює постійний ризик вторинного інфікування.
У хронічному процесі симптоми часто зникають або стають невиразними, що створює помилкове враження про одужання.
Висхідне інфікування (ендометрит, аднексит)
Шийка матки виконує функцію бар’єра між піхвою та внутрішніми репродуктивними органами. При запаленні цервікального каналу знижується її захисна здатність, що відкриває шлях інфекції вгору — у порожнину матки, труби та яєчники.
Можливі ускладнення:
- ендометрит — запалення слизової оболонки матки,
- сальпінгіт і аднексит — запалення маткових труб і яєчників,
- хронічний тазовий біль — наслідок незворотних змін у тканинах.
Такі стани часто потребують госпіталізації, тривалого лікування й можуть спричинити спайковий процес у малому тазу.
Ризик впливу на фертильність та вагітність
Хронічний ендоцервіцит впливає не лише на поточне здоров’я, а й на здатність до зачаття та виношування дитини:
- Зміни в слизовій каналу шийки матки можуть порушити проникнення сперматозоїдів, знижуючи ймовірність зачаття.
- Поширення інфекції на ендометрій або фаллопієві труби підвищує ризик непрохідності труб, ендометриту, позаматкової вагітності.
- Запальний процес під час вагітності може призводити до загрози викидня, передчасних пологів, інфікування плода.
Тому своєчасне виявлення та лікування ендоцервіциту — це також внесок у майбутнє материнство та збереження репродуктивного потенціалу.
Профілактика ендоцервіциту
Запалення шийки матки легше попередити, ніж лікувати. Профілактика ендоцервіциту ґрунтується на дбайливому ставленні до інтимного здоров’я, своєчасній діагностиці та зниженні ризиків інфікування. Нижче — основні рекомендації, які допомагають зберегти здоров’я цервікального каналу.
Захищені статеві контакти
Оскільки значна частина випадків ендоцервіциту викликана інфекціями, що передаються статевим шляхом, основною профілактикою є:
- використання презервативів при кожному статевому акті, особливо при нових або випадкових партнерах;
- утримання від статевих контактів під час активного запального процесу у партнера;
- відмова від безконтрольного використання сперміцидів та інших хімічних контрацептивів, які можуть подразнювати слизову.
Також важливо обом партнерам проходити регулярні обстеження на ІПСШ, навіть без симптомів.
Дотримання інтимної гігієни
Щоденна гігієна — необхідна, але вона має бути делікатною:
- використання м’яких засобів без ароматизаторів, які не порушують pH піхви;
- уникнення спринцювань, якщо це не призначено лікарем — вони змивають захисну мікрофлору;
- вибір натуральної білизни, що дозволяє шкірі дихати;
- гігієнічні заходи до і після статевого контакту.
Зайва стерильність шкідлива: вона руйнує природний захист піхви і відкриває шлях патогенам.
Регулярні профілактичні огляди у гінеколога
Ендоцервіцит часто протікає безсимптомно, тому лише регулярний огляд може виявити проблему на ранньому етапі:
- профілактичні візити рекомендуються раз на рік, навіть без скарг;
- під час огляду лікар проводить цитологічне дослідження (ПАП-тест), що дозволяє виявити запалення та передракові зміни;
- при потребі — кольпоскопія або мазки на інфекції.
Своєчасна діагностика — це шанс уникнути ускладнень і зберегти репродуктивне здоров’я на довгі роки.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
