.svg)
Сальпінгоофорит
Що таке сальпінгоофорит?
Сальпінгоофорит — це запальне захворювання, яке охоплює маткові труби (сальпінгіт) і яєчники (оофорит). У гінекології його також називають запаленням придатків матки. Найчастіше воно виникає внаслідок інфекційного ураження, що поширюється висхідним шляхом зі статевих органів або після оперативних втручань, пологів, абортів.
Патологія може торкатися однієї чи обох сторін (односторонній або двосторонній сальпінгоофорит) і часто супроводжується симптомами інтоксикації, болем унизу живота та порушенням менструального циклу.
Без належного лікування сальпінгоофорит може призвести до формування спайок, порушення прохідності труб, хронічного болю і безпліддя.
Сальпінгоофорит поділяється на три основні клінічні форми:
Гострий сальпінгоофорит — найчастіше розвивається раптово. Характеризується вираженим больовим синдромом, підвищенням температури, загальною слабкістю, появою гнійних або слизових виділень із піхви. У деяких випадках може нагадувати апендицит або позаматкову вагітність.
Підгострий сальпінгоофорит — проміжна форма, за якої симптоми менш інтенсивні, але запалення зберігається. Може виникати після неповного або самостійного лікування гострої форми.
Хронічний сальпінгоофорит — розвивається при відсутності належного лікування гострого запалення. Симптоми стерті або періодично загострюються. Основні прояви: ниючий біль унизу живота, порушення циклу, проблеми з фертильністю. У хронічній фазі підвищується ризик утворення спайок, безпліддя, позаматкової вагітності.
Основні причини запалення труб і яєчників
Інфекційні чинники (бактерії, віруси, інші патогени)
Найчастішою причиною розвитку сальпінгоофориту є інфекція, що потрапляє у статеві органи висхідним шляхом із піхви або шийки матки. Запалення можуть спричинити як умовно-патогенні мікроорганізми, так і специфічні інфекції, що передаються статевим шляхом.
Основні інфекційні збудники:
- Гонококи (Neisseria gonorrhoeae),
- Хламідії (Chlamydia trachomatis),
- Мікоплазми і уреаплазми,
- Стрептококи, стафілококи, кишкова паличка,
- Віруси герпесу, цитомегаловірус.
Нерідко у пацієнток виявляють змішану флору, що ускладнює перебіг хвороби та лікування.
Провокувальні обставини (аборти, пологи, переохолодження)
Запалення придатків не завжди виникає лише через збудника. Його розвиток часто провокують певні обставини, що полегшують інфікування або створюють сприятливе середовище для патогенів:
- Штучне або мимовільне переривання вагітності (аборт) без належної антисептики;
- Пологи, особливо при тривалому безводному періоді чи ускладненнях;
- Хірургічні втручання на органах малого таза, встановлення внутрішньоматкових засобів без попереднього обстеження;
- Гіпотермія (загальне або локальне переохолодження організму);
- Статеві акти під час менструації — у цей період шийка матки відкрита, і ймовірність проникнення інфекції зростає.
Фактори ризику (зниження імунітету, ВІЛ, хронічні захворювання)
До сальпінгоофориту частіше схильні жінки, в яких ослаблена імунна система або є хронічні фонові захворювання.
Ключові фактори ризику:
- Зниження загального імунітету — стрес, перевтома, нестача сну;
- Інфікування ВІЛ та іншими імуносупресивними станами;
- Хронічні запальні процеси у статевих органах, кишечнику або сечовивідній системі;
- Порушення вагінальної мікрофлори — дисбіоз або наслідки частих спринцювань;
- Нерегулярне або випадкове статеве життя без захисту;
- Недотримання інтимної гігієни.
Комплекс цих чинників підвищує ризик розвитку гострого або хронічного запалення придатків, навіть при мінімальному інфекційному навантаженні.
Як проявляється сальпінгоофорит
Основні симптоми при гострому перебігу
Гостра форма сальпінгоофориту має виражену клінічну картину й зазвичай розвивається стрімко. Перші ознаки можуть нагадувати інші гострі стани — наприклад, апендицит або перфорацію кісти.
Основні симптоми:
- Різкий біль у нижній частині живота, частіше з одного боку;
- Підвищення температури тіла (до 38–39 °C);
- Озноб, загальна слабкість, втома;
- Гнійні, слизові або сукровичні виділення з піхви;
- Порушення сечовипускання або часті позиви;
- Нудота, іноді блювання;
- Біль під час статевого акту (діспареунія);
- Напруження м’язів передньої черевної стінки.
