Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Уреаплазмоз

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке уреаплазмоз?

Уреаплазмоз — це інфекційне захворювання сечостатевої системи, яке викликається мікроорганізмами роду Ureaplasma. Інфекція може протікати безсимптомно або спричиняти запальні процеси у чоловіків і жінок. Без належного лікування уреаплазмоз може призвести до ускладнень — від безпліддя до хронічних запалень.

Хоча уреаплазми входять до складу умовно-патогенної мікрофлори, їх надмірна кількість або проникнення в глибші тканини викликають патологічні зміни. Саме тому важливо своєчасно виявити і за потреби пролікувати інфекцію.

Захворювання викликається бактеріями Ureaplasma urealyticum або Ureaplasma parvum. Ці мікроорганізми не мають клітинної стінки, що робить їх стійкими до деяких видів антибіотиків і одночасно складнішими для виявлення звичайними методами.

Особливістю уреаплазм є їх здатність прикріплюватися до слизової оболонки сечостатевих шляхів, викликаючи запалення. У багатьох випадках вони присутні в організмі безсимптомно, але можуть активуватися на фоні стресу, ослаблення імунітету або інших інфекцій.

Основний шлях передачі — статевий контакт (вагінальний, анальний, оральний). Інфекція може також передаватися:

Вертикально — від матері до дитини під час пологів;
Через спільні засоби гігієни (у рідкісних випадках);
При інвазивних гінекологічних або урологічних процедурах, якщо не дотримано стерильності.

Через високу поширеність і часту безсимптомність уреаплазмоз вважається соціально значущим захворюванням, особливо у репродуктивно активного населення.

Основні причини зараження

Уреаплазмоз розвивається тоді, коли умовно-патогенна флора — Ureaplasma — починає активно розмножуватись і викликати запалення. Основним джерелом інфекції є інфікована людина, а сприятливі умови для зараження та активації бактерій створюють інші чинники.

Статевий шлях як основний фактор передачі

Найчастіше уреаплазмоз передається через незахищені статеві контакти. При цьому можлива передача:

через вагінальні, анальні та оральні контакти;
при наявності декількох сексуальних партнерів;
у разі відсутності використання бар'єрної контрацепції (презервативів).

Значна частина заражень відбувається без появи симптомів — особа може бути носієм і не підозрювати про інфекцію, поширюючи її серед партнерів.

Зниження імунітету та інші сприятливі фактори

Навіть якщо Ureaplasma вже є в організмі, вона може тривалий час не викликати захворювання. Активація відбувається на фоні:

ослабленого імунітету (стреси, хронічні хвороби, перевтома);
антибіотикотерапії, яка порушує мікрофлору;
переохолодження;
частих змін статевих партнерів;
інших статевих інфекцій.

Ці фактори знижують захисні бар’єри організму, що дозволяє бактеріям активно розмножуватися та викликати запальні процеси.

Вплив гормонального фону та супутніх захворювань

Гормональні коливання, особливо в жінок, також можуть сприяти активізації уреаплазми. До критичних періодів належать:

вагітність;
лактація;
період після пологів;
гормональні збої або захворювання щитоподібної залози.

Крім того, супутні інфекції, зокрема мікоплазмоз, хламідіоз, кандидоз чи бактеріальний вагіноз, створюють сприятливе середовище для росту уреаплазми. Така комбінація захворювань ускладнює діагностику та лікування, тому потребує комплексного підходу.

Симптоми уреаплазмозу

Уреаплазмоз відомий тим, що часто має безсимптомний перебіг, особливо на ранніх стадіях. Це створює ризик несвоєчасної діагностики та розвитку ускладнень. У чоловіків і жінок прояви можуть відрізнятись, а вираженість симптомів залежить від форми захворювання — гострої чи хронічної.

Перші ознаки у чоловіків і жінок

У перші дні або тижні після зараження можуть виникати незначні, неспецифічні симптоми, які часто ігноруються. До них належать:

У жінок:

Відчуття дискомфорту або печіння в інтимній зоні;
Нестабільні або рясні виділення з піхви;
Помірні болі внизу живота;
Біль під час статевого акту;
Порушення менструального циклу.

У чоловіків:

Легке печіння або свербіж при сечовипусканні;
Незначні прозорі виділення з уретри;
Дискомфорт у промежині;
Відчуття неповного випорожнення сечового міхура.

На цьому етапі уреаплазмоз легко піддається лікуванню, але через слабку вираженість симптомів пацієнти рідко звертаються до лікаря.

Хронічна форма — коли симптоми стерті

При переході у хронічну форму симптоматика стає мінімальною або зовсім зникає. Проте запальний процес у статевих органах продовжується і може призводити до серйозних наслідків.

Ознаки хронічного уреаплазмозу:

Періодичні тягнучі болі внизу живота;
Зниження лібідо;
Порушення сечовипускання;
Погіршення якості сперми у чоловіків;
Труднощі із зачаттям у жінок.

Хронічний уреаплазмоз часто діагностують при плануванні вагітності або обстеженні з приводу безпліддя.

