.svg)
Ендометрит
Що таке ендометрит?
Ендометрит — це запальне захворювання внутрішнього шару матки, який називається ендометрієм. Цей стан часто виникає внаслідок проникнення інфекції через цервікальний канал у порожнину матки. Найчастіше ендометрит діагностується у жінок репродуктивного віку, особливо після гінекологічних маніпуляцій або пологів.
Запалення ендометрію може мати серйозні наслідки, якщо його не лікувати — включно з безпліддям, хронічним тазовим болем і ускладненнями під час вагітності.
Слизова оболонка матки (ендометрій) у нормі має ефективний захист від інфекцій. Проте у разі порушення цього бар’єру, зокрема після пологів, викиднів, кесаревого розтину, установлення внутрішньоматкової спіралі або діагностичних втручань (наприклад, гістероскопії, вишкрібання), бактерії можуть легко потрапити в маткову порожнину.
Гострий ендометрит — це раптове запалення, яке зазвичай розвивається протягом кількох днів після впливу інфекційного чинника. Основні симптоми:
- різкий біль у нижній частині живота
- підвищена температура
- гнійні або серозно-кров’янисті виділення
- загальна слабкість
Хронічний ендометрит розвивається поступово, часто на тлі недолікованого гострого процесу або як наслідок постійної присутності патогенних мікроорганізмів. Ця форма може бути безсимптомною або супроводжуватися:
- нерегулярними місячними
- мажучими виділеннями до і після менструації
- порушенням фертильності
- звичним невиношуванням вагітності
Важливо розуміти, що хронічний ендометрит часто не діагностується одразу, оскільки його симптоми можуть бути стерті або маскуватися під інші гінекологічні проблеми.
Основні причини розвитку
Причини виникнення ендометриту зазвичай пов’язані з проникненням інфекції в порожнину матки або порушенням захисних механізмів ендометрію. У більшості випадків запалення розвивається внаслідок дії кількох факторів одночасно — інфекційного, механічного, гормонального чи імунного.
Інфекції як головний фактор ризику
Основною причиною ендометриту є бактеріальна інфекція, яка проникає в порожнину матки через цервікальний канал. У нормі шийка матки виконує бар’єрну функцію, але при її порушенні збудники легко долають цей захист.
Найчастіші інфекційні збудники:
- стрептококи та стафілококи
- анаеробні бактерії (бактероїди, фузобактерії)
- кишкова паличка
- хламідії, мікоплазми, уреаплазми
- вірусні та грибкові агенти (рідше)
Фактори, що сприяють інфікуванню:
- недотримання асептики під час медичних процедур
- запущені інфекції шийки матки або піхви
- зниження місцевого імунітету
Акушерсько-гінекологічні втручання
Механічне пошкодження ендометрію або проникнення в порожнину матки може створити умови для інфекції. Серед найбільш ризикованих процедур:
- пологи (особливо при затяжному безводному періоді)
- кесарів розтин
- викидень або аборт
- діагностичне вишкрібання
- гістероскопія
- встановлення або видалення внутрішньоматкової спірал
Після таких втручань ендометрій стає особливо вразливим до бактерій, навіть умовно-патогенних, які у нормі не викликають захворювань.
Гормональні та імунні порушення
Баланс гормонів і стан імунної системи мають суттєвий вплив на захисні властивості ендометрію. Якщо порушується гормональна регуляція (наприклад, через гіпоестрогенемію або гіперпролактинемію), слизова оболонка матки стоншується, стає менш стійкою до інфекцій.
До імунних чинників ризику належать:
- хронічні системні захворювання (цукровий діабет, ВІЛ, гіпотиреоз)
- автоімунні розлади
- імуносупресивна терапія
- хронічні стани з виснаженням організму
Такі порушення не є прямими причинами ендометриту, але значно підвищують ризик розвитку або затяжного перебігу запалення.
Як проявляється ендометрит
Клінічні прояви ендометриту залежать від форми захворювання — гострої чи хронічної. Гострий ендометрит зазвичай супроводжується вираженими симптомами, тоді як хронічна форма може тривалий час залишатися непоміченою або маскуватися під інші гінекологічні порушення. Важливо вчасно звернути увагу на характерні ознаки, щоб уникнути ускладнень.
Типові симптоми гострої форми
Гострий ендометрит розвивається раптово, зазвичай через кілька днів після пологів, аборту чи внутрішньоматкових маніпуляцій. Основні симптоми:
- Біль у нижній частині живота — тягнучий або пульсуючий, часто посилюється при натисканні на ділянку матки
- Підвищення температури тіла — до 38–39 °C
- Патологічні виділення з піхви — серозні, гнійні або з неприємним запахом
- Загальна слабкість, озноб
- Болючість матки при пальпації
- Тахікардія (прискорене серцебиття)
У тяжких випадках можливі ознаки інтоксикації організму, зниження артеріального тиску, погіршення загального стану.