Без своєчасної допомоги стан може ускладнитися утворенням гнійників (тубооваріальних абсцесів) або поширенням інфекції на очеревину (перитоніт).
Ознаки хронічного сальпінгоофориту
Хронічний перебіг сальпінгоофориту характеризується періодами затишшя та загострень. Симптоми менш інтенсивні, але постійно присутні або періодично виникають, погіршуючи якість життя.
Типові ознаки хронічної форми:
- Тягнучий або ниючий біль унизу живота (постійний або періодичний);
- Порушення менструального циклу (затримки, рясні або мізерні менструації);
- Зниження лібідо, дискомфорт під час інтимної близькості;
- Хронічні або міжменструальні виділення;
- Безпліддя або труднощі із зачаттям;
- Дратівливість, депресивний стан.
Найнебезпечніше у хронічному сальпінгоофориті — розвиток трубно-перитонеального безпліддя внаслідок спайкового процесу та непомітне прогресування запалення.
Коли варто негайно звернутися до лікаря
До лікаря-гінеколога слід звертатися при перших симптомах запалення, особливо якщо:
- Біль у животі наростає або не зникає протягом кількох годин;
- З’явилася висока температура та озноб;
- Ви помітили гнійні або кров’янисті виділення;
- Виник дискомфорт при сечовипусканні або статевому акті;
- Плануєте вагітність, але спостерігаєте труднощі із зачаттям;
- Є анамнез аборту, пологів чи операцій, після яких з’явилися симптоми запалення.
Зволікання з медичною допомогою може призвести до серйозних ускладнень, включно з перитонітом, гнійним абсцесом або втратою репродуктивної функції.
Методи діагностики сальпінгоофориту
Точна та своєчасна діагностика сальпінгоофориту є критично важливою для вибору ефективної стратегії лікування та запобігання ускладненням, зокрема безпліддю.
Огляд гінеколога та збір анамнезу
Первинна діагностика завжди починається з клінічного огляду та детального опитування пацієнтки. Лікар з’ясовує:
- скарги (біль, виділення, порушення циклу),
- історію менструального циклу та статевого життя,
- нещодавні інфекції, аборти, пологи або хірургічні втручання,
- хронічні захворювання, які могли послабити імунітет.
Під час гінекологічного огляду можуть виявлятися:
- болючість під час пальпації придатків,
- збільшення або ущільнення маткових труб чи яєчників,
- гнійні або слизові виділення з цервікального каналу.
Цей етап дозволяє лікарю запідозрити сальпінгоофорит і визначити обсяг подальших досліджень.
Лабораторні аналізи (мазки, ПЛР, загальні показники)
Лабораторна діагностика допомагає підтвердити наявність запального процесу та виявити збудника.
Ключові методи:
- Мазок на флору з піхви і шийки матки — для оцінки мікрофлори та наявності лейкоцитів;
- ПЛР-діагностика — виявляє ДНК збудників інфекцій (хламідії, гонококи, мікоплазми тощо);
- Загальний аналіз крові — може показувати підвищення ШОЕ, лейкоцитоз, ознаки системного запалення;
- Загальний аналіз сечі — для виключення сечостатевих інфекцій;
- Бакпосів виділень із визначенням чутливості до антибіотиків — використовується при підозрі на стійку або змішану інфекцію.
Інструментальні методи (УЗД органів малого таза, лапароскопія)
Інструментальні дослідження дозволяють оцінити стан внутрішніх репродуктивних органів, виявити ознаки запалення, спайки чи абсцеси.
Ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого таза
- Візуалізує збільшення яєчників, потовщення або нерівномірність труб, рідину в порожнині таза, запальні утворення.
- УЗД — обов’язковий метод при будь-якому підозрюваному сальпінгоофориті.
Лапароскопія
- Ендоскопічний метод, який дозволяє побачити придатки безпосередньо через проколи в черевній стінці.
- Дає змогу підтвердити діагноз, оцінити ступінь ураження та водночас провести лікувальні маніпуляції (видалення спайок, санація абсцесу).
У складних випадках можуть також використовуватися:
- МРТ або КТ малого таза — при сумнівній УЗД-картині,
Гістеросальпінгографія — для оцінки прохідності труб у період ремісії.
Сучасні підходи до лікування
Лікування сальпінгоофориту залежить від форми захворювання (гостра, підгостра, хронічна), важкості стану, наявності ускладнень і планів пацієнтки щодо вагітності. Ціль терапії — усунути збудника, зменшити запалення, попередити спайки та відновити репродуктивну функцію.