Ускладнені випадки — що насторожує

Уреаплазмоз може уражати не лише сечостатеву систему, а й інші органи, особливо за наявності супутніх інфекцій або імунодефіциту.

Симптоми, які мають насторожити:

Постійний або інтенсивний біль у малому тазі;
Кров’янисті виділення поза менструацією;
Болісне сечовипускання з ознаками запалення;
Висока температура тіла, лихоманка;
Симптоми простатиту, епідидиміту або аднекситу;
Ознаки ускладнень у вагітних: тонус матки, загроза викидня.

У таких випадках необхідна негайна консультація лікаря та розширене обстеження, включаючи аналізи на інші інфекції.

Як діагностують уреаплазмоз

Через часту безсимптомність, уреаплазмоз часто виявляється випадково — під час планових обстежень, підготовки до вагітності або діагностики причин безпліддя. Своєчасна діагностика дозволяє уникнути ускладнень і забезпечити ефективне лікування.

Коли варто здати аналізи

Обстеження на уреаплазмоз рекомендоване у таких випадках:

При симптомах інфекцій сечостатевої системи;
Якщо був незахищений статевий контакт з новим або випадковим партнером;
Під час планування вагітності або перед ЕКЗ;
У разі безпліддя чи частих викиднів;
Після виявлення інших ЗПСШ (наприклад, хламідіозу, мікоплазмозу);
Якщо партнеру вже діагностовано уреаплазмоз.

Навіть при відсутності симптомів інфекція може бути присутньою та потребувати лікування — особливо в парі.

Основні методи лабораторної діагностики (ПЛР, посів)

Для виявлення Ureaplasma застосовують декілька лабораторних методів:

ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) — один із найточніших методів. Дозволяє виявити навіть мінімальну кількість ДНК збудника. Перевага — швидкість і чутливість. Часто використовується для скринінгу.
Бактеріологічний посів на уреаплазму — дозволяє не лише виявити наявність бактерій, але й визначити їх кількість (титр) та чутливість до антибіотиків. Це важливо при виборі ефективного лікування, особливо у випадках рецидиву.
ІФА (імуноферментний аналіз) — додатковий метод, який виявляє антитіла до уреаплазми. Має обмежене значення через можливу перехресну реактивність.

Матеріалом для аналізів можуть бути зішкріб з уретри, піхви, цервікального каналу, сеча або еякулят — залежно від статі пацієнта.

Важливість комплексного обстеження

Уреаплазмоз рідко зустрічається ізольовано. Найчастіше він поєднується з іншими інфекціями, тому комплексна діагностика — критично важлива.

Що включає комплексне обстеження:

Аналізи на інші ЗПСШ: хламідії, мікоплазму, трихомонади, ВПЛ;
Оцінка мікрофлори піхви або уретри;
Огляд лікаря (гінеколога, уролога);
УЗД органів малого таза, якщо є симптоми запалення.

Тільки повна картина стану дозволяє лікарю прийняти обґрунтоване рішення щодо необхідності та схеми лікування.

Сучасне лікування уреаплазмозу

Ефективне лікування уреаплазмозу базується на комплексному підході, який включає не лише медикаментозну терапію, а й відновлення балансу мікрофлори та підтримку імунітету. Вчасна терапія допомагає уникнути ускладнень і покращує якість життя пацієнтів.

Антибіотикотерапія — основа лікування

Лікування уреаплазмозу починається з призначення антибіотиків, які ефективні проти Ureaplasma. Оскільки уреаплазми не мають клітинної стінки, доцільно використовувати:

Макроліди (азитроміцин, кларитроміцин);
Тетрацикліни (доксициклін);
Фторхінолони (левофлоксацин).

Вибір препарату залежить від результатів бактеріологічного посіву та чутливості, наявності супутніх інфекцій і індивідуальних особливостей пацієнта. Тривалість терапії зазвичай становить від 7 до 14 днів.

Важливо дотримуватися рекомендацій лікаря і завершити курс, навіть якщо симптоми зникли раніше.

Додаткові препарати: пробіотики, імуностимулятори

Для підтримки і відновлення природної мікрофлори після антибіотиків рекомендують приймати:

Пробіотики — нормалізують склад флори, запобігають дисбактеріозу;
Імуностимулятори — підвищують захисні сили організму;
Вітамінно-мінеральні комплекси — сприяють загальному зміцненню.

Застосування цих засобів допомагає уникнути повторних інфекцій і покращує загальний стан.

Паралельне лікування обох партнерів

Щоб запобігти повторному зараженню, лікування повинні проходити обоє партнерів одночасно. Навіть при відсутності симптомів у одного з них, він може бути носієм інфекції.

Взаємна відповідальність у лікуванні забезпечує повне вилікування і знижує ризик хронізації процесу.

Контроль ефективності після терапії

Після завершення лікування рекомендовано пройти повторне обстеження через 2–4 тижні, щоб оцінити ефективність терапії. Зазвичай використовують ПЛР для виявлення залишкової інфекції.