Ознаки хронічного перебігу
Хронічний ендометрит часто розвивається після недолікованої гострої форми або на фоні постійного впливу інфекцій. Його перебіг може бути стертий або супроводжуватись маловираженими, але тривалими симптомами:
- Порушення менструального циклу (нерегулярність, тривалі кровотечі, мажучі виділення)
- Біль у малому тазі — помірний, ниючий, постійний
- Міжменструальні кров’янисті виділення
- Безпліддя або звичне невиношування вагітності
- Погане самопочуття, дратівливість, слабкість
Через відсутність гострих симптомів хронічний ендометрит часто виявляється під час обстеження при труднощах із зачаттям або при плануванні вагітності.
Коли симптоми посилюються
Прояви ендометриту можуть посилюватися за певних умов:
- Після менструації — через фізіологічне відшарування ендометрію, що створює вразливу поверхню
- Після сексуального контакту — особливо при хронічному запаленні
- Під час стресу або загального ослаблення імунітету
- Після гінекологічних втручань — навіть за умови дотримання правил асептики
Жінці слід бути уважною до змін у характері виділень, циклічності місячних і наявності болю внизу живота. Раннє звернення до гінеколога значно підвищує ефективність лікування.
Як діагностують ендометрит
Діагностика ендометриту базується на комплексному підході: поєднанні даних з консультації лікаря, інструментального обстеження та лабораторних аналізів. Це дозволяє не лише підтвердити запалення, а й визначити його форму (гостру чи хронічну), наявність ускладнень і конкретного збудника для подальшого ефективного лікування.
Консультація гінеколога та збір анамнезу
Першим етапом діагностики є консультація гінеколога. Лікар уважно вислуховує скарги пацієнтки, з’ясовує:
- коли з’явилися симптоми та як вони змінювалися з часом
- чи були гінекологічні втручання (пологи, аборт, гістероскопія тощо)
- чи є порушення менструального циклу, болі, виділення
- історію інфекцій та запальних процесів в анамнезі
Під час огляду звертають увагу на болючість матки, характер виділень, стан шийки матки. У разі підозри на ендометрит призначають додаткові дослідження.
УЗД органів малого таза
Ультразвукове дослідження (УЗД) є базовим методом для оцінки стану матки та прилеглих структур. Ознаки, які можуть вказувати на ендометрит:
- потовщення або нерівномірність ендометрію
- наявність рідини або патологічного вмісту в порожнині матки
- знижена ехогенність ендометрію (ознака запалення)
- зміни у прилеглих органах — яєчниках, маткових трубах
УЗД допомагає виключити інші патології, зокрема поліпи, міому, ендометріоз.
Лабораторні тести: мазки, ПЛР, посіви
Для уточнення діагнозу та виявлення збудника обов’язково проводяться лабораторні дослідження:
- Мазок на флору — дозволяє оцінити наявність лейкоцитів, мікрофлору, ступінь запалення
- ПЛР-діагностика (полімеразна ланцюгова реакція) — виявляє ДНК збудників інфекцій (хламідій, мікоплазм, уреаплазм тощо)
- Бактеріологічний посів виділень із цервікального каналу або порожнини матки — визначає конкретний збудник та його чутливість до антибіотиків
Ці аналізи особливо важливі для підбору цільової антибіотикотерапії.
Гістероскопія (за показаннями)
Гістероскопія — це ендоскопічне обстеження порожнини матки за допомогою спеціального оптичного приладу. Використовується у складних випадках, коли інші методи не дали достатньої інформації або підозрюється хронічний ендометрит.
Під час процедури лікар може:
- візуально оцінити стан ендометрію (ущільнення, гіперплазію, рубцеві зміни)
- взяти прицільну біопсію слизової для гістологічного аналізу
- виявити супутні порушення (поліпи, синехії, субмукозні міоми)
Гістероскопія дає змогу не лише поставити точний діагноз, а й провести лікувальні маніпуляції в разі потреби.
Сучасне лікування ендометриту
Лікування ендометриту має бути комплексним і спрямованим на усунення збудника, зменшення запалення, відновлення функцій ендометрію та запобігання ускладненням. Підхід залежить від форми захворювання — гострої або хронічної, а також від супутніх станів та репродуктивних планів пацієнтки.