Антибактеріальна та протизапальна терапія
Антибіотики — основа лікування сальпінгоофориту. Вони підбираються індивідуально залежно від типу збудника або емпірично — із врахуванням найчастіших патогенів. Часто призначаються комбінації препаратів широкого спектра дії.
Можливі схеми включають:
- цефалоспорини + метронідазол,
- макроліди або тетрациклінові антибіотики при хламідійній інфекції,
- фторхінолони — при стійких або хронічних формах.
Додатково застосовуються:
- нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) — для зменшення болю і запалення;
- пробіотики — для збереження мікрофлори під час антибіотикотерапії;
- імуностимулятори — при рецидивуючих запаленнях.
Тривалість лікування — від 7 до 14 днів. У тяжких випадках — стаціонар і внутрішньовенне введення препаратів.
Місцеве лікування, фізіотерапія
Після зняття гострих проявів або при хронічному перебігу до терапії додають місцеві й фізіотерапевтичні методи, спрямовані на відновлення кровообігу, зменшення набряку і профілактику спайок.
Основні методи:
- Вагінальні супозиторії або ванночки з протизапальними чи антисептичними компонентами;
- Фізіотерапія: УВЧ (ультрависокочастотна терапія), електрофорез із цинком, йодом або алое, магнітотерапія;
- Лікувальний масаж матки і придатків;
- Санаторно-курортне лікування у період ремісії — з використанням грязьових аплікацій, мінеральних ванн.
Фізіотерапевтичне лікування проводиться тільки після завершення гострої фази і за відсутності протипоказань.
Хірургічне втручання при ускладненнях
У складних або запущених випадках сальпінгоофориту, особливо при гнійному розплавленні тканин або утворенні абсцесу, потрібне хірургічне лікування.
Основні покази до оперативного втручання:
- Тубооваріальний абсцес, що не піддається медикаментозній терапії;
- Підозра на перитоніт або розрив абсцесу;
- Неефективність консервативного лікування;
- Безпліддя, спричинене спайками, непрохідністю труб.
Методи:
- Лапароскопія — сучасний малоінвазивний метод для видалення гною, дренажу, розсічення спайок;
- Лапаротомія — використовується при розповсюдженому запальному процесі;
- Сальпінгектомія або оваріектомія — видалення труби чи яєчника, якщо органи не підлягають збереженню.
У більшості випадків лікарі прагнуть зберегти репродуктивну функцію, особливо у молодих жінок. Тому оперативне втручання є крайнім заходом.
Відновлення після лікування
Після завершення основного лікування сальпінгоофориту важливо пройти етап реабілітації — це знижує ризик рецидивів, покращує самопочуття пацієнтки та підвищує шанси на успішне зачаття в майбутньому.
Нормалізація менструального циклу та мікрофлори
Одна з частих наслідків сальпінгоофориту — порушення менструального циклу. Відновлення його регулярності може зайняти декілька місяців.
Що рекомендується:
- Контроль гормонального фону — при необхідності лікар призначає відповідну терапію;
- Відновлення мікрофлори піхви та кишечника — курс пробіотиків, свічки з лактобактеріями або інші місцеві засоби;
- Фітотерапія — іноді використовуються фітозасоби з м’яким протизапальним і гормоноподібним ефектом (за рекомендацією гінеколога).
Нормалізація мікрофлори — ключ до профілактики повторного інфікування.
Контроль за станом органів малого таза
Навіть при повному зникненні симптомів важливо регулярно контролювати стан репродуктивної системи.
Основні етапи нагляду:
- Гінекологічні огляди — 1 раз на 3–6 місяців протягом першого року;
- УЗД органів малого таза — для виявлення залишкових змін або спайок;
- Повторні аналізи на інфекції — особливо при зміні партнера або плануванні вагітності;
- Лабораторна оцінка стану імунної системи, гормонального балансу при порушеннях циклу.
У деяких випадках рекомендована консультація репродуктолога для додаткового обстеження.
Поради щодо планування вагітності
Сальпінгоофорит — одна з причин трубного безпліддя. Тому жінкам, які перенесли запалення, варто відповідально підійти до питання зачаття.
Що врахувати:
- Планування вагітності дозволене не раніше ніж через 2–3 місяці після завершення повного курсу лікування;
- Обов’язкове УЗД та оцінка прохідності маткових труб (за показаннями — гістеросальпінгографія або лапароскопія);
- Загальне обстеження пари — включаючи спермограму партнера;
- Фолієва кислота та вітаміни — для підготовки до зачаття;
- У разі нездатності завагітніти протягом 6–12 місяців після лікування — звернення до репродуктолога.
