.svg)
Гіперпролактинемія
Що таке гіперпролактинемія?
Гіперпролактинемія — це стан, при якому рівень гормону пролактину в крові перевищує норму. Пролактин виробляється гіпофізом і відповідає переважно за лактацію у жінок. Однак цей гормон впливає також на репродуктивну функцію, обмін речовин і навіть на емоційний стан — як у жінок, так і в чоловіків.
Нормальні показники залежать від статі та фази менструального циклу:
- Для жінок: до 25 нг/мл
- Для чоловіків: до 15 нг/мл
- Для вагітних: до 200–400 нг/мл (фізіологічне підвищення)
Підвищення пролактину понад зазначені межі (поза періодом вагітності або лактації) вважається патологічним і вимагає діагностики.
Основні причини підвищення пролактину
Рівень пролактину може підвищуватись як у нормальних фізіологічних умовах, так і через патологічні процеси або вплив медикаментів. Визначення причини є ключовим етапом у діагностиці та виборі тактики лікування.
Фізіологічні причини (стрес, вагітність, лактація)
У певних ситуаціях підвищення пролактину є природною реакцією організму:
- Вагітність — організм готується до лактації, тому пролактин значно підвищується.
- Грудне вигодовування — стимуляція сосків викликає підвищене вироблення гормону.
- Сон — рівень пролактину зростає під час нічного відпочинку.
- Фізичне та емоційне навантаження — стрес може активізувати секрецію пролактину через стимуляцію гіпоталамо-гіпофізарної системи.
- Інтимна близькість або стимуляція грудей — може тимчасово збільшувати рівень гормону.
У цих випадках підвищення є тимчасовим і не потребує медичного втручання.
Патологічні стани (пухлини гіпофіза, гіпотиреоз)
Постійне підвищення рівня пролактину часто вказує на наявність захворювань:
- Пролактинома — найпоширеніша доброякісна пухлина гіпофіза, що виробляє надлишок пролактину.
- Гіпотиреоз — при зниженій функції щитоподібної залози організм компенсаторно підвищує рівень пролактину.
- Захворювання гіпоталамусу — ураження структур, які регулюють гальмування пролактину.
- Хронічні захворювання печінки або нирок — порушення метаболізму і виведення гормонів із крові.
- Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) — можливе помірне підвищення пролактину через гормональний дисбаланс.
У таких випадках потрібне комплексне обстеження для виявлення причини.
Медикаментозні чинники (антидепресанти, антипсихотики)
Деякі препарати можуть викликати медикаментозну гіперпролактинемію як побічний ефект:
- Антипсихотики (галоперидол, рисперидон) — блокують дофамінові рецептори, які пригнічують пролактин.
- Антидепресанти (зокрема, трициклічні та СІЗЗС) — впливають на регуляцію нейромедіаторів.
- Протиблювотні препарати (метоклопрамід) — можуть підвищувати рівень гормону.
- Антигіпертензивні засоби — деякі блокатори кальцієвих каналів впливають на гіпофізарну функцію.
У разі медикаментозної причини підхід до лікування включає або зміну препарату, або підбір додаткової терапії для компенсації гормонального дисбалансу.
Симптоми гіперпролактинемії
Гіперпролактинемія може проявлятись по-різному, залежно від статі, віку пацієнта та причини підвищення пролактину. Часто симптоми пов’язані з впливом пролактину на статеву та ендокринну систему, а також із впливом самої пухлини, якщо вона є.
Прояви у жінок (порушення циклу, безпліддя, галакторея)
Найпоширеніші симптоми гіперпролактинемії у жінок:
- Нерегулярний менструальний цикл або повна його відсутність (аменорея).
- Ановуляція, що робить зачаття неможливим.
- Безпліддя — унаслідок гормонального дисбалансу.
- Галакторея — виділення молока з молочних залоз поза періодом лактації (іноді навіть при нормальному циклі).
- Зниження лібідо, сухість піхви, дискомфорт під час статевого життя.
Ці прояви можуть бути як ізольованими, так і комбінованими, що впливає на якість життя та психоемоційний стан жінки.