Медикаментозна терапія (антибіотики, протизапальні, імуностимулятори)
Антибактеріальне лікування — основа терапії при гострому ендометриті. Призначаються антибіотики широкого спектра дії з урахуванням імовірного збудника або за результатами посіву та антибіотикограми.
Зазвичай застосовуються:
- цефалоспорини (цефотаксим, цефтріаксон)
- аміноглікозиди (гентаміцин)
- метронідазол (для покриття анаеробної флори)
- комбіновані схеми (наприклад, цефалоспорин + метронідазол)
Протизапальні препарати (нестероїдні) допомагають зменшити біль, набряк і загальну інтоксикацію організму.
Імуностимулювальні засоби можуть використовуватись як допоміжна терапія, особливо при затяжному перебігу чи частих рецидивах. Це препарати, що покращують місцевий та загальний імунітет, сприяють відновленню захисної функції слизової.
Фізіотерапія та місцеве лікування
Після гострої фази або при хронічному перебігу можуть застосовуватись фізіотерапевтичні методики, які сприяють покращенню кровотоку, зменшенню запалення і стимуляції регенерації ендометрію:
- Ультразвукова терапія — покращує мікроциркуляцію
- Електрофорез із протизапальними препаратами
- Магнітотерапія — зменшує набряк і біль
Також можливе використання вагінальних супозиторіїв з антисептичними або протизапальними компонентами, особливо при супутніх інфекціях нижніх відділів статевих шляхів.
Місцеве лікування підбирається індивідуально після консультації з гінекологом.
Лікування хронічної форми
Хронічний ендометрит вимагає тривалого, етапного лікування. Його мета — усунути інфекцію, відновити структуру ендометрію і фертильність, якщо вона порушена.
Основні етапи:
- Ерадикація збудника — тривала антибіотикотерапія (іноді у 2–3 етапи), часто під контролем ПЛР або посіву.
- Протизапальна та відновлювальна терапія — ферменти, нестероїдні препарати, фізіотерапія.
- Гормональна корекція — при гіпоестрогенії можуть призначатись естроген-гестагенні препарати, щоб стимулювати відновлення функціонального шару ендометрію.
- Імуномодулююча терапія — інтерферони, лізати бактерій, адаптогени.
- Контроль ефективності — ПЛР, УЗД, іноді гістероскопія з біопсією.
У жінок із безпліддям на фоні хронічного ендометриту лікування обов’язково має включати оцінку стану ендометрію перед плануванням вагітності.
Відновлення та підтримка після лікування
Після успішного лікування ендометриту важливо не лише зняти гостре запалення, а й відновити здорову мікрофлору, функціонування ендометрію та запобігти рецидивам. Особливої уваги потребують жінки, які планують вагітність, адже хронічний ендометрит може впливати на здатність до зачаття та виношування.
Відновлення мікрофлори піхви
Антибіотикотерапія, хоч і необхідна для знищення збудника ендометриту, часто порушує баланс природної мікрофлори піхви. Це може призвести до дисбіозу або супутніх інфекцій.
Рекомендовані заходи для відновлення:
- Препарати з лактобактеріями — як місцеві (вагінальні супозиторії або гелі), так і системні (пероральні пробіотики)
- Інтимна гігієна — без агресивних мийних засобів, із дотриманням pH-балансу
- Обмеження статевих контактів протягом періоду відновлення (за рекомендацією лікаря)
Відновлена мікрофлора є важливим природним бар’єром, який запобігає повторному проникненню інфекції до матки.
Контроль повторних інфекцій
Ризик рецидиву ендометриту зростає, якщо не усунуто причину або залишаються провокуючі чинники. Щоб уникнути повторного запалення, важливо:
- Пройти повний курс лікування, включно з усіма призначеннями (навіть якщо симптоми зникли раніше)
- Контролювати стан мікрофлори — періодичні мазки, ПЛР-аналізи
- Уникати повторних інвазивних втручань, якщо це можливо
- Регулярно проходити профілактичні огляди в гінеколога (не рідше ніж раз на 6 місяців)
- Дотримуватись бар’єрної контрацепції при зміні статевого партнера
Лікар може призначити додаткову профілактичну терапію у разі частих рецидивів або при зниженому імунітеті.
Планування вагітності після ендометриту
Ендометрит — одна з причин ускладненого зачаття або невиношування вагітності, тому перед плануванням дитини важливо переконатися, що слизова оболонка матки повністю відновлена.
