Сальпінгіт — це запалення маткових (фаллопієвих) труб, яке найчастіше виникає як ускладнення після інфекцій, що передаються статевим шляхом, гінекологічних маніпуляцій або ослаблення імунітету. Це захворювання є частим чинником жіночого безпліддя, особливо у випадках несвоєчасної діагностики або лікування.
Запалення може вражати одну або обидві труби, супроводжуючись болем унизу живота, виділеннями, підвищенням температури та іншими ознаками інтоксикації. Через анатомічні особливості часто супроводжується запаленням яєчників (сальпінгоофорит).
Особливу увагу сальпінгіту слід приділяти жінкам репродуктивного віку, оскільки тривале запалення змінює структуру та прохідність труб, що перешкоджає настанню або нормальному перебігу вагітності.
Сальпінгіт буває гострим або хронічним, залежно від тривалості та вираженості симптомів:
Хронічний перебіг може бути малосимптомним, але саме він найчастіше призводить до таких ускладнень, як трубне безпліддя, спайковий процес у малому тазі, ризик позаматкової вагітності.
Основною причиною розвитку сальпінгіту є проникнення інфекційних агентів у маткові труби. Збудники можуть бути як умовно-патогенними мікроорганізмами, так і тими, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Найчастіше виявляються такі патогени:
Інфекція може поширюватися висхідним шляхом (через піхву, шийку матки та ендометрій) або гематогенним/лімфогенним шляхом, зокрема після системних захворювань.
Запальний процес у маткових трубах нерідко виникає внаслідок втручань у порожнину матки або у післяпологовий період. Основні фактори, які підвищують ризик розвитку сальпінгіту:
Кілька одночасно присутніх чинників значно підвищують імовірність розвитку як гострої, так і хронічної форми запалення.
Гострий сальпінгіт характеризується яскраво вираженою клінічною картиною. Пацієнтки часто звертаються за медичною допомогою через сильний дискомфорт і швидке погіршення самопочуття. Основні симптоми:
У частини жінок може спостерігатися порушення менструального циклу. Без лікування симптоми можуть тимчасово зникнути, але згодом перейти в хронічну форму.
Хронічний сальпінгіт розвивається поступово або як наслідок недолікованої гострої форми. Основні прояви менш виражені, але тривалі:
Ці симптоми часто маскуються або сприймаються як загальні гінекологічні проблеми, що ускладнює своєчасну діагностику.
Є ситуації, коли зволікання з візитом до гінеколога або зверненням до ургентної допомоги може призвести до серйозних ускладнень:
Своєчасне звернення до лікаря дозволяє уникнути ускладнень, таких як гнійне запалення, спайки, безпліддя чи перитоніт.
Діагностика сальпінгіту починається з візиту до гінеколога. Під час первинного огляду лікар:
Цей етап дозволяє сформувати первинну клінічну підозру та визначити подальшу діагностичну тактику.
Для підтвердження діагнозу сальпінгіту та виявлення причини запалення призначаються лабораторні дослідження:
Ці аналізи допомагають не лише встановити діагноз, але й підібрати ефективне лікування.
Ультразвукове дослідження (УЗД) — обов’язковий етап у діагностиці сальпінгіту. Під час трансвагінального УЗД лікар може виявити:
У складних випадках можуть бути використані додаткові методи:
Комплексна діагностика дає змогу підтвердити діагноз, визначити форму захворювання та запобігти ускладненням.
Основою лікування сальпінгіту є антибіотикотерапія, спрямована на знищення збудників інфекції. Препарати підбираються з урахуванням результатів аналізів або емпірично при гострих станах.
Застосовуються:
Тривалість лікування зазвичай становить 7–14 днів, але визначається індивідуально. При гострому сальпінгіті лікування часто проводиться стаціонарно.
Для підвищення ефективності системного лікування використовуються додаткові місцеві та фізіотерапевтичні методи:
Такі методи особливо корисні у фазі затихання запалення або при хронічному перебігу, коли є ризик спайкового процесу.
Хірургічне лікування показане у разі неефективності медикаментозної терапії або розвитку ускладнень.
Основні показання:
Методи втручання:
Своєчасне хірургічне втручання дозволяє уникнути генералізації інфекції та сепсису.
Після перенесеного сальпінгіту важливо не лише усунути запалення, а й відновити природну функцію репродуктивної системи. Часто після гострого чи хронічного процесу у жінок спостерігаються:
Основні заходи для відновлення:
Цей етап є критично важливим для уникнення хронізації процесу та підготовки до планування вагітності.
Щоб уникнути повторного розвитку сальпінгіту, необхідна регулярна профілактика та контроль. Рекомендовані заходи:
Також рекомендується проводити періодичні лабораторні аналізи та УЗД для динамічного спостереження.
Після перенесеного сальпінгіту багато жінок стикаються з труднощами при зачатті. Це пов’язано з можливим ушкодженням чи непрохідністю маткових труб, а також зниженою функцією яєчників.
Щоб збільшити шанси на здорову вагітність:
Планування вагітності після сальпінгіту потребує індивідуального підходу, але збережена фертильність — цілком реальна мета за умов належного лікування та відновлення.
Якщо сальпінгіт не лікувати або лікувати неправильно, гострий процес переходить у хронічний, що значно ускладнює подальше відновлення. Основні наслідки такого переходу:
Хронічний сальпінгіт потребує довготривалого лікування, часто з повторними курсами, і суттєво впливає на якість життя.
Одне з найсерйозніших ускладнень сальпінгіту — формування спайок у малому тазі. Спайки — це щільні тяжі зі сполучної тканини, які порушують нормальну анатомію репродуктивних органів.
Наслідки спайкового процесу:
Навіть після успішного лікування сальпінгіту спайки можуть зберігатися й вимагати хірургічного втручання.
Пошкодження або часткова непрохідність маткових труб підвищують імовірність імплантації ембріона поза межами порожнини матки. Найчастіше це:
Жінки після сальпінгіту повинні особливо уважно ставитися до будь-яких затримок менструації, болю в животі та змін у самопочутті на ранніх термінах вагітності. Рання діагностика — запорука збереження здоров’я та репродуктивної функції.
Найефективнішим способом зниження ризику сальпінгіту є профілактика інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Для цього рекомендується:
Захищені контакти значно знижують ризик зараження хламідіями, гонококами та іншими збудниками, що є основними причинами сальпінгіту.
Щоденна інтимна гігієна має бути правильною, помірною і без агресивних засобів. Основні правила:
Також важливо зміцнювати імунітет: раціональне харчування, повноцінний сон, зниження рівня стресу.
Після внутрішньоматкових процедур репродуктивна система особливо вразлива до інфекцій. Для зниження ризику сальпінгіту після втручань рекомендується:
Комплексна профілактика після втручань допомагає уникнути ускладнень і зберегти репродуктивне здоров’я.