Симптоми у чоловіків (зниження лібідо, еректильна дисфункція)
Хоча у чоловіків гіперпролактинемія діагностується рідше, вона може суттєво впливати на репродуктивну функцію:
- Зниження сексуального потягу (лібідо).
- Еректильна дисфункція — порушення ерекції або зниження її тривалості.
- Інфертильність — зниження якості сперми.
- Гінекомастія — збільшення грудних залоз (рідко, але можливо).
- Зменшення м’язової маси, енергії, загальної витривалості.
Через малосимптомний перебіг діагностика у чоловіків часто відбувається на пізніших етапах.
Загальні прояви (головний біль, порушення зору)
Підвищення пролактину може бути пов’язане з пухлиною гіпофіза (пролактиномою), яка чинить тиск на прилеглі структури мозку. У таких випадках виникають неспецифічні симптоми:
- Хронічний головний біль — особливо в лобово-скроневій ділянці.
- Порушення зору — звуження поля зору або розмите зображення (через тиск на зорові нерви).
- Підвищена дратівливість, емоційна лабільність.
- Порушення сну, втома, зниження концентрації.
Такі симптоми можуть свідчити про макроаденому гіпофіза і потребують термінової діагностики.
Як проводиться діагностика
Діагностика гіперпролактинемії включає лабораторні та інструментальні методи, що дозволяють не лише підтвердити факт підвищення рівня пролактину, а й з’ясувати причину гормонального порушення. Важливо виключити фізіологічні чинники перед постановкою діагнозу.
Аналіз крові на рівень пролактину
Першим кроком є лабораторне дослідження крові:
- Забір крові здійснюється вранці, натщесерце, бажано після 20–30 хвилин спокою.
- Дослідження рекомендується повторити 2–3 рази, оскільки рівень пролактину може коливатись через стрес або фізичну активність.
- Показники вище 25 нг/мл у жінок і 15 нг/мл у чоловіків вимагають подальшої оцінки.
Також важливо враховувати, чи приймає пацієнт препарати, що можуть вплинути на рівень гормону.
Динамічні тести (проба з метоклопрамідом, ТРГ)
Для уточнення типу порушення використовують функціональні гормональні проби:
- Проба з метоклопрамідом — допомагає оцінити резервну здатність гіпофіза до секреції пролактину.
- Проба з тиреотропін-рилізинг-гормоном (ТРГ) — дозволяє виявити відмінність між функціональною та органічною гіперпролактинемією.
Ці тести застосовуються в ендокринологічній практиці для поглибленої діагностики у складних випадках.
МРТ гіпофіза
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) є золотим стандартом виявлення структурних змін у гіпофізі:
- Дозволяє візуалізувати мікроаденоми (<10 мм) або макроаденоми (>10 мм).
- Дає змогу оцінити ступінь ураження та тиск на прилеглі ділянки мозку (зорові нерви, гіпоталамус).
- Проводиться з контрастуванням для точнішої візуалізації.
У разі виявлення пролактиноми підбирається індивідуальна тактика лікування.
Оцінка функцій щитоподібної залози та інших гормонів
Підвищення пролактину часто є наслідком інших ендокринних порушень, тому додатково призначають:
- ТТГ, Т4 вільний — для виявлення гіпотиреозу, який може стимулювати секрецію пролактину.
- ФСГ, ЛГ, естрадіол, тестостерон — для оцінки функції статевих залоз.
- АКТГ, кортизол — для виключення наднирникових дисфункцій.
- Креатинін, печінкові проби — для перевірки функції нирок і печінки, які впливають на метаболізм гормонів.
Комплексна оцінка гормонального фону дозволяє виявити системні порушення, які можуть бути причиною або наслідком гіперпролактинемії.
Сучасні методи лікування
Тактика лікування гіперпролактинемії залежить від причини підвищення гормону, розміру пролактиноми (якщо вона є), симптомів та загального стану пацієнта. У більшості випадків лікування починається з медикаментозної терапії, але при неефективності можливе хірургічне втручання або додаткове коригування супутніх порушень.