Рекомендовано:
- Повторне УЗД для оцінки товщини та структури ендометрію
- Гістероскопія (за потреби) — для виключення залишкових змін
- Оцінка гормонального фону
- Бактеріологічні посіви на патогенну флору
- Контроль ПЛР-аналізів на приховані інфекції
Після підтвердження нормального стану ендометрію лікар може рекомендувати оптимальний час для спроб зачаття. У деяких випадках попередньо проводиться терапія, спрямована на стимуляцію росту ендометрію або покращення його рецептивності.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Ендометрит — це не лише тимчасове запалення, а потенційно серйозне захворювання, що може призвести до тривалих порушень репродуктивного здоров’я жінки. Якщо не звернутися до лікаря вчасно або проігнорувати лікування, виникає ризик як місцевих, так і системних ускладнень.
Перехід у хронічну форму
Одне з найчастіших ускладнень — хронізація процесу. Гострий ендометрит, який не пролікований повністю або лікувався самостійно, може перейти в хронічну форму, яка часто має стерті симптоми, але призводить до глибших структурних змін ендометрію:
- витончення функціонального шару
- порушення кровопостачання слизової
- зниження рецептивності до ембріона
Це створює умови для невдалих спроб зачаття, імплантації або виношування вагітності.
Спайковий процес і безпліддя
Хронічне запалення слизової оболонки матки призводить до формування внутрішньоматкових спайок (синехій), які порушують анатомію та функцію порожнини матки.
Наслідки:
- Механічне безпліддя — порушується імплантація ембріона
- Альгодисменорея — болісні менструації через утруднення відтоку менструальної крові
- Порушення менструального циклу — гіпоменорея, аменорея
У деяких випадках потрібне хірургічне втручання (гістероскопічна адгезіолізіс), але навіть після цього відновлення фертильності не завжди гарантоване.
Ускладнення при вагітності (викидень, ІЦН)
Ендометрит, навіть після стихання гострих симптомів, може залишати функціональні та структурні зміни в ендометрії, що негативно впливають на перебіг вагітності.
Можливі наслідки:
- Ранній викидень — через порушення імплантації або відторгнення ембріона
- Звичне невиношування вагітності
- Істміко-цервікальна недостатність (ІЦН) — ослаблення шийки матки, яке може призвести до передчасного розкриття та втрати вагітності
- Плацентарні порушення — низьке прикріплення, передлежання, порушення кровотоку
Жінки з перенесеним ендометритом потребують ретельного ведення вагітності та постійного спостереження акушера-гінеколога.
Профілактика ендометриту
Профілактика ендометриту ґрунтується на своєчасному усуненні чинників ризику, дотриманні гігієни, обережному ставленні до гінекологічних втручань і регулярному контролі стану репродуктивної системи. Здоровий спосіб життя у поєднанні з медичною обізнаністю допомагає запобігти не лише гострим інфекціям, а й їх переходу в хронічну форму.
Гігієна та безпечне статеве життя
Одним з ключових профілактичних чинників є дотримання інтимної гігієни та уникнення інфекцій, що передаються статевим шляхом.
Рекомендації:
- Щоденна гігієна без агресивних засобів — лише м’які гелі з нейтральним pH
- Уникнення спринцювань, які порушують мікрофлору піхви
- Використання бар’єрних методів контрацепції, особливо у разі змін статевого партнера
- Відмова від статевих контактів при наявності ознак інфекції (виділення, біль, свербіж)
Партнери мають дбати про власне здоров’я, проходити обстеження та при потребі — одночасно проходити лікування.
Профілактика після пологів і абортів
Після родів, викиднів або будь-якого внутрішньоматкового втручання ризик ендометриту зростає через порушення цілісності ендометрію. Щоб зменшити ризики:
- Дотримуйтесь рекомендацій лікаря після пологів (гігієна, режим статевого життя, уникнення переохолодження)
- Контролюйте виділення (лохії) — зміна кольору або запаху може свідчити про запалення
- Вчасно звертайтесь до гінеколога, якщо з’являється біль, підвищується температура чи виникають нетипові симптоми
- Уникайте самостійних абортів чи процедур в умовах без належної медичної безпеки
Після маніпуляцій рекомендовано проходити контрольне УЗД, особливо якщо були складнощі або затяжний безводний період під час пологів.
Регулярні візити до гінеколога
Навіть при відсутності скарг жінка повинна регулярно проходити профілактичні огляди. Це дозволяє виявити запальні процеси ще на ранньому етапі, до появи ускладнень.
Профілактичні заходи включають:
- Огляд у гінеколога не рідше ніж 1 раз на рік
- Цитологічне дослідження та мазки на флору
- УЗД органів малого таза
- Оцінка мікрофлори та ПЛР-тести при наявності підозри на інфекції
Особливо уважними мають бути жінки після пологів, оперативних втручань або з історією безпліддя чи невиношування.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
