.svg)
Сальпінгіт
Що таке сальпінгіт?
Сальпінгіт — це запалення маткових (фаллопієвих) труб, яке найчастіше виникає як ускладнення після інфекцій, що передаються статевим шляхом, гінекологічних маніпуляцій або ослаблення імунітету. Це захворювання є частим чинником жіночого безпліддя, особливо у випадках несвоєчасної діагностики або лікування.
Запалення може вражати одну або обидві труби, супроводжуючись болем унизу живота, виділеннями, підвищенням температури та іншими ознаками інтоксикації. Через анатомічні особливості часто супроводжується запаленням яєчників (сальпінгоофорит).
Особливу увагу сальпінгіту слід приділяти жінкам репродуктивного віку, оскільки тривале запалення змінює структуру та прохідність труб, що перешкоджає настанню або нормальному перебігу вагітності.
Сальпінгіт буває гострим або хронічним, залежно від тривалості та вираженості симптомів:
- Гострий сальпінгіт розвивається раптово, з різким болем у нижній частині живота, гарячкою, ознобом, нудотою. Часто потребує невідкладної медичної допомоги.
- Хронічна форма характеризується періодичними ниючими болями, дискомфортом, порушенням менструального циклу, зниженням фертильності. Часто розвивається на тлі недолікованого гострого запалення.
Хронічний перебіг може бути малосимптомним, але саме він найчастіше призводить до таких ускладнень, як трубне безпліддя, спайковий процес у малому тазі, ризик позаматкової вагітності.
Основні причини виникнення
Інфекційні збудники (бактерії, ІПСШ)
Основною причиною розвитку сальпінгіту є проникнення інфекційних агентів у маткові труби. Збудники можуть бути як умовно-патогенними мікроорганізмами, так і тими, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Найчастіше виявляються такі патогени:
- Хламідії (Chlamydia trachomatis) — одна з найпоширеніших причин хронічного сальпінгіту й безсимптомного ураження труб;
- Гонококи (Neisseria gonorrhoeae) — провокують гострий гнійний запальний процес;
- Мікоплазми та уреаплазми — можуть спричиняти затяжне, слабо виражене запалення;
- Ешерихія колі, стрептококи, стафілококи — умовно-патогенні бактерії, які активізуються після гінекологічних втручань або зниження імунітету.
Інфекція може поширюватися висхідним шляхом (через піхву, шийку матки та ендометрій) або гематогенним/лімфогенним шляхом, зокрема після системних захворювань.
Фактори ризику: аборти, пологи, внутрішньоматкові втручання
Запальний процес у маткових трубах нерідко виникає внаслідок втручань у порожнину матки або у післяпологовий період. Основні фактори, які підвищують ризик розвитку сальпінгіту:
- Медичні або самовільні аборти, особливо при порушенні стерильності;
- Пологи, зокрема ускладнені (інфікування в післяпологовому періоді);
- Внутрішньоматкові маніпуляції: діагностичне вишкрібання, гістероскопія, введення ВМС (внутрішньоматкової спіралі);
- Нехтування бар’єрними методами контрацепції, особливо при частій зміні статевих партнерів;
- Імунодефіцитні стани або виснаження, які знижують здатність організму контролювати інфекцію.
Кілька одночасно присутніх чинників значно підвищують імовірність розвитку як гострої, так і хронічної форми запалення.
Симптоми сальпінгіту
Ознаки гострої форми
Гострий сальпінгіт характеризується яскраво вираженою клінічною картиною. Пацієнтки часто звертаються за медичною допомогою через сильний дискомфорт і швидке погіршення самопочуття. Основні симптоми:
- Сильний біль у нижній частині живота, переважно з одного боку, іноді двосторонній;
- Підвищення температури тіла (до 38–39 °C), озноб;
- Різка слабкість, втома, головний біль;
- Нудота, іноді блювання, зниження апетиту;
- Патологічні виділення з піхви — рясні, гнійні або слизово-гнійні, з неприємним запахом;
- Болісність при статевому акті та сечовипусканні.
У частини жінок може спостерігатися порушення менструального циклу. Без лікування симптоми можуть тимчасово зникнути, але згодом перейти в хронічну форму.