Медикаментозна терапія (агоністи дофаміну)
Основний метод лікування більшості випадків — це застосування препаратів, які знижують рівень пролактину:
- Агоністи дофаміну (наприклад, каберголін, бромокриптин) пригнічують секрецію пролактину гіпофізом.
- Ефективно зменшують симптоми (відновлення циклу, фертильності, зниження галактореї).
- У разі пролактиноми — можливе зменшення розміру пухлини або її повна регресія.
- Лікування триває від кількох місяців до кількох років, із регулярним моніторингом рівня гормону та контрольним МРТ.
Побічні ефекти (нудота, запаморочення, зниження тиску) найчастіше спостерігаються на початку курсу і зменшуються при правильному підборі дози.
Хірургічне лікування (видалення пролактиноми)
Хірургічне втручання розглядається в таких випадках:
- Велика макроаденома, що здавлює зорові нерви або інші структури.
- Неефективність медикаментозної терапії або її непереносимість.
- Планування вагітності, коли пухлина має ризик зростання під час гестації.
Метод операції — трансназальне (ендоскопічне) видалення пухлини через носовий прохід. Після операції потрібен контроль рівня гормонів і регулярне спостереження.
Успішне хірургічне лікування може забезпечити тривалу ремісію, хоча в частини пацієнтів можливий рецидив.
Корекція супутніх станів (гіпотиреоз тощо)
У випадках вторинної гіперпролактинемії лікування спрямоване на усунення основного порушення:
- Гіпотиреоз: призначення замісної терапії левотироксином нормалізує рівень ТТГ і, відповідно, знижує пролактин.
- Припинення або заміна ліків, що провокують підвищення пролактину, — за погодженням із лікарем.
- Корекція хронічних захворювань печінки або нирок також може сприяти стабілізації рівня гормону.
Комплексний підхід до лікування дозволяє не лише нормалізувати пролактин, а й відновити гормональний баланс в організмі.
Реабілітація та довготривале спостереження
Навіть після успішного лікування гіперпролактинемії пацієнтам потрібне тривале медичне спостереження. Це пов’язано з ризиком рецидиву, можливими змінами гормонального фону та необхідністю адаптації організму до нового стану. Реабілітаційний етап охоплює регулярні обстеження, підтримувальну терапію та планування репродуктивної функції.
Регулярний контроль рівня гормонів
Після нормалізації рівня пролактину важливо підтримувати динамічне спостереження:
- Контроль рівня пролактину у крові проводиться регулярно (спочатку щомісяця, згодом — раз на 3–6 місяців).
- У разі відміни медикаментів — аналізи кожні 1–3 місяці для раннього виявлення рецидиву.
- Моніторинг інших гормонів (ТТГ, ФСГ, ЛГ, статеві гормони) дає змогу виявити вторинні зміни та скоригувати терапію.
Своєчасне реагування на коливання гормонів дозволяє уникнути повторного розвитку симптомів.
МРТ-контроль після лікування пухлин
Для пацієнтів, які перенесли пролактиному (незалежно від методу лікування — медикаментозного чи хірургічного), рекомендовано:
- Періодичне МРТ головного мозку, зазвичай раз на рік або за індивідуальними показами.
- У разі виявлення залишкової пухлинної тканини — контроль частіший.
- Порівняння з попередніми знімками дає змогу відстежити динаміку: зменшення, стабільність або ріст пухлини.
Цей підхід дозволяє приймати обґрунтовані рішення про поновлення чи припинення терапії.
Планування вагітності при нормалізації рівня пролактину
Після стабілізації гормонального фону багато пацієнтів, особливо жінки репродуктивного віку, планують вагітність. У таких випадках важливо дотримуватись наступних рекомендацій:
- Можливість зачаття зазвичай відновлюється після нормалізації пролактину.
- Планування вагітності проводиться під контролем ендокринолога і гінеколога.
- Під час вагітності лікування зазвичай припиняється, особливо при відсутності симптомів або росту пухлини.
- У разі макроаденоми — необхідний регулярний офтальмологічний і МРТ-контроль, щоб уникнути ускладнень.