Якщо результати позитивні, лікар коригує схему лікування, а при негативних — пацієнт отримує рекомендації щодо профілактики.

Регулярний контроль дозволяє запобігти рецидивам і ускладненням.

Відновлення після лікування

Після завершення антибіотикотерапії важливо не лише знищити збудника, а й відновити природні захисні механізми організму, що сприяє запобіганню рецидивам і збереженню загального здоров’я.

Відновлення мікрофлори та імунної системи

Антибіотики можуть порушувати баланс корисної мікрофлори сечостатевих шляхів і кишечника. Для її відновлення рекомендовано:

Приймати пробіотики та пребіотики, які сприяють росту корисних бактерій;
Збалансовано харчуватися, включаючи продукти, багаті на вітаміни і мінерали;
Підтримувати оптимальний рівень гігієни статевих органів, уникаючи агресивних миючих засобів.

Паралельно слід зміцнювати імунітет — здоровий спосіб життя, регулярний сон, фізична активність і відсутність стресів.

Психоемоційний стан та сексуальне здоров’я

Діагноз інфекції часто викликає емоційне напруження, що може негативно впливати на якість життя і стосунки. Рекомендації:

Відкрите спілкування з партнером і лікарем;
При необхідності — консультації психолога або сексолога;
Відновлення регулярного сексуального життя після лікування із дотриманням рекомендацій лікаря;
Використання засобів захисту для запобігання повторному зараженню.

Підтримка психоемоційного здоров’я є важливою складовою комплексного одужання.

Планування вагітності після уреаплазмозу

Уреаплазмоз може впливати на репродуктивну функцію, тому перед плануванням вагітності потрібно:

Переконатися в повному вилікуванні інфекції через повторні аналізи;
Провести комплексне обстеження обох партнерів на ЗПСШ;
Проконсультуватися з гінекологом для оцінки стану репродуктивних органів;
При необхідності пройти додаткове лікування або підтримуючу терапію.

Правильний підхід до планування вагітності допоможе знизити ризик ускладнень під час вагітності та народження здорової дитини.

Можливі ускладнення при відсутності лікування

Ігнорування уреаплазмозу або несвоєчасне лікування може призвести до розвитку серйозних ускладнень, що впливають на здоров’я сечостатевої системи, репродуктивну функцію та загальний стан пацієнта.

Хронічні запалення сечостатевої системи

Без лікування інфекція поширюється на навколишні тканини, викликаючи:

Цервіцит, ендометрит, сальпінгіт у жінок — хронічні запалення матки і придатків;
Уретрит, простатит, епідидиміт у чоловіків — запалення сечовивідних шляхів та передміхурової залози;
Ризик розвитку спайкових процесів, що призводять до хронічного болю та порушень функції органів;
Поширення інфекції за межі сечостатевої системи, що може викликати загальні запальні реакції.

Такі процеси складно піддаються лікуванню, часто потребують тривалої терапії та спеціалізованої допомоги.

Проблеми з фертильністю у жінок і чоловіків

Уреаплазмоз негативно впливає на репродуктивну функцію:

У жінок призводить до порушень овуляції, трубного безпліддя через запалення і спайки;
У чоловіків знижує якість і кількість сперматозоїдів, викликає порушення рухливості сперми та її морфології;
Без лікування збільшується ризик безпліддя та труднощів із зачаттям у парі.

Раннє виявлення та лікування інфекції покращують шанси на успішне зачаття.

Ускладнення під час вагітності та ризик для плоду

Активна інфекція у вагітної жінки може призвести до:

Раннього викидня, передчасних пологів або затримки розвитку плода;
Внутрішньоутробного інфікування дитини під час проходження родових шляхів;
Запальних ускладнень у матері, таких як хоріоамніоніт або плацентит.

Для зниження ризиків рекомендується обов’язкове обстеження і лікування уреаплазмозу до або на початку вагітності.

Профілактика уреаплазмозу

Запобігання уреаплазмозу — найкращий спосіб уникнути його ускладнень і зберегти здоров’я сечостатевої системи. Профілактичні заходи допомагають мінімізувати ризик зараження та підтримати загальний стан організму.

Захищене статеве життя та вірність партнеру

Основними рекомендаціями для профілактики є:

Використання бар’єрних методів контрацепції (презервативів) під час будь-яких статевих контактів;
Підтримка постійних, моногамних стосунків з перевіреним партнером;
Відмова від випадкових статевих зв’язків;
Відмова від спільного користування засобами особистої гігієни.

Ці заходи суттєво знижують ймовірність передачі інфекції.

Регулярні гінекологічні та урологічні огляди

Своєчасне виявлення інфекційних процесів дозволяє почати лікування на ранніх стадіях. Рекомендується:

Щорічне або за призначенням лікаря проходження профілактичних оглядів;
Проведення лабораторних аналізів при будь-яких скаргах на дискомфорт або зміни в сечостатевій системі;
Обов’язкові обстеження при плануванні вагітності.

Регулярний контроль допомагає попередити хронічні ускладнення.