Як проявляється хронічний сальпінгіт
Хронічний сальпінгіт розвивається поступово або як наслідок недолікованої гострої форми. Основні прояви менш виражені, але тривалі:
- Постійний або періодичний ниючий біль у нижній частині живота, особливо перед або під час менструації;
- Порушення менструального циклу — нерегулярність, біль, тривалі менструації;
- Виділення з піхви — мізерні, слизові або з неприємним запахом;
- Дискомфорт під час статевого життя (діспареунія);
- Складнощі із зачаттям — безпліддя через зниження прохідності труб.
Ці симптоми часто маскуються або сприймаються як загальні гінекологічні проблеми, що ускладнює своєчасну діагностику.
Коли слід негайно звертатися до лікаря
Є ситуації, коли зволікання з візитом до гінеколога або зверненням до ургентної допомоги може призвести до серйозних ускладнень:
- Раптовий сильний біль внизу живота, що посилюється;
- Температура понад 38 °C, озноб, симптоми інтоксикації;
- Різкі болі під час пальпації живота, нудота, блювання;
- Стан переднепритомний або непритомність;
- Виділення з піхви з різким запахом, кров’янисті домішки;
- Підозра на позаматкову вагітність (при затримці менструації й болях).
Своєчасне звернення до лікаря дозволяє уникнути ускладнень, таких як гнійне запалення, спайки, безпліддя чи перитоніт.
Як діагностується сальпінгіт
Гінекологічний огляд та збір анамнезу
Діагностика сальпінгіту починається з візиту до гінеколога. Під час первинного огляду лікар:
- Уточнює скарги пацієнтки, їх тривалість, інтенсивність, зв’язок із менструацією або статевими контактами;
- Збирає гінекологічний та сексуальний анамнез — перенесені інфекції, аборти, пологи, операції;
- Проводить бімануальне обстеження, під час якого виявляється болючість в ділянці придатків, іноді ущільнення, що свідчить про запальний процес;
- Оцінює характер піхвових виділень — колір, консистенцію, запах.
Цей етап дозволяє сформувати первинну клінічну підозру та визначити подальшу діагностичну тактику.
Лабораторні аналізи (мазки, ПЛР)
Для підтвердження діагнозу сальпінгіту та виявлення причини запалення призначаються лабораторні дослідження:
- Мазок на флору та ступінь чистоти піхви — дозволяє оцінити наявність запалення та дисбіозу;
- Бактеріологічний посів — виявляє конкретного збудника та його чутливість до антибіотиків;
- ПЛР-діагностика (полімеразна ланцюгова реакція) — точне виявлення збудників ІПСШ (хламідій, гонококів, мікоплазм, уреаплазм);
- Загальний аналіз крові — часто показує ознаки запалення: підвищення лейкоцитів, ШОЕ;
- С-реактивний білок — маркер гострого запалення.
Ці аналізи допомагають не лише встановити діагноз, але й підібрати ефективне лікування.
УЗД органів малого таза та інші методи візуалізації
Ультразвукове дослідження (УЗД) — обов’язковий етап у діагностиці сальпінгіту. Під час трансвагінального УЗД лікар може виявити:
- Потовщення або набряк маткових труб;
- Гідросальпінкс або піосальпінкс — скупчення рідини або гною в трубах;
- Ознаки запалення сусідніх структур — яєчників, матки, очеревини.
У складних випадках можуть бути використані додаткові методи:
- МРТ малого таза — при підозрі на розповсюдження процесу;
- Діагностична лапароскопія — дозволяє точно оцінити стан труб, наявність спайок або гною, провести лікувальні маніпуляції.
Комплексна діагностика дає змогу підтвердити діагноз, визначити форму захворювання та запобігти ускладненням.
Сучасні методи лікування
Антибактеріальна та протизапальна терапія
Основою лікування сальпінгіту є антибіотикотерапія, спрямована на знищення збудників інфекції. Препарати підбираються з урахуванням результатів аналізів або емпірично при гострих станах.