Правильне ведення репродуктивного періоду дозволяє безпечно пройти вагітність і уникнути ризиків як для матері, так і для плода.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Якщо гіперпролактинемію залишити без належної уваги, вона може призвести до серйозних наслідків для репродуктивного, гормонального та психоемоційного здоров’я. Наслідки можуть бути як зворотними, так і незворотними, залежно від тривалості патологічного процесу та глибини гормонального дисбалансу.
Безпліддя та порушення репродуктивної функції
Одне з найчастіших і найважливіших ускладнень:
- У жінок — відсутність овуляції, ановуляторні цикли, хронічна аменорея. Це створює бар’єр для зачаття та може потребувати тривалої гормональної корекції.
- У чоловіків — зниження рівня тестостерону, погіршення сперматогенезу, що в підсумку знижує фертильність.
- В обох статей можливе зниження лібідо, що також впливає на якість особистого життя та шанси на зачаття.
Невилікувана гіперпролактинемія часто є причиною безпліддя, особливо в молодому віці.
Прогресування пухлини гіпофіза
У разі наявності пролактиноми без лікування можливо:
- Збільшення розміру пухлини (макроаденома) — що спричиняє компресію навколишніх структур.
- Порушення зору, зокрема звуження поля зору чи повна втрата периферичного зору (через тиск на зорові нерви).
- Головний біль, що стає хронічним і важко піддається лікуванню.
- У рідкісних випадках — внутрішньочерепні ускладнення, які можуть загрожувати життю.
Регулярний моніторинг і своєчасне втручання дозволяють уникнути таких ризиків.
Психоемоційні розлади та зниження якості життя
Гормональні порушення завжди мають вплив на нервову систему:
- Хронічна втома, апатія, розлади сну.
- Дратівливість, тривожність, зниження концентрації уваги.
- У деяких випадках — депресивні стани, які вимагають психологічної або медикаментозної підтримки.
- Зниження самооцінки через репродуктивні порушення, зміни тіла (гінекомастія, галакторея).
Ці зміни поступово знижують якість життя, впливають на соціальні зв’язки, професійну реалізацію та загальне самопочуття.
Профілактика та раннє виявлення
Гіперпролактинемія — це стан, який часто залишається непоміченим на ранніх етапах. Проте своєчасна діагностика та профілактика можуть попередити розвиток серйозних ускладнень, зберегти репродуктивне здоров’я і запобігти тривалому лікуванню. Важливо не ігнорувати перші сигнали організму та проходити профілактичні обстеження.
Обстеження при порушеннях менструального циклу чи фертильності
Одним із найважливіших сигналів про можливе порушення гормонального балансу є зміни в репродуктивній системі:
- Затримки або відсутність менструації, навіть епізодичні, потребують обстеження.
- Безпліддя або труднощі із зачаттям — частий привід для перевірки рівня пролактину.
- Галакторея — виділення з молочних залоз поза вагітністю — вагомий симптом, що потребує уваги.
Звернення до лікаря на цьому етапі дозволяє виявити гіперпролактинемію на ранній стадії й розпочати лікування без наслідків.
Контроль гормонального фону при тривалому прийомі ліків
Деякі медикаменти можуть впливати на рівень пролактину, тому пацієнтам, які приймають певні групи препаратів, важливо:
- Контролювати рівень пролактину при тривалому прийомі антипсихотиків, антидепресантів, антигіпертензивних засобів.
- Повідомляти лікаря про симптоми, які можуть свідчити про порушення гормонального фону (втома, зниження лібідо, зміни в циклі).
- Обирати альтернативні препарати або коригувати дозування — за рекомендацією фахівця.
Регулярний контроль знижує ризик розвитку стійкої медикаментозної гіперпролактинемії.
Регулярне спостереження у ендокринолога при ризиках
Існують категорії пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку гіперпролактинемії:
- Особи з гіпотиреозом, аденомами гіпофіза або порушеннями інших ендокринних залоз.
- Пацієнти з хронічним стресом, порушеннями сну чи неврологічними симптомами.
- Ті, хто має обтяжений сімейний анамнез щодо пухлин гіпофіза або гормональних розладів.
Регулярні огляди в ендокринолога, лабораторна діагностика та МРТ при необхідності допомагають своєчасно виявити патологію та запобігти її ускладненням.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