У більшості випадків, при вчасному лікуванні й дотриманні рекомендацій, репродуктивна функція відновлюється повністю.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Якщо сальпінгоофорит не лікувати або лікувати недостатньо ефективно, запальний процес може перейти у хронічну форму та спричинити низку серйозних ускладнень, що впливають на якість життя і репродуктивне здоров’я жінки.
Хронічний біль, спайковий процес
Хронічне запалення призводить до структурних змін у маткових трубах та яєчниках, порушення кровообігу й формування сполучнотканинних зрощень (спайок).
Можливі наслідки:
- Хронічний тазовий біль — ниючий, тягнучий, іноді постійний, що посилюється перед менструацією;
- Обмеження рухливості органів малого таза, порушення функції яєчників;
- Формування спайок між трубами, яєчниками, кишечником, що ускладнює не лише фертильність, а й нормальну роботу ШКТ.
Спайковий процес — одна з основних причин непрохідності труб.
Безпліддя та позаматкова вагітність
Одне з найнебезпечніших ускладнень сальпінгоофориту — трубне безпліддя, яке виникає внаслідок пошкодження або спайок у маткових трубах.
Основні ризики:
- Неможливість запліднення через порушення прохідності або функції фімбрій;
- Позаматкова (ектопічна) вагітність, якщо запліднена яйцеклітина не може просунутися до матки;
- Викидні на ранніх термінах при недостатній гормональній підтримці через ураження яєчників;
- Необхідність допоміжних репродуктивних технологій (ЕКЗ) у складних випадках.
Чим довше хвороба залишається нелікованою, тим вищі шанси на незворотні зміни у репродуктивній системі.
Рецидиви та поширення інфекції на сусідні органи
Неліковний або недолікований сальпінгоофорит часто має рецидивний перебіг. Після кожного загострення ризик ускладнень зростає.
Можливі наслідки:
- Поширення інфекції на ендометрій (ендометрит), шийку матки (цервіцит), сечовий міхур або пряму кишку;
- Формування абсцесу в порожнині малого таза;
- Ризик генералізації інфекції — перитоніт, сепсис при прориві гнійника;
- Зниження імунітету, розвиток хронічної втоми, зниження працездатності.
Повноцінне та своєчасне лікування — єдиний надійний спосіб уникнути цих ускладнень.
Профілактика сальпінгоофориту
Запалення придатків легше попередити, ніж лікувати. Особливо це стосується жінок репродуктивного віку, які планують вагітність або вже мають в анамнезі гінекологічні захворювання. Комплексна профілактика охоплює інтимну гігієну, захист під час статевого життя, регулярні огляди та уважне ставлення до власного здоров’я.
Захищені статеві контакти
Сальпінгоофорит часто виникає на тлі інфекцій, що передаються статевим шляхом. Тому першим кроком профілактики є:
- Використання презервативів під час випадкових чи нових контактів;
- Відмова від статевих актів під час менструації, коли шийка матки залишається відкритою;
- Уникнення травматичних статевих контактів, які можуть порушити слизову;
- Моногамні відносини з перевіреним партнером як додатковий захист.
Бар’єрна контрацепція значно знижує ризик інфікування хламідіями, гонококами, мікоплазмами — основними збудниками сальпінгоофориту.
Своєчасне лікування інфекцій
Багато інфекцій сечостатевої системи мають безсимптомний або стертий перебіг. Без лікування вони можуть підніматися вгору та викликати запалення придатків.
Що важливо:
- Не ігнорувати навіть незначні симптоми — біль, свербіж, незвичні виділення;
- Здавати мазки та ПЛР-тести при появі нових партнерів;
- Обстеження перед встановленням ВМС;
- Дотримання рекомендацій при лікуванні статевих інфекцій — проходити курс повністю, не займатися самолікуванням.
Лікування має отримувати обидва партнери — лише так можна запобігти рецидиву інфекції.
Регулярні візити до гінеколога та УЗД-контроль
Навіть при відсутності скарг жінка повинна раз на рік проходити профілактичний огляд у гінеколога, який включає:
- Візуальний огляд статевих органів і шийки матки;
- Забір мазків на флору, онкоцитологію, інфекції;
- УЗД органів малого таза — дозволяє виявити ранні ознаки запалення, кісти, спайки, зміни структури придатків;
- Консультація щодо контрацепції та інших засобів профілактики.
Особливо важливі регулярні огляди для жінок, які перенесли сальпінгоофорит або мають хронічні запальні захворювання.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