Застосовуються:
- Широкоспектральні антибіотики (цефалоспорини, фторхінолони, макроліди);
- Комбінації антибіотиків, якщо запалення викликане змішаною флорою;
- Протизапальні препарати — зменшують набряк, біль, запалення;
- Імуностимулятори — підтримка загального імунітету;
- Пробіотики — для захисту мікрофлори кишківника та піхви під час антибіотикотерапії
Тривалість лікування зазвичай становить 7–14 днів, але визначається індивідуально. При гострому сальпінгіті лікування часто проводиться стаціонарно.
Місцеве лікування та фізіотерапія
Для підвищення ефективності системного лікування використовуються додаткові місцеві та фізіотерапевтичні методи:
- Вагінальні свічки та антисептичні розчини — пригнічують місцеве запалення;
- Аплікації з ферментами — сприяють розсмоктуванню інфільтратів;
- Фізіотерапія: ультразвук, електрофорез, магнітотерапія — покращують мікроциркуляцію, зменшують спайкоутворення;
- Грязелікування або озокеритові аплікації (в умовах санаторіїв або фізкабінетів).
Такі методи особливо корисні у фазі затихання запалення або при хронічному перебігу, коли є ризик спайкового процесу.
Хірургічне втручання при ускладненнях
Хірургічне лікування показане у разі неефективності медикаментозної терапії або розвитку ускладнень.
Основні показання:
- Гнійне ураження труб (піосальпінкс) — необхідне видалення вмісту;
- Поширення запалення на інші органи малого таза;
- Перитоніт або підозра на розрив труби;
- Наявність спайок і непрохідності труб при плануванні вагітності.
Методи втручання:
- Лапароскопія — малотравматичний спосіб, що дозволяє зберегти репродуктивні функції;
- Лапаротомія — при гнійних ускладненнях або масивних спайках;
- Пластика маткових труб — за показами, при бажанні зберегти фертильність;
- Сальпінгектомія — повне видалення труби при тяжкому ураженні.
Своєчасне хірургічне втручання дозволяє уникнути генералізації інфекції та сепсису.
Відновлення та підтримка після лікування
Відновлення менструального циклу та мікрофлори
Після перенесеного сальпінгіту важливо не лише усунути запалення, а й відновити природну функцію репродуктивної системи. Часто після гострого чи хронічного процесу у жінок спостерігаються:
- Збої менструального циклу: нерегулярність, надмірні чи мізерні менструації;
- Порушення піхвової мікрофлори, що проявляється сухістю, печінням, неприємними виділеннями.
Основні заходи для відновлення:
- Гормональна корекція (за показаннями гінеколога) — для стабілізації циклу;
- Препарати для нормалізації мікрофлори — вагінальні пробіотики;
- Збалансоване харчування, достатній рівень фізичної активності та зниження стресу.
Цей етап є критично важливим для уникнення хронізації процесу та підготовки до планування вагітності.
Профілактика рецидивів та контроль стану
Щоб уникнути повторного розвитку сальпінгіту, необхідна регулярна профілактика та контроль. Рекомендовані заходи:
- Регулярні профілактичні огляди у гінеколога — щонайменше 1 раз на 6–12 місяців;
- Своєчасне лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом;
- Використання бар’єрної контрацепції при випадкових або нових статевих партнерах;
- Відмова від самостійного призначення антибіотиків чи спринцювань;
- Уникнення переохолоджень та зниження імунітету.
Також рекомендується проводити періодичні лабораторні аналізи та УЗД для динамічного спостереження.
Поради щодо планування вагітності
Після перенесеного сальпінгіту багато жінок стикаються з труднощами при зачатті. Це пов’язано з можливим ушкодженням чи непрохідністю маткових труб, а також зниженою функцією яєчників.
Щоб збільшити шанси на здорову вагітність:
- Проконсультуйтесь із репродуктологом або гінекологом — бажано до початку планування;
- Проведіть обстеження на прохідність маткових труб (гістеросальпінгографія або соногістерографія);
- Уникайте стресу, підтримуйте нормальну масу тіла, припиніть шкідливі звички;
- Відновіть мікрофлору піхви — важливо для імплантації ембріона;
- У разі безпліддя — не зволікайте зі зверненням до фахівців, адже своєчасна допомога дозволяє уникнути складніших репродуктивних втручань у майбутньому.
Планування вагітності після сальпінгіту потребує індивідуального підходу, але збережена фертильність — цілком реальна мета за умов належного лікування та відновлення.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Переходження у хронічну форму
Якщо сальпінгіт не лікувати або лікувати неправильно, гострий процес переходить у хронічний, що значно ускладнює подальше відновлення. Основні наслідки такого переходу:
- Стирання симптоматики — жінка тривалий час не звертається до лікаря;
- Періодичні загострення, що можуть збігатися з менструацією, стресами або переохолодженням;
- Поступове погіршення загального стану: постійна втома, болі, дискомфорт.
Хронічний сальпінгіт потребує довготривалого лікування, часто з повторними курсами, і суттєво впливає на якість життя.
Формування спайок та безпліддя
Одне з найсерйозніших ускладнень сальпінгіту — формування спайок у малому тазі. Спайки — це щільні тяжі зі сполучної тканини, які порушують нормальну анатомію репродуктивних органів.
Наслідки спайкового процесу:
- Порушення прохідності маткових труб;
- Неможливість яйцеклітини досягти порожнини матки;
- Хронічний біль у тазу;
- Безпліддя трубного походження — одна з найчастіших причин звернення до репродуктолога.
Навіть після успішного лікування сальпінгіту спайки можуть зберігатися й вимагати хірургічного втручання.
Ризик позаматкової вагітності
Пошкодження або часткова непрохідність маткових труб підвищують імовірність імплантації ембріона поза межами порожнини матки. Найчастіше це:
- Трубна позаматкова вагітність — ембріон прикріплюється до внутрішньої стінки маткової труби;
- Ризик її розриву — небезпечний для життя стан, що супроводжується внутрішньою кровотечею;
- Потреба в екстреній операції, часто з видаленням труби.
Жінки після сальпінгіту повинні особливо уважно ставитися до будь-яких затримок менструації, болю в животі та змін у самопочутті на ранніх термінах вагітності. Рання діагностика — запорука збереження здоров’я та репродуктивної функції.
Профілактика сальпінгіту
Захищені статеві контакти
Найефективнішим способом зниження ризику сальпінгіту є профілактика інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Для цього рекомендується:
- Використання презервативів при кожному статевому акті, особливо з новими або неперевіреними партнерами;
- Відмова від частих змін статевих партнерів;
- Регулярне обстеження обох партнерів на ІПСШ — навіть за відсутності симптомів;
- Відмова від спринцювань після статевого акту — це порушує природну мікрофлору піхви та сприяє проникненню бактерій углиб статевої системи.
Захищені контакти значно знижують ризик зараження хламідіями, гонококами та іншими збудниками, що є основними причинами сальпінгіту.
Гігієна та уважне ставлення до здоров’я
Щоденна інтимна гігієна має бути правильною, помірною і без агресивних засобів. Основні правила:
- Підмивання 1–2 рази на день спеціальними гіпоалергенними засобами;
- Напрямок руху — спереду назад, щоб уникнути перенесення кишкової флори;
- Носіння бавовняної білизни, уникання синтетики та надмірно тісного одягу;
- Відмова від сидячого способу життя, переохолоджень і тривалого носіння вологого одягу (купальника тощо);
- Своєчасне звернення до лікаря при будь-яких підозрілих виділеннях, болях або порушеннях циклу.
Також важливо зміцнювати імунітет: раціональне харчування, повноцінний сон, зниження рівня стресу.
Профілактика після пологів, абортів, втручань
Після внутрішньоматкових процедур репродуктивна система особливо вразлива до інфекцій. Для зниження ризику сальпінгіту після втручань рекомендується:
- Суворе дотримання рекомендацій лікаря у післяпологовому періоді;
- Уникання статевих контактів до завершення повного відновлення слизової оболонки матки;
- Антибактеріальна профілактика при проведенні абортів, кюретажів, гістероскопій — за показами;
- Контроль після введення внутрішньоматкової спіралі (УЗД, мазки);
- Регулярне спостереження після операцій на органах малого таза.
Комплексна профілактика після втручань допомагає уникнути ускладнень і зберегти репродуктивне здоров’я.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
